Рішення

від 03.09.2018 по справі 809/4367/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. справа № 809/4367/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участю секретаря Котик Д.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Трейд Технолоджіс» до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Трейд Технолоджіс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішення про корегування митної вартості товарів №206070000.2015.013476 від 04.11.2015 та картки відмови №206070000/2015/00022 від 04.11.2015.

14.12.2015 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно, невмотивовано скориговано митну вартість товару та винесено оскаржуване рішення та картку відмови в прийняті митної декларації.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2016 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Трейд Технолоджіс» до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - задоволено повністю.

25.01.2017 постановою Львівського апеляційного адміністративного суду за №876/974/16 апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС України задоволено, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2016 скасовано. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Трейд Технолоджіс» до Івано-Франківської митниці Головного управління ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.03.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Трейд Технолоджіс» - задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду встановлено, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на наведені вимоги закону та не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, суди не перевірили джерела інформації, на які Митниця послалася в обґрунтування правомірності коригування митної вартості товарів за резервним методом, з урахуванням того, що у рішенні про коригування митної вартості та у картці відмови зазначені різні митні декларації.

Відповідно до частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

15.06.2018 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду дану адміністративну справу призначено до судового розгляду, за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з мотивів, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадженн, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту за №1 від 07.09.2015, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Bakerers", до митного органу декларантом позивача подано митну декларацію від 04.11.2015 за №206070000/2015/013476.

Митна вартість товару була визначена позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На підтвердження заявлених відомостей позивачем було долучено до митної декларації наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №1 від 07.09.2015; додаток 1 до контракту (специфікація); документ, що підтверджує вартість страхування №817/1055 від 24.05.2013; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR 196697; рахунок-фактуру (інвойс) №FW/0004/ZAK/10/15 від 15.10.2015; пакувальні листи продавця; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товарів; сертифікат походження товару; копію митної декларації країни відправлення (продавця); платіжне доручення в іноземній валюті №0408004 від 21.10.2015; лист Товариства з обмеженою відповільністю «Смарт Трейд Технолоджіс» з технічним описом хлібопекарського обладнання, що ввозиться за №19/23 від 04.11.2015.

Івано-Франківська митниця не погодилася із заявленою декларантом митною вартістю товару за першим методом - ціною договору, прийнявши рішення про коригування митної вартості товарів за №206070000/2015/00002/2 та оформивши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №206070000/2015/00022 від 04.11.2015.

Як на причину корегування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні відповідач посилається на те, що митна вартість товару визначена за резервним методом, оскільки перший метод не застосований, у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари та ненадання декларантом додаткових документів: висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями. При визначенні митної вартості товарів, відповідачем обрано джерело інформації - рішенні про коригування митної вартості товарів: МД №209120000/2015/832413 від 17.08.15, в картці відмови в прийнятті декларації - МД №209120000/2015/832413 від 11.2014.

Як наслідок, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість товару було змінена в сторону її підвищення.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам та обставинам справи, суд зазначає наступне.

Суд, у відповідності до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1, якої визначено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 Митного кодексу України).

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товару який ввозиться на територію України є - за ціною товару, у випадку, якщо працівники митниці встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, обґрунтувати причину неможливості встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановив суд, митну вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у митній декларації за №206070000/2015/013476 від 04.11.2015, ним визначено за основним методом, до митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість ввезеного для здійснення митного оформлення товару - печі хлібопекарські газові, бувші у використанні MATADOR MK150 W (УКТЗЕД 841720900) та MIWE IDEAL 1800 (УКТЗЕД НОМЕР_1) за ціною договору.

Також, на виконання вимог постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.03.2018 та частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу джерелом інформації, яка використана відповідачем є рішення про коригування митної вартості товарів іншої особи, за інший товар розмитнений в інший час, щодо якого також відсутні висновки про його аналогічність чи ідентичність товару, що ввозився позивачем. Щодо зазначення у рішенні про коригування митної вартості та у картці відмови різних митних декларацій, то суд, в судовому засіданні відповідно до пояснень представника відповідача, встановив, що такі розбіжності допущено внаслідок помилки, особи, яка складала такі документи.

Як наслідок, суд вважає, що, відповідачем необґрунтовано застосовано положення частини 6 статті 54 Митного кодексу України, а позивачем вірно обрано метод визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, всупереч вимогам частини 3 статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, суд встановив, що вказані документи містять інформацію щодо числових значень складових ціни митної вартості товару, що ввозився позивачем на митну територію України.

Таким чином, суд робить висновок щодо необґрунтованості вимоги митного органу про надання додаткових документів за відсутності підстав передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що рішення Івано-Франківської митниці про коригування митної вартості товарів №206070000/2015/00002/2 від 04.11.2015 є протиправним та такими, що підлягає скасуванню, відповідно є протиправною та підлягає скасуванню картка відмови в прийняті митної декларації за №206070000/2015/00022 від 04.11.2015 .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, платіжним дорученням за №1166 від 27.11.2015 підтвердив сплату судового збору розмірі 1 218 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 1 218 гривні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Івано-Франківської митниці ДФС України (індекс 76005, вулиця К. Данила, 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39640261) про коригування митної вартості товарів за №206070000/2015/000020/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №206070000/2015/00022 від 04.11.2015.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Трейд Технолоджіс» (індекс 77300, вулиця Каракая, 24 А, місто Калуш, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 39393517) за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС України (індекс 76005, вулиця К. Данила, 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39640261) сплачений судовий збір в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап'юк С.В.

Рішення складене в повному обсязі 10 вересня 2018 р.