КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" березня 2018 р. Справа№ 910/17846/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,
за участю представників:
від позивача - Ковальова Т.Ю., адвокат, довіреність № б/н від 23.01.2018;
від відповідача - Полуніна Л.А., адвокат, договір про надання правової допомоги № 8/2017 від 25.10.2017;
за участю - ОСОБА_4, засновник ПП "ТехноКом",
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "ТехноКом" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі №910/17846/17 (суддя Мельник В.І., м. Київ, повний текст складено - 06.12.2017) за позовом приватного підприємства "ТехноКом" до публічного акціонерного товариства "Північно-східна будівельна компанія" про стягнення 2 406 593, 79 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Приватне підприємство "ТехноКом" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Північно-східна будівельна компанія" про стягнення 2 406 593, 79 грн., з яких: 500 000,00 грн. - сума попередньої оплати товару, 1906593,79 грн. - збитки у вигляді упущеної вигоди.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі №910/17846/17 позов задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 405000, 00 грн., у задоволенні вимоги про стягнення збитків відмовлено повністю.
При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині як поставки товару, так і повернення суми попередньої оплати.
Відмова у задоволенні вимог про стягнення збитків мотивована тим, що дії відповідача, на які посилається позивач, не є причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення збитків, та прийняти нове, яким задовольнити вказану вимогу в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у зв'язку із невиконанням відповідачем договірних зобов'язань він був позбавлений можливості отримати дохід від продажу обладнання, а також вказує про вжиття позивачем всіх заходів, спрямованих на належне виконання зобов'язань перед компанією "Какулія енд Компані" та на спонукання відповідача до виконання ним власних договірних зобов'язань.
Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між Приватним підприємством "ТехноКом" (покупець) та публічним акціонерним товариством "Північно-східна будівельна компанія" (постачальник) 29.04.2016 було укладено Договір купівлі-продажу № 0416/1 (далі - Договір), предметом якого є зобов'язання постачальника передати у власність покупця козловий кран підіймальний КС 50-42В, що був у вживанні, у кількості 1 штука та зобов'язання покупця прийняти зазначений товар і своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов Договору.
За умовами п. 1.2 Договору товар поставляється на умовах самовивозу з виробничих баз постачальника, що розташовані за адресою: Сумська обл., м. Конотоп, вул. Рябошапка, 5-7 (металоконструкції) та Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ушакова, 21 (електрообладнання).
Днем поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару (п. 3.1 Договору).
Згідно з п. 3.2 Договору товар поставляється протягом десяти днів з моменту стовідсоткової оплати ціни за Договором.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що загальна ціна Договору складає 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 83333 грн. 33 коп.
Розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування ціни Договору, вказаної у п. 4.1 Договору, протягом чотирнадцяти днів з моменту укладення Договору (п. 4.2 Договору).
На виконання умов договору позивачем було здійснено оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями №716 від 29.04.2016 на суму 175 000 грн., №717 від 10.05.2016 на суму 230 000 грн., №720 від 11.05.2017 на суму 95 000 грн.
Листом від 22 червня 2017 року позивач повідомив відповідача про свою готовність здійснити вивезення придбаного обладнання з виробничих баз відповідача та просив протягом найкоротшого терміну надати повідомлення про його готовність до передання та забезпечити участь повноваженого представника у переданні обладнання.
Згодом, а саме 06 липня 2017 року відповідачеві була направлена претензія, якою ПП "Техноком" заявило вимогу негайно надати в його розпорядження придбаний за Договором козловий кран підіймальний КС 50-42В, що був у вживанні, у кількості 1 штука, у тому числі металоконструкції, розташовані за адресою: Сумська обл., м. Конотоп, вул. Рябошапка, 5-7 та електрообладнання, розташоване за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ушакова, 21, про що письмово поінформувати приватне підприємство "ТехноКом".
Відповідачем листом №49 від 03.11.2017 було повідомлено позивача про відмову від Договору купівлі-продажу №0416/1 від 29.04.2016 відповідно до п. 7.5 Договору, крім того зазначено про повернення грошових кошова в розмірі 95 000 грн.
Відповідачем 06.11.2017 було повернуто позивачеві грошові кошти в розмірі 95 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5940 від 06.11.2017.
Таким чином, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару у визначені договором строки не виконав, як і не повернув позивачу в повному обсязі кошти, сплачені за товар.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів в сумі 500 000,00 грн., які є сумою попередньої оплати товару.
Окрім цього, позивачем було заявлено вимогу про стягнення із відповідача збитків у розмірі 1906593,79 грн.
Судом першої інстанції вказані вимоги задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 405000, 00 грн. коштів попередньої оплати товару, у задоволенні вимоги про стягнення збитків відмовлено повністю.
Колегія суддів погоджується із частковим задоволенням позовних вимог, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено п. 3 ч. 1 ст. Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 663 Цивільного кодексі України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Строки виконання обов'язку постачальника передати товар покупцю було передбачено пунктом 3.3 Договору - протягом десяти днів з моменту стовідсоткової оплати ціни за Договором.
Позивачем 29.04.2016, 10.05.2016 та 11.05.2017 було здійснено оплату товару на суму 175 000 грн., на суму 230 000 та на суму 95 000 грн. відповідно.
Відповідач не виконав своє зобов'язання з поставки попередньо оплаченого позивачем товару у встановлений договором строк.
Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).
Враховуючи те, що відповідач у встановлений договором строк товар позивачу не поставив, покупець набув права на повернення сплаченої суми попередньої оплати.
Як вже вказувалося, відповідачем 06.11.2017 частково було повернуто позивачеві грошові кошти в розмірі 95 000 грн.
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, оскільки позивач сплатив суми попередньої оплати, тоді як відповідач не передав товар у встановлений договором строк, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача про повернення попередньої оплати за товар підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 405 000, 00 грн. (500,00 грн. - вартість оплаченого товару - 95 000 грн. - сума грошових коштів повернутих відповідачем позивачу).
Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача збитків у розмірі 1906593,79 грн., слід зазначити наступне.
Так, в обґрунтування вказаної вимоги позивач посилається на те, що 20.03.2017 ПП "ТехноКом" із компанією "Какулія енд Компані" (Грузія) було укладено договір купівлі-продажу крану козлового № 20/03, на підставі п. 1.1 якого позивач прийняв на себе обов'язок передати на умовах і в строк, встановлений зазначеним договором у власність компанії "Какулія енд Компані" замовлений у відповідача кран козловий КС 50-42В виробництва Запорізького енергомеханічного заводу, що був в експлуатації, у кількості одна штука, а також здійснити його монтаж (встановлення) та пусконалагоджувальні роботи з навчанням персоналу експлуатації, для використання його в господарській діяльності компанії.
У свою чергу, компанія "Какулія енд Компані" на підставі п. 1.2 договору № 20/03 від 20.03.2017р. зобов'язалася прийняти та оплатити вказане обладнання на умовах договору.
За умовами п. 3.1 договору № 20/03 від 20.03.2017р. товар поставляється шляхом самовивозу зі складу ПП "ТехноКом" автомобільним транспортом силами та за рахунок компанії "Какулія енд Компані" на умовах ЕХW.
Продавець зобов'язаний надати покупцеві товар на власному складі у строк до 20 липня 2017 року (п.п. 3.3, 6.2 договору № 20/03 від 20.03.2017р.).
Згідно п. 4.1 договору № 20/03 від 20.03.2017р., валютою договору є долар США.
Відповідно до п. 4.3 договору № 20/03 від 20.03.2017р. загальна вартість товару, що поставляється, та послуг з його встановлення й проведення пусконалагоджувальних робіт складає 90000 доларів США, що включає в себе вартість товару - 75000 доларів США, а також вартість послуг з його встановлення та проведення пусконалагоджувальних робіт - 15000 доларів США. До вартості послуг з встановлення обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт на ньому включені затрати ПП "ТехноКом" на відрядження бригади у складі чотирьох осіб з усім необхідним їм обладнанням, а також їх проживання на території Грузії протягом одного місяця.
Позивач у позові зазначив, що у зв'язку із невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо передачі крану на його користь у встановлений договором строк, він не зміг поставити обладнання на користь компанії "Какулія енд Компані" до 20 липня 2017 року, а тому строк виконання вказаного обов'язку за погодженням з грузинською компанією був продовжений до 20 серпня 2017 року.
Пунктом 10.4 договору № 20/03 від 20.03.2017р. компанія "Какулія енд Компані" наділена правом у випадку невиконання ПП "ТехноКом" будь-якого зі своїх зобов'язань за договором відмовитись від договору.
Керуючись зазначеним правом листом від 20.08.2017р. компанія "Какулія енд Компані" повідомила позивача про свою відмову від договору купівлі-продажу крану козлового №20/03 від 20.03.2017р. з причини невиконання ПП "ТехноКом" своїх договірних зобов'язань та про втрату договором сили з дати відправлення зазначеного повідомлення.
Позивач мотивує позовні вимоги тим, що у зв'язку із невиконанням відповідачем договірних зобов'язань він був позбавлений можливості отримати дохід від продажу обладнання, який за вирахуванням вартості його придбання у відповідача станом на день подачі позову до суду становить 1906593 грн. 79 коп.
Вказані грошові кошти були заявлені позивачем до стягнення з відповідача як збитки (упущена вигода).
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.
Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Якщо позивач пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, неодержаного прибутку тощо).
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене є упущеною вигодою.
Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею одержані, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток.
Крім того, при визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті особою для їх одержання.
Таким чином, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.
Позивач, зазначає про те, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині поставки товару у строки, встановлені договором, позбавило його можливості отримати дохід від продажу такого товару.
Разом з тим, судом встановлено обставини допущення позивачем прострочення виконання взятого на себе зобов'язання щодо оплати вартості товару в повному обсязі, оскільки такі оплати здійснені із порушенням визначених Договором строків.
Так, згідно п. 4.2 Договору розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування ціни Договору, вказаної у п. 4.1 Договору, протягом чотирнадцяти днів з моменту укладення Договору.
Вказаний договір було укладено між сторонами 29.04.2016, отже відповідно позивач повинен був здійснити оплату товару протягом чотирнадцяти днів із вказаної дати, тобто до 13.05.2016.
В свою чергу, останній платіж за договором було здійснено позивачем лише 11.05.2017.
При цьому, згідно з п. 3.2 Договору товар поставляється протягом десяти днів з моменту стовідсоткової оплати ціни за Договором.
Отже, обов'язок відповідача передати позивачу товар пов'язаний із виконанням позивачем обов'язку оплати вказаного товару.
Слід також зазначити, що на момент укладення ПП "ТехноКом" із компанією "Какулія енд Компані" (Грузія) договору (20.03.2017), позивачем зобов'язання з оплати товару не було виконано в повному обсязі, тобто відповідно на час укладення вказаного договору у відповідача ще не виник обов'язок з передачі товару позивачу.
При цьому, позивач, укладаючи договір із компанією "Какулія енд Компані" та розуміючи допущене ним прострочення оплати товару, повинен був усвідомлювати те, що згідно п. 7.5 Договору, укладеного з відповідачем, постачальник наділений правом у випадку несвоєчасної оплати товару відмовитися від договору.
Проте, не дивлячись на зазначене, позивачем було укладено договір згідно умов якого він взяв на себе зобов'язання з поставки компанії "Какулія енд Компані" товару, оплата якого, в свою чергу, відповідачу ним ще здійснена не була.
Крім того, слід зазначити, що предмет договору був протиправно пошкоджений третьою особою, в зв'язку із даним фактом 28.02.2017 відкрите кримінальне провадження № 12017200080000291. Ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 03.03.2017 у справі №577/919/17 на предмет договору був накладений арешт.
Таким чином, умови покладення відповідальності на відповідача, як то наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки, відсутні.
Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення упущеної вигоди, оскільки позивачем не було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної оплати товару, невиконання відповідачем обов'язку з передачі товару позивачу сталося не з вини постачальника, тому дії відповідача, на які посилається позивач, не є причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
З огляду на викладене, у зв'язку з недоведеністю позивачем обставин заподіяння йому збитків у вигляді упущеної вимоги, позовні вимоги у вказаній частині не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта про те, що ним було вжито всіх заходів, спрямованих на належне виконання зобов'язань перед компанією "Какулія енд Компані" та на спонукання відповідача до виконання ним власних договірних зобов'язань підставою для задоволення позову бути не можуть, оскільки позивачем не доведено обставин того, що тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Таким чином, відмова місцевого господарського суду у задоволенні позову у вказаній частині є обґрунтованою.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "ТехноКом" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі №910/17846/17 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі №910/17846/17.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 15.03.2018 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Дідиченко
М.А. Руденко
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 12.03.2018 |
Оприлюднено | 15.03.2018 |
Номер документу | 72730617 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Пономаренко Є.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні