Постанова

від 05.03.2018 по справі 820/6667/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2018 р. № 820/6667/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСЕНС ІТ» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень та визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ТЕЛЕСЕНС ІТ» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, в якому просить суд, з підстав протиправності рішень та дій:

- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 20.12.2017 р. № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2709750,50 грн. (у тому числі - за основним платежем 1965581,00 грн., за штрафними санкціями - 744169,50 грн.) і скасувати його;

- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 20.12.2017 р. № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 8159,47 грн. (у тому числі - за основним платежем 4311,39 грн., за штрафними санкціями - 3142,19 грн., пеня - 705,89 грн.) і скасувати його;

- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 20.12.2017 р. № НОМЕР_3 про нарахування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн. і скасувати його;

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області про визнання порушення ст. 24 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області винесені, на думку позивача, без врахування приписів чинного законодавства.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

В судове засідання представники позивача прибули, позов підтримали та просили його задовольнити.

В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТЕЛЕСЕНС ІТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, валютного за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року.

За результатом перевірки складено ОСОБА_5 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТЕЛЕСЕНС ІТ» , код за ЄДРПОУ 3800117 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, валютного за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року № 21205/20-40-14-02-08/38000117 від 24.11.2017 року (надалі - ОСОБА_5 перевірки).

Згідно висновків ОСОБА_5 перевірки ТОВ «ТЕЛЕСЕНС ІТ» порушено:

- п.138.8, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 2015 року) в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 466811,00 грн.;

- п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 2015 року), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1982819,00 грн., у т.ч. за 2015 рік у сумі 589269,00 грн., за І квартал 2016 року на суму 232735,00 грн., за ІІ квартал 2016 року у сумі 234203,00 грн., за ІІІ квартал 2016 року на суму 230220,00 грн., за ІV квартал 2016 року на суму 211151,00 грн., за І квартал 2017 року на суму 301683,00 грн., за ІІ квартал 2017 року на суму 183558,00 грн.;

- ст.24 КЗпП України, підприємством було допущено до роботи 6 працівників без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття таких працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- п.п. б п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого на користь платників податку і сум утриманих з них податку (форма №1ДФ) за 1,2,3,4 квартали 2015 року; 1,2,3,4 квартали 2016 року; 1,2 квартали 2017 року подано з недостовірними відомостями, а саме з ознакою застосування податкової соціальної пільги до доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку у вигляді заробітної плати, які заяв на застосування пільги не надавали;

- ст.169, п.п. а , п.176.2 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся, на суму 4311,39 грн.

Не погодившись з вказаними висновком, позивач подав до ГУ ДФС у Харківській області заперечення вих.№105/17 від 08.12.2017 року на акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень відповіддю від 18.12.2017 р. № 28161/10/20-40-14-02 ГУ ДФС у Харківській області внесено зміни до висновків ОСОБА_5 перевірки, а саме визначено наступні порушення:

- п.138.8, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 2015 року) в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 375619,00 грн.;

- п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 2015 року), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1589962,00 грн., у т.ч. за 2015 рік у сумі 477242,00 грн., за І квартал 2016 року на суму 196694,00 грн., за ІІ квартал 2016 року у сумі 190908,00 грн., за ІІІ квартал 2016 року на суму 190461,00 грн., за ІV квартал 2016 року на суму 161749,00 грн., за І квартал 2017 року на суму 228130,00 грн., за ІІ квартал 2017 року на суму 144778,00 грн.;

- ст.24 КЗпП України, підприємством було допущено до роботи 6 працівників без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття таких працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- п.п. б п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого на користь платників податку і сум утриманих з них податку (форма №1ДФ) за 1,2,3,4 квартали 2015 року; 1,2,3,4 квартали 2016 року; 1,2 квартали 2017 року подано з недостовірними відомостями, а саме з ознакою застосування податкової соціальної пільги до доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку у вигляді заробітної плати, які заяв на застосування пільги не надавали;

- ст.169, п.п. а , п.176.2 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся, на суму 4311,39 грн.

На підставі висновків ОСОБА_5 перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області були винесені податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 від 20.12.2017 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2709750,50 грн. (у тому числі - за основним платежем 1965581,00 грн., за штрафними санкціями - 744169,50 грн.), № НОМЕР_2 від 20.12.2017 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 8159,47 грн. (у тому числі - за основним платежем 4311,39 грн., за штрафними санкціями - 3142,19 грн., пеня - 705,89 грн.), № НОМЕР_3 від 20.12.2017 року, яким нараховано штрафні санкції у сумі 510,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями та діями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.12.2017 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2709750,50 грн. (у тому числі - за основним платежем 1965581,00 грн., за штрафними санкціями - 744169,50 грн.), суд зазначає наступне.

Контролюючим органом під час перевірки ТОВ «ТЕЛЕСЕНС ІТ» встановлені взаємовідносини позивача з фізичними особами-підприємцями - постачальниками послуг, пов'язаних з програмним забезпеченням, які є робітниками підприємства ТОВ ТЕЛЕСЕНС ІТ .

Так, між ТОВ «ТЕЛЕСЕНС ІТ» було укладено договори на надання послуг з фізичними особами-підриємцями: ФО-П ОСОБА_6 - договір №021 від 02.04.2014 року, ФО-П ОСОБА_7 договір №024 від 02.04.2014 року, ФО-П ОСОБА_8 - договір №027 від 02.04.2014 року, ФО-П ОСОБА_9 - договір №050 від 02.04.2014 року, ФО-П ОСОБА_3 - договір №056 від 02.04.2014 року, ФО-П ОСОБА_10 - договір №057 від 02.04.2014 року, ФО-П ОСОБА_11 - договір №062 від 02.04.2014 року.

Позивачем було надано до суду замовлення та акти надання послуг складені на підставі вищевказаних договорів між позивачем та фізичними особами-підприємцями.

Пунктами 1 та 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 року встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових та машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості мають обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно з п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 2015 року) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу..

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов'язують можливість формування витрат та які є передумовою їх формування. Такі правові наслідки наступають у разі:

1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування;

2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами;

3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності;

4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мас намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений із врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Умовою достовірності доказів щодо придбання послуг, зв'язку цих послуг з метою одержання доходу є, перш за все конкретизація змісту, обсягу та результату цих послуг.

Замовлення та акти надання послуг, складені на підставі договорів на надання послуг між ТОВ «ТЕЛЕСЕНС ІТ» з вищевказаними фізичними особами-підприємцями, мають загальний характер, неконкретні за змістом, що не дає можливості ідентифікувати перелік (кількість) наданих (отриманих) послуг і не підтверджують реальні обсяги здійснення господарських операцій.

Також, позивачем не надано ні під час проведення документальної перевірки, ні до суду документів або пояснень, які б підтверджували подальше використання саме придбаних послуг.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що ТОВ «ТЕЛЕСЕНС ІТ» не надано доказів фактичного виконання договорів про надання послуг укладених між ТОВ «ТЕЛЕСЕНС ІТ» та ФО-П ОСОБА_6, ФО-П ОСОБА_7, ФО-П ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФО-П ОСОБА_3, ФО-П ОСОБА_10, ФО-П ОСОБА_11.

Таким чином, факт реальності господарських операцій не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

За таких обставин, у підприємства ТОВ «ТЕЛЕСЕНС ІТ» відсутнє право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по операціях з вищевказаними фізичними особами-підприємцями.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач під час винесення податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.12.2017 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2709750,50 грн. (у тому числі - за основним платежем 1965581,00 грн., за штрафними санкціями - 744169,50 грн.) діяв, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 20.12.2017 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 8159,47 грн. (у тому числі - за основним платежем 4311,39 грн., за штрафними санкціями - 3142,19 грн., пеня - 705,89 грн.), суд зазначає наступне.

Відповідач в ОСОБА_5 перевірки посилався на заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників на суму 4311,39 грн. у зв'язку із неправомірним застосуванням податкової соціальної пільги у 2015 році, 2016 році, 1-2 кварталах 2017 року.

Так, у ході перевірки розрахунків із працівниками, які мали право на податкову соціальну пільгу відповідачу було надано заяви від працівників - ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13 про застосування податкової соціальної пільги, складені у довільній письмовій формі, про що зазначено на стор. 42 ОСОБА_5 перевірки.

Відповідачем на стор. 42 ОСОБА_5 перевірки було зазначено про порушення ст.169 ПКУ при утриманні податку на доходи фізичних осіб, нарахованих у вигляді заробітної плати, внаслідок не надання до перевірки заяв про застосування податкової пільги за формою, визначеною центральним податковим органом.

Згідно з п. 2 Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою КМУ № 1227 від 29.12.2010 року платник податку подає роботодавцю заяву про обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за встановленою Державною податковою службою формою.

Проте, чинним законодавством України не затверджено форму заяви про обрання місця застосування податкової соціальної пільги.

Згідно із нормами п.п. 169.2.2 ПК України платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.

Так, відповідачем в якості недоліку, наданих позивачем для перевірки заяв про обрання місця застосування податкової соціальної пільги, зазначено лише невідповідність форми таких заяв формі встановленій законодавством. Щодо фактичного змісту або кількості вказаних заяв відповідачем в ході перевірки порушень не встановлено.

Суд зазначає, що до платника податків не можуть бути застосовані санкції за невідповідність заяв про обрання місця застосування податкової соціальної пільги встановленій формі, за умови, якщо таку форму не визначено законодавством.

За таких обставин, суд вважає безпідставними висновки відповідача відносно заниження податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників на суму 4311,39 грн. у зв'язку із неправомірним застосуванням податкової соціальної пільги у 2015, 2016, 1-2 кварталах 2017 років та подання податкового розрахунку (за формою 1ДФ) з недостовірними відомостями про суми нарахованого та утриманого податку на доходи фізичних осіб за 1,2,3,4 квартали 2015 року; 1,2,3,4 квартали 2016 року; 1,2 квартали 2017 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач під час винесення податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 20.12.2017 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 8159,47 грн. (у тому числі - за основним платежем 4311,39 грн., за штрафними санкціями - 3142,19 грн., пеня - 705,89 грн.) діяв, не на підставі та не у спосіб передбачені чинним законодавством України, що дає суду підстави вважати таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 20.12.2017 року, яким нараховано штрафні санкції у сумі 510,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідачем під час перевірки питань укладення з найманими працівниками трудових договорів встановлено, що підприємством було допущено до роботи працівників : ОСОБА_14 відповідно до наказу про прийом на роботу від 01.12.2016 року №3 допущено до роботи 01.12.2016 року, повідомлення про прийняття працівника на роботу надано до органу ДФС 01.12.2016 року о 11-41 год.).

ОСОБА_15 (наказ про прийом на роботу від 27.12.2016року №4, допущено до роботи 27.12.2016 року) без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (повідомлення про прийняття працівника на роботу надано до органу ДФС 27.12.2016 року о 15-01 год.).

ОСОБА_16Г, ОСОБА_5, ОСОБА_17 (наказ про прийом на роботу від 01.02.2017 року №1, допущено до роботи 01.02.2017 року) без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (повідомлення про прийняття працівника на роботу надано до органу ДФС 01.02.2017 року о 16-01 год.).

ОСОБА_16 (наказ про прийом на роботу від 02.02.2017 року №2, допущено до роботи 02.02.2017 року) без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (повідомлення про прийняття працівника на роботу надано до органу ДФС 02.02.2017 року о 15-33 год.).

Відповідач, вважаючи вищевикладені обставини порушенням ст. 24 Кодексу законів про працю України, застосував до позивача штрафні санкції у сумі 510,00 грн.

Відповідно до ст. 24 Кодексу законів про працю України повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Постановою Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу № 413 від 17.06.2015 року встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Суд зазначає, що стаття 24 КЗпП України та Постанова КМУ № 413 від 17.06.2015 року, не містять заборони на укладання трудового договору та надання повідомлення до фіскального органу про прийняття працівника на роботу протягом одного календарного дня.

Позивач в письмових поясненнях зазначив, що чинне законодавство з охорони праці та внутрішні інструкції встановлюють обов'язковий порядок проведення інструктажів з техніки безпеки, протипожежної безпеки, а окрім цього працівнику реєструється відповідний службовий аккаунт у внутрішній мережі, проводиться навчання по заходах кібербезпеки тощо. Також зазначено, що тільки після отриманням позивачем підтвердження про отримання фіскальним органом відповідного повідомлення, працівник допускається фактично до виконання його роботи. Оскільки перший робочий день працівники фактично витрачають на проходження усіх встановлених на підприємстві процедур щодо прийняття працівника на роботу, адміністрація підприємства зараховує працівникові фактично витрачений ним час протягом дня, як робочий день з виплатою заробітної плати у встановленому розмірі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач під час винесення податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 20.12.2017 року про нарахування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн. діяв, не на підставі та не у спосіб передбачені чинним законодавством України, що дає суду підстави вважати таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області про визнання порушення ст. 24 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З аналізу вищевказаної норми права вбачається, що дії контролюючого органу під час проведення документальної перевірки направлені зокрема на встановлення дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Тобто, контролюючий орган під час проведення відповідних перевірок виявляє і порушення роботодавця у вказаній галузі права.

З огляду на те, що статтею 24 КЗпП України регламентовано порядок укладення трудового договору, відповідач як контролюючий орган уповноважений вчиняти дії щодо визнання порушення вказаної норми права.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області про визнання порушення ст. 24 КЗпП України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладе, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСЕНС ІТ» (код ЄДРПОУ 38000117, 61001, м. Харків, вул. Молочна, буд. 38) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 20.12.2017 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 8159,47 грн. (у тому числі - за основним платежем 4311,39 грн., за штрафними санкціями - 3142,19 грн., пеня - 705,89 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 20.12.2017 року про нарахування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.12.2017 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2709750,50 грн. (у тому числі - за основним платежем 1965581,00 грн., за штрафними санкціями - 744169,50 грн.) - відмовити.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про визнання порушення ст. 24 КЗпП України - відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСЕНС ІТ» (код ЄДРПОУ 38000117, 61001, м. Харків, вул. Молочна, буд. 38) сплачений судовий збір в сумі 130 (сто тридцять) грн. 04 коп.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 15.03.2018 року.