Рішення

від 27.02.2018 по справі 826/11736/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2018 року № 826/11736/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Снігир Т.А.,

представника відповідача: Рогоза Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Технології

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004281402 та №0004271402,

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Технології (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2017 року №0004281402 та №0004271402.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що висновки відповідача про безпідставне формування податкового кредиту за результатом здійснення господарських операцій з Приватним підприємством "Підсобне господарство ім.Зубковського" спростовуються первинними бухгалтерськими документами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на правомірність висновків акту перевірки, а відтак спірних податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача у період з 27.04.2017 року по 22.05.2017 року проведено документальну виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, про що складено акт №196/26-15-14-02/32767975 від 29.05.2017 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 376 502,00 грн., у тому числі по періодах: серпень 2015 року - 286 301,00 грн.; вересень 2015 року - 90 201,00 грн. та завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2016 року у розмірі 11 832,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.06.2017 року №0004271402, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 11 832,00 грн. та №0004281402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 476 627,00 грн., з яких 376 502,00 грн. за основним платежем та 94 125,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як встановлено судом, позивач мав господарські взаємовідносини з ПП "Підсобне господарство ім. Зубковського" на підставі договору поставки товару (сівалка KINZE моделі 3600) від 20.02.2015 року №20-02/15-АТП.

На виконання договору поставки складено видаткові, податкові накладні та банківські виписки.

В акті перевірки зазначено, що у ході аналізу баз даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ПП "Підсобне господарство ім. Зубковського" здійснювало реалізацію на адресу позивача сівалок із зазначенням кодів товару згідно з УКТ ЗЕД 8435100000 та 8432301900, однак перевіркою встановлено відсутність придбання контрагентом по ланцюгу постачання сівалок із кодами товару згідно з УКТ ЗЕД 8435100000 та №8432301900.

За висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, товар придбано за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього одержання (купівлі), у зв'язку з чим неможливо встановити джерело походження реалізованого товару на адресу позивача.

Згідно з аналізом податкових накладних, зареєстрованих в базі даних Єдиний реєстр додаткових накладних на адресу ПП „Підсобне господарство ім. Зубковського", за період з 01.01.2013 року по 30.04.2015 року не встановлено придбання ПП "Підсобне господарство ім. Зубковського" сівалок з відповідними кодами товару згідно УКТ ЗЕТ, перевіркою не встановлено факту реалізації товару ПП "Підсобне господарство ім. Зубковського" на адресу позивача.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексу України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до пукту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

З матеріалів справи вбачається, що позивач в перевіряємий період здійснював діяльність з оптової торгівлі сільськогосподарськими машинами та устаткуванням, що підтверджується і самим відповідачем в акті перевірки. Відтак придбання у ПП Підсобне господарство ім. Зубковського сільськогосподарської машини (сівалки) пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Витрати Позивача були фактично здійснені і підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що передбачають реальність такої господарської операції, відображені в податковому обліку та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Вказане підтверджується, фактом подальшої реалізації позивачем сільськогосподарської машини - Сівалки 16-рядної KINZE мод. 3600 серійний №627108 на користь ТОВ ДОБРОДІЯ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 364245026553).

При цьому, перевіркою встановлена наявність в повному об'ємі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ДОБРОДІЯ ТРЕЙД , зокрема: договір №898/К від 18.02.2015 pоку, картки рахунків, банківські виписки, видаткова накладна №461 от 10.04.2015 pоку, товарно-транспортна накладна №Р461 від 10.04.2015 pоку, податкова накладна №129 від 19.02.2015 року на загальну суму з ПДВ 544 000,00 грн., податкова накладна №62 від 08.04.2015 року на загальну суму з ПДВ 1000 000,00 грн., податкова накладна №76 від 09.04.2015 року на загальну суму з ПДВ 886 400,00 грн.

Зазначені документи складені за результатами проведеної операції та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Жодних порушень у зазначених документах перевіркою не виявлено. Податкові накладні відповідають вимогам чинного на той момент податкового законодавства і належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З огляду на встановлення факту реального вчинення господарської операції позивача з ПП "Підсобне господарство ім.Зубковського", що підтверджено належним чином складеними первинними документами, суд приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Технології задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2017 року №0004281402, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві, яким товариству з обмеженою відповідальністю АГРО-ТЕХНОЛОГІЇ (код 32767975) збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 470 627 грн. 00 коп. (376 502,00 грн. - основний платіж, 94 125,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та податкове повідомлення-рішення від 29.07.2017 року №0004271402, яким товариству з обмеженою відповідальністю АГРО-ТЕХНОЛОГІІ (код 32767975) зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 11 832 грн. 00 коп.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ТЕХНОЛОГІІ (код ЄДРПОУ 32767975) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 236,88 грн. (сім тисяч двісті тридцять шість гривень 88 коп.).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Суддя Є.В. Аблов