Постанова

від 13.03.2018 по справі 905/1584/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2018 справа № 905/1584/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді секретар судового засідання: за участю представників: позивач: відповідач: третя особа:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 Не з'явився Не з'явився розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» , м.Київ, на рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2017 р. (повний текст 26.12.2017р.) у справі за позовом до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про№905/1584/15 (головуючий суддя - Сковородіна О.М., суддя Матюхін В.І., суддя Чорненька І.К.) Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» , м.Київ, Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Квіти Донецька» , м.Донецьк, Донецької міської ради, м.Краматорськ, Донецька область звернення стягнення на майно в сумі 330582 479,48грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2017 року по справі №905/1584/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» , м.Київ до Комунального підприємства Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Квіти Донецька» , м.Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Донецької міської ради, м.Краматорськ, про звернення стягнення на майно в сумі 330582479,48грн.

Стягнуто з Комунального підприємства Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Квіти Донецька» (83102, м. Донецьк, вул. Солов'яненка, б.6-Б, код ЄДРПОУ 33371346) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м.Київ, вул.Горького, 127, код ЄДРПОУ 00032112) судовий збір в сумі 73080 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції Донецькою міською радою у повному обсязі виконано рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі №905/1586/15 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 151110К26 від 05.11.2010р., тому відсутня підстава, за наявності якої може бути реалізовано право позивача на звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором 151110Z168 від 08.11.2010р., укладеним в якості забезпечення зобов'язання за кредитним договором № 151110К26 від 05.11.2010р., та, як наслідок, відсутній обов'язок відповідача відповідати цим майном за зобов'язаннями Боржника.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що основне зобов'язання , в забезпечення виконання якого було укладено іпотечний договір № 151110Z168 від 08.11.2010р., в силу приписів ст.599 Цивільного кодексу України є припиненим, тому відмовив у задоволенні позовних вимог.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції позивач звернувся з заявою про зменшення розміру позовних вимог та припинення провадження у справі, у задоволенні якої господарським судом Донецької області відмовлено з наступних підстав:

- заявою не змінено вимоги, що є предметом позову, перелік майна стосовно якого заявлено вимоги не зменшено, тому за обставин приведених у зверненні, не відбувається зменшення їх розміру;

- рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015 р. по справі №905/1586/15 судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в сумі 26 600 640,71 грн. з яких: 21 397 053,17 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період 27.12.2014 р. - 31.07.2015 р., та 5 203 587,54 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом за період 26.08.2014 р. - 27.07.2015 р. з огляду на приписи ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , відтак у справі, що наразі розглядається, судом відмовлено у задоволенні заяви позивача в частині зменшення розміру позовних вимог;

- в частині припинення провадження у справі у задоволенні заяви позивача відмовлено, оскільки спірним в даному випадку є право на звернення стягнення на предмет іпотеки як таке, проте погашення Донецькою міською радою основної заборгованості, стягнутої рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015 р. по справі № 905/1586/15 не виключає такого права позивача, а лише визначає безпідставність його застосування, тобто не може бути реалізовано з підстав, визначених позивачем у позові;

- клопотання позивача про повернення з бюджету судового збору у розмірі 73080,00 грн., сплаченого при поданні позовної заяви відповідно до платіжного доручення не задоволено через відсутність підстав, з якими Закон України «Про судовий збір» пов'язує вчинення даної процесуальної дії.

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» , м.Київ (далі по тексту - АТ Укрексімбанк ) звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2017 року у справі № 905/1584/15, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про зменшення позовних вимог на суму пені в розмірі 26600640,71грн., нараховану за несвоєчасну сплату кредиту (основного боргу) та процентів за користування кредитом, закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» посилається на те, що висновок суду першої інстанції щодо припинення основного зобов'язання за кредитним договором та відсутність у банку права на звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, оскільки станом на дату прийняття рішення зобов'язання за кредитним договором є невиконаним, заборгованість за кредитним договором в повному обсязі не погашена та вважає, що у позичальника існує зобов'язання перед банком щодо погашення вказаних процентів, тому кредитний договір є чинним і діє до дати повного виконання зобов'язань за ним.

Позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні заяви банку про зменшення розміру позовний вимог на суму нарахованої пені, оскільки необхідність подачі такої заяви обумовлена тим, що при поданні позову до відповідача банком заявлено позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором станом на 12.05.2015 р., яка включала в себе також і заборгованість за нарахованою пенею у загальному розмірі 26600640, 71 грн. (21397053,17 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту та 5203587,54 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом).

При цьому, заявник апеляційної скарги наголошує, що рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015 р. у справі № 905/1586/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог банку щодо стягнення пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту і процентів за користування ним з огляду на встановлення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» мораторію на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами з 14.04.2014 р. юридичним особам, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, і покладення на банки та інші фінансові установи зобов'язання скасувати зазначеним особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами у період проведення антитерористичної операції. В подальшому, після подачі позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з затвердженням розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 р. Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до якого включено м. Донецьк, у банку виник обов'язок щодо скасування пені, нарахованої на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, тому, на думку позивача, зменшення позовних вимог є обґрунтованим.

Позивач посилається на те, що погашення заборгованості відбулося вже у серпні та вересні 2017 року, період між датою складення розрахунку заборгованості та датою її погашення становить більше двох років та вважає, що за цей період банком правомірно нараховані проценти за користування кредитом у відповідності до умов кредитного договору, які є непогашеними, тому має право заявити до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Апелянт вважає, що в результаті погашення заявленої заборгованості перед АТ Укрексімбанк виникли правові підстави для закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, а не у зв'язку із припиненням зобов'язань за кредитним договором.

АТ Укрексімбанк посилається на Закон України Про судовий збір та вважає, що клопотання позивача про повернення з бюджету судового збору у розмірі 73080,00 грн., сплаченого банком при поданні позовної заяви, необґрунтовано не задоволено судом першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2018 року було визначено склад колегії суддів: Геза Т.Д. - головуючий суддя, судді: Будко Н.В., Дучал Н.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» , м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2017 року у справі № 905/1584/15.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2018 призначено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» , м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2017 року у справі № 905/1584/15 до розгляду на 27.02.2018р.

У зв'язку із перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_2 у відпустці на дату розгляду справи - 27.02.2018р. на підставі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України та за наявності строків розгляду апеляційної скарги, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, повторний автоматизований розподіл справи не призначався, судове засідання 27.02.2018 року не проводилося.

Після виходу судді-члена колегії ОСОБА_2 з відпустки, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2018р. розгляд справи призначено на 13.03.2018р.

У зв'язку із перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_6 у відпустці на дату слухання справи, виходячи із завдань господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів та розумності строків розгляду справи, керуючись приписами ч.1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), абз. 2 ч. 10 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, п. 2.3.25, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.11.1,11.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом автоматизованого розподілу справи від 12.03.2018р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий - Геза Т.Д., судді: Будко Н.В., Склярук О.І.

З 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції відповідно до Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-19 від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» , м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2017 року у справі № 905/1584/15 розглядається відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній з 15.12.2017р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з урахуванням повноважень визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 05.11.2010р. між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» , м.Київ (банк) та Донецькою міською радою, м. Донецьк (позичальник) укладено кредитний договір № 151110К26 (далі - Договір).

Згідно п. 3.1. Договору банк надає Позичальникові кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах цього договору (далі-Кредит або кредитна лінія), а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, встановлені цим договором.

Згідно п. 3.2.1 Договору ліміт кредитної лінії: 350000000,00 (триста п'ятдесят мільйонів) гривень.

Згідно п. 3.2.2. Договору (в редакції договору № 151110К26-17 від 31.05.2013 р. до кредитного договору від 05.11.2010 р.) кінцевий термін погашення кредиту - 30.10.2015 р.

Відповідно до Договору № 151110К26-16 від 05.11.2010 р. сторони домовились встановити наступний порядок погашення траншів: строк користування траншем в сумі 80 027 460,00 грн., що наданий згідно з додатковим договором від 06.07.2011 р. №151110К26-5 на строк з 06.07.2011 по 05.07.2012 р. - до 30.04.2013 р.; строк користування траншем в сумі 90 464 000,00 грн., що наданий згідно з додатковим договором від 08.12.2011 р. № 151110К26-8 на строк з 08.12.2011 по 07.12.2012 р. - до 30.04.2013 р.; строк користування траншем в сумі 65 967 540,00 грн., що наданий згідно з додатковим договором від 29.12.2011 р. № 151110К26-9 на строк з 01.02.2012 по 31.12.2012 р. - до 30.04.2013 р.

Згідно з п. 3.2.4. Договору (в редакції договору № 151110К26-17 від 31.05.2013р. до кредитного договору від 05.11.2010 р.) проценти за користування кредитом сплачуються позичальником виходячи із процентної ставки у розмірі 15,3 % річних (п'ятнадцять цілих три десятих процентів) річних.

Згідно з п. 3.2.5. Договору розмір пені за прострочення позичальником платежів за цим договором: подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 3.5.1. Договору позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2. цього договору, у валюті кредиту. Такі проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, в останній Банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 25 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п. 3.8. цього Договору. Протягом цього періоду сплачуються проценти за користування кредитом за попередній місяць. Проценти за користування кредитом за останній період нарахування процентів за користування кредитом підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

У разі порушення строку сплати процентів за користування кредитом, зазначеного в п. 3.5.1. цього договору, банк переносить заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом на рахунок прострочених процентів за користування кредитом (п. 3.5.2. Договору).

Відповідно до п.3.6.2. Договору позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом та інших належних до сплати платежів за цим Договором протягом 10 банківських днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення, у випадку, якщо це передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до п. п. 3.4.1., 3.4.2. Договору позичальник зобов'язаний погасити повністю кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п. 3.8. цього договору в строк, зазначений у п. 3.2.3. цього договору, здійснюючи чергові платежі з погашення згідно з графіком збільшення та зменшення ліміту заборгованості за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника.

У разі порушення термінів погашення кредиту, зазначених у графіку збільшення та зменшення ліміту заборгованості, банк переносить прострочену частину заборгованості за кредитом на рахунок прострочених кредитів.

Згідно п. 6.2. Договору у разі невиконання зобов'язань згідно з п.п. 3.4.1., 3.5.1 цього договору позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2. цього договору, і підлягає сплаті на рахунок, зазначений в п.3.8. (б) цього договору.

Згідно з п. 7.1. Договору цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та Банку, проте кредит надається після виконання позичальником п. 3.9.1. цього договору.

Кредитний договір № 151110К26 від 05.11.2010р. підписаний та скріплений печатками обох сторін без зауважень.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №151110К26 від 05.11.2010р. між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Квіти Донецька» (надалі - іпотекодавцем) та Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» , м.Київ (далі - іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № 151110Z168 від 08.11.2010р. (далі - іпотечний договір).

Відповідно до п. 1.1. іпотечного договору іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору від 05 листопада 2010 року №151110К26, зі всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені (далі - кредитний договір), укладеного між іпотекодержателем, з однієї сторони та Донецькою міською радою (ідентифікаційний код 26502957), далі - боржник, з другої сторони, відповідно до якої іпотекодержатель при виконанні боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, відкриває відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 350 000 000,00 (триста п'ятдесят мільйонів) гривень, на умовах, визначених кредитним договором, строком погашення 30 квітня 2013 року.

Згідно п.1.3. іпотечного договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов'язань боржника, є нерухоме майно (надалі - предмет іпотеки), а саме: вбудоване приміщення, загальною площею 9750,2 кв.м. в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Солов'яненка, б.6б.

За даними витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.10.2010 року №27617013, виданим Комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Донецька, Предмет іпотеки, зареєстрований в книзі 16дг (номер запису 3888), за реєстраційним номером 19359193, загальною вартістю 2 007 256,00 гривень.

За домовленістю сторін загальна заставна вартість предмету іпотеки на дату підписання цього договору становить 9826000,00 гривні.

Згідно п.1.6. іпотечного договору у випадку невиконання або неналежного виконання боржником відповідних положень кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем відповідних положень цього договору, іпотекодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії та інших платежів; неустойку, пеню; витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору (п. 2.1.5. іпотечного договору)

Згідно п. 2.2.2. іпотечного договору у разі порушення зобов'язань за кредитним договором та/або умов цього договору надіслати іпотекодавцю та/або боржнику письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення (в тому числі дострокове) на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Відповідно до п.4.1. іпотечного договору взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за цим договором виникають з моменту підписання повноважними представниками сторін, скріплення печатками сторін та нотаріального посвідчення.

Згідно п.4.2. договору іпотека припиняється у разі:

4.2.1. Припинення зобов'язань боржника за кредитним договором;

4.2.2. Реалізації предмета іпотеки відповідно до умов цього договору;

4.2.3. Набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

4.2.4. З інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.1. іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов кредитного договору та/або порушення обов'язків встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання іпотекодавцем, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.7.3. іпотечного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення підписів печатками сторін та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором та/або виконання боржником та/або іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором.

Зазначений договір підписано представниками обох сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

24.07.2015р. на адресу Донецької міської ради позивач направив вимогу №195-02/5068 від 23.07.2015р. про дострокове погашення заборгованості, в якій банк повідомив Донецьку міську раду про наявність заборгованості за кредитним договором №151110К26 від 05.11.2010р. в сумі 289 336 614,32 грн. станом на 01.07.2015р. та вимагав протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання зазначеної вимоги її сплатити, яка залишена адресатом без відповіді.

24.07.2015р. на адресу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Квіти Донецька» позивачем було направлено вимогу №195-02/5088 від 23.07.2015р. про дострокове погашення заборгованості, в якій банк повідомив відповідача про наявність заборгованості за кредитним договором №151110К26 від 05.11.2010р. в сумі 289336614,32 грн. станом на 01.07.2015р. та вимагав протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання зазначеної вимоги її сплатити, яка також залишена адресатом без відповіді.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі №905/1586/15 стягнуто з Донецької міської ради, м. Краматорськ на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» , м.Київ, 236 459 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 31 756 443,77 грн. - заборгованість по сплаті відсотків, 1572448,06 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 319426,86 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 33874520,08 грн. - інфляційні втрати, судовий збір в розмірі 67 199,55 грн.

Вказаним рішенням встановлено факт видачі кредиту та невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №151110К26 від 05.11.2010р., що має преюдиційний характер для цієї справи.

Вищевказане рішення оскаржене не було та набрало законної сили.

Згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням господарського суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав обов'язки, встановлені Кредитним договором, однак Донецька міська рада зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом належним чином не виконувала, у зв'язку з чим позивач у відповідності п.п. 5.2, 5.4 іпотечного договору. звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Квіти Донецька» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок стягнення з Донецької міської ради заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від доведеності одночасної наявності таких елементів: захищуваного суб'єктивного права (інтересу) у позивача; порушення означеного ним права чи інтересу з боку відповідача; належність обраного способу захисту (його адекватність характеру правовідносин і здатність відновити порушені права чи інтереси, можливість до застосування за змістом діючого законодавства).

Відсутність або недоведеність позивачем згідно приписів чинного процесуального законодавства належними доказами будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Разом з цим, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права. Тому, вирішуючи спір по суті, суду необхідно встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Враховуючи положення чинного законодавства та умови іпотечного договору, право Іпотекодержателя на звернення стягнення на нерухоме майно за відповідним переліком обумовлено наявністю порушення зобов'язання Боржником за кредитним договором №151110К26 від 05.11.2010р., зокрема, щодо належних до сплати Банку грошових коштів.

Так, борг, за своєю суттю є підставою, за наявності якої зазначене право за іпотечним договором може бути реалізовано позивачем, як похідна вимога, що у свою чергу, за змістом, є встановленням порядку та способу виконання зобов'язання за кредитним договором, а саме за рахунок нерухомого майна шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Крім того, вищезазначене є реалізацією права позивача, як Іпотекодержателя, безпосередньо на визначене іпотечним договором нерухоме майно відповідача, як Іпотекодавця.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Ці підстави зазначені в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, в яких не передбачено такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

З огляду на приписи статті 583 ЦК України, статті 11 Закону України «Про заставу» , статей 1 та 11 Закону України «Про іпотеку» заставодавцем (іпотекодавцем) може виступати як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави. До майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання, переходять усі права кредитора за цим зобов'язанням в тому обсязі, в якому він сам виконав вимоги кредитора.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 576 ЦК України встановлено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, окремим видом якої є іпотека, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічні за змістом норми містяться в ст.7 Закону України «Про іпотеку» .

Відповідно до наданих в статті 1 Закону України "Про іпотеку" визначень іпотекодавець - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника, а іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.

Як встановлено законодавством, і боржник, і майновий поручитель є іпотекодавцями у разі, якщо вони надали в іпотеку нерухоме майно з метою забезпечення власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи (боржника) перед іпотекодержателем.

У даному спорі відповідач не є боржником за основним зобов'язанням третьої особи перед позивачем за кредитним договором, а виступає її майновим поручителем, оскільки надав в іпотеку нерухоме майно в забезпечення зобов'язання перед банком.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.593 ЦК України та ч.1 ст.28 Закону України "Про заставу" право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

З наведеного вбачається, що іпотека припиняється згідно закону з моменту настання будь-якого з наведених вище юридичних фактів.

З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2017р. від позивача до суду першої інстанції надійшла заява № 010-00/4631 від 30.10.2017р. про зменшення розміру позовних вимог та припинення провадження у справі.

Позивач просить зменшити розмір позовних вимог на суму пені в розмірі 26600640,71 грн., нараховану за несвоєчасну сплату кредиту (основного боргу) та процентів за користування кредитом, а також припинити провадження у справі № 905/1584/15 у зв'язку з відсутністю предмету спору з огляду на сплату боржником заборгованості за кредитним договором №151110К26 від 05.11.2010р. під час розгляду зазначеної справи та повернути з державного бюджету позивачу судовий збір у розмірі 73080,00 грн., сплачений при поданні позовної заяви відповідно до платіжного доручення №41405 від 10.08.2015р.

До вказаної заяви додано належним чином засвідчені копії меморіальних ордерів №4346 від 30.08.2017р. на суму 236459000,00 грн., № 4439 від 11.09.2017р. на суму 31756443,77 грн., № 4440 від 11.09.2017р. на суму 1572448,06 грн., № 4441 від 11.09.2017р. на суму 319426,86 грн., № 4442 від 11.09.2017р. на суму 33874520,08 грн.

Зі змісту вказаних меморіальних ордерів вбачається, що Донецькою міською радою у повному обсязі виконано рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі №905/1586/15.

Відтак, відсутня підстава, визначена позивачем у позовній заяві, за наявності якої може бути реалізовано право останнього на звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором 151110Z168 від 08.11.2010р., та, як наслідок, відсутній обов'язок відповідача відповідати цим майном за означеними зобов'язаннями Боржника.

Отже, основне зобов'язання, в забезпечення виконання якого було укладено іпотечний договір № 151110Z168 від 08.11.2010р., в силу приписів ст.599 Цивільного кодексу України є припиненим.

Однак, Донецька міська рада не звільняється від зобов'язань по сплаті 3 % річних від простроченої суми та інфляційних втрат відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Виходячи з приписів п.2.1.5 зазначеного іпотечного договору, п.6.5 кредитного договору №151110К26 від 05.11.2010р., та понесення судових витрат позивачем у ході супроводження та повернення кредиту, а також зважаючи на відсутність доказів їх відшкодування Боржником, іпотека не є припиненою у розумінні п.4.2 іпотечного договору, положень Закону України «Про іпотеку» , ст.593 Цивільного кодексу України.

Проте, зобов'язання відшкодування Банку судових витрат, зокрема, стягнутих рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі №905/1586/15, не визначено позивачем як складова підстава позову, тому не підлягає дослідженню господарським судом у межах справи №905/1584/15.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позовних вимог та відмову у їх задоволенні.

Щодо доводів апеляційної скарги та заяви позивача № 010-00/4631 від 30.10.2017р. про зменшення розміру позовних вимог та припинення провадження у справі, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі № 905/1586/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог в сумі 26600640,71 грн. з яких: 21397053,17 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період 27.12.2014 р.- 31.07.2015р., та 5203587,54 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом за період 26.08.2014р.- 27.07.2015р. з огляду на приписи ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» .

Отже, включення позивачем вказаних сум пені за прострочення повернення боржником кредитних коштів до загальної суми заборгованості, вказаної у позові є безпідставним.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить в рахунок погашення заборгованості Донецької міської ради за кредитним договором № 151110К26 від 05.11.2010р. звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 151110Z168 від 08.11.2010р., з визначенням способу реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Приписами чинного законодавства передбачано, що збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Із заяви № 010-00/4631 від 30.10.2017р. не вбачається, що вимоги, які є предметом позову змінено, перелік майна, стосовно якого заявлено вимоги, зменшено. Тобто позовні вимоги не зменшені.

Враховуючи вищенаведене, заява №010-00/4631 від 30.10.2017р. не є заявою про зменшення позовних вимог у приведеній частині, тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у її задоволенні у цій частині.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що після звернення з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з затвердженням розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 р. Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до якого включено м. Донецьк, у банку виник обов'язок щодо скасування пені, нарахованої на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договору, внаслідок чого банк і звернувся із згаданою заявою до суду, спростовується наступним.

Розпорядження КМУ № 1275-р прийнято 02.12.2015 р., опубліковано в «Офіційному віснику України» від 18.12.2015 (2015 р., № 98, стор. 158, стаття 3367, код акта 79794/2015), «Урядовому кур'єрі» від 23.12.2015 (№ 240), в той час як заяву про зменшення розміру позовних вимог та припинення провадження у справі датовано 30.10.2017 р., тобто майже через два роки після встановлення мораторію на стягнення банками та фінансовими установами пені за кредитними зобов'язаннями.

При цьому, банком жодним чином не обґрунтовано неможливість звернення до суду першої інстанції з відповідною заявою у більш розумний строк задля виконання свого обов'язку, покладеного ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» .

Щодо заяви № 010-00/4631 від 30.10.2017р. в частині припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору судовою колегією встановлено наступне.

Предметом розгляду даної справи є звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором №151110Z168 від 08.11.2010р. в рахунок погашення заборгованості Донецької міської ради за кредитним договором №151110К26 від 05.11.2010р., в той час позивач просить припинити провадження у даній справі з огляду на погашення Донецькою міською радою заборгованості за кредитним договором № 151110К26 від 05.11.2010р., тобто основної заборгованості.

У даному спорі відповідач не є боржником за основним зобов'язанням третьої особи перед позивачем за кредитним договором, є майновим поручителем, оскільки надав в іпотеку нерухоме майно в забезпечення зобов'язання перед банком.

Як вже зазначалося вище, згідно п. 3.1., 3.2.1 Договору банк надає Позичальникові кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах цього договору (далі-Кредит або кредитна лінія), а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, встановлені цим договором. Ліміт кредитної лінії: 350000000,00 (триста п'ятдесят мільйонів) гривень.

Кредитна лінія - кредитна угода, відповідно до якої протягом передбаченого договором терміну банк виділяє позичальнику кредит у межах узгодженої суми (ліміту кредитування) на умовах, що відрізняються від умов одноразового надання кредиту.

Кредитування на умовах кредитної лінії використовують у тому випадку, коли позичальник періодично потребує значних коштів або наперед не може точно визначити необхідну суму кредиту.

За змістом ст.1 кредитного Договору, відновлювальна кредитна лінія означає кредитну лінію, відповідно до умов якої внесені позичальником суми коштів в погашення кредиту можуть знову надаватись йому в позику у міру реалізації проекту в межах ліміту заборгованості та на умовах, визначених кредитним Договором, без проведення додаткових переговорів та без підписання відповідних додаткових документів.

Отже, у період дії відновлювальної кредитної лінії в межах встановленого ліміту позичальник може одержувати додаткові кошти відповідно до своєї потреби в них.

Спірним у даному випадку є право на звернення стягнення на предмет іпотеки, а погашення Донецькою міською радою сум заборгованості за кредитним договором № 151110К26 від 05.11.2010р. лише визначає безпідставність його застосування, і не може бути реалізовано з підстав, визначених позивачем у позові, та не виключає право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки в майбутньому за наявності відповідних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Підстави для припинення провадження у справі станом на день прийняття оскаржуваного рішення, так і на теперішній час для закриття провадження у справі є відсутніми.

Доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи судом першої інстанції банк наголошував на необхідності припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору в результаті погашення заявленої саме в даній справі заборгованості, а не у зв'язку із припиненням зобов'язань за кредитним договором та відсутністю у банка внаслідок цього підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, судовою колегією відхиляються з підстав, зазначених вище.

Клопотання про повернення з бюджету Публічному акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» судового збору у розмірі 73080,00грн., сплаченого при поданні позовної заяви відповідно до платіжного доручення №41405 від 10.08.2015р., не підлягає задоволенню, оскільки Законом України «Про судовий збір» не встановлення підстав, з якими пов'язується вчинення заявленої процесуальної дії.

П.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» , передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а також те, що сума сплаченого позивачем судового збору розрахована із сум заборгованості як за кредитом і процентами за користування кредитом, так і з безпідставно нарахованих сум пені.

Проте, з огляду на те, що сума судового збору за даним позовом, навіть без врахування безпідставно нарахованої позивачем пені, складає максимально можливий розмір судового збору, та враховуючи положення ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» , відсутня переплачена сума судового збору.

Судова колегія звертає увагу, що оскільки заборгованість, стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015 р. у справі № 905/1586/15, Донецькою міською радою погашена в період розгляду даної справи судом першої інстанції, тобто після порушення провадження у справі, місцевим господарським судом обґрунтовано покладено судові витрати за позовом на відповідача.

За таких обставин, доводи, викладені в апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» , м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2017 року у справі № 905/1584/15 спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2017 року у справі № 905/1584/15 відсутні.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» , м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2017 року у справі № 905/1584/15 задоволенню не підлягає.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2017 року у справі № 905/1584/15 прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» , м.Київ.

Керуючись ст . 129, 269 , 270 , 273, 275 , 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» , м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2017 року у справі № 905/1584/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2017 року у справі № 905/1584/15 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

У судовому засіданні 13.03.2018 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 16.03.2018 року

Головуючий: Т.Д. Геза

Судді: Н.В. Будко

ОСОБА_3