Ухвала

від 06.03.2018 по справі 808/2680/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

06 березня 2018 року 13:26Справа № 808/2680/17 м. Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О. та представників:

позивача: Полуляха Є.І., Новікова О.А.;

відповідача: Білоконя О.М.;

розглянувши у підготовчому засіданні питання щодо закриття провадження у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВНІЧАЗОВБУД

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВНІЧАЗОВБУД (далі - позивач) до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати дії відповідача з утримання майна позивача протиправними та зобов'язати відповідача повернути майно, яке є власністю позивача, відповідно до актів опису №11-12 в повному обсязі.

Під час підготовчого засідання судом постановлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Представники позивача в підготовчому засіданні вказали, що вважають даний спір підсудним Запорізькому окружному адміністративному суду та таким, що належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача в підготовчому засіданні зазначив, що даний спір не підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, оскільки фактично між сторонами існує спір про право власності на нерухоме майно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Зі змісту позовної заяви та відзиву відповідача на позовну заяву судом встановлено, що даний спір між сторонами виник з приводу переходу у власність держави безхазяйного майна, а саме об'єкту незавершеного будівництва за адресою: м. Бердянськ Запорізької області, вул. Червона, буд.15. При цьому, позивач вказує на наявність у нього права власності на вказане майно, що підтверджується рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Український правовий союз , а відповідач вказує на відсутність державної реєстрації права власності за позивачем на вказане вище майно та відсутність документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна.

В контексті вищевикладеного суд зазначає таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За змістом частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони , за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень .

За визначенням пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Так, згідно з пп.19-1.1.23 п.19-1.1 ст.19 Податкового кодексу України до функцій контролюючих органів, серед іншого, віднесено організацію роботи з виявлення, обліку, зберігання, оцінки та розпорядження безхазяйним майном та іншим майном, що переходить у власність держави, а також з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилученого та конфіскованого за порушення митного і податкового законодавства.

Повноваження контролюючих органів щодо обліку, зберігання, оцінки та розпорядження безхазяйним майном визначені Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року N 1340, а також Порядком взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №570, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за N 1849/24381, відповідно до п.3.1 якого, облік безхазяйного майна ведеться підрозділами по роботі з безхазяйним майном на підставі акта опису і попередньої оцінки безхазяйного майна.

Згідно з п.3.8 Порядку №570 підставами для зняття з обліку безхазяйного майна є: надходження до бюджету в повному обсязі коштів від реалізації (відшкодування вартості втраченого або пошкодженого) безхазяйного майна; акт про переробку, утилізацію (знищення) безхазяйного майна; акт приймання-передачі при поверненні безхазяйного майна власнику; акт приймання-передачі при безоплатній передачі безхазяйного майна; відповідне рішення суду.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі статтею 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правовідносини набуття права власності регулюються главою 24 Цивільного кодексу України, ст.335 якої передбачає, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Таким чином, із самого визначення поняття безхазяйна річ вбачається, що дана річ має бути такою, щодо якої право власності ніким не оспорюється.

Поряд із цим, в даному випадку відповідачем оспорюється право власності позивача на вищевказане майно, про яке він заявляє. Більш того, даний спір фактично виник у зв'язку із невизнанням відповідачем права власності на майно, про яке заявляє позивач.

Абзацом першим пункту 18 Порядку №1340 визначено, що повернення майна відбувається за рішенням суду або за рішенням керівника органу, в якому майно перебуває на обліку, за наявності відповідних підстав у порядку, встановленому органом, що здійснив його вилучення, або міністерством, керівник якого спрямовує та координує діяльність такого органу. У разі відсутності майна повернення його вартості здійснюється у розмірі, встановленому підпунктом 6 пункту 9 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Разом з тим, відповідач відмовляючи позивачу у поверненні вищевказаного майна вказав на відсутність підстав для повернення цього майна, оскільки позивачем не доведено право власності на це майно.

Суд зазначає, що пунктом 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Суд наголошує, що від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.

Так, до адміністративних справ належать публічно-правові спори, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суд зазначає, що визначальними ознаками публічно-правового спору нарівні з участю у ньому суб'єкта владних повноважень є й те, що такий спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Проте, в даному випадку позивачем не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність відповідача як суб'єкта владних повноважень при виконанні ним функцій, передбачених пп.19-1.1.23 п.19-1.1 ст.19 Податкового кодексу України та Порядками №1340 та №570, проте позивачем фактично ставиться перед адміністративним судом питання щодо права власності на вищенаведене майно, яке заперечується відповідачем, але вирішення цього питання не належить до компетенції адміністративного суду.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та те, що фактично між сторонами у справі існує спір про право власності на майно, суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а випливає з господарських відносин і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Питання щодо закриття провадження у справі врегульовані ст. 238 КАС України.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на те, що даний спір, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України належить до юрисдикції господарських судів, суд вважає, що провадження у справі належить закрити.

Також суд зазначає, що згідно з ч.2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Частиною 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частини першої цієї статті, - повністю.

Судом встановлено, що при зверненні до Запорізького окружного адміністративного суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір у зальному розмірі 3200,00 грн., що підтверджується квитанціями ПАТ КБ ПРИВАТБАНК №0.0.736353218.1 від 30.03.2017 на суму 1 600 грн. та №0.0.855827447.1 від 22.09.2017 на суму 1 600 грн., який підлягає поверненню позивачу у відповідності до ч. 2 ст. 238 КАС України.

Керуючись статтями 183, 238, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №808/2680/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВНІЧАЗОВБУД до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ПІВНІЧАЗОВБУД (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Земська, 70; код ЄДРПОУ 22126316) з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривен 00 копійок), яка сплачена позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Роз'яснити позивачу, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку Господарського судочинства України.

Згідно з ч. 2 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко