Постанова

від 13.03.2018 по справі 395/1414/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року м. Кропивницький

справа № 395/1414/16-ц

провадження № 22-ц/781/206/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Єгорової С.М., Дуковського О.Л.,

при секретарі - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області у складі судді Забуранного Р.А. від 22 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Агрофірма Кам'янська , треті особи - відділ Держгеокадастру в Новомиргородському районі Кіровоградської області, Новомиргородська районна державна адміністрація Кіровоградської області про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки, -

встановив:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що вона є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,5275 га, розташованої на території Кам'янської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. 04 серпня 2004 року між нею та приватним підприємством Агрофірма Кам'янська було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. Вказала, що згідно додаткової угоди від 05 серпня 2008 року, укладеної між ними, термін дії договору оренди землі було продовжено на 5 років. Строк дії зазначеного договору закінчився 28 жовтня 2015 року. Через мінімальну ставку орендної плати, продовжувати строк дії договору з відповідачем вона не бажала, у зв'язку з цим 29.07.2015 року нею була подана заява до начальника Новомиргородської реєстраційої служби, в якій було застереження щодо реєстрації будь-яких правочинів без її згоди. Зазначила, що 25.09.2015 року нею на адресу відповідача була направлена заява про небажання продовжувати дію договору оренди землі чи укладати новий договір з приватним підприємством Агрофірма Кам'янська . По закінченню польових робіт, вона укладала договір оренди належної їй земельної ділянки з ОСОБА_2 Проте, в реєстрації зазначеного договору державним реєстратором їм було відмовлено, оскільки договір оренди вказаної земельної ділянки вже укладено між нею та приватним підприємством Агрофірма Кам'янська та зареєстровано. 15.01.2016 року вона звернулася до відповідача з вимогою надати їй один екземпляр укладеного договору, на що їй була направлена лише копія договору від 21 липня 2015 року, в якому була відсутня відмітка про державну реєстрацію та акт приймання передачі зазначеної земельної ділянки від 09 вересня 2015 року. У серпні 2016 року вона звернулася до Новомиргородського ВП Маловисківського ВП ГУНГІ в Кіровоградській області, на підставі її заяви було розпочато досудове розслідування, в ході якого було проведено судово-почеркознавчу експертизу та встановлено, ще підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі від 21 липня 2015 року, в графі Орендодавець виконаний не самою ОСОБА_1, а іншою особою. Ознак використання технічних засобів підготовки виконання підпису не виявлено. Зазначена обставина підтверджується копією висновку експерта №-1666 від 19жовтня 2016 року.

Посилаючись на відсутність волевиявлення на укладення оспорюваного правочину, просила визнати недійсним договір оренди землі від 21 липня 2015 року та зобов'язати відповідача повернути належну їй земельну ділянку.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на не повне з'ясування судом обставин справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Зокрема вказує те, що поза увагою суду залишився той факт, що два примірники одного і того ж договору оренди землі від 21 липня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Кам'янська мають суттєві відмінності, а саме:

-вони закріплені різними печатками (у обох випадках це печатка ПП "Агрофірма "Камянська", але печатки різні, одна із печаток містить допис "для документів";

-один з договорів оренди заповнений повністю за допомогою комп'ютерного друку, а інший частково містить рукописний текст;

-договори містять розбіжності в пункті 13 по розташуванню тексту на сторінках;

-підписи у вищезазначених двох примірниках одного і того ж договору від імені ОСОБА_1 виконано різним почерком.

Також зазначає, що судом при призначенні судово-почеркознавчої експертизи надано експертам лише той примірник договору оренди земельної ділянки, який подала сторона відповідача, не дивлячись наявність декількох різних примірників договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2015 року.

Разом з тим, суд не надав належної правової оцінки та не оцінив як доказ у цивільній справі висновок експерта № 1666 від 19.10.2016 року згідно якого підписи у відповідних графах від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 21 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Кам'янська виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Крім того, судом не враховано той факт, що договір оренди земельної ділянки від 21 липня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Кам'янська зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно саме на підставі того примірника, який знаходився в архіві державної реєстрації речових прав на нерухоме майно при Новомиргородській РДА та стосовно якого наявний висновок експерта № 1666 від 19.10.2016 у кримінальному провадженні № 1201612020000350 про те, що підпис у відповідній графі договору від імені ОСОБА_1 виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Також послалася на те, що оспорюваний договір зареєстровано приватним нотаріусом із суттєвим порушення норм діючого на той час законодавства.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав позов і апеляційну скаргу, представника відповідача, який заперечив проти позову і апеляційної скарги, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України , Законом України Про оренду землі .

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Представник відповідача пояснив, що ОСОБА_1 добровільно уклала оспорюваний договір оренди земельної ділянки та скріпила власне волевиявлення підписом, належність якого було підтверджено шляхом експертного дослідження, проведеного за ухвалою суду. Висновок експерта, наданий ОСОБА_1, на його думку не є належним доказом в справі, оскільки дане дослідження виконано поза межами судового розгляду без дотримання вимог ЦПК України. Щодо наявності в матеріалах справи різних примірників спірного договору оренди землі, пояснив, що йому не відомо походження другого примірника договору, текст якого повністю виготовлений друкованим текстом, оскільки у наявності у відповідача є лише один примірник, саме той що наданий суду, і який був предметом дослідження експерта за ухвалою суду про призначення експертизи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,53 гектарів, що розташована на території Камянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-КР № 034869 /т. 1, а.с.8/.

Згідно договору оренди землі від 21 липня 2015 року та акту приймання - передачі земельної ділянки від 09 вересня 2015 року, ОСОБА_1 передала в оренду ПП Агрофірма Кам'янська вищезазначену земельну ділянку строком на 7 років /а.с.9-10, 11/.

Позивач оспорила дійсність договору оренди землі від 21 липня 2015 року з тієї підстави, що вона не підписувала вказаний договір.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 17445/17-32/17446/17-33 від 20.10.2017 року, у досліджуваних документах - Договорі оренди землі від 21.07.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Кам'янська , кадастровий номер 3523882900:02:000:0424, та Акті приймання-передачі вказаної земельної ділянки, Додаток № 1 до Договору оренди землі від 21.07.2015 року, підписи від імені ОСОБА_1 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис в договорі оренди землі від 21липня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Кам'янська в графі Орендодавець , виконаний ОСОБА_1 . Підпис в додатку до договору оренди землі від 21 липня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Кам'янська , а саме Акті приймання-передачі земельної ділянки від 09.09.2015 року в графі Орендодавець , виконаний ОСОБА_1 .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довела відсутності її волевиявлення на укладання оспорюваного правочину, а саме те, що даний договір був підписаний не нею.

Доводи апеляційної скарги про те, що примірники договору оренди землі різняться за способом їх складання не мають суттєвого значення для вирішення справи, оскільки хоч за шрифтом і способом написання примірники оспорюваного договору є різними, але за змістом та істотними умовами є тотожними.

Що стосується доводів скарги про те, що суд не врахував як доказ висновок експерта № 1666 від 19.10.2016 року, яким встановлено, що підпис у відповідній графі від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 21 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Кам'янська виконано не ОСОБА_1, а іншою особою, суд визнає, що сам по собі даний доказ може свідчити лише про неналежний ОСОБА_1 підпис в іншому примірнику договору оренди, який не був предметом судового дослідження. Однак даний доказ не свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору оренди землі з відповідачем, оскільки інший примірник договору з тотожним змістом містить її підпис, достовірність якого підтверджена експертним дослідження за участю самої ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Оскільки один примірник оспорюваного договору підписаний саме позивачем, що свідчить про її волевиявлення на укладення даного договору, тому не належність їй підпису у іншому примірнику договору не дає підстав вважати, що вказаний правочин є недійсним.

Також не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що оспорюваний договір зареєстровано приватним нотаріусом із суттєвим порушення норм діючого на той час законодавства, оскільки така вимога позивачем не заявлялася та не була предметом дослідження у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні, та зводяться в основному до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст постанови виготовлено 16.03.2018 року

Головуючий:

Судді: