Постанова

від 06.03.2018 по справі 367/8323/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/8323/15-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В. Провадження № 22-ц/780/43/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 38 06.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

6 березня 2018 року м. Київ

Справа № 367/8323/15-ц Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач),

ОСОБА_2

ОСОБА_3

секретар судового засідання Топольський В.О.

позивач - ОСОБА_4 (ОСОБА_5) (апелянт)

відповідач - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши за апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ірпінського міського суду Київської області, у складі судді Пархоменко О.В., від 17 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України ), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вимогами про встановлення факту проживання її та покійного ОСОБА_9 однією сім'єю на протязі п'яти років, про зміну черговості одержання права на спадкування із четвертої черги за законом і одержання права на спадкування із спадкоємцями першої черги за законом та для визнання за нею права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер 10 травня 2015 року.

Посилалася на те, що з ОСОБА_9 вона мешкала разом тривалий час з 18 липня 1996 року та була зареєстрована в в ІНФОРМАЦІЯ_1. Померлий тривалий час тяжко хворів та потребував стороннього догляду. Останні п'ять років вона доглядала хворого кожного дня, надавала допомогу в лікуванні, готувала їжу йому, прибирала, останні декілька років він взагалі був лежачою людиною та потребував постійного стороннього догляду. Вони з покійним хоча і розірвали шлюб, але постійно мешкали однією сім'єю.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина на 1/2 частину будинку № 61 по вул. Шевченка в смт. Коцюбинське Київської області, яка належала йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 серпня 1980 року та на земельну ділянку площею 0,0627 га, що знаходиться за тією ж адресою, що належала спадкодавцю відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 15 березня 2006 року, а також на грошові кошти, які зберігаються в банківських установах.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_9 є його діти ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та його мати ОСОБА_10, які подали відповідну заяву про прийняття спадщини приватному нотаріусу Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_11 де і відкрита спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_9

Вважала, що вона також прийняла спадщину покійного належним чином, так як постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК України ), тому, поряд зі спадкоємцем ОСОБА_6, має право на ? спірного будинку, ? частину спірної земельної ділянки та ? частину грошових коштів, які зберігаються в ПАТ Київська Русь рахунки № 26253014901001 із залишком 1,93 грн. та № 26252014901002 із залишком 5373,02 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням суду не погодилась і подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду скасувати, а її позов задовольнити в повному обсязі.

Вважала, що рішення прийняте судом без повного з'ясування всіх обставин справи, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, в результаті неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

17 червня 2017 року апелянт ОСОБА_4 померла.

Ухвалою суду від 14 серпня 2017 року провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника було зупинено.

Ухвалою суду від 18 січня 2018 року апеляційне провадження по справі поновлено та правонаступником покійної ОСОБА_12 залучено ОСОБА_5.

Від відповідача ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 10 травня 2015 року помер ОСОБА_9

Після його смерті відкрилася спадщина на належні йому за життя 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: смт. Коцюбинське Київської області, вул. Шевченка, 61 та земельну ділянку кадастровий номер 3210946200:01:016:0014 площею 0,0627 га з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку та господарських споруд, що знаходиться за тією ж адресою, а також грошових коштів, які зберігаються в ПАТ Київська Русь рахунки № 26253014901001 із залишком 1,93 грн. та № 26252014901002 із залишком 5373,02 грн..

Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є діти померлого ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та його мати ОСОБА_10, які у встановленому законом порядку звернулася до приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_11 із заявами: ОСОБА_6 про прийняття спадщини, а останні двоє - про відмову від прийняття належних їм часток у спадщині на користь ОСОБА_6,

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні передбачені законом підстави належні і допустимі докази для встановлення факту проживання позивача з померлим ОСОБА_9 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та для задоволення інших похідних вимог.

Відповідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України в редакції чинній на час ухвалення рішення (далі - ЦПК України 2004 року), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України 2004 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. ОСОБА_5 сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 57, 212 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відео записів, висновків експертів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України 2004 року, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Крім того, в ч. 4 ст. 60 ЦПК України 2004 року, визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України , не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 08 грудня 2010 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 був розірваним.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що станом на час його ухвалення сім'я сторін розпалася і понад 10 років сторони подружні стосунки не підтримували і спільне господарство не вели.

Оскільки ж, з часу розірвання шлюбу між сторонами до часу відкриття спірної спадщини п'ять років не пройшло, місцевий суд, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, обґрунтовано не прийняв до уваги покази допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_16 та не знайшов підстав для задоволення позову.

Розглядаючи спір, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, не зважаючи на твердження апелянта, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України 2004 року), в тому числі й тим, на які посилається апелянт, і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтовано відмовивши у позові.

Не спростовують наведений висновок суду і посилання позивача на її постійне з 18 липня 1996 року проживання і реєстрацію в спірному будинку.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до помилкового тлумачення позивачем норм права і також не спростовують висновки суду першої інстанції та не доводять порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства.

Крім того, обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Тому, керуючись ч. 6 ст. 259,ст. 268, п. 1) ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: