Постанова

від 15.03.2018 по справі 472/963/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №472/963/17 15.03.2018

Провадження №22-ц/784/286/18

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Категорія 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року м. Миколаїв

справа № 472/963/17-ц

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Яценко Л.В.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до

Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області

про визнання договору оренди поновленим

за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_1

на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області ухвалене 6 грудня 2017 року суддею Тустановським А.О. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного тексту судового рішення не зазначена),

У С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Веселинівської районної державної адміністрації (далі - Веселинівська РДА) про визнання договору оренди поновленим.

Позивачка зазначала, що з 13 серпня 2007 року на підставі договору оренди, укладеного між нею та Веселинівською РДА, є орендарем земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 20, 04 га, що знаходиться в межах території Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. Строк дії договору оренди - до 13 серпня 2017 року. Маючи намір продовжити орендні відносини, вона 12 червня 2017 року направила відповідачу лист-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди. Проте відповідач її пропозицію не розглянув.

Посилаючись на те, що належно виконує умови договору оренди, продовжує користуватись землею, а тому відповідно до статті 33 Закону Про оренду землі має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренду землі на новий строк, ОСОБА_1 просила визнати договір оренди земельної ділянки поновленим.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не є особою, яка належно виконувала обов'язки за договором оренди, що позбавляє її переважного права на продовження угоди. Про відмову у поновленні договору оренди на новий строк позивачку було своєчасно повідомлено.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 6 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просив рішення скасувати та задовольнити позов. Апелянт не погодився з зазначеними у рішенні підставами відмови в позові та посилався на відсутність оцінки судом такої істотної обставини, як належність або неналежність виконання позивачкою зобов'язань за договором.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача наголошував на безпідставності посилань апелянта на відомості податкових органів, як доказ належної сплати орендної плати за землю.

Переглянувши справу за наявними в ній та додатково наданими доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає лише частковому задоволенню за таких обставин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язковою умовою реалізації права на поновлення договору оренди на новий строк за статтею 33 Закону Про оренду землі (далі - Закон) є укладення договору оренди цієї ділянки з іншим орендарем. Оскільки таких відомостей позивач не надав, то її права не порушені.

Проте з такою підставою відмови в позові погодитись не можна.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 25 лютого 2015 року (справа №6-219цс14), суд не звернув уваги на те, що правила статті 33 Закону такої умови, як обов'язкової, не містять, а посилання вищої судової інстанції на укладення договору з новим орендарем пов'язана саме з відсутністю у орендодавця намірів використовувати об'єкт оренд для власних потреб.

Оскільки орендодавцем у цьому спорі є районна державна адміністрація, питання про використання орендодавцем об'єкту оренди для власних потреб не постає.

Відмова у поновленні договору на новий строк органом, який укладає договори оренди, порушує права орендаря, а тому при наявності передбачених законом умов підлягає захисту на цій стадії правовідносин.

При вирішенні спору по суті, колегія суддів виходить з наступного.

Умови укладення, зміни, припинення та поновлення договорів оренди землі урегульовані Законом Про оренду землі та загальними нормами цивільного законодавства щодо правочинів, в тому числі договорів найму.

Статтею 33 Закону Про оренду землі (далі - Закон) передбачені два різних випадки поновлення договору оренди.

За правилами частини 1 статті 33 Закону орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Обов'язкова процедура реалізації переважного права на поновлення договору оренди за частиною 1 статті 33 Закону передбачена частинами 2-5 цієї норми. Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється, якщо при поновленні договору оренди сторони не досягли домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору (пункт 4 ).

Аналіз правил частин 1-5 статті 33 Закону свідчить про те, що орендар має переважне право на поновлення договору оренди землі, якщо він: 1) належно виконує свої обов'язки за договором, 2) до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, 3) до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі. За цих умов договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Така правова позиція щодо застосування правил статті 33 Закону неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 9 вересня 2015 року (справа № 6-531цс15), від 25 лютого 2015 року (справа № 6-219цс14, № 6-10цс15).

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є право користування земельною ділянкою площею 20,04 га, яка знаходиться в межах території Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

Спірна ділянка розташована за межами населеного пункту, відноситься до земель, переданих у колективну власність колишньому КСП Червона Україна (а.с. 111) для подальшого розпаювання між його членами.

Паї, сертифікати на які громадянами не було отримано, набули статус так званих невитребуваних паїв , які складають нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку (масив).

Статтею 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням.

Розпорядження такими ділянками, які розташовані за межами населених пунктів здійснюється районними державними адміністраціями.

13 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та Веселинівською райдержадміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки площею 20, 04 га строком на 10 років (далі - Договір), зареєстрований у Веселинівському секторі Центр ДЗК 29 листопада 2007 року за № 040701003321 (а.с. 7-8).

У пункті 1 Договору вказана належність ділянки до земель запасу, проте ця інформація спростовується як відомостями райдержадміністрації, так і даними ГУ Держгеокадастру у Миколаївської області ( а.с.27, 111).

Пунктом 2 Договору визначено розмір орендної плати - 2427,91 грн., яка мала вноситись два рази на рік - до 15 серпня та до 15 листопада щорічно. Орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок Покровської сільської ради.

Додатковою угодою від 1 червня 2009 року внесено зміни до Договору, в тому числі і щодо орендної плати, яка з цього часу мала складати - 5752,37 грн. (а.с. 24).

Додатковою угодою від 4 червня 2010 року розмір орендної плати збільшено до 6091,19 грн. (а.с. 25).

Заперечень щодо укладення додаткових угод щодо збільшення розміру орендної плати з 1 червня 2009 року та 4 червня 2010 року (далі - Додаткові угоди) позивачка ОСОБА_1 та її представник не заявляли .

12 червня 2017 року ОСОБА_1 направила Веселинівській райдержадміністрації лист-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди (а.с. 9, 10).

Пропозиція позивачки була розглянута 11 липня 2017 року на засіданні робочої групи забезпечення додержання чинного законодавства щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та колективної власності Веселинської райдержадміністрації. Рішенням комісії ОСОБА_1 відмовлено у поновленні Договору на новий строк у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором (а.с. 27). Відповідь направлена орендарю 12 липня 2017 року та отримана позивачкою вчасно (а.с. 47,48).

Підставою відмови зазначено неналежне виконання орендарем зобов'язань за договором, а саме заборгованість по сплаті орендної плати та порушення строку внесення платежу у 2010 році.

Такого висновку комісія дійшла на підставі даних податкового органу та Покровської сільради (а.с. 45,52,55), а саме що за період оренди ОСОБА_1 сплатила за 2007 рік - 2427,90 грн., за 2008 рік - 2451,67 грн., за 2009 рік - 2443,67 грн., за 2010 рік - 2443,10 грн., за 2011 рік - 2427,91 грн., за 2012 - 2428 грн., за 2013 рік - 2427,91 грн., за 2014 рік - 10 694,99 грн., за 2015 рік - 22358,04 грн. За період 2016 року ОСОБА_1С сплатила за даним договором - 7 030 грн.

Надані відомості свідчать про те, що орендна плата сплачувалась позивачкою без урахування умов Додаткових угод від 1 червня 2009 року та 4 червня 2010 року щодо збільшення орендної плати, що є порушенням зобов'язань за Договором.

При цьому колегія суддів не може погодитись з посиланням позивачки та її представника на те, що Веселинівська РДА, як орендодавець, не має повноважень на визначення наявності або відсутності заборгованості по сплаті орендної плати, бо таке повноваження має лише Веселинівське відділення Очаківської ОДПІ, яке здійснює обчислення та контроль за сплатою такого податку як орендна плата.

Проте податковим законодавством регулюється плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункти 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, яким встановлюється розмір та умови внесення орендної плати. Обов'язок інформування контролюючих органів щодо внесення змін до існуючих договорів оренди землі покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (пункти 288.1, 288.4 ).

Але спірна ділянка площею 20,04 га входить до складу нерозподілених земель (не витребувані паї), переданих у колективну власність колишньому КСП, а тому не має статусу земель державної або комунальної власності.

Про відсутність такого статусу спірної ділянки свідчить і повідомлення ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області (а.с.111).

До того ж нарахування податковим органом плати за землю (у формі орендної плати) здійснювалось лише на підставі Договору, укладеного у 2007 році, без врахування умов Додаткових угод щодо збільшення розміру орендної плати.

Відомостей про те, що податковий орган було проінформовано про укладення Додаткових угод, матеріали справи не містять.

Отже сплата ОСОБА_1 сум за податковими повідомленнями-рішеннями не може бути достатнім доказом належного виконання нею тих зобов'язань, що передбачені Договором та Додатковими угодами.

Таким чином, колегія суддів вважає мотивованою відмову Веселинівської РДА у поновленні договору з ОСОБА_1 на новий строк та не вбачає в діях відповідача порушень прав позивачки, передбачених статтею 33 ЗК.

Оскільки суд першої інстанції підставою відмови в позові ОСОБА_1 зазначив інші обставини, рішення суду підлягає зміні.

Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 6 грудня 2017 року змінити в частині підстав відмови в позові.

Підставою відмови в позові ОСОБА_1 вважати не доведення факту належного виконання зобов'язань за договором оренди від 13 серпня 2007 року. В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: Н.О.Шаманська

ОСОБА_2