Постанова

від 30.09.2020 по справі 472/963/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.09.20

22-ц/812/1176/20

Єдиний унікальний номер судової справи: № 472/963/17

Номер провадження № 22-ц/812/1176/20 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Базовкіної Т.М., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 , подану в її інтересах адвокатом Чабанюком Вадимом Станіславовичем

на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді - Тустановського А.О., в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_2 до Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, як правонаступника Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання договору оренди поновленим

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до Веселинівської райдержадміністрації про визнання договору оренди поновленим.

Позов обґрунтовано тим, що 13 серпня 2007 року між нею та Веселинівською райдержадміністрацією укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 20,04 га, що знаходиться в межах території Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. Строк дії договору оренди до 13 серпня 2017 року. Маючи намір продовжити договір оренди вказаної земельної ділянки вона 12 червня 2017 року направила відповідачу лист-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди. Проте відповідач її пропозицію не розглянув.

Посилаючись на викладене та на те, що належно виконує умови спірного договору оренди землі, продовжує користуватись земельною ділянкою, а тому відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренду землі на новий строк, позивачка просила суд визнати поновленим із 13 серпня 2017 року на строк 10 років договір оренди земельної ділянки, загальною площею 20,04 га ріллі, укладений 13 серпня 2007 року між нею (орендарем) та Веселинівською райдержадміністрацією (орендодавцем).

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обов`язковою умовою реалізації права на поновлення договору оренди на новий строк за статтею 33 Закону України Про оренду землі є укладення договору оренди цієї ділянки з іншим орендарем, оскільки таких відомостей позивач не надала, то її права не порушені.

Не погодившись із рішенням суду адвокат Чабанюк В.С., діючи в інтересах ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково зазначив у рішенні суду підстави відмови задоволенні позову, крім того, судом не було з`ясовано такої істотної обставини, як належність або неналежність виконання позивачкою зобов`язань за договором.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача наголошував на безпідставності посилань в апеляційній скарзі на відомості податкових органів, як доказ належної сплати орендної плати за землю.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня 2018 року апеляційна скарга задоволена частково. Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2017 року змінено в частині підстав відмови в позові. Підставою відмови в позові ОСОБА_2 зазначено недоведення факту належного виконання зобов`язань за договором оренди від 13 серпня 2007 року. В іншій частині судове рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки нарахування податковим органом плати за землю (у формі орендної плати) здійснювалось на підставі договору оренди землі, укладеного у 2007 році, без врахування умов додаткових угод щодо збільшення розміру орендної плати, а отже, сплата ОСОБА_2 сум за податковими повідомленнями-рішеннями не може бути достатнім доказом належного виконання нею тих зобов`язань, що передбачені спірним договором оренди землі та додатковими угодами. Таким чином, апеляційний суд вважав мотивованою відмову Веселинівської райдержадміністрації у поновленні договору оренди землі з ОСОБА_2 на новий строк та відсутніми в діях відповідача порушень прав позивача, передбачених статтею 33 Закону України Про оренду землі .

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення районного суду, неправильно застосував норми матеріального права щодо чинності додаткових угод, відповідно до яких було збільшено розмір орендної плати у 2009 та 2010 роках. Вважає, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що вказані додаткові угоди не були зареєстровані у встановленому законом порядку, не застосував до спірних правовідносин положення статей 15, 18 Закону України Про оренду землі та вимог статей 653, 654, 640 ЦК України. Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16.Зазначає, що додаткові угоди від 01 червня 2009 року та 04 червня 2010 року до договору оренди землі від 13 липня 2 007 року набувають чинності з моменту їхньої державної реєстрації, проте ці додаткові угоди зареєстровані не були. При цьому у матеріалах справи наявні докази відсутності заборгованості зі сплати орендної плати за спірним договором оренди землі, зокрема лист Веселинівського відділення Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції від 19 травня 2017 року № 10/14-15-131-310 та довідка Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області від 19 липня 2017 року № 483/04-02.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану в її інтересах представником ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову апеляційного суду та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зауважив, що апеляційний суд не перевірив та не надав належної оцінки доводам позивача, зокрема, що вказані додаткові угоди від 01 червня 2009 року та 04 червня 2010 року, які були спрямовані на зміну істотних умов спірного договору оренди землі від 13 серпня 2007 року, відповідно до вимог законодавства зареєстровані належним чином не були. Крім того, під час апеляційного розгляду необхідно врахувати, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року до участі у справі у статусі відповідача залучено Покровську сільську раду Веселинівського району Миколаївської області в якості правонаступника відповідача - Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Представник Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області у судове засідання не з`явився, про місце й час розгляду справи повідомлений належним чином, надав свої пояснення щодо суті спору.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що міститься в постанові суду касаційної інстанції є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 13 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та Веселинівською райдержадміністрацією укладений договір оренди земельної ділянки площею 20,04 га, що знаходиться в межах території Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, строком на 10 років, зареєстрований у Веселинівському секторі Центр державного земельного кадастру 29 листопада 2007 року за № 040701003321 (т. 1 а.с. 7-8).

Відповідно до пунктів 9, 10 цього договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі за користування земельною ділянкою загальною площею 20,04 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із земель запасу в межах Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, у розмірі 1,5 % від визначеної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 2 427,91 грн. (161 860,91 х 1,5 : 100 = 2 427,91).

Відповідно до довідки Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області від 10 липня 2007 року № 752, за користування земельною ділянкою за період з 17 жовтня 2005 року по 13 серпня 2007 року орендарю необхідно сплатити орендну плату в розмірі 4 401,41 грн. на розрахунковий рахунок Покровської сільської ради двічі на рік - до 15 серпня та до 15 листопада щорічно.

Додатковою угодою від 01 червня 2009 року до договору оренди землі від 13 серпня 2007 року внесено зміни, в тому числі і щодо орендної плати, яка з цього часу складає 5 752,37 грн. (т. 1 а.с. 24).

Додатковою угодою від 04 червня 2010 року розмір орендної плати збільшено до 6 091,19 грн. (т. 1 а.с. 25).

12 червня 2017 року ОСОБА_2 направила Веселинівській райдержадміністрації лист-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди (т. 1 а.с. 9-10).

Пропозиція ОСОБА_2 розглянута 11 липня 2017 року на засіданні комісії забезпечення додержання чинного законодавства щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та колективної власності Веселинівської райдержадміністрації Рішенням комісії ОСОБА_2 відмовлено у поновленні договору на новий строк у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором.

Відповідь направлена орендарю 12 липня 2017 року та отримана позивачем вчасно (т. 1 а.с. 47-48).

Частиною четвертою статі 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України ).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України , Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та одинадцятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України .

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Судом встановлено, що на момент укладення договору та до закінчення його строку дії, спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, відноситься до земель, переданих у колективну власність колишньому КСП Червона Україна для подальшого розпаювання між його членами.

Паї, сертифікати на які громадянами не було отримано, набули статус так званих невитребуваних паїв , які складають нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку (масив).

Статтею 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням.

Розпорядження такими ділянками, які розташовані за межами населених пунктів, здійснюється районними державними адміністраціями.

13 липня 2007 року розпорядженням Веселинівської райдержадміністрації було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку загальною площею 20,04 га ріллі громадянці ОСОБА_2 в оренду терміном на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу в межах території Покровської сільської ради та надано в оренду терміном на 10 років (т. 2 а.с.78).

13 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та Веселинівською райдержадміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки площею 20,04 га, строком на 10 років, зареєстрований у Веселинівському секторі Центр Державного земельного кадастру 29 листопада 2007 року за № 040701003321 (т. 1 а.с. 7-8).

Пунктом 2 договору визначено розмір орендної плати - 2 427,91 грн., яка мала вноситись двічі на рік - до 15 серпня та до 15 листопада щорічно. Орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок Покровської сільської ради.

Додатковою угодою від 01 червня 2009 року внесено зміни до договору оренди землі від 13 серпня 2007 року, у тому числі і щодо орендної плати, яка з цього часу мала складати - 5 752,37 грн. (т. 1 а.с. 24).

Додатковою угодою від 04 червня 2010 року розмір орендної плати збільшено до 6 091,19 грн. (т. 1 а.с. 25).

Частиною першою статті 210 ЦК України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі статтею 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений та набирає чинності.

Частиною третьою статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на дати укладення додаткових угоди від 01 червня 2009 року та 04 червня 2010 року) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Такий зміст правового регулювання вищевказаних норм відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 18 грудня 2013 року у справі № 6-127цс13.

Ураховуючи зазначене, додаткові угоди до договору оренди підлягали державній реєстрації як і договір оренди земельної ділянки.

12 червня 2017 року ОСОБА_2 направила Веселинівській райдержадміністрації лист-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди (т.1 а.с. 9-10).

Вказана пропозиція ОСОБА_2 була розглянута 11 липня 2017 року на засіданні комісії забезпечення додержання чинного законодавства щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та колективної власності Веселинівської райдержадміністрації. Рішенням комісії ОСОБА_2 відмовлено у поновленні договору на новий строку зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором (т.1 а.с. 27).

Відповідь направлена орендарю 12 липня 2017 року та отримана вчасно (т. 1 а.с. 47-48).

Підставою відмови зазначено неналежне виконання орендарем зобов`язань за договором, а саме заборгованість зі сплати орендної плати та порушення строку внесення платежу у 2010 році.

Такого висновку комісія дійшла на підставі даних податкового органу та Покровської сільради Веселинівського району Миколаївської області, а саме, що за період оренди ОСОБА_2 сплатила за 2007 рік - 2 427,90 грн., за 2008 рік - 2 451,67 грн., за 2009 рік - 2 443,67 грн., за 2010 рік - 2 443,10 грн., за 2011 рік - 2 427,91 грн., за 2012 - 2 428 грн., за 2013 рік - 2 427,91 грн., за 2014 рік - 10 694,99 грн., за 2015 рік - 22 358,04 грн., за 2016 року - 7 030 грн., оскільки нарахування податковим органом плати за землю (у формі орендної плати) здійснювалось лише на підставі договору оренди землі, укладеного у 2007 році, без врахування умов додаткових угод щодо збільшення розміру орендної плати, що є порушенням зобов`язань за спірним договором оренди землі.

Виконуючи вказівки касаційного суду, зазначені у постанові від 27 травня 2020 року під час апеляційного розгляду встановлено, що згідно наданої інформації відділом у Веселинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 13 липня 2020 року №130/108-20 додаткові угоди від 01 червня 2009 року та від 04 червня 2010 року до договору оренди, укладеного між Веселинівською райдержадміністрацією та ОСОБА_2 13 липня 2007 року, які були спрямовані на зміну істотних умов спірного договору оренди землі, належним чином не зареєстровані, а тому не змінюють умов договору оренди землі від 13 серпня 2007 року щодо розміру орендної плати. (т. 2 а.с.51 зв.).

З відповіді Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області та ДФС відділення Очаківської ОДПІ від 19 травня 2017 року вбачається, що нарахована сума орендної плати з період з 2007 року по 2016 рік сплачена в повному обсязі, заборгованості не має (т. 1 а.с.11.52-53).

Отже, встановлене свідчить про те, що розрахована податковим органом орендна плата ОСОБА_2 за землю відповідає умовам договору оренди землі, яка сплачена в повному обсязі, а відтак остання належним чином виконувала умови договору у зв`язку з чим відмова Веселинівської райдержадміністрації у поновленні договору позивачки на новий строк у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором є неправомірною, що вказує на обґрунтованість позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковою умовою реалізації права на поновлення договору оренди на новий строк за статтею 33 Закону України Про оренду землі є укладення договору оренди цієї ділянки з іншим орендарем, оскільки таких відомостей позивач не надала, то її права не порушені.

Однак, з таким висновком суду погодитися не можливо з огляду на наступне.

Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Так, відповідно до ст. 3 вказаного Закону, зі змінами внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні № 2498-VIII від 10 липня 2018 року, які набрали чинності з 01 січня 2019 року підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Також, ч.3 ст. 13 зазначеного Закону передбачено, що нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

З урахуванням, зазначених положень Закону з 01 січня 2019 року повноваження щодо розпорядження невитребуваними земельними частками (паями), у тому числі й передачі їх в оренду перейшли до відповідної сільської, селищної, міської ради.

Отже, розпорядником спірної земельної ділянки з 01 січня 2019 року є Покровська с сільська рада Веселинівського району Миколаївської області, а тому ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року до участі у справі у статусі відповідача залучено Покровську сільську раду Веселинівського району Миколаївської області в якості правонаступника відповідача - Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що відбувся поділ спірної земельної ділянки площею 20,04 га та передача у власність громадянам, які отримали право на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості):

земельна ділянка № 4821783800:04:000:0733, площа - 1,65 га - ОСОБА_3 на підставі розпорядження Веселинівської райдержадміністрації від 05 липня 2018 року №142-р;

земельна ділянка №4821783800:04:000:0730, площа 1,65 га - ОСОБА_4 , розпорядження Веселинівської райдержадміністрації від 04.04.2018 року №76-р;

земельна ділянка №481783800:04:000:0072, площа 1,65 га - ОСОБА_5 , розпорядження Веселинівської райдержадміністрації від 04.07.2018 року №136-р;

земельна ділянка №4821783800:04:000:0071, площа - 1,65 га - ОСОБА_6 , розпорядження Веселинівської райдержадміністрації від 16.07.2018 року №146-р.;

земельна ділянка №4821783800:04:000:0708, площа - 1,65 га, ОСОБА_7 , розпорядження Веселинівської райдержадміністрації від 28.08.2017 року №209-р;

земельна ділянка №4821783800:04:000:0734, площею 9,2605 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передана в оренду ПП Покровське (т. 2 а. с. 94-104).

Право власності та право оренди на вказані вище земельні ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т. 2 а.с.110-119).

Повертаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховний Суд наголошував на те, що під час апеляційного розгляду необхідно врахувати, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша та друга статті 15 ЦК України).

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Іншими словами, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними. Вказаний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

З урахуванням встановлених під час апеляційного розгляду обставин справи та вказівок викладених у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року, вимоги позивачки на теперішній час про визнання договору оренди поновленим не є ефективним та належним способом захисту порушених її прав без визнання недійсними розпоряджень Веселинівської райдержадміністрації щодо затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі та надання у власність меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Покровської сільської ради та надання у власність громадянам та передачу в оренду, а тому у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з неефективним та неналежним способом захисту.

Оскільки суд першої інстанції відмовляючи задоволені позову ОСОБА_2 виходив з інших підстав, рішення суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині підстав відмови у задоволенні позову, а в іншій частині залишенню без змін.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням по справі нового рішення про задовлення вказаних позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану в її інтересах адвокатом Чабанюком Вадимом Станіславовичем задовольнити частково.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2017 року змінити в частині підстав відмови у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.М. Базовкіна

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2020 року.