Ухвала

від 13.03.2018 по справі 521/7867/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/358/18

Номер справи місцевого суду: 521/7867/17 , 1-кс/521/2439/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретарів судового засідання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

представника ТОВ «АМБЕРЛІТБУД» - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ТОВ «АМБЕРЛІТБУД» адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Малиновського райсуду м. Одеси від 23.06.2017 р. про арешт майна в рамках кримінального провадження №12013170020000491 від 04.07.2013 року за ознаками злочинів передбачених ст.ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2, 358 ч. 3 КК України,

встановив:

Зазначеною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12013170020000491 від 04.07.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2, 358 ч. 3 КК України та накладено арешт на нежилі будівлі дитячого оздоровчого табору «Космос», загальною площею 1659,6 кв.м., за адресою: місто Одеса, вулиця Авдєєва-Чорноморського, 7, право власності на які, на даний час, зареєстровано за ТОВ «АМБЕРЛІТБУД» (ЕДРПОУ 41143173) із забороною користуватися та розпоряджатися зазначеним майном.

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив, що враховує правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та можливого цивільного позову, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя дійшов висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, оскільки без застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, неможливо виконати завдання кримінального провадження.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «АМБЕРЛІТБУД» адвокат ОСОБА_8 зазначила, що вважає ухвалу слідчого судді незаконною з таких підстав:

- на порушення приписів ст.ст. 98, 170 КПК України, слідчим суддею накладено арешт на майно, яке не є речовим доказом та належить особі, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні, без урахування принципів співмірності та обгрунтованості;

- накладаючи арешт на зазначене майно, слідчий суддя не врахував, що обставини, які стосуються зміни дипозитарію цінних паперів ЗАТ «Одесакондитер» та ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький», були предметом господарського спору, по якому прийнято рішення Вищим господарським судом України;

- слідчий суддя не врахував також, що надані прокурором матеріали, не відповідають вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, адже вони не підтверджують підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, а також розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

- оскаржувана ухвала постановлена без виклику апелянта, а про наявність судового рішення ТОВ «АМБЕРЛІТБУД» дізналося 16.02.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому є підстави для поновлення строку на подачу апеляційної скарги.

Посилаючись на наведені доводи, представник ТОВ «АМБЕРЛІТБУД»просить поновити строк на подачу апеляційної скарги,скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Заслухавши доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_8 , яка підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити, прокурора ОСОБА_7 , який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Частиною третьою зазначеної норми кримінального процесуального закону передбачено, що, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У матеріалах провадження відсутні відомості про дату отримання представником ТОВ «АМБЕРЛІТБУД» копії оскаржуваної ухвали, а в апеляційній скарзі зазначено, що про наявність судового рішення ТОВ «АМБЕРЛІТБУД» дізналося 16.02.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому колегія суддів вважає, що строк на подачу апеляційної скарги не пропущений і у його поновленні немає потреби.

Відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Мотивуючи необхідність задоволення клопотання прокурора, слідчий суддя, пославшись на зміст клопотання, щодо фактичних обставин кримінального провадження, на положення ст. 170 КПК України зазначив, що без накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, неможливо виконати завдання кримінального провадження, адже під час досудового розслідування сталася зміна власника зазначеного майна.

Разом з тим, відповідно до приписів ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, прокурор у клопотанні зазначив, що, відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №87262172 від 17.05.2017 року, право власності на нежилі будівлі дитячого оздоровчого табору «Космос», загальною площею 1659,6 кв.м., за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Авдєєва-Чорноморського, 7, зареєстровано за ТОВ «АМБЕРЛІТБУД» (ЕДРПОУ 41143173, м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 7) шляхом внесення ЗАТ «Одесакондитер» частки до статутного фонду створеного товариства. Реєстрацію права власності вчинено 09.03.2017 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 на підставі протоколу загальних зборів засновників ТОВ «АМБЕРЛІТБУД» від 08.02.2017 року, що свідчить про те, що під час досудового розслідування, невстановлені особи вчиняють умисні дії, спрямовані на відчуження майна ЗАТ «Одесакондитер», чим порушуються права потерпілої сторони у зазначеному кримінальному провадженні.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Аналіз змісту клопотання прокурора та ухвали слідчого судді показав, що у зазначених процесуальних документах, не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону та не доведено, що стосовно нерухомого майна, яке є об`єктом кримінально протиправних дій та на яке накладено арешт, провадяться дії, які можуть бути предметом кримінального провадження.

Так, з матеріалів справи видно, що кримінальне провадження №12013170020000491 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2, 358 ч. 3 КК України, розпочато 04.07.2013 року, тобто воно триває майже чотири роки без очевидного процесуального результату, що свідчить про неефективність досудового розслідування.

Згідно з положеннями ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Отже, апеляційним розглядом встановлено, що на даній стадії досудового слідства, прокурором не доведені підстави вважати, що нерухоме майно, на яке накладено арешт,є речовим доказом у кримінальному провадженні.

До того ж, обставини, які стосуються зміни дипозитарію цінних паперів ЗАТ «Одесакондитер» та ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький», були предметом господарського спору, по якому прийнято рішення Вищим господарським судом України.

Окрім того, надані прокурором матеріали, не відповідають вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, адже вони не підтверджують підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, а також розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, тому, колегія суддів вважає накладення арешту на нежилі будівлі дитячого оздоровчого табору «Космос», загальною площею 1659,6 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 7, право власності на які, на даний час, зареєстровано за ТОВ «АМБЕРЛІТБУД» (ЕДРПОУ 41143173, м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 7) із забороною користуватися та розпоряджатися зазначеним майном, є безпідставним.

Задовольняючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що, відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

При цьому п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання прокурора ОСОБА_9 слідчим суддею були допущені, перелічені вище, істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу представника ТОВ «АМБЕРЛІТБУД» задовольнити, скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

Керуючись ст.ст. 170-173, 370, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «АМБЕРЛІТБУД»- адвоката ОСОБА_8 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 23.06.2017 року- скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12013170020000491 від 04.07.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2, 358 ч. 3 КК України про накладення арешту на нежилі будівлі дитячого оздоровчого табору «Космос», загальною площею 1659,6 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 7, право власності на які, на даний час, зареєстровано за ТОВ «АМБЕРЛІТБУД» (ЕДРПОУ 41143173) - відмовити.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3