Рішення

від 14.03.2018 по справі 914/2352/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2018р. Справа №914/2352/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Фартушка Т.Б. при секретарі судового засідання Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Міністерство оборони України в особі:

Позивача: Навчально-спортивної бази зимових видів спорту Тисовець , Львівська область, Сколівський район, с.Орявчик,

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МАКВЕЛ-ІНВЕСТМЕНТ , м.Дніпро, ідентифікаційний код 40643407 (попередня назва та адреса - Товариство з обмеженою відповідальністю Укрсвіт 2021 , Львівська область, м.Львів);

про: стягнення боргу

ціна позову: 160950,00 грн.

Представники:

Прокуратури: ОСОБА_1 - прокурор (посвідчення від 04.09.2017р. №047803);

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Міністерство оборони України в особі Навчально-спортивної бази зимових видів спорту Тисовець до Товариства з обмеженою відповідальністю МАКВЕЛ-ІНВЕСТМЕНТ про стягнення боргу. Ціна позову 160950,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати наданих Позивачем за ОСОБА_2 про надання послуг від 28.01.2016р. б/н послуг, внаслідок чого утворився борг в розмірі 160950,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 20.11.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.11.2017р.

Окрім того, вказаною ухвалою відстрочено сплату судового збору до 28.11.2017р. 28.11.2017р. за вх. №40467/17 Позивачем подано клопотання, у якому просить суд долучити до матеріалів справи письмові докази в підтвердження сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду, а саме оригінал Платіжного доручення від 27.11.2017р. №1020 на суму 2414,25 грн. ОСОБА_3 клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи, про що зазначено в ухвалі суду від 28.11.2017р. у даній справі.

Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах від 28.11.2017р. та від 12.12.2017р. у даній справі, зокрема, у зв'язку із неявкою повноважних представників Учасників справи та невиконання ними вимог ухвали суду у справі, зокрема, щодо подання Відповідачем відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.12.2017р. судом задоволено клопотання Прокурора від 12.12.2017р. вх. №5148/17 та продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

14.12.2017р. Прокурором подано клопотання (вх. №42841/17), у якому просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку. ОСОБА_3 клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.01.2018р. суд ухвалив продовжувати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відклав підготовче засідання на 13.02.2018р.

12.02.2018р. Позивачем подано клопотання (вх.№2038/18), у якому просить суд розглядати справу без участі повноважного представника Позивача та підтримує позовні вимоги у повному обсязі. ОСОБА_3 клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

13.02.2018р. Прокурором подано клопотання (вх. №5153/18), у якому просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку. ОСОБА_3 клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.02.2018р. у даній справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 27.02.2018р.

12.02.2018р. за вх.№5038/18 до Господарського суду Львівської області від Позивача надійшло клопотання, у якому просить суд розглядати справу без участі повноважного представника Позивача та підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Розгляд справи по суті відкладено на 14.03.2018р. з підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області від 27.02.2018р. у даній справі.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив Прокурор в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили. Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Прокурор в судове засідання з'явився, 13.03.2018р. подав клопотання (вх. №8919/18), у якому просить суд долучити до матеріалів справи письмові докази в підтвердження факту повторного надіслання Відповідачу (Товариству з обмеженою відповідальністю МАКВЕЛ-ІНВЕСТМЕНТ (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю Укрсвіт 2021 ) копії позовної заяви із доданими до неї документами, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до позовної заяви для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог. ОСОБА_3 клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, 03.03.2018р. подав клопотання (вх. №7797/18), у якому підтримує заявлені Прокурором в інтересах держави в особі Позивача позовні вимоги у повному обсязі, просить суд розглядати справу за відсутності повноважного представника Позивача та задоволити позов.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвали Господарського суду Львівської області, про причини невиконання суду не повідомив.

Згідно ч.1 ст.27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.2 ст.31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Станом на дату подання позовної заяви та порушення провадження у справі назвою та місцезнаходженням Відповідача були: Товариство з обмеженою відповідальністю УКРСВІТ 2021 ; 79044, Львівська область, м.Львів, вул.Княгині Ольги, буд.5в; ідентифікаційний код 40643407. Наведене підтверджується долученою Прокурором до позовної заяви копією витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ та отриманим судом 26.02.2018р. станом на 09.11.2018р. (на момент подання позову) витягом з ЄДРЮОФОП та ГФ щодо Відповідача.

Проте, з Єдиного державного реєстру судових рішень суду стало відомо, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.01.2018р. у справі №914/138/18 встановлено, що юридична особа з ідентифікаційним кодом 40643407 змінила найменування, та, з 26.12.2017р., знаходиться у м.Дніпро.

Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи №914/2352/17 даними безкоштовного запиту до ЄДРЮОФОП та ГФ (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch); новою адресою Відповідача є 49087, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Калинова, будинок 87, новою назвою Відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю МАКВЕЛ-ІНВЕСТМЕНТ .

Відтак, під час розгляду справи Відповідач змінив своє найменування та адресу місцезнаходження, проте, дана справа підсудна Господарському суду Львівської області, оскільки не відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України (в редакції, діючій з 15.12.2017р.), учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Незважаючи на встановлений обов'язок, Відповідач не повідомив суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи .

Відтак, скеровані Відповідачеві ухвали суду у даній справі від 23.01.2018р., від 13.02.2018р. не отримані Відповідачем з причин невиконання ним вимог законодавства в частині обов'язку повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи.

Позиція Прокурора та Позивача:

Прокурор в інтересах держави в особі Позивача просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 160950,00 грн. суми основного боргу з оплати наданих Позивачем та прийнятих Відповідачем послуг за ОСОБА_2 про надання послуг від 28.01.2016р. б/н.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження доказів наданих Прокурором і Позивачем та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

28.01.2016р. між Навчально-спортивною базою зимових видів спорту Тисовець (надалі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрсвіт 2021 , яке після зміни найменування називається Товариство з обмеженою відповідальністю МАКВЕЛ-ІНВЕСТМЕНТ (надалі - Відповідач, ОСОБА_4) укладено Договір про надання послуг б/н (надалі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1., 1.2. ОСОБА_2) за завданням ОСОБА_4 Виконавець надає ОСОБА_4 послуги з проживання працівників ОСОБА_4 на Навчально-спортивній базі зимових видів спорту Тисовець в обсязі та на умовах, визначених ОСОБА_2.

Пунктом 2.1. ОСОБА_2 Сторонами встановлено обов'язок Виконавця якісно та вчасно надавати у передбачені у п.1.2. ОСОБА_2 послуги ОСОБА_4.

Згідно пункту 3.1. ОСОБА_2 ОСОБА_4 зобов'язаний надати Виконавцю на його вимогу всю інформацію, як потрібна йому для належного виконання зобов'язання з надання передбачених ОСОБА_2 послуг, в тому числі перелік осіб, яким будуть надаватись послуги з проживання.

Відповідно до пунктів 3.3. та 3.4. ОСОБА_2 ОСОБА_4 зобов'язаний приймати від Виконавця послуги, що надаються за ОСОБА_2, а також оплачувати надані Виконавцем послуги на умовах та в порядку, визначеному ОСОБА_2.

Згідно пункту 4.1. ОСОБА_2 вартість послуг визначається Сторонами за фактом їх надання кожного календарного місяця і фіксується в актах про надані послуги.

Пунктом 4.2. ОСОБА_2 Сторони домовились, що вартість послуг на одне койко-місце в готелі будівлі 35/1 становить 60,00 грн. з ПДВ, а вартість послуг на одне койко-місце в котеджі №8 Бескид становить 80,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до пункту 4.3. ОСОБА_2 про надані послуги підписується Сторонами до 10 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавались послуги.

Згідно пункту 4.5. ОСОБА_2 ОСОБА_4 зобов'язаний оплатити визначену в акті про надані послуги вартість послуг у строк до п'ятнадцяти днів з моменту підписання акта.

Пунктом 6.3. ОСОБА_2 передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017р.

ОСОБА_3 Договір підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін ОСОБА_2.

Позивач взяті на себе договірні зобов'язання виконав належним чином, в період з 01.07.2017р. по 02.10.2017р. надав Відповідачу послуги з проживання працівників Відповідача за ОСОБА_2 на суму 195050грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи ОСОБА_4 на проживання від 01.06.2017р. №20 на суму 2400,00 грн., від 01.07.2017р. №23 на суму 13440,00 грн., від 01.08.2017р. №32 на суму 91020грн., від 01.08.2017р. №34 на суму 31700,00 грн., від 01.09.2017р. №60 на суму 31300,00 грн., від 02.10.2017р. №71 на суму 25190,00 грн. ОСОБА_3 підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін ОСОБА_2.

Окрім того, ОСОБА_4 від 31.03.2017р. №12 на суму 34960,00 грн., від 06.04.2017. №14 на суму 3200,00 грн., від 01.06.2017р. №18 на суму 2400,00 грн., від 01.07.2017р. №24 на суму 16640,00 грн., від 01.07.2018р. №34а на суму 68640,00 грн., від 01.09.2017р. №59 на суму 79200,00 грн., від 02.10.2017р. №72 на суму 42000,00 грн. Сторонами встановлено, що Позивач надав Відповідачу послуги з харчування працівників Відповідача на суму 247040грн. ОСОБА_3 підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін ОСОБА_2.

Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати наданих за ОСОБА_2 послуг належним чином не виконано, згідно Платіжних доручень від 20.06.2017р. №547 на суму 2400,00 грн., від 06.07.2017р. №587 на суму 30000,00 грн., від 18.07.2017р. №633 на суму 12960,00 грн., від 16.08.2017р. №719 на суму 68640,00 грн., від 19.08.2017р. №733 на суму 31700,00 грн., від 21.08.2017р. №734 на суму 14240,00 грн., від 07.09.2017р. №777 на суму 79200,00 грн., від 11.10.2017р. №903 на суму 42000грн. сплачено на користь Позивача 239140,00 грн. внаслідок чого утворився борг в розмірі 281140,00 грн.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що неоплаченими є акти на проживання від 01.07.2017р. №23 на суму 13440,00 грн., від 01.08.2017р. №32 на суму 91020грн., від 01.09.2017р. №60 на суму 31300,00 грн. та від 02.10.2017р. №71 на суму 25190,00 грн.; всього на загальну суму 160950грн.

Наведене також підтверджується складеними між Сторонами актами звірок взаємних розрахунків.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновків, що Відповідачем порушено умови укладеного між Сторонами ОСОБА_2 в частині оплати отриманих послуг на суму 160950грн.

Гарантійним листом від 01.08.2017р. вих. №42 Відповідач гарантував Позивачу оплату за надані Позивачем в період з 17.07.2017р. по 31.08.2018р. послуги за ОСОБА_2. Проте, станом на час вирішення спору в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення оплати Відповідачем 160950грн. боргу повністю и частково.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що підписання ОСОБА_4 здачі-прийняття наданих послуг, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , і відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Щодо звернення до господарського суду Заступника Військового прокурора Івано-Франківського гарнізону суд зазначає наступне.

Згідно з ст.131 -1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України Про прокуратуру , діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частин 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002р. N 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено Заступником Військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Навчально-спортивної бази зимових видів спорту Тисовець , на які державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України Про прокуратуру , а тому суд вважає, що Прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати наданих за ОСОБА_2 послуг, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо несплати вказаних послуг, відсутність доказів повного чи часткового погашення боргу, перевіривши розрахунок нарахованої суми основного боргу, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Позивача про стягнення з Відповідача на користь Позивача 160950,00 грн. боргу з оплати наданих за ОСОБА_2 послуг є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір .

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України Про Державний Бюджет України на 2017 рік установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу: в розрахунку на місяць у розмірі 1600 гривень.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 27.11.2017р. №1020 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 2414,25 грн.

Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач наданих чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 2414,25 грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 2414,25 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 901 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАКВЕЛ-ІНВЕСТМЕНТ (49087, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Калинова, буд.87; ідентифікаційний код 40643407) на користь Навчально-спортивної бази зимових видів спорту Тисовець (82600, Львівська область, Сколівський район, с.Тисовець; ідентифікаційний код 14303193) 160950,00 грн. суми основного боргу та 2414,25 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення складено 16.03.2018р.

Суддя Фартушок Т. Б.