Рішення

від 06.03.2018 по справі 902/986/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2018 р. Cправа № 902/986/17

Суддя господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Павловій Т.С., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТКОМ", м.Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО ЗАХІД", м.Вінниця

про стягнення 98057,67 грн заборгованості згідно договору поставки

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 16.11.2017);

відповідача не з'явився

ВСТАНОВИВ :

В провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/986/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТКОМ" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО ЗАХІД" 98057,67 грн заборгованості, нараховано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №19/01 від 19.10.2015, з яких: 50000,00 грн - основний борг; 32312,33 грн - пеня; 2971,00 грн - 3% річних та 12774,34 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Згідно ухвали суду від 02.01.2018 розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі №902/986/18 призначено на 05.02.2018.

Ухвалою від 05.02.2018 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено розгляд справи по суті на 20.02.2018.

З метою повідомлення відповідача про час та місце слухання справи №902/986/17 в суді, 20.02.2018 було оголошено перерву до 06.03.2018.

На визначу судом дату (06.03.2018) в судове засідання з'явився представник позивача.

Представник відповідача правом участі в судому засіданні не скористався, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений завчасно, ухвалою суду від 20.02.2018, яка була надіслана останньому рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, що підтверджується відбитком штемпеля канцелярії суду від 26.02.2017 за №1631.

При цьому судом отримано відомості із офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором - 2101801426750, які містять інформацію, що ухвала суду від 20.02.2018 вручена товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО ЗАХІД" "за довіреністю" - 02.03.2018.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183, Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч.9 ст.165, ч. 2 ст.178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Судовий розгляд справи (06.03.2018) здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.222 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

19.10.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Рентком" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Зерно Захід" (постачальник) було укладено договір поставки №19/01 (а.с.13-16).

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю сою урожаю 2015, в подальшому "товар", а покупець зобовязується прийняти та оплатити вартість товару на умовах та в строки, визначені даним договором.

Ціна та кількість товару визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Ціна визначається на кожну партію окремо та дійсна протягом строку поставки зазначеного в додатку до договору (п.1.2. договору).

Згідно п.1.3. договору, постачальник гарантує, що товар, зазначений в даному договорі, на момент укладання договору належить йому на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов'язання перед будь-якими фізичними або юридичними особами, чи державою, а також не обтяжений будь-яким іншим чином передбаченим законодавством України.

Поставка товару здійснюється на умовах, що зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Умови супроводжуються наступними документами: видаткова накладна; товарно-транспортна накладна; документи, що підтверджують якість зерна та документи, що підтверджують походження зерна (п.2.1. договору).

Відповідно до п.5.1. договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання товару та отримання оригіналів наступних документів: рахунку-фактури, видаткових накладних (зареєстрованих в ЄРПН), оформлених відповідно до діючого законодавства України з підписами уповноважених осіб, засвідчених печаткою продавця. У разі ненадання вищезазначених документів та документів перерахованих в п.6.5 договору, строк розрахунків відстрочується до моменту передання таких документів.

Зобов'язання покупця по сплаті товару вважається виконаним в момент списання коштів з банківського рахунку покупця, відповідно до реквізитів, вказаних постачальником. Ризик не зарахування коштів на банківський рахунок постачальника несе постачальник (п.5.2. договору).

Кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї даним договором та сприяти другій стороні у виконанні її обов'язків. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору. Сторона яка порушила зобов'язання, відповідно до умов даного договору повинна усунути ці порушення. Покупець зобов'язаний: отримати товар від постачальника в кількості, якості та в строки, передбачені даним договором; здійснити оплату вартості поставленого товару в розмірах та порядку, визначених даним договором (п.п. 6.1. - 6.4. договору).

Згідно п.6.5. договору, постачальник зобов'язаний: передати покупцю товар в кількості, якості та в строки, передбачені договором; оформити та підписати накладні, необхідні для передачі товару покупцю; надати покупцю всі необхідні документи (копію ОСОБА_2 або Виписки з ЄДР підприємства; копію довідки із статистичного управління; копію свідоцтва платника ПДВ; копію довідки про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП; у випадку обмежень встановлених установчими документами на підписання керівником договору та інших документів - протокол загальних або рішення засновника про зняття будь-яких обмежень). Копія документів звіряються підписом та печаткою уповноваженої особи постачальника.

Згідно п.7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання умов даного договору, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Застосування господарських санкцій не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань в натурі.

За порушення строків поставки товару, визначених договором та додатками до нього постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості непоставленого/недопоставленого товару, починаючи від дати, коли товар мав бути поставлений покупцю. Пеня нараховується за весь час прострочення виконання договірних зобов'язань постачальником. Сторона, що порушила грошове зобов'язання , відповідно до даного договору зобов'язана сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє сторони від обов'язку виконання основного зобов'язання за даним договором (п.п. 7.2.-7.3. договору).

20.10.2015 на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу авансом грошові кошти на загальну суму 283500,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 20.10.2015 (а.с.11).

22.10.2015 на виконання умов договору відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 118858,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №74 від 22.10.2015 та товарно-транспортною накладною №Р74 від 22.10.2015(а.с.19-20).

В подальшому, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки №19/01 від 19.10.2015, ним 25.11.2015, 07.12.2015, 15.12.2015, 11.02.2016, 29.02.2016 та 28.03.2016 було повернуто позивачу грошові кошти авансового платежу на загальну суму 114642,00 грн, що підтверджується карткою рахунку №631 за 01.01.2015-17.10.2017.

03.08.2017 директором ТОВ "Рентком" ОСОБА_3 було надіслано на адресу керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Захід" ОСОБА_2 претензію №301, де зазначалося про існуючу у відповідача перед позивачем заборгованість за договором поставки №19/01 від 19.10.2015 на загальну суму 73249,66 грн, з яких 50000,00 грн - заборгованості за основним зобов'язанням; 13905,49 грн - пені за несвоєчасну оплату товару; 1500,00 грн - 3% річних від простроченої суми та 7844,17 грн - інфляційного збільшення (а.с.18).

Вказана претензія отримана відповідачем 07.08.2017, про що свідчить підпис представника товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Захід" на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.66).

При цьому останній на вказану претензію відповіді не надав, товар на виконання умов договору поставки №19/1 від 19.10.2015 не поставив, грошові кошти авансового платежу у розмірі 50000,00 грн позивачу не повернув, що стало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, станом на день слухання справи, відповідач розрахунків з позивачем не провів, тому за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем на суму 50000,00 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору з огляду на його зміст та характер взятих за ним сторонами зобов'язань між ними виникли правовідносини, які регулюються параграфом 1 глави 54 Цивільного кодексу України "Купівля-Продаж".

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

При цьому в правовідносинах за договором купівлі-продажу зобов'язаною стороною по сплаті грошових коштів являється позивач, а зобов'язаною стороною по передачі товару відповідно відповідач.

Згідно зі ст.ст. 662-664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанова Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 43/308-10).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд, дійшов висновку, що вимога покупця щодо повернення суми попередньої оплати є правомірною, оскільки продавець взяті на себе зобовязання згідно договору поставки №19/01 від 19.10.2015 стосовно поставки товару у визначений сторонами строк не виконав.

Договором №19/01 від 19.10.2015 не передбачені умови щодо строку (терміну) виконання зобов'язання стосовно повернення передоплати.

Разом з цим, частиною 2 статті 530 ЦК України визначено: "Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства".

З матеріалів справи вбачається, що претензія №301 від 03.08.2017 отримана товариством з обмеженою відповідальністю "Зерно Захід" 07.08.2017. За таких обставин боржник (відповідач) мав виконати обов'язок стосовно повернення суми попередньої оплати в строк по 15.08.2017.

Враховуючи, що станом на час розгляду справи в суді відповідач не довів факт погашення заборгованості в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі щодо стягнення з відповідача 50000,00 грн попередньої оплати підлягають задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 32312,33 грн, нарахованої за період з 25.10.2015 по 13.04.2017, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині з огляду на наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності із ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства .

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Пунктом 7.3 договору визначено: "Сторона, що порушила грошове зобов'язання , відповідно до даного договору зобов'язана сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу."

Враховуючи, що зобовязання відповідача щодо повернення суми попередньої оплати випливає з договору поставки №19/01 від 19.10.2015, суд ввважає, що позивач має право на звернення з вимогою щодо стягнення пені на підставі п.7.3 даного правочину.

Однак враховуючи положення ст.530 ЦК України, а також обставини справи, зокрема, те, що претензія №301 від 03.08.2017 отримана товариством з обмеженою відповідальністю "Зерно Захід" 07.08.2017, суд дійшов висновку, що відповідач став боржником, який прострочив виконання грошового зобовязання щодо повернення суми отриманої попередньої оплати за договором, починаючи з 15.08.2017.

Разом з цим, позивач, звертаючись з позовом до суду, здійснив нарахування пені за період з 25.10.2015 по 13.04.2017.

За приписами вище згаданої ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, позивач мав нараховувати починаючи з дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у даному випадку з 15.08.2017, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 32312,33 грн.

При цьому судом враховані розяснення Вищого гоподарського суду України, що викладені в п.1.12 постанови пленуму №14 від 17.12.2013, відповідно до яких: господарський суд, перевіряючи правильність нарахування пені та інших сум не може виходити за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2971,00 грн 3% річних та 12774,34 грн інфляційних втрат, що нараховані за період з 25.10.2015 по 17.10.2017, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Так, як вже зазначалося вище, відповідач став боржником, який прострочив виконання грошового зобовязання щодо повернення суми отриманої попередньої оплати за договором починаючи з 15.08.2017. За таких обставин суд вважає, що правомірним є визначений позивачем період часу, протягом якого мало місце невиконання відповідачем грошового зобовязання з 15.08.2017 по 17.10.2017.

Здійснивши за цей період перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань за допомогою системи "Ліга Закон" суд дійшов висновку про задоволення позову про стягнення 263,01 грн - 3% річних та 1560,39 грн - інфляційних нарахувань.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Захід" (21000, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 39251297) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рентком" (79056, м.Львів, вул.Гайдучка, буд.1; код ЄДРПОУ 37693601) 50000,00 грн основного боргу; 263,01 грн - 3% річних; 1560,39 грн інфляційних втрат та 1600,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч.6 ст.233 ГПК України повне рішення складено 16 березня 2018 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу - ТОВ "Рентком" (вул.Гайдучка, буд.1, м.Львів, 79056; вул.Чорновола, буд.63, 5 поверх, м.Львів, 79020);

4 - відповідачу - ТОВ "Зерно Захід" (АДРЕСА_2, 21000).