Постанова

від 15.03.2018 по справі 922/2440/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року

м. Київ

справа № 922/2440/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Приватного підприємства "Мисливець 7002" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.08.2017 (суддя Погорелова О.В.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 (головуючий суддя: Пелипенко Н.М., судді Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.)

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №6 в інтересах держави в особі 1. Державної екологічної інспекції у Харківській області, 2. Люботинської міської ради Харківської області

до Приватного підприємства "Мисливець 7002"

про стягнення 323 063,64 грн,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.08.2017 у справі №922/2440/16 заяву Харківської місцевої прокуратури № 6 про видачу дублікату наказу Господарського суду Харківської області від 14.12.2016 по справі №922/2440/16 задоволено; видано дублікат наказу Господарського суду Харківської області від 14.12.2016 по справі № 922/2440/16; задоволено заяву Харківської місцевої прокуратури № 6 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу Господарського суду Харківської області від 14.12.2016 по справі №922/2440/16 до виконання; поновлено пропущений строк для пред'явлення наказу Господарського суду Харківської області від 14.12.2016 по справі № 922/2440/16 до виконання до 09.11 2017.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.08.2017 у справі №922/2440/16 залишено без змін.

03.11.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Приватним підприємством "Мисливець 7002" подано касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.08.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 922/2440/16 до Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі Приватне підприємство "Мисливець 7002" просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.08.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №922/2440/16 та направити заяву Харківської місцевої прокуратури №6 про видачу дублікату наказу Господарського суду Харківської області від 14.12.2016 та поновлення строку пред'явлення даного наказу до виконання на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 922/2440/16 передано до Касаційного господарського суду.

09.02.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.

09.02.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: головуючий Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

Відповідно до положень підпунктів 4, 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

19.02.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження та розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення сторін.

Приватне підприємство "Мисливець 7002" (скаржник, відповідач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Скаржник вважає, що судами встановлено поважними причини пропущеного строку звернення наказу Господарського суду Харківської області від 14.12.2016 до виконання за відсутності їх обґрунтування та документального підтвердження.

Відповідач зазначає, що відповідно до змісту наказу Господарського суду Харківської області від 14.12.2016, останній дійсний для пред'явлення до виконання до 02.03.2017.

Харківська місцева прокуратура №6 22.12.2016 листом №04-28-7355вих16 надіслала до Харківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області заяву про відкриття виконавчого провадження, відповідно до змісту якої до неї долучено оригінал наказу Господарського суду Харківської області. В подальшому, як вбачається з листа Харківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області від 14.06.2017 №3709, Харківська місцева прокуратура №6 звернулася до відділу ДВС про надання інформації про результати виконання вказаного наказу 31.05.2017, тобто через 6 місяців після надіслання заяви від 22.12.2016.

Оскільки Харківська місцева прокуратура №6 звернулася із заявою про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання лише 26.06.2017, тобто після закінчення строку пред'явлення наказу до виконання, Приватне підприємство "Мисливець 7002" вважає, що підстави для видачі дублікату наказу відсутні.

Крім того, відповідач зазначає, що на момент прийняття оскаржуваної ухвали в матеріалах справи були відсутні будь-які докази щодо підтвердження направлення Харківською місцевою прокуратурою №6 від 22.12.2016 з оригіналом наказу від 14.12 2016, а також інформація щодо листування з цього приводу.

На думку скаржника, реєстр на просту кореспонденцію №(22-49)29997, наданий прокурором до апеляційного господарського суду, був прийнятий судом в порушення вимог ст.101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки матеріали справи не містять обґрунтування неможливості подання прокурором зазначеного вище реєстру до місцевого господарського суду, а оскаржувана постанова не містить обґрунтування причин прийняття таких доказів.

При цьому відповідач вважає, що електронний паспорт документу та витяг з програмного комплексу є лише доказами створення документу, в відповідно до п.7.10. Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України №103 від 24.02.2016 №103, заява про відкриття провадження разом з наказом господарського суду мала надсилатися рекомендованим листом, а матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження направлення місцевою прокуратурою вищезазначеної заяви з наказом до органу виконавчої служби.

Також у довідках Харківської місцевої прокуратури №6 від 07.08.2017 та прокуратури області від 08.08.2017 зазначено про те, що судовий наказ втрачено і до виконання не пред'явлено. При цьому, будь-яких об'єктивних причин втрати судового наказу від 14.12.2016 у заявах не наведено та відповідних доказів не надано.

Крім того, скаржник зазначає, що суд при розгляді справи, посилаючись на окремі практики Європейського суду з прав людини, не взяв до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Харківська місцева прокуратура №6 та позивач-1 надали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.129 Конституції України в редакції, чинній на момент звернення з заявою про видачу дублікату наказу:

"Основними засадами судочинства є:

9) обов'язковість судового рішення."

Згідно з ч.ч.1,2 ст.129-1 Конституції України у вказаній редакції:

"Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку."

Відповідно до ч.1 ст.115 Господарського процесуального кодексу України у наведеній редакції:

"Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"."

Статтею 116 Господарського процесуального кодексу України у зазначеній редакції встановлено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого наказу, який є виконавчим документом.

У разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання (ч. 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, які мають бути додані до заяви про видачу дубліката наказу, а саме: довідка установи банку, державного виконавця, приватного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Положеннями ст.119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник.

Порядок встановлення, обчислення та закінчення процесуальних строків, підстави їх зупинення, умови і порядок відновлення та продовження процесуальних строків регламентовано ст.ст.50-53 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законодавством процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Судами було встановлено та як вбачається з матеріалів справи, у липні 2016 року Харківська місцева прокуратура №6 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області та Люботинської міської ради Харківської області звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПП "Мисливець 7002" про стягнення на користь держави шкоди, завданої самовільним спеціальним водовикористанням, у розмірі 323063,64 грн., на розрахунковий рахунок Люботинської міської ради Харківської області за реквізитами, зазначеними в позовній заяві.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.09.2016 у справі № 922/2440/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 та постановою Вищого господарського суду

України від 28.02.2017, позов задоволено. Стягнуто з ПП "Мисливець 7002" шкоду, завдану самовільним спеціальним водокористуванням, у розмірі 323063,64 грн. на користь держави на розрахунковий рахунок Люботинської міської ради Харківської області № 33112331700018, УДСКСУ у м. Люботині Харківської області 38008949, МФО 851011 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності".

На примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2016 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі № 922/2440/15 Господарським судом Харківської області видано наказ від 14.12.2016 № 922/2440/16 про стягнення з боржника - ПП "Мисливець 7002" на користь стягувача - держави шкоду, завдану самовільним спеціальним водокористуванням, у розмірі 323063,64 грн, зі строком пред'явлення до виконання до 02.03.2017 (т. 1 а.с. 197).

Зазначений судовий наказ того ж дня з супровідним листом за вих. № 033961 направлено на адресу Харківської місцевої прокуратури № 6 (т. 1 а.с. 196).

29.06.2017 за вх. № 21280 Харківська місцева прокуратура № 6 звернулась до Господарського суду Харківської області з заявою про видачу дубліката наказу, в якій просить: 1) видати дублікат наказу від 14.12.2016 на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2016 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі № 922/2440/16; 2) поновити пропущений строк для пред'явлення зазначеного наказу до виконання. Заяву обґрунтовано тим, що наказ Господарського суду Харківської області від 14.12.2016 № 922/2440/16 був направлений засобами поштового зв'язку до Харківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області разом із заявою про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2016 за вих. № 04-28-7355вих-16, але був втрачений, у зв'язку з чим фактично до виконання не пред'явлений (т. 1 а.с. 234-235).

Задовольняючи заяву Харківської місцевої прокуратури №6, Господарський суд Харківської області зазначив, що приписами ч. 3 статті 120 ГПК України встановлено, що до заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Господарський процесуальний кодекс України не зобов'язує стягувача або державного виконавця наводити причини втрати наказу. Підставою для видачі наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт втрати наказу. ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості. Водночас, у видачі дубліката наказу може бути відмовлено, якщо до заяви про видачу дубліката не додано документів, передбачених ч. 3 коментованої статті.

При цьому, судом першої інстанції досліджені довідки Харківської місцевої прокуратури №6 №04-48-2614-16 від 28.07.2017 та Прокуратури Харківської області №05/3-487вих-17 від 07.08.2017 про втрату наказу, що надійшли до суду 07.08.2017 та 08.08.2017 відповідно.

Щодо вимоги про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання місцевий господарський суд вказав, що господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку. Тобто, причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами статті 43 ГПК України.

Виходячи з принципу обов'язковості виконання судових рішень законодавцем передбачена можливість поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, підставою для чого є наявність поважних причин пропуску. Поважні причини пропуску пов'язані з обставинами, в силу яких стягувач був позбавлений у передбачений строк реалізувати власне волевиявлення, тобто звернутися до виконавчої служби з наказом. Вказані причини є об'єктивними обставинами і не залежать від дій стягувача, а навпаки - обмежують здійснення ним дій щодо виконання рішення суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, надані на підтвердження вказаної заяви в їх сукупності, суд задовольнив вказану заяву як обґрунтовану та доведену наданими доказами.

У постанові Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017, зокрема, зазначено, що Харківська місцева прокуратура № 6 в запереченні на апеляційну скаргу боржника від 29.09.2017 за вх. № 10064 посилається на те, що Харківською місцевою прокуратурою № 6 на підставі п. 7.1 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної Прокуратури України від 24.02.2016 за № 103, наказ Господарського суду Харківської області від 14.12.2016 № 922/2440/16 був направлений засобами поштового зв'язку до Харківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області разом із заявою про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2016 за вих. № 04-28-7355вих-16. В ході вивчення стану виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/2440/16 місцевою прокуратурою було з'ясовано, що до районного відділу ДВС наказ Господарського суду Харківської області від 14.12.2016 у справі № 922/2440/16 станом на 14.06.2017 не надійшов, тому прокуратура на підставі ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" звернулась до місцевого господарського суду з заявою про видачу дублікату зазначеного судового наказу та поновлення строку на його пред'явлення до виконання.

Харківська місцева прокуратура № 6 надала додаткові пояснення до заперечення на апеляційну скаргу боржника від 17.10.2017 за вх. № 10469, в яких зазначає, що наказ Господарського суду Харківської області від 14.12.2016 № 922/2440/16 та заява про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2016 за вих. № 04-28-7355вих-16 були направлені до Харківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області простою поштовою кореспонденцією згідно з реєстром на просту кореспонденцію № [22-49]29997-16 від 22.12.2016, але з листа Харківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області від 14.06.2017 № 3709, надісланого у відповідь на запит прокуратури від 31.05.2017 за № 04-48-2614-16 щодо стану виконання вказаного судового наказу, Харківська місцева прокуратура № 6 дізналась про втрату зазначеного судового наказу. Та надає копії реєстру на просту кореспонденцію № [22-49]29997-16 від 22.12.2016, запиту Харківської місцевої прокуратури № 6 від 31.05.2017 за № 04-48-2614-16 та листа Харківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області від 14.06.2017 № 3709.

Посилаючись на частини 1,3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що підстави для відмови в задоволенні заяви Харківської місцевої прокуратури № 6 про видачу дубліката наказу відсутні, оскільки прокурором виконано вимоги ч.3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України в частині надання до заяви про видачу дубліката судового наказу документів, які підтверджують факт його втрати.

Так, на підтвердження факту втрати наказу Господарського суду Харківської області від 14.12.2016 № 922/2440/16 прокурором до заяви про видачу дубліката наказу надано копію листа Харківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області від 14.06.2017 № 3709 (т. 1 а.с. 241).

Вказаним листом Харківський районний відділ ДВС ГТУЮ у Харківській області у відповідь на запит Харківської місцевої прокуратури № 6 від 31.05.2017 за №04-48-2614-16 щодо стану виконання вказаного судового наказу повідомляє, що станом на 14.06.2017 у Харківському районному відділі ДВС ГТУЮ у Харківській області не має виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 14.12.2016 № 922/2440/16. Заява Харківської місцевої прокуратури № 6 про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2016 за вих. № 04-28-7355вих-16 з оригіналом судового наказу до Відділу не надходила.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що заява про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2016 за вих. № 04-28-7355вих-16 з доданим до цієї заяви оригіналом наказу Господарського суду Харківської області від 14.12.2016 № 922/2440/16 була направлена до Харківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області простою поштовою кореспонденцією, що підтверджується наданою прокурором в суді апеляційної інстанції копією реєстру на просту кореспонденцію № [22-49]29997-16 від 22.12.2016.

Крім того, факт надсилання заяви про відкриття виконавчого провадження з оригіналом судового наказу від 14.12.2016 № 922/2440/16 до Харківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області підтверджується наданими прокурором роздруківкою електронного паспорту документа - заяви від 22.12.2016 за вих. № 04-28-7355вих-16 та витягом з Програмного комплексу "Єдина система статистики та аналізу роботи органів прокуратури України".

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідності до ч.1 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження", який набув чинності 05.10.2016, виконавчі документи, за якими стягувачем є держава, можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Посилаючись на ч.1 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вказала, що поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

В ході апеляційного провадження було встановлено, що наказ від 14.12.2016, виданий Господарським судом Харківської області на примусове виконання рішення у справі № 922/2440/16, був того ж дня направлений до Харківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області, проте у зв'язку з втратою у строк, встановлений ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", до виконання фактично пред'явлений не був.

Строк для пред'явлення наказу від 14.12.2016 № 922/2440/16 до примусового виконання сплив по незалежним від стягувача причинам, а саме: у зв'язку з втратою під час його пересилання засобами поштового зв'язку.

При цьому, слід врахувати, що боржник - ПП "Мисливець 7002", всупереч приписів ч.5 ст.124 Конституції України, добровільно не виконав протягом майже 10 місяців судове рішення, що стало причиною недоотримання Державним Бюджетом України коштів у розмірі 323063,64 грн.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви Харківської місцевої прокуратури № 6 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Харківської області від 14.12.2016 у справі № 922/2440/16.

При цьому, апеляційний суд вказав, що відмова у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання судового наказу призвела б до неможливості виконання судового рішення, обов'язковість якого передбачена ст.ст. 124, 129 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, та спричинить недоотримання Державним Бюджетом України компенсації за шкоду, завдану боржником самовільним спеціальним водовикористанням, у розмірі 323063,64 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Доводи скаржника, що реєстр на просту кореспонденцію №(22-49)29997, наданий прокурором до апеляційного господарського суду, був прийнятий судом в порушення вимог ст.101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки матеріали справи не містять обґрунтування неможливості подання прокурором зазначеного вище реєстру до місцевого господарського суду, а оскаржувана постанова не містить обґрунтування причин прийняття таких доказів, судом не приймаються, оскільки ці докази надавалися прокурором не самостійно, додатково, а саме на вимогу ухвали апеляційного суду.

Посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

В постанові Верховного Суду України від 13.07.2016 у справі №3-774гс16 зазначено наступне.

"Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення)."

Таким чином, по-перше, вищевказані рішення Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України направлені на дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Тобто, мова в зазначених рішеннях йде про судові рішення, прийняті за результатами розгляду справи по суті.

Справи "Пономарьов проти України" та "Устименко проти України" стосуються судових рішень, прийнятих в порядку позовного провадження за результатами розгляду позовів по суті, у справі №3-774гс16 судове рішення прийняте за результатами провадження у справі про банкрутство.

В даному випадку не розглядається спір по суті в порядку позовного провадження, оскільки такий вже розглянутий з прийняттям відповідного судового рішення, а розглядається заява про видачу дублікату наказу та поновлення строку на пред'явлення наказу для виконання.

Крім того, в зазначених рішеннях йде мова про забезпечення остаточності обов'язкового, тобто, обов'язкового до виконання рішення.

Проте, як вірно встановлено апеляційним судом боржник - ПП "Мисливець 7002", всупереч приписів ч.5 ст.124 Конституції України, добровільно не виконав протягом майже 10 місяців судове рішення, що стало причиною недоотримання Державним Бюджетом України коштів у розмірі 323063,64 грн.

По-друге, вищевказані рішення стосуються випадків, коли звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу .

У справі "Устименко проти України" - це більше року, у справі "Пономарьов проти України" - 2 роки, у справі №3-774гс16 - майже 5 років.

В даній справі строк пред'явлення наказу до виконання становив 3 місяці, прокурор звернувся з вищевказаною заявою менш ніж через 4 місяці з моменту його закінчення (02.03.2017 та 29.06.2017 відповідно).

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вважає даний строк саме значним періодом часу в порівнянні зі строками, вказаними у вищевказаних судових рішеннях.

Доводи скаржника, що оскільки Харківська місцева прокуратура №6 звернулася із заявою про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання лише 26.06.2017, тобто, після закінчення строку пред'явлення наказу до виконання, то підстави для видачі дублікату наказу відсутні, судом відхиляються, оскільки оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції одночасно вирішено питання про видачу дублікату наказу та поновлення строку пред'явлення наказу до виконання.

Доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою фактів та доказів, здійсненою судами попередніх інстанції, колегією суддів не приймаються, оскільки суд касаційної інстанції в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати доводи і докази та самостійно встановлювати факти чи їх відсутність.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення ."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Приватного підприємства "Мисливець 7002" необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.08.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №922/2440/16 залишити без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на Приватне підприємство "Мисливець 7002" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись ч.13 ст.8, ст.ст.300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Мисливець 7002" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.08.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №922/2440/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.08.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №922/2440/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський