Ухвала

від 16.03.2018 по справі 808/418/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 березня 2018 року

Київ

справа №808/418/17

адміністративне провадження №К/9901/9275/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Віола+ на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №808/418/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віола+ до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Віола+ звернулося до адміністративного суду з позовом до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю Віола+ 22.01.2018 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Одночасно, до касаційної скарги будо додано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій в обґрунтування поважності причин пропуску строку при поданні скарги заявник посилається на те, що 12.12.2017 в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, а повний текст оскаржуваного судового рішення було отримано останнім лише 25.12.2017. При цьому, заявник зазначає, що строк касаційного оскарження повинен обчислюватися з дня наступного за днем отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції.

У зв'язку з недотриманням позивачем вимог статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України від 13.07.2017 №2136-VІІІ ухвалою Верховного Суду від 05.02.2018 касаційну скаргу було залишено без руху оскільки, наведені позивачем у заяві про поновлення строку касаційного оскарження причини пропуску такого строку визнано судом неповажними, а заяву про поновлення пропущеного строку - необґрунтованою, та надано заявнику строк (терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали) протягом якого особа має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції обґрунтовану заяву про поновлення строку касаційного оскарження, у випадку наявності інших підтавав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції.

Вказану ухвалу Верховного Суду від 05.02.2018 було вручено представнику позивача за довіреністю 20.02.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7042100034182.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05.02.2018 заявником, в межах відведеного строку, на адресу суду направлено заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено копії наказу №150 від 21.12.2017 про надання основної щорічної відпуски та наказу №151 від 21.12.2017 про надання відпуски без збереження заробітної плати за сімейними обставинами.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження заявник посилається на те, що 12.12.2017 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Повний текст оскаржуваного судового рішення було отримано представником позивача (який не є посадовою особою та працівником товариства, а лише отримує за довіреністю поштові відправлення) 25.12.2017, а тому строк касаційного оскарження повинен обчислюватися з дня, наступного за днем отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції.

При цьому, позивач зазначає, що на момент надходження на адресу підприємства копії ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, довіреності на представлення інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Віола+ працівникам не видавалися, а всі наявні довіреності на посадових осіб були відкликані. А оскілки директор Товариства з обмеженою відповідальністю Віола+ з 22.12.2017 по 14.01.2018 знаходився у відпустці, позивач не мав можливості ознайомитися з повним текстом судового рішення та оскаржити ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 в межах встановлених законом процесуальних строків на касаційне оскарження.

Аналізуючи наведені Товариством з обмеженою відповідальністю Віола+ мотиви для поновлення строку подання касаційної скарги, суд виходить з наступного.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до КАС України, шляхом викладення його в іншій редакції.

Відповідно до підпункту 14 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Враховуючи викладене, КАС України зобов'язує суд обчислювати перебіг строку касаційного оскарження за правилами процесуального закону, що діяли на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 212 КАС України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017) касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Судом з'ясовано, що ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 була прийнята у відкритому судовому засіданні та набрала законної сили з моменту проголошення, а відтак строк на касаційне оскарження судового рішення закінчився 02.01.2018, в той час, як касаційну скаргу до Верховного Суду подано 22.01.2018.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Також, відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на касаційне оскарження, на які заявник посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на касаційне оскарження.

Доводи позивача про поважність причин, що зумовили пропуск процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень зводяться до того, що у зв'язку з перебуванням директора Товариства з обмеженою відповідальністю Віола+ у відпустці, останній був позбавлений можливості оскаржити судові рішення в касаційному порядку в межах встановлених законом строків.

Проте, вказані обставини не можуть бути визнані судом поважними, оскільки термін визначення процесуального строку на оскарження рішення обчислюється з моменту набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції або з моменту виготовлення такого рішення в повному обсязі, тому факт тимчасової відсутності директора товариства є виключно проблемою внутрішньої організації роботи підприємства та не може бути підставою несвоєчасного подання касаційної скарги. Належних доказів щодо створення перешкод в ознайомленні з повним текстом судового рішення суду також не надано.

Таким чином, труднощі в організації своєчасного виконання обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю Віола+ не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку касаційного оскарження.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на те, що наведені Товариством з обмеженою відповідальністю Віола+ причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2017 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі № 808/418/17 визнані неповажними, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333, 355, 359 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Віола+ у поновленні строку на касаційне оскарження постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2017 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №808/418/17.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Віола+ у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №808/418/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віола+ до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна