Постанова

від 14.03.2018 по справі 654/3300/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

П о с т а н о в а

Іменем України

14 березня 2018 року

м. Київ

справа № 654/3300/15-ц

провадження № 61-9038 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - відділ освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області,

представник відповідача - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 грудня 2015 року у складі судді Третьякова І. В. та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 15 березня 2016 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 26 серпня 2014 року вона працювала на посаді директора Рибальчеської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Наказом виконуючого обов'язки начальника відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області від 5 серпня 2015 року її було звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України, за одноразове грубе порушення нею трудових обов'язків як керівником установи.

Позивачка вважала своє звільнення незаконним, оскільки в її діях був відсутній факт вчинення одноразового грубого порушення трудовик обов'язків, а також відповідачем пропущено строк застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з займаної посади. Після призначення її на посаду директора школи вона склала педагогічне навантаження вчителів про що нею як директором школи було винесено наказ від 1 вересня 2014 року № 158 Про розподіл педагогічного навантаження , але не погоджено його з профспілковим комітетом школи, унаслідок чого рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 5 лютого 2015 року вищевказаний наказ директора школи від 1 вересня 2014 року було скасовано у частині розподілу педагогічного навантаження вчителю фізичної культури ОСОБА_6

9 лютого 2015 року питання щодо встановлення педагогічного навантаження ОСОБА_6 у бажаному ним обсязі було винесено на обговорення педагогічної ради школи. Проте це питання вирішено не було, оскільки інший вчитель фізичної культури ОСОБА_7 не погодився на зменшення свого педагогічного навантаження на користь вчителя ОСОБА_6 Про вищевказані обставини вона повідомила відділ освіти, молоді та спорту, однак керівник та головний бухгалтер відділу пояснили їй, що до закінчення навчального року без згоди іншого працівника неможливо встановити педагогічне навантаження вчителю ОСОБА_6 Тому вищевказані обставини спростовують факт того, що нею не вживалося жодного заходу по встановленню педагогічного навантаження вчителю ОСОБА_6 і що це є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків керівника та підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Відповідачем не враховано ступінь тяжкості її проступку, відсутність будь-якої шкоди, обставини за яких вчинено проступок, чим порушено її трудові права та завдано моральної шкоди.

З урахуванням викладеного ОСОБА_3 просила суд визнати застосоване до неї дисциплінарне стягнення неправомірним та поновити її на посаді директора Рибальчеської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області на її користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 1 вересня 2015 року по день поновлення на роботі та моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з моменту набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано наказ директора школи від 1 вересня 2014 року № 158 Про розподіл педагогічного навантаження у частині розподілу педагогічного навантаження вчителю ОСОБА_6 і до закінчення навчального року, позивачкою, як директором школи не вчинено дій щодо відновлення такого навантаження вчителю ОСОБА_6, тобто не винесено відповідний наказ. У результаті бездіяльності позивачки, як директора школи, трудові права вчителя ОСОБА_6 порушені, оскільки він працював без встановлення належного педагогічного навантаження, недоотримав заробітну плату. Отже, у порушення своїх обов'язків, встановлених посадовою інструкцією та колективним договором позивачка, як директор школи, вчинила одноразове грубе порушення своїх трудових обов'язків, а при обранні виду стягнення відповідачем було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини за яких вчинено проступок та наявність заподіяної шкоди. Строки для застосування дисциплінарного стягнення відповідачем дотримано.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 15 березня 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_3 відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачка, як директор школи, у порушення своїх посадових обов'язків та умов колективного договору не вжила заходів по відновленню педагогічного навантаження вчителю ОСОБА_6 після скасування рішенням суду у цій частині наказу директора школи від 1 вересня 2014 року № 158. Зазначені порушення спричинили зменшення розміру заробітної плати вчителю ОСОБА_6 та порушення фінансової дисципліни при розрахунках оплати праці через відсутність наказу директора школи, як правової підстави для розрахунку заробітної плати вчителю ОСОБА_6 Відповідачем дотримано строки накладення дисциплінарного стягнення, оскільки про факт вказаного порушення відповідачу стало відомо 13 липня 2015 року після проведення перевірки фактів, викладених у зверненні педагогічного колективу Рибальчеської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Наказ відділу освіти, молоді та спорту про звільнення позивачки був виданий 5 серпня 2015 року, тобто у місячний строк з часу виявлення проступку.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що нею, як директором школи, одноразового грубого порушення трудових обов'язків допущено не було, оскільки педагогічне навантаження, у тому числі вчителю ОСОБА_6 на 2014-2015 навчальний рік було встановлено наказами директора школи від 16 травня 2014 року № 107 та від 1 вересня 2014 року № 158. Таке педагогічне навантаження було встановлено за погодженням із вчителями, відділом освіти, молоді та спорту. Рішенням суду наказ директора школи від 1 вересня 2014 року № 158 у частині розподілення педагогічного навантаження вчителю ОСОБА_6 було скасовано, після чого залишився чинним наказ про педагогічне навантаження від 16 травня 2014 року з бажаним для вчителя ОСОБА_6 навантаженням. Проте нарахування та виплата заробітної плати вчителю ОСОБА_6, по незалежним від неї причинам, здійснювалася відділом освіти, молоді та спорту по тарифікації відповідно до педагогічного навантаження по скасованому за рішенням суду наказу директора школи. Крім того, відповідачем не дотримано строків застосування дисциплінарного, передбаченого КЗпП України, стягнення до неї, як директора школи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що з 26 серпня 2014 року ОСОБА_3 працювала на посаді директора Рибальчеської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

Наказом виконуючого обов'язки начальника відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області від 5 серпня 2015 року ОСОБА_3 було звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України, за одноразове грубе порушення нею трудових обов'язків як керівником установи.

Відповідно до положень статті 147 КЗпП України звільнення - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника за порушення трудової дисципліни.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз'яснено, що при вирішенні питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним заподіяно чи могло бути заподіяно шкоду.

Отже, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року не звернув уваги на те, що у наказі відділу освіти, молоді та спорту від 5 серпня 2015 року про звільнення ОСОБА_3 зазначено, що її притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді припинення трудового договору (звільнення) за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівника, а саме: невжиття жодних заходів по встановленню педагогічного навантаження вчителю ОСОБА_6 (розрахунок педагогічного навантаження не проведено, з первинною профспілковою організацією його не погоджено, наказ про встановлення навантаження директором школи не видано), що призвело до безпідставного зменшення отриманої вчителем ОСОБА_6 заробітної плати за відповідний навчальний рік, незважаючи на те, що такі дії позивачка вчиняла, проте документально оформити могла лише у встановленому порядку, згоду на що не давали вчителя фізичної культури ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Крім того, апеляційний суд у порушення зазначених вище положень закону належним чином не перевірив доводи ОСОБА_3 про те, що нею, як директором школи педагогічне навантаження, у тому числі вчителю ОСОБА_6 на 2014-2015 навчальний рік було встановлено наказами директора школи від 16 травня 2014 року № 107 та від 1 вересня 2014 року № 158. Таке педагогічне навантаження було встановлено за погодженням із вчителями, відділом освіти, молоді та спорту. Проте, рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 5 лютого 2015 року наказ директора школи від 1 вересня 2014 року № 158 у частині розподілення педагогічного навантаження вчителю ОСОБА_6 було скасовано, після чого залишився чинним попередній наказ директора школи про педагогічне навантаження від 16 травня 2014 року з бажаним для вчителя ОСОБА_6 навантаженням. Нарахування та виплата заробітної плати вчителю ОСОБА_6, по незалежним від неї причинам, здійснювалася відділом освіти, молоді та спорту по тарифікації відповідно до педагогічного навантаження по скасованому за рішенням суду наказу директора школи.

Отже, відсутність нового наказу директора школи про педагогічне навантаження вчителя ОСОБА_6, яке з обставин незгоди вчителя ОСОБА_7 на зменшення свого педагогічного навантаження, не могло бути іншим, ніж у скасованому наказі. Такі обставини свідчать про те, що видання нового наказу директором школи, на умовах скасованого наказу, не змінювало би розмір заробітної плати вчителя ОСОБА_6, тобто не доведено, чи завдано діями позивачки шкоди.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року не врахував ступінь тяжкості вчиненого позивачкою проступку, обставини, за яких вчинено проступок, не перевірив існування причинного зв'язку між недоотриманням заробітної плати вчителем ОСОБА_6 та бездіяльністю позивачки, як директора школи, не дослідив чи підтверджується бездіяльністю позивачки склад порушення трудових обов'язків, у разі якщо вчитель ОСОБА_6 працював та отримував заробітну плату за безпосередньо виконану ним роботу.

Крім того, звільнення на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватись з дотриманням строків викладених у статті 148 КЗпП України.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року належним чином не дослідив, чи дотримано відповідачем встановлений законодавством строк застосування дисциплінарного стягнення до позивачки, у разі якщо згідно з наказом відділу освіти, молоді та спорту від 5 серпня 2015 року про звільнення ОСОБА_3 нею допущено порушення трудових обов'язків, яке полягає у невжитті заходів по встановленню педагогічного навантаження вчителю ОСОБА_6, що призвело до безпідставного зменшення отриманої ним заробітної плати за 2014-2015 навчальний рік. Отже, оскільки до зменшення заробітної плати вчителя ОСОБА_6 призвело встановлення педагогічного навантаження наказом директора школи від 1 вересня 2014 року , про який роботодавець знав, незалежно від його подальшого оскарження в суді, то чи не з часу винесення цього наказу почав обчислюватись строк притягнення ОСОБА_3, як директора школи, до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на доводи позивачки про те, що після скасування наказу директора школи від 1 вересня 2014 року у частині щодо вчителя ОСОБА_6 9 лютого 2015 року вона повідомила про цю обставину начальнику відділу освіти, молоді та спорту, та отримала від нього вказівку не виносити наказу щодо вчителя ОСОБА_6 до закінчення навчального року. Таким чином, суд не перевірив, чи не обмежився би строк притягнення відповідачки до дисциплінарної відповідальності 9 березня 2015 року, тобто не пізніше одного місяця після повідомлення позивачкою відділу освіти, молоді та спорту про неможливість перерозподілу навантаження, чи 16 березня 2015 року, тобто не пізніше одного місяця після набрання законної сили рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 5 лютого 2015 року.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 15 березня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк