Постанова

від 21.05.2018 по справі 654/3300/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 654/3300/15 Головуючий в І інстанції Третьякова І.В.

Номер провадження №22-ц791/666 / 2018 Доповідач Полікарпова О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Херсон

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого (суддя-доповідач) Полікарпової О.М.

суддів: Кузнєцової О.А.

Ігнатенко П.Я.

секретар Прушинська О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області у складі судді Третьякової І.В. від 25 грудня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В

17 вересня 2015р. ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, вказуючи на те, що вона працювала на посаді директора Рибальчеської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та була звільнена за п.1 ст.41 КЗпП України із займаної посади із 27.08.2015р. на підставі наказу від 05.08.2015р. за № 96-ОС.

Незаконність свого звільнення пов'язує із тим, що застосоване до неї дисциплінарне стягнення не відповідає тяжкості скоєного нею проступку, оскільки є надто суворим. Роботодавцем не враховано той факт, що порушення нею, як директором школи тарифікації вчителя фізичного виховання допущено внаслідок недостатності у нею досвіду адміністративної роботи, а законних шляхів усунення допущеного порушення вона не знайшла з об'єктивних причин.

Крім того вважає, що роботодавцем пропущений строк для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Просила визнати неправомірним звільнення, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу із 01.09.2015р. по день поновлення та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 грудня 2015р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що суд не врахував її доводів щодо обґрунтованості заявлених у позові вимог, а також положень ст. 149 КЗпП України щодо не співмірності обраного відповідачем виду стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що нею, як директором школи, одноразового грубого порушення трудових обов'язків допущено не було, оскільки педагогічне навантаження, у тому числі й вчителю ОСОБА_3 на 2014-2015 навчальний рік було встановлено наказами директора школи від 16 травня 2014 року №107 та від 01 вересня 2014 року №158. Таке педагогічне навантаження було встановлено за погодженням із вчителями, відділом освіти, молоді та спорту. Рішенням суду від 05.02.2015 року наказ директора школи від 01 вересня 2014 року № 158 у частині розподілення педагогічного навантаження вчителю ОСОБА_3 було скасовано, після чого залишився чинним наказ від 16 травня 2014 року з навантаженнями, які були погодженими у передбаченому для школи порядку. Проте нарахування та виплата заробітної плати вчителю ОСОБА_3 по незалежним від неї причинам здійснювалася відділом освіти, молоді та спорту відповідно до педагогічного навантаження, встановленого по наказу директора школи, який був скасований за рішенням суду .

Крім того апелянт вважає помилковою оцінку суду щодо дотримання відповідачем передбаченого ст.148 КЗпП України строку накладення на неї дисциплінарного стягнення. У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач з викладеними у ній доводами не погоджується, вважає, що судом правильно оцінено сутність дисциплінарного проступку позивачки, оскільки остання не довела того, що нею вживались заходи по усуненню порушення трудових прав вчителя ОСОБА_3

У судові засідання до суду апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився, направивши письмову заяву про залучення до участі у справі Чулаківської сільської ради Голопристанського району, так як з січня 2018 року Рибальчинський заклад повної загальної середньої освіти перейшов у підпорядкування цієї сільської ради і через неї з освітньої субвенції здійснюється його фінансування.

На запит апеляційного суду Чулаківська сільська рада повідомила, що відповідно до Бюджетного кодексу України, Законів України Про добровільне об'єднання територіальних громад та Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності вона відкликала з оперативного управління відділу освіти, молоді та спорту та прийняла до комунальної власності цілісний майновий комплекс Рибальченської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Разом з тим, ні наведеними законами, ні рішенням сесії від 10.01.2018 року про прийняття шкіл до комунальної власності не вирішувалось питання про правонаступництво нею прав та обов'язків особи, яка передає майно у комунальну власність.

Оскільки доказів правонаступництва Чулаківською сільської ради прав та обов'язків відділу освіти, молоді та спорту останній суду не надав, колегія суддів не вбачає підстав для залучення як сторони по справі Чулаківської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до положень статті 147 КЗпП України звільнення - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосовано до працівника за порушення трудової дисципліни.

Пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, крім випадків встановлених ст. 40 цього Кодексу, може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 27 постанови від 06.11.1992р. №9 Про практику розгляду судами трудових спорів на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір із керівником установи може бути розірваний за одноразове грубе порушення ним трудових обов'язків. Вирішуючи питання чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити із характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано (або могло бути завдано) шкоду.

При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

З матеріалів справи вбачається, що з 26.08.2014р. ОСОБА_2 працювала на посаді директора Рибальчеської ЗОШ І-ІІІ ступенів, тобто була керівником установи.

Роботодавцем у трудових правовідносинах між сторонами у даному спорі є відділ освіти, молоді та спорту Голопристанської РДА Херсонської області - орган, уповноважений на прийняття та звільнення директора школи, який нараховував та виплачував їй заробітну плату, затверджував її посадову інструкцію і на зберіганні у якого знаходилась її трудова книжка.

Наказом керівника відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської РДА Херсонської області №96-ОС від 05.08.2015р. ОСОБА_2 звільнена з роботи згідно п.1 ст.41 КЗпП України з підстави одноразового грубого порушення посадових обов'язків керівником установи, яке полягало у невжитті жодних заходів по встановленню педагогічного навантаження вчителю ОСОБА_3 (розрахунок педагогічного навантаження не проведено, з профспілковою організацією його не погоджено, наказ про встановлення навантаження директором школи не видано), що призвело до безпідставного зменшення отриманої вчителем ОСОБА_3 заробітної плати за відповідний навчальний рік (Том 1, а.с.4-8).

Згідно посадової інструкції директора Рибальчеської ЗОШ, яка затверджена начальником відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської РДА 26.08.2014р. до посадових обов'язків директора школи належить, зокрема визначення надбавок і доплат до ставок і посадових окладів працівників школи (п.3-10) та затвердження графіку роботи та педагогічного навантаження педагогічних працівників, тарифікаційних списків ( п.3-11).

Положеннями п.п. 4.1.7 - 4.1.9 Колективного договору між адміністрацією і профкомом Рибальчеської ЗОШ на 2010-2015рр. передбачений обов'язок директора погодити із профкомом попереднє і остаточне навчальне навантаження на поточний навчальний рік, яке встановлено керівником школи у відповідності до посадових обов'язків.

Попереднє педагогічне навантаження на 2014-2015 навчальний рік у Рибальчеській середній школі, що розроблялось директором школи, яка обіймала цю посаду до ОСОБА_2 було погоджено із профспілковим комітетом у відповідності до наказу № 107 від 16.05.2014р. За вказаним наказом вчителю ОСОБА_3 встановлено навантаження 21 годину, а вчителю ОСОБА_5 за дисципліною фізичне виховання встановлено 9 годин. Всі педагогічні працівники ознайомлені із попереднім навантаженням.

ОСОБА_2 переведена на посаду директора Рибальчеської ЗОШ із 26.08.2014р. на підставі наказу начальника відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської РДА від 25.08.2014р. № 77-ОС (Том 1, а.с.30).

01.09.2014р., тобто через п'ять днів після призначення її на посаду, нею видано наказ № 158, яким змінений обсяг попередньо визначеного педагогічного навантаження, зокрема ОСОБА_3 зменшено на одну годину навантаження за дисципліною фізичне виховання, а ОСОБА_5, відповідно, збільшено із 9 до 10 годин.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 05.02.2015р., яке набрало чинності 16.02.2015р. зазначений наказ № 158 від 01.09.2015р. в частині розподілу педагогічного навантаження ОСОБА_3 скасовано, як незаконний, через порушення порядку його прийняття (відсутність погодження із профспілковим комітетом школи (Том 1, а.с.158-159).

У відповідності до положень ст. 25 Закону України Про загальну середню освіту розподіл педагогічного навантаження у загально навчальних учбових закладах здійснюється його керівником і затверджується відповідним органом управління освітою.

Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих предметів, що передбачається робочим навчальним планом, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства України про працю.

Судом першої інстанції з пояснень свідків ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 встановлено, що ще до набрання чинності судовим рішенням, а саме 09.02.2015 року директор школи ОСОБА_2 провела педагогічну раду, на якій поставила на обговорення питання щодо повернення педагогічного навантаження ОСОБА_3, але не змогла вирішити його без погіршення положення іншого працівника - ОСОБА_5 і за відсутності згоди на це останнього. За усною порадою керівника відділу освіти, молоді та спорту ОСОБА_6, якого вона поставила до відома про ситуацію, яка склалась, вона не видавала наказ про повернення ОСОБА_3 педагогічного навантаження посередині навчального року, оскільки це суперечило ст. 25 Закону України Про загальну середню освіту .

Аналізуючи пояснення свідків, які були допитані за клопотанням як позивачки, так і представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, позивачка вживала заходи для того, щоб відновити вчителю ОСОБА_3 попереднє навантаження, однак була позбавлена можливості це зробити, так як вчитель ОСОБА_5 не погоджувався на зменшення свого навантаження, а додаткових годин для перерозподілу навантаження під час навчального процесу не було. За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав погодитись із доводами відповідача та вважати, що позивачкою не вживалось жодних заходів по встановленню педагогічного навантаження вчителю ОСОБА_3

Також суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого позивачкою проступку, обставини, за яких проступок вчинено, період її роботи на посаді директора до вчинення проступку.

Вирішуючи питання про строки застосування до позивачки дисциплінарного стягнення, суд першої інстанції визначив, що підставою для звільнення позивачки стало триваюче невиконання нею службових обов'язків, при цьому не звернув уваги на те, що за наказом її звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що позивачкою допущено порушення трудових обов'язків, яке полягає у невжитті заходів по встановленню педагогічного навантаження вчителю ОСОБА_3, що призвело до безпідставного зменшення отриманої ним заробітної плати за 2014-2015 навчальний рік.

За обставинами справи встановлено, що до зменшення заробітної плати вказаному працівнику привело видання директором школи наказу № 158 від 01.09.2014 року, яким ОСОБА_3 змінений обсяг попередньо визначеного педагогічного навантаження, а також не видання позивачкою після скасування наказу №158 від 01.09.2014 року нового наказу про відновлення ОСОБА_3 попереднього навантаження.

Отже з наказу не можна зробити висновок, яке з порушень роботодавець вважав одноразовим грубим, за яке до позивачки застосовано дисциплінарне стягнення.

При цьому якщо брати до уваги останнє порушення (не видання наказу про відновлення вчителю ОСОБА_3 навантаження), то про те, що вона не може видати такий наказ позивачка повідомила роботодавця 09.02.2015 року. Тобто для останнього з цієї дати про невжиття заходів по встановленню педагогічного навантаження ОСОБА_3 було відомо. А тому з цієї дати слід обраховувати місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення, який станом на 05.08.2015 року відповідачем був пропущений. Враховуючи, що зазначена в наказі про звільнення ОСОБА_2 підстава звільнення спростована встановленими у справі обставинами вчинення дисциплінарного проступку, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, колегія суддів приходить до висновку, що застосовані до неї заходи дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи є неправомірними, такими, що не відповідають тяжкості дисциплінарного проступку, а тому останню слід поновити на роботі та стягнути на її користь з відділу освіти заробітну плату за час вимушеного прогулу.

За правилами статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.27 Закону України Про оплату праці середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.

Враховуючи зазначені вище норми та абзац 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Згідно до п. 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 Порядку розраховується діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Згідно із абзацу 2 пункту 8 Порядку, після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3, п.8 Порядку).

Відповідно до довідки про доходи наданої відділом освіти, молоді та спорту Голопристанської райдержадміністрації Херсонської області, що міститься в матеріалах справи (Том 1, а.с.93), заробітна плата за два останні місяці роботи, що передували звільненню ОСОБА_2, становила: за травень 2015 року - 6289,25 грн., за червень 2015 року - 5498,68 грн., що загалом складає - 11787,93 грн., а кількість відпрацьованих днів у даних місяцях - 38 днів. Отже, середньоденна заробітна плата позивачки складає - 310, 21 грн. = (11787,93 грн. : 38 днів).

При цьому загальна кількість днів затримки розрахунку з моменту звільнення, а саме з 28 серпня 2015 року по день постановлення рішення - 21 травня 2018 року, включно становить 683 робочі дні. Позивачка просить стягнути середній заробіток не з 28 серпня 2015 року, а з 01 вересня 2015 року, тобто кількість днів вимушеного прогулу становить

Враховуючи зазначене вище загальна сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_2, становить 211873,43 грн. = (310, 21 грн. х 683 (робочі дні за час вимушеного прогулу з 01.09.2015 р. по дату постановлення рішення).

Також підлягає відшкодуванню на користь позивача моральна шкода.

При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди в трудових спорах слід виходити з вимог ст.237 КЗпП України, яка визначає підстави покладення на власника або уповноважений ним орган обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватись при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до роз'яснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

На думку колегії суддів, достатньою для компенсації моральних втрат позивачки є сума в розмірі 1000 грн., враховуючи те, що вона внаслідок звільнення втратила засоби для існування, відчувала несправедливе ставлення до неї з боку трудового колективу.

Крім того, за ч.1, ч.6 ст.141 ЦПК України на сторони по справі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається судовий збір. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, при подачі до суду першої інстанції позивачка, яка звільнена від сплати судового збору повинна була сплатити судовий збір: в сумі 2605,93 грн. = (2118,73 грн. (майнова вимога)+ 487, 20 грн. (немайнова вимога), до суду апеляційної інстанції 2866,52 грн. = (2330,60 + 535,92 грн.), до суду касаційної інстанції 3109,11 грн. = (2542,47 грн. + 584,64 грн.).

Враховуючи, що позов в частині майнових вимог було задоволено на 100%, отже судовий збір за дані вимоги становить 6991,80 грн. = (2118,73 грн. + 2330,60 грн. + 2542,47 грн.). При цьому розмір немайнових вимог становить 160,77 грн., оскільки моральна шкода, яка заявлялася позивачкою в розмірі 10000 грн. була задоволена судом у розмірі 1000 грн., тобто на 10% ((487,20 грн.+535,92 грн. + 584,64 грн.) : 10 %).

Отже загалом з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 7152,57 грн. = (6991,80 грн. + 160, 77 грн.).

За таких підстав рішення суду в силу п.4, ч.1, ст.376 ЦПК України необхідно скасувати, постановити по справі нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.141, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 грудня 2015 року скасувати і ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 на посаді директора Рибальчеської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів з 28 серпня 2015 року.

Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 211873,43 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та судовий збір на користь держави в розмірі 7152,57 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий підпис О.М. Полікарпова Судді підпис О.А. Кузнєцова

підпис П.Я. Ігнатенко

З оригіналом згідно:

Постанова набрала законної сили 21 травня 2018 року.

Повний текст постанови виготовлено 25 травня 2018 року.

Копія постанови оформлена 25 травня 2018 року.

Суддя О.М. Полікарпова

Секретар

судового засідання О.В. Прушинська