Постанова

від 14.03.2018 по справі 910/19802/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2018 р. Справа№ 910/19802/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Бойко І.О.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 14.03.2018

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 (дата підписання повного тексту рішення - 20.12.2017)

у справі №910/19802/17 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРЗАХІДЕНЕРГО"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"

про стягнення 326 388,76 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "УКРЗАХІДЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 326 388,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 53-129-01-14-00251 від 05.09.2014 в частині своєчасної та повної оплати поставленої за договором продукції, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість, за наявності якої позивачем нараховані на підставі ст. 625 ЦК України проценти річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/19802/17 позов Публічного акціонерного товариства "УКРЗАХІДЕНЕРГО" задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "Укрзахіденерго" 326 388 грн. 76 коп. - процентів річних, 1 600 грн. 00 коп. - судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "УКРЗАХІДЕНЕРГО" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" про стягнення 326 388 грн. 76 коп. відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми ст.ст. 204, 598, 604 ЦК України. Не взято до уваги, що угода про припинення зобов'язань від 25.03.2016 є дійсною, правомірною, та такою, яка породжує передбачені нею правові наслідки, а саме: зобов'язання відповідача щодо сплати 3 % річних та інфляційних втрат припинились, відповідно, право на стягнення цих сум також припинилось у позивача. Отже, оскільки право позивача на стягнення зазначених сум не існує у позивача, воно не є порушеним, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову - відсутні.

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своїх письмових поясненнях та відзиві вказує, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення слід залишити без змін. Крім того зазначає, що припинення зобов'язання, про яке йде мова в ч. 1 ст. 604 ЦК України не є прощенням боргу (яке встановлено ст. 602 ЦК України і має свої обмеження і умови) і не є зникненням зобов'язання у якийсь невідомий цивільному праву спосіб, а відбувається у формі новації, на що й вказує як зміст ч. 1 ст. 604 ЦК України, так і зміст інших положень даної статті. Позиція апелянта, що суд першої інстанції не мав права давати правову оцінку договору, пов'язаного з предметом спору є хибною. Так, право суду надавати оцінку договору, пов'язаного з предметом спору неодноразово вирішувалося в судовій практиці, за наслідками чого була випрацювана правову позицію, яка викладена в постанові Пленуму ВГСУ України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Гаврилюк О.М. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі № 910/19802/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.02.2018, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, для розгляду справи № 910/19802/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Вказана судова колегія прийняла апеляційну скаргу до свого провадження та ухвалила постанову у даній справі.

В судове засідання 14.03.2018 з'явився представник відповідача, який надавав свої пояснення, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні 14.03.2018 надавали свої пояснення, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду міста Києва скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "УКРЗАХІДЕНЕРГО" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" укладено договір поставки №53-123-01-14-00251 (далі - договір).

За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі поставити обладнання газового пожежогасіння (далі - продукція) виробництва ВАТ "Приборний завод „Тензор", РФ, для ВП „Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК „Енергоатом", а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію (п. 1.1. договору).

Сума договору становить 11 154 672,00 грн., у тому числі ПДВ 1 859 112,00 грн. (п. 3.1 договору).

У відповідності до пункту 5.4 договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Згідно з п. 4.2 договору, оплата поставленої продукції здійснюється покупцем протягом 30 робочих днів після підписання сторонами актів приймання-передачі продукції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем виконано умови договору в повному обсязі, зокрема поставлено та передано у власність відповідача продукцію на суму 11 454 672,00 грн., що підтверджується видатковою накладною РН-12-3002 від 30.12.2014 на суму 11 154 672,00 грн.

Факт отримання продукції ДП "НАЕК "Енергоатом" підтверджується засвідченим печаткою підприємства підписом представника відповідача, який діяв на підставі довіреності № 1083 та виконання позивачем як постачальником умов договору в частині здійснення поставки, її сума та кількість поставленої продукції сторонами не заперечувались.

Після чого, позивач звернувся з листом від 10.03.2016 №10/03-1 до відповідача з вимогою про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції і процентів за користування чужими грошовими коштами та просив відповідача сплатити заборгованість за отриманий товар з врахуванням індексу інфляції в розмірі 14 662 642,08 грн, 3% річних в розмірі 340 141,09 грн. Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У подальшому, 25.03.2016 між позивачем та відповідачем було укладено угоду про припинення зобов'язання (далі - Угода), відповідно до п. 3 якої покупець визнає претензійні вимоги постачальника викладені у вимозі від 10.03.2016 №10/03-1 про сплату суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції і процентів за користування чужими грошовими коштами, обґрунтованими частково, а саме: заборгованість за поставлену продукцію (основний борг) - у розмірі 11 154 672,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 859 112,00 грн.; інфляційні втрати (суму збільшення боргу на індекс інфляції), нараховані на суму заборгованості за період з 20.03.2015 по 09.03.2016 - у розмірі 2 201 009,84 грн.; 3% річних, нараховані на суму заборгованості за період з 20.03.2015 по 09.03.2016, - у розмірі 326 388,76 грн.

Відповідно до п. 4 Угоди, покупець зобов'язується сплатити суму заборгованості (основного боргу) за поставлену за договором поставки продукцію у розмірі 11 154 672 грн., у тому числі ПДВ - 1 859 112 грн., у строк до 15.04.2016.

Згідно з п. 5. Угоди, на виконання цієї Угоди постачальник відмовляється від:

- стягнення з покупця інфляційних втрат (суми збільшення боргу на індекс інфляції) за весь час прострочення оплати заборгованості за Договором поставки у розмірі 2 201 009,84 грн. за період нарахування з 20.03.2015 р. - 09.03.2016 p., а також за період з 10.03.2016 по день фактичної сплати суми заборгованості, визначеної у п. 4 цієї Угоди.

- стягнення з покупця 3% річних від простроченої суми заборгованості за весь час прострочення за договором поставки у розмірі 326 388,76 грн. за період нарахування з 20.03.2015 - 09.03.2016 а, також за період з 10.03.2016 по день фактичної сплати суми заборгованості, визначеної у п. 4 цієї Угоди.

- стягнення з покупця будь-яких інших збитків та господарських санкцій, пов'язаних з несвоєчасною оплатою продукції договором поставки.

Відповідно до п. 6 Угоди, на підставі цієї Угоди та ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України наступні грошові зобов'язання покупця є припиненими щодо сплати постачальнику інфляційних втрат (суми збільшення боргу на індекс інфляції) за весь час прострочення оплати заборгованості за договором поставки у розмірі 2 108 009,84 грн. за період нарахування з 20.03.2015 - 09.03.2016, а також за період з 10.03.2016 по день фактичної сплати суми заборгованості, визначеної у п. 4 цієї Угоди, а також щодо сплати постачальнику 3% річних від простроченої суми заборгованості за весь час прострочення за договором поставки у розмірі 326 388,76 грн. за період нарахування з 20.03.2015 - 09.03.2016, а також за період з 10.03.2016 по день фактичної сплати суми заборгованості, визначеної у п. 4 цієї Угоди.

Як визначено сторонами в п. 7 Угоди, укладення цієї Угоди свідчить про домовленість сторін в подальшому не висувати жодних вимог за договором поставки стосовно: притягнення покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за весь час прострочення згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, застосування господарських санкцій та відшкодування збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням покупцем грошових зобов'язань.

Угода є чинною з моменту підписання її сторонами та скріплення печатками (п. 9 Угоди).

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач за отриману продукцію не розрахувався.

В наслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманої покупцем продукції відповідно до умов договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 11 154 627,00 грн., строк оплати якої настав, за наявності якої позивачем на підставі ст. 625 ЦК України за порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленої за договором продукції нараховані 3 % річних в сумі 326 388,76 грн. за період з 20.03.2015 по 09.03.2016, та які позивач просив суд стягнути з відповідача в поданій суду позовній заяві. При цьому позивач наголошував, що укладенням угоди про припинення зобов'язань, зокрема в частині сплати постачальнику 3% річних від простроченої суми заборгованості в сумі 326 388,76 грн. за період 20.03.2015 - 09.03.2016 припинення зобов'язань за договором поставки згідно з ст. 604 ЦК України не відбулось, тобто внаслідок невиконання зобов'язань з оплати за договором позивач не позбавлений можливості застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання на підставі приписів ст. 625 ЦК України.

Суд першої інстанції погодився із доводами позивача та задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін (ч. 1). Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація) (ч. 2).

Тобто характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами. Як вбачається зі змісту угоди про припинення зобов'язань від 25.03.2016 вона таких ознак не містить. Отже, колегія суддів вважає, що після укладання вказаної Угоди новації не відбулося та погоджується з висновком суду першої інстанції, що Угодою не було здійснено заміну зобов'язань за договором поставки і вона не може вважатися новацією до договору поставки.

Судом апеляційної інстанції проаналізовано зміст вказаної Угоди та встановлено, що укладеною Угодою сторони погодили строки проведення розрахунків за основним договором поставки та відмову позивача від наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги місцевим господарським судом залишено поза увагою правові наслідки Угоди, а саме підпункт 2 пункту 5 Угоди про відмову позивача від стягнення 3% річних, зокрема за заявлений спірний період з 20.03.2015 по 09.03.2016, що призвело до неправильного прийняття рішення.

Одночасно колегія зазначає, що помилкове посилання сторін в Угоді на новацію жодним чином не впливає на суть домовленості сторін та не спростовує умови Угоди, з урахуванням положень ст. 204 ЦК.

Відповідно до ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 626 ЦК, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Нормами статті 627 ЦК передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 3 ЦК визначає однією із засад цивільного законодавства свободу договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, укладена між сторонами угода про припинення зобов'язань є договором (правочином), укладеним з метою врегулювання спірних взаємовідносин, які виникають з договору поставки від 05.09.2014 №53-129-01-14-00251 та встановлює для сторін певні зобов'язання один до одного і певні умови подальших взаємовідносин за договором, створює або припиняє певні правові наслідки.

Враховуючи вищезазначені норми цивільного законодавства, на переконання колегії суддів, сторони не позбавлені права на свій розсуд визначати або припиняти певні зобов'язання, умови господарських та правових взаємовідносин та врегульовувати їх будь - яким чином.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що Угода є чинною, яка породжує передбачені нею правові наслідки, зокрема, відмови у стягненні 3% річних на користь позивача.

Більш того, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, Господарським судом м. Києва було прийнято рішення від 11.10.2016 у справі №910/14839/16, відповідно до якого позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання Угоди від 25.03.2016 недійсною.

На підставі викладеного вище, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, за заявлений позивачем період з 20.03.2015 по 09.03.2016, оскільки уклавши угоду про припинення зобов'язання, сторони тим самим погодили строки розрахунків за договором поставки та відмову позивача від стягнення, в даному випадку, 3% річних.

Більш того, в угоді про припинення зобов'язання сторонами було погоджено про відмову постачальника від стягнення 3% незалежно від погашення основної заборгованості за спірний період.

Таким чином, враховуючи, що Угода не визнана судом недійсною, отже є правомірною, і яка створила правові наслідки у вигляді відмови позивача у стягненні з відповідача 3% річних у розмірі 326388,76 грн, а тому право позивача не є порушеним та відсутні підстави для задоволення позову.

Отже, на переконання колегії суддів, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача за захистом якого той звернувся до суду, не порушено відповідачем, то в позові слід відмовити з підстав необґрунтованості.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Вказане стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, керуючись законом та нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/19802/17 - скасуванню, з прийняттям нового про відмову у позові.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/19802/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/19802/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРЗАХІДЕНЕРГО" (45400, Волинська обл., місто Нововолинськ, ВУЛИЦЯ ШАХТАРСЬКА, будинок 28 Б, код ЄДРПОУ 37584902) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (01032, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, код ЄДРПОУ 24584661) 7343,75 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Матеріали справи №910/19802/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.03.2018.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк