Постанова

від 27.06.2018 по справі 910/19802/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/19802/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрзахіденерго"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 (у складі колегії суддів: Майданевич А.Г. (головуючий), Гаврилюк О.М., Сулім В.В.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрзахіденерго"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"

про стягнення 326 388,76 грн,

ВСТАНОВИВ:

10.11.2017 Публічне акціонерне товариство "Укрзахіденерго" (далі - ПАТ "Укрзахіденерго") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") про стягнення 3% річних в сумі 326 388,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленої позивачем продукції за договором поставки від 05.09.2014 №53-123-01-14-00251, у позивача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виникло право вимагати від відповідача сплати 3% річних, нарахованих на суму заборгованості відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 326 388,76 грн процентів річних.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що припинення зобов'язань з оплати за договором поставки 05.09.2014 згідно з ст. 604 ЦК України не відбулось, у зв'язку з непогашенням відповідачем основної заборгованості за вказаним договором.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд безпідставно не врахував, що в Угоді про припинення зобов'язання від 25.03.2016 сторонами було погоджено відмову постачальника від стягнення 3% річних незалежно від погашення відповідачем основної заборгованості за спірний період.

Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, 05.04.2018 ПАТ "Укрзахіденерго" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 залишити в силі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що: у суду апеляційної інстанції були відсутні процесуальні підстави для перегляду рішення місцевого суду в апеляційному порядку, оскільки апеляційна скарга від імені ДП "НАЕК "Енергоатом" була підписана та подана ОСОБА_6, який не має процесуальної правоздатності і права підписувати таку скаргу; апеляційний суд безпідставно не врахував, що укладена між сторонами Угода про припинення зобов'язання від 25.03.2016 суперечить положенням Закону України "Про здійснення державних закупівель".

ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що 05.09.2014 між ПАТ "Укрзахіденерго" та ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" укладено договір поставки №53-123-01-14-00251 (далі - договір).

За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити обладнання газового пожежогасіння (далі - продукція) виробництва ВАТ "Приборний завод „Тензор", РФ, для ВП „Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК „Енергоатом", а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію (п. 1.1 договору).

Сума договору становить 11 154 672,00 грн, у тому числі ПДВ 1 859 112,00 грн (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Згідно з п. 4.2 договору оплата поставленої продукції здійснюється покупцем протягом 30 робочих днів після підписання сторонами актів приймання-передачі продукції.

Судами встановлено, що позивачем виконано умови договору в повному обсязі, зокрема поставлено та передано у власність відповідача продукцію на суму 11 454 672,00 грн, що підтверджується видатковою накладною РН-12-3002 від 30.12.2014 на суму 11 154 672,00 грн.

Факт отримання продукції ДП "НАЕК "Енергоатом" підтверджується засвідченим печаткою підприємства підписом представника відповідача, який діяв на підставі довіреності № 1083.

Судами встановлено, що виконання позивачем як постачальником умов договору в частині здійснення поставки, її сума та кількість поставленої продукції сторонами не заперечувались.

Листом від 10.03.2016 №10/03-1 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції і процентів за користування чужими грошовими коштами та просив відповідача сплатити заборгованість за отриманий товар з врахуванням індексу інфляції в розмірі 14 662 642,08 грн, 3% річних в розмірі 340 141,09 грн. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В подальшому 25.03.2016 між позивачем та відповідачем було укладено угоду про припинення зобов'язання (далі - Угода від 25.03.2016), відповідно до п. 3 якої покупець визнає претензійні вимоги постачальника викладені у вимозі від 10.03.2016 №10/03-1 про сплату суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції і процентів за користування чужими грошовими коштами, обґрунтованими частково, а саме: заборгованість за поставлену продукцію (основний борг) - у розмірі 11 154 672,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 859 112,00 грн; інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за період з 20.03.2015 по 09.03.2016 - у розмірі 2 201 009,84 грн.; 3% річних, нараховані на суму заборгованості за період з 20.03.2015 по 09.03.2016, - у розмірі 326 388,76 грн.

Відповідно до п. 4 Угоди від 25.03.2016, покупець зобов'язується сплатити суму заборгованості (основного боргу) за поставлену за договором поставки продукцію у розмірі 11 154 672 грн, у тому числі ПДВ - 1 859 112 грн, у строк до 15.04.2016.

Згідно з п. 5. Угоди від 25.03.2016, на виконання цієї Угоди постачальник відмовляється від:

- стягнення з покупця інфляційних втрат за весь час прострочення оплати заборгованості за договором поставки у розмірі 2 201 009,84 грн за період нарахування з 20.03.2015 по 09.03.2016, а також за період з 10.03.2016 по день фактичної сплати суми заборгованості, визначеної у п. 4 цієї Угоди.

- стягнення з покупця 3% річних від простроченої суми заборгованості за весь час прострочення за договором поставки у розмірі 326 388,76 грн за період нарахування з 20.03.2015 по 09.03.2016 а, також за період з 10.03.2016 по день фактичної сплати суми заборгованості, визначеної у п. 4 цієї Угоди.

- стягнення з покупця будь-яких інших збитків та господарських санкцій, пов'язаних з несвоєчасною оплатою продукції договором поставки.

Відповідно до п. 6 Угоди від 25.03.2016, на підставі цієї Угоди та ч. 1 ст. 604 ЦК України наступні грошові зобов'язання покупця є припиненими щодо сплати постачальнику інфляційних втрат (суми збільшення боргу на індекс інфляції) за весь час прострочення оплати заборгованості за договором поставки у розмірі 2 108 009,84 грн за період нарахування з 20.03.2015 по 09.03.2016, а також за період з 10.03.2016 по день фактичної сплати суми заборгованості, визначеної у п. 4 цієї Угоди, а також щодо сплати постачальнику 3% річних від простроченої суми заборгованості за весь час прострочення за договором поставки у розмірі 326 388,76 грн за період нарахування з 20.03.2015 по 09.03.2016, а також за період з 10.03.2016 по день фактичної сплати суми заборгованості, визначеної у п. 4 цієї Угоди.

Відповідно до п. 7 Угоди від 25.03.2016 укладення цієї Угоди свідчить про домовленість сторін в подальшому не висувати жодних вимог за договором поставки стосовно: притягнення покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за весь час прострочення згідно з ст. 625 ЦК України, застосування господарських санкцій та відшкодування збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням покупцем грошових зобов'язань.

Угода є чинною з моменту підписання її сторонами та скріплення печатками (п. 9 Угоди від 25.03.2016).

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманої продукції в розмірі 11 154 627,00 грн, позивач звернувся до відповідача з даним позовом про стягнення 3% річних в сумі 326 388,76 грн, нарахованих за період з 20.03.2015 по 09.03.2016.

Згідно з ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Нормами ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК країни, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 3 ЦК України визначає однією із засад цивільного законодавства свободу договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2016 у справі №910/14839/16 ПАТ "Укрзахіденерго" було відмовлено в задоволенні позовних вимог до ДП "НАЕК "Енергоатом" про визнання Угоди від 25.03.2016 недійсною.

Апеляційний суд, надавши оцінку змісту укладеної між сторонами Угоди від 25.03.2016, встановив, що нею не було здійснено заміну зобов'язань за договором поставки, а погоджено строки проведення розрахунків за основним договором. При цьому позивач відмовився від застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, і така відмова за умовами вказаної Угоди не ставиться у залежність від погашення відповідачем основної заборгованості за спірний період.

Відповідно до ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, встановивши, що в Угоді від 25.03.2016 позивач відмовився від стягнення з відповідача 3% річних в сумі 326 388,76 грн, нарахованих, за період з 20.03.2015 по 09.03.2016 на заборгованість за договором поставки № 53-123-01-14-00251 від 15.09.2014, і така відмова умовами вказаної Угоди не була пов'язана з погашенням основної заборгованості за вказаним договором поставки, суд апеляційної інстанції, врахувавши принцип свободи договору дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 326 388,76 грн, нарахованих за період з 20.03.2015 по 09.03.2016.

Доводи касаційної скарги про те, що укладена між сторонами Угода від 25.03.2016 суперечить положенням ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вказані доводи були предметом дослідження в межах справи №910/14839/16, під час розгляду якої Господарським судом міста Києва було встановлено, що укладення Угоди від 25.03.2016 не підпадає під регулювання цієї норми та не суперечить їй.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що у суду апеляційної інстанції були відсутні процесуальні підстави для перегляду рішення місцевого суду в апеляційному порядку, з посиланням на те, що апеляційна скарга від імені ДП "НАЕК "Енергоатом" була підписана та подана ОСОБА_6, який не має процесуальної правоздатності і права підписувати таку скаргу, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Як вбачається з матеріалів справи апеляційна скарга від імені ДП "НАЕК "Енергоатом" була подана директором відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом" - ОСОБА_6, який діяв на підстав дійсної довіреності від 27.06.2017 від № 122/12, виданої Президентом ДП "НАЕК "Енергоатом" Надашковським Ю.О.

Крім того, за змістом з п. 2.4, п. 2.6 наявного в матеріалах справи Положення про відокремлений підрозділ "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом" відокремленому підрозділу делеговано право представляти інтереси ДП "НАЕК "Енергоатом" в судах і таке представництво здійснює, зокрема, керівник відокремленого підрозділу на підставі довіреності.

За змістом п. 11 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до статті 131-2 цієї Конституції виключно адвокатами у судах апеляційної інстанції здійснюється з 01.01.2018.

Відповідно до штампу відділення поштового зв'язку на конверті апеляційна скарга була подана представником ДП "НАЕК "Енергоатом" ОСОБА_6 29.12.2017, а отже, доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_6 не мав права виступати представником ДП "НАЕК "Енергоатом" на підставі довіреності під час подачі апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно зі ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та не спростовують правомірності застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта, то Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законної постанови суду апеляційної інстанції.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрзахіденерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі №910/19802/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий