Постанова

від 12.03.2018 по справі 916/2357/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2357/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Богатиря К.В., Лашина В.В.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників провадження:

від прокуратури - Лянна О.А.;

від регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області - Десятова Н.А.

від ТОВ "Мрія-2" - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-2"

на рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2017 р. (суддя Петренко Н.Д.) вступну та резолютивну частину якого проголошено у судовому засіданні з 12:45 до 13:00 у м. Одесі, просп. Шевченка, 29. Повний текст складено 26.12.2017 р.

по справі №916/2357/17

за позовом заступника керівника Одеської міської прокуратури № 2 в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-2"

про розірвання договору, витребування майна та стягнення 104259,15 грн.

ВСТАНОВИВ

У вересні 2017 заступник керівника Одеської міської прокуратури №2 в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-2" (далі - ТОВ "Мрія-2") в якому просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 104259,15 грн., розірвати договір оренди нерухомого майна від 19.07.2004 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ "Мрія-2" та зобов'язати ТОВ "Мрія-2" повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській області цілісний майновий комплекс державного побутового підприємства "Нефон", розташований за адресою м. Одеса, вул. В. Терешкової, 21.

Свої вимоги позивач обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 19.07.2004 р., а саме в частині своєчасної та повної сплати орендної плати та нереагуванням відповідача на пропозиції Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області щодо погашення існуючої заборгованості з орендної плати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.12.2017 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Мрія-2" на користь Державного бюджету України 94388 грн. 58 коп. заборгованості з орендної плати, розірвано договір оренди нерухомого майна від 19.07.2004, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ "Мрія-2", зобов'язано ТОВ "Мрія-2" повернути регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській області цілісний майновий комплекс державного побутового підприємства "Нефон", розташований за адресою: м. Одеса, вул. В. Терешкової, 21, стягнуто з ТОВ "Мрія-2" на користь Державного бюджету України 36 грн. 12 коп. судового збору, стягнуто з ТОВ "Мрія-2" на користь прокуратури Одеської області судовий збір у розмірі 12432 грн. 48 коп., в решті позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції, посилаючись на умови договору оренди нерухомого майна від 19.07.2004 р. та приписи ч. 1 ст. 283 ГК України, ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 18, ст. 19, ч. 3 ст. 26, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зазначив, що рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2015 р. по справі №916/1579/15-г змінено орендну ставку в укладеному між сторонами договорі з 22.04.2012 р. з 6% до 10%, проте, відповідач продовжував сплачувати орендну плату за раніше встановленою орендною ставкою, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 354 944 грн. 45 коп., яка стягнута рішенням господарського суду Одеської області від 20.01.2017 по справі № 916/3078/16, яке залишено без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 та Вищого господарського суду України від 02.10.2017 р. Судом першої інстанції зазначено, що лише з серпня 2017 року відповідач почав сплачувати орендну плату з урахуванням орендної ставки 10%, що підтверджується відповідним платіжним дорученням і не заперечується сторонами, а до того часу відповідач сплачував орендну плату за раніше встановленою ставкою у розмірі 6%, що також не заперечувалось сторонами в судовому засіданні. Місцевим господарським судом зазначено, що оскільки рішення господарського суду Одеської області від 20.01.2017 по справі №916/3078/16 набрало законної сили, а за правилами п. 3.8. укладеного між сторонами договору визначено порядок розподілу орендних платежів у разі наявної заборгованості, позивач цілком правомірно зарахував сплачені 94398,17 грн. згідно платіжного доручення №124 від 12.10.2017 в погашення заборгованості, що виникла з 22.04.2012 р. З посиланням на приписи ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 5 ст. 188 ГК України, суд першої інстанції зазначив, що ігнорування відповідачем обставин, встановлених у двох рішеннях господарського суду Одеської області, що набрали законної сили в тому числі й щодо розміру орендної ставки, додатково засвідчують неналежне ставлення орендаря до виконання умов договору, а, відтак, і не спростовують встановлених судом обставин справи та встановлених підстав для розірвання договору, який не виконується належним чином відповідачем.

Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 611, 629, 651 Цивільного кодексу України господарським судом Одеської області зазначено, що встановлені судом обставини систематичної неналежної оплати орендних платежів та обставини порушення відповідачем умов договору вказують на передбачене законодавством право орендаря на звернення з вимогою про розірвання договору оренди та наявності підстав для задоволення таких вимог. Також, судом першої інстанції зазначено, що до спірних правовідносин оренди державного майна переважному застосуванню перед статтями 782 та 783 ЦК України підлягає ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", як норма спеціального закону, згідно якої підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною диспозитивною нормою, на відміну від ст.783 ЦК України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких орендарем тягне за собою розірвання договору оренди державного майна. Пріоритетність застосування судом ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підтверджується також приписами ч.2 ст.9 ЦК України, згідно з якою законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким чином, як зазначає суд першої інстанції, в силу приписів ч.2 ст.9 ЦК України спеціальна норма ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" як така, що встановлює особливості регулювання майнових (в даному випадку орендних) відносин суб'єктів господарювання, пов'язаних з достроковим розірванням договору оренди державного майна, підлягає переважному застосуванню перед нормами ст.ст.782,783 ЦК України, які відповідно містять загальне регулювання спірних правовідносин. З огляду на це, судом першої інстанції зазначено, що він не приймає до уваги недоречні посилання відповідача на необхідність переважного застосування перед ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" норми ст.782 ЦК України.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що ним достеменно встановлено та відповідачем не спростовано факт систематичного порушення ним обов'язку щодо внесення орендної плати у встановленому у договорі розмірі, внаслідок чого станом на дату подання позову виникла заборгованість з орендної плати.

Посилаючись на приписи ст. 782 ЦК України, ч.3 ст.18, ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" суд першої інстанції зазначив, що порушення орендарем такого обов'язку за договором оренди державного (комунального) майна, як своєчасне внесення орендної плати у повному обсязі, в розумінні ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю. За обставин доведеності факту систематичного невиконання орендарем обов'язку щодо внесення орендної плати у повному обсязі та у встановлений термін, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди від 19.07.2004 та зобов'язання відповідача повернути орендодавцеві орендоване майно.

Як відзначено місцевим господарським судом, системний аналіз положень укладеного між сторонами по справі договору оренди державного майна та положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна України" дає суду підстави дійти висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог про стягнення - у розмірі 94388,58 грн., так і задоволення заявлених вимог про розірвання укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна від 19.07.2004, а також зобов'язання повернути орендоване майно.

При цьому, господарським судом Одеської області зазначено, що розглядаючи вимоги про зобов'язання повернути орендоване майно суд виходив виключно з заявлених позовних вимог і розглянув вимоги щодо повернення майна за адресою: м. Одеса, вул. В. Терешкової, 21, оскільки такі вимоги заявлені прокурором в інтересах позивача. При цьому суд зазначив, що згідно акту приймання-передачі до договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон" від 19.07.2004 окрім майна за адресою: м. Одеса, вул. В.Терешкової, 21 регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області передано також майно за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 33 та основні засоби житлового фонду у виді 5-ти поверхового холостяцького гуртожитку № 2 за адресою: м. Одеса, вул. Малиновського, 65, однак позовні вимоги щодо вказаного майна суду не заявлялися.

Не погодившись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "Мрія-2" з апеляційною скаргою в якій просить повністю скасувати рішення господарського суду Одеської області по справі №916/2357/17 від 11.12.2017 р. прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

У своєму доповненні до апеляційної скарги та уточненні до апеляційної скарги, свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що не згодне з ухваленим рішенням, вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, виходячи з наведеного нижче.

Так апелянт зазначає, що судом не прийнято до уваги доводи ТОВ "Мрія-2" про відсутність у матеріалах справи належного розрахунку заборгованості з орендної плати, оскільки до позовної заяви додано документ за підписом в.о. начальника відділу оренди державного майна регіонального відділення ФДМУ по Одеській області B.C. Окуненко, який названий "Донарахування орендної плати до договору оренди від 19.07.2004р., укладеного з ТОВ "Мрія-2", з урахуванням орендної ставки 10% (за період з 01.10.2016 по 31.08.2017р.). Фактично, на думку апелянта, наданий документ не є документом розрахунку орендної плати за період з 01.10.2016 по 31.08.2017 та не є доказом про несплату орендної плати з боку ТОВ "Мрія-2".

Апелянт також зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишився розрахунок заборгованості з орендної плати, що надавався ТОВ "Мрія-2". За твердженням апелянта, на час розгляду справи заборгованість ТОВ "Мрія-2" з донарахування орендної плати за період з 01.10.2016 по 31.08.2017 відсутня.

Судом, за твердженням апелянта, також не надано оцінки сумі та претензійній вимозі позивача до ТОВ "Мрія-2", оскільки у претензії РВ ФДМУ по Одеській області від 04.05.2017 року взагалі вказано інший період та інша сума донарахування.

Скаржник вважає, що при прийняті оскаржуваного рішення судом не було враховано приписи ч.3 ст.291 ГК України, ч.2 ст. 651, ст. 783 ЦК України, якими передбачена можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Так, за твердженням скаржника, у ТОВ "Мрія-2" дійсно була заборгованість по орендній платі, що становить різницю між донарахованою орендною платою за новою орендною ставкою 10% та вже сплаченою за ставкою 6%, але, у даному випадку мала місце не систематична несплата (протягом трьох місяців підряд) відповідачем взагалі орендних платежів за спірним договором, а часткова несплата орендної плати в повному обсязі за новими ставками за використання державного майна. Відтак, на думку апелянта, вказане свідчить саме про несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати у встановленому розмірі, внаслідок чого відповідач може нести відповідальність у вигляді сплати пені (п. 3.7 договору), але це не є підставою для розірвання договору за умовами самого договору.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що господарський суд порушив вищевказані норми матеріального права для розірвання спірного договору оренди та, як наслідок, зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.

08.02.2018 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в якому остання просить залишити апеляційну скаргу ТОВ "Мрія-2" без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2017 без змін.

20.02.2018 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області в якому позивач просить залишити рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2017 р. по справі №916/2357/17 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі №916/2357/17 за апеляційною скаргою ТОВ "Мрія-2" на рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2017 р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 р. призначено справу №916/2357/17 до розгляду на 21.02.2018 р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 р. у зв'язку із знаходження головуючого судді Аленіна О.Ю. у відрядженні з 21.02.2018 р. по 23.02.2018 р., колегія суддів апеляційної інстанції визнала за необхідне призначити розгляд апеляційної скарги на іншу дату - 12.03.2018 р. о 11:00 год.

У судовому засіданні від 12.03.2018 р. прокурор та представник позивача надали пояснення відповідно до яких не погоджуються з апеляційною скарго, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 05.02.2018 р., яке вручено ТОВ "Мрія-2" 08.02.2018 р.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора та представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Мрія-2" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачаться з матеріалів справи, 19 липня 2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та ТОВ "Мрія-2" (орендар) укладено договір № 728 оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон", відповідно до п. 1.1 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон", юридична адреса: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21, код ЄДРПОУ 21028008 (надалі підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон", складеного станом на 31.05.2004 р. та затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 07.07.2004 р. № 526, складає: основні засоби, усього - 3939,7 грн.; знос основних засобів - 1721,6 грн.; основні засоби за вартістю за вирахуванням зносу - 625,6 грн.; вартість майна, що передається в оренду - 625,6 грн. Мета використання об'єкту оренди здійснення побутового обслуговування відповідно до статуту орендаря.

Відповідно до п. 1.2 договору грошові кошти (вартість майна, що передається орендареві на умовах кредиту згідно п. 25 Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон") у сумі 96200,00 грн., передаються орендареві в користування на умовах кредитного договору грошових коштів, що укладається одночасно з підписанням цього договору.

Згідно п. 1.3 договору оборотні матеріальні засоби в сумі 23280,06 грн. без урахування ПДВ (ПДВ 20 % від вартості об'єкту - 4656,01 грн.), вартість об'єкту з урахуванням ПДВ 27936,07 грн., орендар викуповує на підставі договору купівлі-продажу, що укладається одночасно з підписанням цього договору.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що основні засоби житлового фонду у сумі 1592493,84 грн. передаються орендарю на утримання і керування для забезпечення їх експлуатації у визначеному законом порядку.

Згідно п. 1.5 договору орендар виступає правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого державного побутового підприємства "Нефон", розташованого за адресою: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21. Припинення діяльності державного побутового підприємства "Нефон" за вказаною адресою здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря (п. 1.9 договору).

Відповідно до п. 1.6 договору вартість майна, що вказана у п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору оренди, визначена згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 07.07.2004 р. № 526.

За умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі підприємства. Передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником підприємства залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача підприємства в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеного за методикою, затвердженою Постановою КМУ.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що вартість майна підприємства, яке орендар повертає орендодавцю (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець), визначається па підставі передавального балансу підприємства та акту оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на момент припинення дії цього договору, звіреного з актом приймання-передачі підприємства в оренду. Орендар повертає підприємство орендодавцю (юридичній особі, вказаній орендодавцем) у порядку визначеному чинним законодавством України на момент припинення дії цього договору та цим договором.

Згідно п. 2.5 договору підприємство вважається поверненим орендодавцю (юридичній особі, вказаній орендодавцем) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою КМУ від 04 жовтня 1995 р. №786, зі змінами внесеними Постановою КМУ №699 від 18.05.1998 р., Постановою КМУ від 19.01.2000 р. №75, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2004 р.) 2099,93 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що орендна плата за перший місяць оренди липень 2004 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць червень 2004 р. на індекс інфляції за липень місяць 2004 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. Одночасно копія платіжного доручення з відміткою банку, що обслуговує орендаря, надсилається орендодавцю.

Згідно п. 3.5 договору орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахування індексації. за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Стягнення заборгованості з орендної плати вирішуються у судовому порядку.

Пунктом 3.8 договору передбачено, що у разі виникнення заборгованості з орендної плати, що виникла у минулий період, встановлюється наступний порядок погашення заборгованості за договором оренди: поточні платежі, які сплачені за оренду державного нерухомого майна, насамперед, спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок поточних платежів.

Згідно п. 3.9 договору наднормативна сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає у встановленому порядку поверненню орендарю, або заліку в рахунок наступних платежів.

Відповідно до п. 3.10 договору зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати, забезпечується у вигляді авансової сплати в розмірі орендної плати за один місяць (2099,93 грн.), що здійснюється у щотижневий термін з моменту укладання цього договору.

Пунктом 3.11 договору встановлено, що при розірванні або припинені договору оренди орендна плата сплачується орендарем до моменту підписання акту приймання-передачі (повернення) державного майна.

Відповідно до п. 7 договору орендодавець зобов'язується: передати орендарю в оренду підприємство згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором (п. 7.1); передати орендарю на умовах довгострокового кредиту грошові кошти у сумі 96200,00 грн. (п. 7.2); продати орендарю оборотні матеріальні засоби вартістю 23280,06 грн. без урахування ПДВ (ПДВ 20% від вартості об'єкту 4656,01 грн.), вартість об'єкту з урахуванням ПДВ 27936,07 грн. (п. 7.3).

Пунктом 9.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 9.3 договору спори, що виникають у ході виконання договору оренди, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не буде досягнуто, спір передається на розгляд до господарського суду.

Відповідно до п. 10.1 договору останній укладено строком на п'ять років, що діє з моменту підписання договору оренди. Умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань (п. 10.2 договору).

Пунктом 10.4 договору встановлено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

При розірванні цього договору, договір купівлі-продажу оборотних матеріальних засобів та кредитний договір підлягають розірванню як невід'ємна та складова договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон" (п. 10.8 договору).

19 липня 2004 року між орендодавцем орендарем було складено та підписано акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон" , згідно якого відповідачу було передано в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон" за адресою: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21. Вказане майно передано в оренду з метою здійснення побутового обслуговування відповідно до статуту орендаря.

Договором від 05.02.2008 р. про внесення змін до вказаного договору оренди були внесені зміни щодо орендної плати на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 27.12.2006 р. № 1846, у зв'язку з чим орендна плата становила без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень 2007 р.) 4195,67 грн. Внесення вказаних змін обумовлено тим, що вказаною постановою КМУ від 27.12.2006 р. №1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку порядку використання плати за оренду державного майна" були затверджені нові орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів та стало становить 6%, тоді як при укладанні договору від 19.07.2004 р. була застосована орендна ставка у розмірі - 4% відповідно до мети використання орендованого майна та виду економічної діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, як це було передбачено Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786.

Також згідно з договором від 02.06.2008 р. про внесення змін до вказаного договору оренди термін дії останнього було продовжено до 19.07.2018 р.

Договором від 08.02.2010 р. про внесення змін до договору оренди внесені зміни до акту оцінки ЦМК.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629 і від 04.10.1995 р. № 786", яка набрала чинності з 20.09.2011 р., були затверджені нові орендні ставки за використання державного майна, у т.ч. за використання цілісних майнових комплексів. Отже, позивач стверджує, що з дня набрання чинності зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України орендна ставка за використання майна орендованого відповідачем ЦМК становить 10%. Таким чином, орендна плата за використання цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон" з моменту внесення змін до Методики повинна становити за місяць розрахунку без урахування ПДВ 12660,89 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2015 р. по справі №916/1579/15-г, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015 р., були внесені зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон" № 728 від 19.07.2004 р., укладеного між РВ ФДМУ по одеській області та ТОВ "Мрія-2", зокрема, визначено орендна плата становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2011 року 12 660 грн. 89 коп. Орендна плата за місяць оренди квітень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди березень 2012 року на індекс інфляції за квітень 2012 року включно, ці зміни діють з 22 квітня 2012 року.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, у даному спорі не підлягають доведенню встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2015 р. по справі № 916/1579/15-г, що набрало законної сили, обставини стосовно розміру орендної плати, що підлягав сплаті відповідачем, виходячи з орендної ставки 10%, що передбачено Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 14.09.2011 р. №961. Проте, відповідач продовжував сплачувати орендну плату за раніше встановленою орендною ставкою, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 354 944 грн. 45 коп., яка стягнута рішенням господарського суду Одеської області від 20.01.2017 по справі № 916/3078/16, яке залишено без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 та Вищого господарського суду України від 02.10.2017.

04.05.2017 р. позивач звернувся до ТОВ "Мрія-2" з претензію №11-05-02145 в якій зазначив, що рішенням господарського суду Одеської області віл 21.08.2015 р. по справі №916/1579/15-г внесені зміни до договору оренди від 19.07.2004 р., щодо зміни розміру орендної плати (за орендною ставкою 10%) з 22.04.2012 р. Разом з тим, ТОВ "Мрія-2" продовжує сплачувати орендну плату без урахуванням рішення суду (за орендною ставкою 6%). Означеним рішенням також стягнуто з ТОВ "Мрія-2" заборгованість з орендної плати у розмірі 354944,45 грн. (донарахованої у зв'язку зі збільшенням орендної ставки з 6% до 10%). Однак, ТОВ "Мрія-2" не сплачує орендну плату згідно судового рішення, що призвело до виникнення заборгованості за період з 01.10.2016 р. Згідно розрахунку розмір заборгованості ТОВ "Мрія-2" за період з 01.10.2016 р. по 31.03.2017 р. становить 55 408,48 грн., у зв'язку з чим позивач вимагав у ТОВ "Мрія-2" сплатити існуючу заборгованість. У даній претензії також зазначено, що у разу невиконання ТОВ "Мрія-2" означених вимог регіональне відділення змушено буде звернутися до господарського суду Одеської області із позовом щодо розірвання договору оренди від 1907.2004 р. та стягнення завданих збитків, остаточний розрахунок яких буде здійснено на день подання позовної заяви.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що ТОВ "Мрія-2" не сплачує оренду плату у відповідному розмірі, що встановлений судовим рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2015 р. по справі №916/1579/15-г, у зв'язку із чим за останнім рахується заборгованість у розмірі 104259,15 грн. За твердженням позивача, ним було надіслано відповідачеві претензію щодо сплати існуючої заборгованості, проте відповідач існуючу заборгованість не сплатив, а пропозицію позивача щодо погашення заборгованості залишив без відповіді. У зв'язку з тим, що позивач не сплачує оренду плату за ставкою, визначеною судовим рішенням, не реагує на претензії позивача, останній просив суд розірвати укладений між сторонами договір оренди та повернути майно.

Судом першої інстанції позовні вимоги визнано обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ч.3 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Так, за умовами укладеного між сторонами договору, відповідач мав сплачувати щомісячно орендну плату не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. При цьому з 20.10.2015 р., моменту набрання чинності рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2015 р. по справі №916/1579/15-г (згідно постанови ОАГС від 20.10.2015 р.) орендна плата, починаючи з 22 квітня 2012 р., підлягала сплаті відповідачем в розмірі, виходячи з того, що у базовому місяці розрахунку за серпень 2011 р. розмір орендної плати становив 12660,89 грн.

Разом з цим наявними матеріалами справи, зокрема, претензією від 04.05.2017 р. №11-05-02145, розрахунком заборгованості, що був доданий до позовної заяви, актом звірки розрахунків з орендної плати підтверджується, що ТОВ "Мрія-2" сплачує оренду плату за договором оренди, без врахування змін, що були внесені до даного договору рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2015 р. по справі № 916/1579/15-г. у зв'язку із чим за останнім рахується заборгованість, яка виникла з 01.10.2016 р. по 01.09.2017 р., у розмірі 94388 грн. 58 коп.

Щодо посилань відповідача на те, що останнім було сплачено на користь позивача 94398,17 грн. згідно платіжного доручення № 124 від 12.10.2017, колегія суддів відзначає, що за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати у розмірі 354 944 грн. 45 коп., яка стягнута за рішенням господарського суду Одеської області від 20.01.2017 по справі №916/3078/16. Згідно з п. 3.8. договору у разі виникнення заборгованості з орендної плати, що виникла у минулий період, встановлюється наступний порядок погашення заборгованості за договором оренди: поточні платежі, які сплачені за оренду державного нерухомого майна, насамперед, спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок поточних платежів. Отже, у зв'язку із підтвердженою заборгованістю з орендної плати за попередні періоди, позивачем правомірно зараховано сплачені відповідачем кошти у сумі 94398,17 грн. в погашення заборгованості, що виникла з 22.04.2012 р.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 94388 грн. 58 коп.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна від 19.07.2004, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ "Мрія-2" та зобов'язання ТОВ "Мрія-2" повернути регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській області цілісний майновий комплекс державного побутового підприємства "Нефон", розташований за адресою: м. Одеса, вул. В. Терешкової, 21, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини з оренди державного та комунального майна врегульовуються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", гл.58 Цивільного кодексу України та відповідними положеннями Господарського кодексу України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як випливає із встановлених у справі обставин, спір між сторонами виник з орендних відносин, а саме з виконання договору оренди нежитлового приміщення.

Згідно частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Таким чином, однією з кваліфікуючих ознак договору оренди (найму) майна є оплатність та, відповідно, однією з істотних умов - орендна плата.

Пунктом 5.3. договору визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свого обов'язку щодо своєчасної та повної сплати орендної плати не виконав, у зв'язку із чим за останнім рахується заборгованість. Колегія суддів також відзначає систематичне порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендних платежів, що встановлено у рішенні господарського суду Одеської області у справі №916/3078/16, яке набрало законної сили.

Виконання господарського зобов'язання має бути належним, здійснюватись у відповідності до закону, інших правових актів, договору (ст.193 ГК України). Цивільно-правове зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу (ст.526 ЦК України).

Невиконання або неналежне виконання однією із сторін умов договору породжує правові наслідки, зокрема, у вигляді розірвання, припинення дії або односторонньої відмови від договору.

Зокрема, положеннями частини 2 ст.651 ЦК України передбачено, що договір може змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Положення ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначають, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Пунктом 10.4 договору встановлено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Отже враховуючи встановлені судом обставини щодо невиконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати орендної плати за договором, у тому числі й понад законодавчо визначений тримісячний строк, відсутність належного реагування відповідача на претензію позивача щодо сплати заборгованості з орендної плати, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди нерухомого майна від 19.07.2004 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ч.ч.1, 2 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, враховуючи обґрунтованість вимог щодо розірвання договору, є обґрунтованою й вимога позивача щодо зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.

Посилання скаржника на те, що в останнього відсутня заборгованість за період з 01.10.2016 р. по 31.08.2017 р., оскільки згідно платіжним дорученням від 12.10.2017 р. №124 ним було сплачено існуючу заборгованість у розмірі 94398,17 грн., колегією суддів не приймаються до уваги, так як згідно з п. 3.8. договору у разі виникнення заборгованості з орендної плати, що виникла у минулий період, встановлюється наступний порядок погашення заборгованості за договором оренди: поточні платежі, які сплачені за оренду державного нерухомого майна, насамперед, спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок поточних платежів. Отже, у зв'язку із підтвердженою заборгованістю з орендної плати за попередні періоди, позивачем зараховано сплачені відповідачем кошти у сумі 94398,17 грн. в погашення заборгованості, що виникла з 22.04.2012 р.

Не заслуговують на увагу й посилання скаржника на те, що сума заборгованості визначена позивачем у претензії від 04.05.2017 р. та сума заявлених позовних вимог є відмінними та в означеній претензії вказано інших період заборгованості, оскільки в претензії від 04.05.2017 р. позивач зазначив, що згідно розрахунку розмір заборгованості ТОВ "Мрія-2" за період з 01.10.2016 р. по 31.03.2017 р. становить 55 408,48 грн., разом з цим, в претензії відзначено, що остаточний розрахунок заборгованості буде здійснено на день подання позовної заяви. Отже, у зв'язку із непогашенням відповідачем існуючої заборгованості, позивачем було здійснено розрахунок боргу саме станом на день подання позовної заяви.

Відхиляються колегією суддів й посилання скаржника на те, що з боку ТОВ "Мрія-2" мала місце не систематична несплата (протягом трьох місяців підряд) орендних платежів за спірним договором, а часткова несплата орендної плати в повному обсязі за новими ставками за використання державного майна, внаслідок чого відповідач може нести відповідальність у вигляді сплати пені (п. 3.7 договору), але це не є підставою для розірвання договору за умовами самого договору, оскільки, по-перше як вже було встановлено вище, за відповідачем рахується заборгованість, яка не сплачена понад 10 місяців, по-друге судова колегія вважає, що відповідачем допущено істотне порушення умов договору щодо щомісячної сплати орендної плати за користування орендованим майном, внаслідок несплати орендної плати та, відповідно, у зв'язку із її ненадходження до відповідного бюджету позивач значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору. Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку (правова позиція, викладена у постанові ВСУ від 08.05.2012 р. у справі №3-26гс12).

Інші доводи, що наведені в уточнені та доповнені до апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та не доводять неправомірності висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2017 р. у справі №916/2357/17 є законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з додержання норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2017 р. у справі №916/2357/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду.

Повний текст постанови складено 19.03.2018 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Лашин В.В.