Постанова

від 12.03.2018 по справі 922/2810/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2018 р. Справа № 922/2810/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участь представників сторін:

позивача - Шамраєва М.Є., договір на надання правової допомоги від 30.06.2017 (у справі)

1-ого відповідача - Слюсара А.М., ордер серія ХВ№68900 від 10.01.2018

2-ого відповідача - Подус М.О., дов.б/н від 17.04.2017 (копія у справі)

третіх осіб - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бічуча Олександра Львовича (вх.№3605Х/3) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (вх.№3613Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі №922/2810/17 (суддя Аюпова Р.М., повний текст рішення підписано 08.11.2017)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової асоціації "Агросвіт", м. Харків

до Фізичної особи-підприємця Бічуча Олександра Львовича, м. Харків

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", м. Харків

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, м. Харків

ОСОБА_5, Харків

про розірвання договору та скасування рішення загальних зборів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.11.2017 (суддя Аюпова Р.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія" №28/03-1 від 28.03.2014, укладений між ТОВ Агропромислова асоціація "Агросвіт" та Бічучем Олександром Львовичем. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мрія" від 28.03.2014, оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Мрія" від 28.03.2014.

Перший відповідач, Фізична особа-підприємець Бічуч Олександр Львович, із даним рішення не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх. №3605Х/3), в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 по справі №922/2810/17 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, перший відповідач посилається на те, що по-перше, судом першої інстанції до участі у справі в якості належного представника 1-го відповідача було допущено адвоката Караченцева Ю.Л. без належних правових підстав. Судом було обмежено Бічуча О.Л. у доступі до правосуддя, не забезпечено рівності всіх учасників процесу та не повідомлено останнього про розгляд справи належним чином. Крім того, в оскаржуваному рішенні суд приходить до помилкового висновку, що прибуткові касові ордери, які надані на підтвердження сплати за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Мрія №28/03-1 від 28.03.2014 не є належними та допустимими доказами, щодо підтвердження оплати першим відповідачем, оскільки квитанції до прибуткових касових ордерів не містять відомостей про їх складання. Всі висновки суду щодо неналежності та допустимості прибуткових касових ордерів, як доказу сплати за спірним договором, ґрунтуються лише на припущеннях щодо дефекту форми прибуткових касових ордерів (відсутності місця складання), тобто порушення фінансової дисципліни. До того ж, на думку 1-го відповідача господарським судом було невірно застосовано норми матеріального права, а саме повернувши сторони спірного договору до первісного стану, застосував до даних правовідносин норми матеріального права, які їх не регулюють.

Від другого відповідача, ТОВ "Мрія" (вх.№3613Х), також надійшла апеляційна скарга, в якій він також не погоджується із рішенням суду першої інстанції у даній справі, та вважає, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просить рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі №922/2810/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 апеляційні скарги ФОП Бічуч О.Л. та ТОВ "Мрія" об'єднано в одне провадження та прийнято їх до розгляду. Розгляд справи призначено до розгляду на 09.01.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 розгляд справи було відкладено на 23.01.2018.

Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, яка є третьою особою по справі, 22.01.2018 надало на адресу Харківського апеляційного господарського суду свої пояснення по справі, в яких зазначає, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мрія" від 28.03.2014, оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Мрія" від 28.03.2014 не тягне за собою зміни відомостей про вказану юридичну особу в Єдиному державному реєстрі, оскільки стосовно вказаної юридичної особи державним реєстратором проводилися інші реєстраційні дії. Отже, виконання рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 по справі №922/2810/17 у разі набрання чинності не потягне за собою зміну відомостей, оскільки в Єдиному держаному реєстрі міститься інформація про подальші реєстраційні дії стосовно юридичної особи ТОВ "Мрія". Крім того, третя особа по справі просить розглядати справу за відсутності її представника, в зв'язку із напруженим графіком роботи.

19.01.2018 на адресу Харківського апеляційного господарського суду від представника 1-го відповідача ФОП Бічуча О.Л. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, в зв'язку з наданням додаткового часу для надання до матеріалів справи квитанцій до прибуткових касових ордерів, які є важливим доказом оплати за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія" №28/03-1 від 28.03.2014 , оскільки матеріали справи містять частину належним чином засвідчених копій прибуткових касових ордерів, а інша частина прибуткових касових ордерів, знаходиться у 1-го відповідача - ФОП Бічуча О.Л.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 в судовому засіданні було оголошено перерву до 01.02.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 розгляд справи було відкладено на 27.02.2018 для надання можливості першому відповідачу - ФОП Бічучу О.Л. надати апеляційному суду оригінали відповідних квитанцій до прибуткових касових ордерів, які мають суттєве значення для вирішення спору.

27.02.2018 на адресу Харківського апеляційного господарського суду від представника ФОП Бічуча О.Л. надійшла заява про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні другого відповідача. Обґрунтовуючи дане клопотання, заявник зазначає, що 12.07.2017 Бічуч О.Л. продав та передав у власність ОСОБА_5 частку в статутному фонді ТОВ "Мрія" у розмірі 12000 грн, що становить 100% статутного фонду товариства, про що 12.07.2017 було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія". Протоколом загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "Мрія" від 12.07.2017 було погоджено відступлення частки Бічуча О.Л. у статутному капіталі ТОВ "Мрія" в розмірі 100% що дорівнює 12000 грн та укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства на користь громадянки ОСОБА_5, яка володіє 100% голосів, а також затверджено нову редакцію статуту ТОВ "Мрія" з урахуванням змін, прийнятих на цих загальних зборах. Таким чином, як стверджує заявник, оскільки на теперішній час власником 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Мрія" є ОСОБА_5, то у разі розірвання спірного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія" укладеного між ТОВ "АПА "Агросвіт" та Бічуч О.Л. і визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Мрія" від 28.03.2014, у третьої особи ОСОБА_5 виникне право вимоги до Бічуча О.Л. про стягнення коштів сплачених нею за частку в статутному капіталі ТОВ "Мрія", та остання фактично позбавиться права власності на вказані корпоративні права, а тому ОСОБА_5 необхідно залучити до участі у справі №922/2810/17 як третю особу, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні першого відповідача ФОП Бічуча О.Л.

Представник позивача проти задоволення клопотання про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 заперечував.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 51 Господарського процесуального кодексу України якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, дійшов висновку про необхідність залучення гр. ОСОБА_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено в ході апеляційного розгляду 28.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю АПА "Агросвіт" (позивач по справі) та Бічучем Олександром Львовичем (перший відповідач по справі) був укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" №28/03-1, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність першого відповідача, а 1-й відповідач зобов'язався прийняти та сплатити належну частку в статному капіталі TOB "Мрія", яка становить 99% статутного капіталу вказаного товариства.

Ціна частки в статутному капіталі TOB "Мрія" склала 3960000,00 грн зі строком оплати до 31.12.2014, як це визначено у пункті 3.1 та 3.2 договору.

На виконання умов договору позивач вийшов зі складу учасників товариства, а 1-й відповідач набув відповідних прав та обов'язків учасника, що підтверджується рішенням загальних зборів TOB "Мрія" від 28.03.2014.

За твердженнями позивача, перший відповідач досі не виконав умов договору та не сплатив позивачу належну частку в статутному капіталі TOB "Мрія, що і стало причиною звернення позивача до господарського суду із відповідною позовною заявою. Звертаючись до господарського суду позивач зазначив, що він втратив інтерес щодо виконання договору, вважає дії першого відповідача незаконними, а договір таким, що підлягає розірванню у судовому порядку. Також, з метою повернення корпоративних прав позивача та припинення права власності 1-го відповідача на частки у статутному капіталі ТОВ "Мрія" та застосування механізму поновлення у цих правах позивача, просив суд скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мрія" від 28.03.2014, оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Мрія".

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що матеріалами справи підтверджено невиконання 1-м відповідачем умов договору щодо оплати переданої йому у власність частки у статутному капіталі ТОВ "Мрія", у суду наявні підстави для задоволення вимоги позивача про розірвання даного договору. Крім того, суд зазначив, що 1-м відповідачем до матеріалів справи не було надано квитанцій до прибуткового касового ордеру, які повинні бути наявні у Бічуча О.Л. Наявні у матеріалах справи копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, не містять відомостей про місце складання даних квитанцій до прибуткових касових ордерів. Грошові кошти по сплаті за оскаржуваним договором були передані фізичній особі, але жодних доказів того, що ці кошти надійшли на рахунки юридичної особи сторонами не надано. Також суд зазначає, що необхідно визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мрія" від 28.03.2014, оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Мрія" від 28.03.2014, оскільки єдиним можливим шляхом повернення корпоративних прав позивачам є припинення права власності першого відповідача на частки у статутному капіталі ТОВ "Мрія" та застосування механізму поновлення у цих правах позивача, виходячи з приписів чинного законодавства, яким врегульовані правовідносини набуття, припинення корпоративних прав та їх реєстрації.

В судовому засіданні представники першого та другого відповідачів підтримали вимоги апеляційних скарг.

Представник позивача підтримав доводи, наведені у відзиві на апеляційні скарги.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав та скасування рішення загальних зборів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Згідно зі ст. 11 ЦК України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно приписів статей 627 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

За визначенням ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором. Покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу. Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати, або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України .

Підстави зміни або передбачено статтею 651 Цивільного кодексу України. Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Істотні умови договору передбачені у приписах статті 180 Господарського кодексом України. Так, відповідно пункту 3 вказаної статті при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу , тоді як обов'язок з оплати товару є основним обов'язком покупця. Порушення покупцем обов'язку щодо оплати фактично переданої частки є істотним порушенням договору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції позивач зазначає, що ним належним чином були виконані умови спірного договору, що підтверджується рішенням загальних зборів TOB "Мрія" від 28.03.2014, відповідно до якого позивач вийшов зі складу учасників товариства, а перший відповідач набув відповідних прав та обов'язків учасника. В той же час, перший відповідач до теперішнього часу не сплатив позивачу належну частку в статутному капіталі TOB "Мрія", чим суттєво порушив умови спірного договору, внаслідок якого позивач був позбавлений того, на що розраховував при його укладенні.

В свою чергу, перший відповідач дотримується тієї точки зору, що матеріалами справи підтверджується сплата належної частки в статутному капіталі ТОВ Мрія в розмірі 3960000,00 грн, зокрема копіями прибутково касових ордерів: №20 від 28.08.2015 на суму 149000,00 грн, №21 від 31.08.2015 на суму 149000,00 грн, №22 від 01.09.2015 на суму 149000,00 грн, №23 від 02.09.2015 на суму 149000,00 грн, №24 від 03.09.2015 на суму 149000,00 грн, №25 від 04.09.2015 на суму 149000,00 грн, №26 від 07.09.2015 на суму 149000,00 грн, №27 від 08.09.2015 на суму 149000,00 грн, №28 від 09.09.2015 на суму 149000,00 грн, №29 від 10.09.2015 на суму 149000,00 грн, №30 від 11.09.2015 на суму 149000,00 грн, №31 від 14.09.2015 на суму 149000,00 грн, №32 від 15.09.2015 на суму 149000,00 грн, №33 від 16.09.2015 на суму 149000,00 грн, №34 від 17.09.2015 на суму 149000,00 грн, №35 від 18.09.2015 на суму 149000,00 грн, №36 від 21.09.2015 на суму 149000,00 грн, №37 від 22.09.2015 на суму 149000,00 грн, №38 від 23.09.2015 на суму 149000,00 грн, №39 від 24.09.2015 на суму 149000,00 грн, №40 від 25.09.2015 на суму 149000,00 грн, №41 від 28.09.2015 на суму 149000,00 грн, №42 від 29.09.2015 на суму 149000,00 грн, №43 від 30.09.2015 на суму 149000,00 грн, №44 від 01.10.2015 на суму 149000,00 грн, №45 від 02.10.2015 на суму 149000,00 грн, №46 від 05.10.2015 на суму 86000,00 грн (т. 3, а.с. 29-55). Крім того, першим відповідач надано акт звірки взаєморозрахунків станом за період 01.08.2015-05.10.2015 між ТОВ АПА Агросвіт та Бічучем О.Л. (т. 3 а.с. 56-57)

Проаналізувавши надані копії прибутково-касових ордерів, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що зазначені документи не можуть беззаперечно підтверджувати факт здійснення оплати частки в статутному капіталі ТОВ Мрія з огляду на наступні обставини.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дає визначення терміну первинного документу, відповідно до якої це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для визначення порядку ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 було затверджене відповідне Положення (чинне на момент існування спірних відносин), згідно з пунктами З.1., 3.3. якого касові операції оформляються касовими ордерами , видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 №51 "Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій" і мають застосовуватися усіма підприємствами.

Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну. У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється (п.3.10 Положення).

Прибутковий касовий ордер виписується в одному примірнику і реєструється за друкарським номером в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів працівником бухгалтерії, підписується головним бухгалтером чи уповноваженою на це особою і передається в касу підприємства. Квитанція (відрив на частині прибуткового ордера), завірена підписами головного бухгалтера (уповноваженою особою) і касира, а також печаткою підприємства, видається на руки особі, яка здала гроші . Квитанція до прибуткового касового ордера, за яку отримана готівка з банку, залишається в касі.

Відповідно до приписів пункту 3.3 Положення, квитанція - це відривна частина прибуткового касового ордеру, яка видається на руки особі, яка внесла готівку в касу організації , тобто, усі реквізити у квитанції повинні бути заповнені так само як і у прибуткового касового ордеру, квитанція повинна бути скріплена печаткою підприємства. При цьому печатка ставиться тільки на квитанції, а не на самому прибутковому касовому ордері і не посередині бланка.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідачами, протягом тривалого часу розгляду даної справи так і не було надано ані для огляду, ані для долучення до матеріалів справи відривної частини до прибуткових касових ордерів - квитанцій. Апеляційним господарським судом неодноразово було задоволено клопотання першого відповідача про надання додаткового часу для долучення до матеріалів справи квитанцій до прибуткових касових ордерів, які є важливим доказом оплати за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія" №28/03-1 від 28.03.2014 . Однак, першим відповідачем так і не було виконано вимог ухвали апеляційного суду.

Крім того, слід зазначити, що наявні в матеріалах справи копії прибуткових касових ордерів, наданих до суду, містять підпис Денисенко Т.В., як головного бухгалтера та касира . На підтвердження повноважень відповідної особи першим відповідачем було надано копію наказу №34 від 11.11.2013 про призначення на посаду головного бухгалтера ТОА АПА "Агросвіт" Денисенко Тетяну Василівну.

Відповідно до законодавства України, касир несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей. Касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам (п. 4.8 Положення). В той же час, згідно ст. 135-1 КЗпП України передбачено укладання договору про повну матеріальну відповідальність із працівниками, якi займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язанi iз зберiганням, обробкою, продажем (вiдпуском), перевезенням або застосуванням у процесi виробництва переданих їм цiнностей. Але, такого договору до матеріалів справи надано не було.

Крім того, судом першої інстанції було витребувано у банківських установах довідки про рух грошових коштів на рахунках ТОВ АПА "Агросвіт". З наданих до суду банківських документів та пояснень, наданих усіма учасниками судового розгляду, вбачається, що вказані кошти на рахунки підприємства не поступали .

Таким чином, враховуючи в сукупності вищенаведені обставини, матеріали справи, зокрема копії прибуткових касових ордерів, акт звірки взаєморозрахунків станом за період 01.08.2015-05.10.2015 між ТОВ АПА Агросвіт та Бічучем О.Л. та довідки банківських установ, свідчать лише про той факт, що грошові кошти по сплаті за спірним договором були передані фізичній особі, але жодних доказів того, що такі кошти надійшли на рахунки юридичної особи сторонами надано не було.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції констатує, що відповідачами не було надано допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження здійснення оплати частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія" за договором купівлі-продажу №28/03-1 від 28.03.2014, укладеним між ТОВ АПА "Агросвіт" та Бічучем О.Л. Отже, невиконання першим відповідачем як покупцем умов договору є суттєвим порушенням договору, що дало підстави суду першої інстанції для задоволення позову в частині розірвання спірного договору.

Друга позовна вимога ТОВ АПА Агросвіт стосується скасування рішення загальних зборів, яке оформлене протоколом від 28.03.2014. З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Корпоративними правами, згідно ст.167 ГК України є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Корпоративні права за своєю правовою природою є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно ч.2 ст.656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актом корпоративного управління колективних власників господарського товариства, тобто, позовна вимога про скасування рішення загальних зборів учасників господарського товариства є такою, що направлена на захист корпоративного права, відповідно, має вирішуватися на підставі норм, що регулюють корпоративне право.

Способи захисту цивільних прав та законних інтересів визначені ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України.

Так, за ст.16 ЦК України цивільні права та інтереси можуть бути захищені шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків, майнової та немайнової шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 20 ГК України встановлено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав та законних інтересів та визначено наступні способи захисту: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади, місцевого самоврядування, інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміна і припинення господарських правовідносин; інші способи, передбачені законом.

Перелік способів захисту цивільних прав, що міститься у статті 16 ЦК України не є вичерпним; на вимогу позивача суд може застосувати й інші, ніж передбачені цією статтею, способи захисту прав, якщо вони не суперечать законодавству і не порушують права інших осіб.

Згідно п.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №13 від 24.10.2008 Про практику розгляду судами корпоративних спорів рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язків характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Згідно із частиною 2 статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спеціальною нормою закону встановлений механізм реалізації визначених у статті 16 ЦК України способів захисту учасників прав з корпоративних відносин, яким суд, зокрема, скасовуючи рішення вищого органу управління (власника) підприємства, водночас поновлює корпоративні правовідносини особи-заявника.

За умови неправомірного невиконання першим відповідачем умов спірного договору, позивач втратив право власності на частку у статутному капіталі ТОВ Мрія з моменту вчиненої державної реєстрації нової редакції статуту товариства, а отже - втратив корпоративні права як учасник товариства. Повернення корпоративних прав позивачу можливе лише шляхом припинення корпоративних правовідносин 1-го відповідача (в частині придбаної частки) як учасника ТОВ Мрія та застосування механізму поновлення у цих корпоративних правовідносинах позивача.

У п.п.5,6 статті 14 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій, а саме:

- судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, та на які вони посилаються як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи заявників апеляційних скарг по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бічуча Олександра Львовича залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі №922/2810/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19.03.2018.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Пелипенко Н.М.