Постанова

від 06.06.2018 по справі 922/2810/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2810/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач

за участю секретаря судового засідання - Н.С. Руденко

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018р.

у складі колегії суддів: О.А. Істоміна - головуючий, А.М. Білецька, Н.М. Пелипенко

та на рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017р.

суддя: Р.М. Аюпова

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової асоціації "Агросвіт"

до

1. Фізичної особи - підприємця Бічуча Олександра Львовича;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради;

2. ОСОБА_4

про розірвання договору та скасування рішення загальних зборів

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_8

від відповідача-1: не з'явилися,

від відповідача-2: не з'явилися,

від третьої особи-1: не з'явилися,

від третьої особи-2: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ТОВ агропромислова асоціація "Агросвіт" звернулося до господарського суду з позовом до Бічуча Олександра Львовича та ТОВ "Мрія" про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія" № 28/03-1 від 28.03.2014р., укладеного між ТОВ агропромислова асоціація "Агросвіт" та Бічучем О.Л., та скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мрія" від 28.03.2014р., оформленого протоколом від 28.03.2014р.

Позивач посилаючись на норми ст. ст. 638, 655-657, 689, 691, 692 ЦК України зазначає, що порушення покупцем Бічучем О.Л. обов'язку з оплати переданої йому у власність частки, є істотним порушенням договору купівлі-продажу № 28/03-1 від 28.03.2014р. та підставою для його розірвання.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.11.2017р. у справі №922/2810/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018р., позовні вимоги задоволено повністю; розірвано договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія" №28/03-1 від 28.03.2014р., укладений між ТОВ Агропромислова асоціація "Агросвіт" та Бічучем Олександром Львовичем; визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мрія" від 28.03.2014, оформлене протоколом від 28.03.2014р.

Суди виходили із того, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем-1 умов договору щодо оплати переданої йому у власність частки у статутному капіталі ТОВ "Мрія". Також вказуючи, що єдиним можливим шляхом повернення корпоративних прав позивачу є припинення права власності першого відповідача на частку у статутному капіталі ТОВ "Мрія" та застосування механізму поновлення у цих правах позивача, суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мрія" від 28.03.2014р., оформленого протоколом від 28.03.2014р.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми ст. 120 ГПК України щодо повідомлення учасників процесу про день та час розгляду справи.

Також скаржник вказує, що твердження судів щодо відсутності оплати за спірним договором купівлі-продажу є безпідставними, оскільки надані суду докази оплати є належними та допустимими. Крім того посилається на акт звірки взаємних розрахунків та стверджує, що судами не надано оцінку цьому доказу.

Скаржник посилається на порушення судами ч. 4 ст. 653 ЦК України та вказує, що позивачем не наведено норму закону, яка дозволяє йому вимагати повернення виконаного за правочином, а саме повернення відчуженої частки у статутному капіталі ТОВ "Мрія". На думку скаржника, зі змісту самого договору не вбачається, що мала місце продаж товару в кредит або із розстроченням.

05 травня 2018р. до канцелярії Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_4, в якому остання з посиланням на ч. 4 ст. 298 ГПК України просить прийняти відмову від касаційної скарги та закрити касаційне провадження.

4. Позиції інших учасників справи

Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців департаменту реєстрації Харківської міської ради у відзиві на касаційну скаргу зазначає про арешти на корпоративні права ОСОБА_4 та про існування судових заборон на проведення реєстраційних дій стосовно ТОВ Агропромислова асоціація "Агросвіт".

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

28 березня 2014 р. між ТОВ АПА "Агросвіт" як продавцем та Бічучем Олександром Львовичем як покупцем був укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія" № 28/03-1.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити належну частку в статутному капіталі TOB "Мрія", яка становить 99% статутного капіталу вказаного товариства.

Згідно з п. 3.1 договору ціна частки в статутному капіталі TOB "Мрія" склала 3 960 000 грн.

Позивач належним чином виконав умови договору, що підтверджується рішенням загальних зборів TOB "Мрія" від 28.03.2014 р., відповідно до якого позивач вийшов зі складу учасників товариства, а Бічуч О.Л. набув відповідних прав та обов'язків учасника.

Згідно з п. 3.2 договору строк оплати був встановлений до 31.12.2014р.

Натомість Бічуч О.Л., в порушення умов договору, не сплатив позивачу вартість частки в статутному капіталі TOB "Мрія".

6. Норми права, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Приписами ст. 653 ЦК України встановлено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Предметом договору купівлі-продажу згідно з ч. 2 ст. 656 ЦК України можуть бути майнові права.

7. Мотиви Верховного Суду при прийнятті постанови

Оскільки скаржник не з'явився в судове засідання Верховного Суду та не підтвердив своїх намірів щодо відмови від касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, Верховний Суд визначився розглядати касаційну скаргу по суті та відмовити у клопотанні про відмову від касаційної скарги, про що постановлено ухвалу.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач-1 порушив встановлені договором купівлі-продажу зобов`язання з оплати придбаної частки у статутному капіталі ТОВ "Мрія".

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, а обов`язок з оплати товару є основним обов`язком покупця. Таким чином, порушення покупцем обов`язку щодо оплати фактично переданої йому частки є істотним порушенням договору і достатньою підставою для задоволення позовних вимог позивача про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія" № 28/03-1 від 28.03.2014р., укладеного між позивачем та відповідачем-1.

Твердження скаржника про помилковість висновків судів щодо відсутності оплати за спірним договором купівлі-продажу частки, Верховний Суд відхиляє, оскільки господарськими судами було повно та всебічно досліджено всі обставини справи.

Зокрема, судами встановлено, що прибуткові касові ордери, які надані на підтвердження сплати за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія" № 28/03-1 від 28.03.2014р., не є належними та допустимим доказами такої сплати, оскільки відповідачем-1 не було надано квитанцій до прибуткових касових ордерів та жодних інших доказів на підтвердження факту отримання ТОВ АПА "Агросвіт" вказаних коштів. За дослідженими судами доказами відповідні грошові кошти на рахунки позивача не надходили.

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 ГПК України, аргументи скаржника, які стосуються переоцінки доказів, не можуть бути взяті до уваги Верховним Судом.

Посилання скаржника на порушення судами ч. 4 ст. 653 ЦК України при задоволенні позову у частині визнання недійсними рішень загальних зборів TOB "Мрія" від 28.03.2014 р., чим фактично повернуто відчужену частку у статутному капіталі ТОВ "Мрія", відхиляються Верховним Судом з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р. зазначено: "Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права."

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003р. № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах."

Верховний суд констатує, що встановивши наявність порушеного права позивача, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія" № 28/03-1 від 28.03.2014р. розірвано, оформлене протоколом рішення загальних зборах учасників TOB "Мрія" від 28.03.2014р. підлягає визнанню недійсним з метою захисту та відновлення прав позивача.

Як правильно враховано судами попередніх інстанцій, позивач, втративши право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Мрія" з моменту вчинення державної реєстрації нової редакції статуту товариства, позбавлений можливості провести загальні збори його учасників та прийняти рішення про внесення змін до статуту щодо зміни учасників. Тому захист прав позивача зазначеним способом не порушує норм права та є прийнятним у даному випадку.

Крім того, посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми ст. 120 ГПК України та не повідомлено її про день та час розгляду справи, спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2018р., якою залучено ОСОБА_4 в якості третьої особи та відкладено розгляд справи, було направлено останній рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яку ОСОБА_4 зазначає і в касаційній скарзі.

Таким чином апеляційний господарський суд повідомив ОСОБА_4 належним чином про час та місце розгляду справи, але остання не скористалася своїми процесуальними правами та не отримала вищезазначений процесуальний документ, у зв'язку з чим він повернувся на адресу суду з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" (а. с. 117-119 т. 5).

Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення та постанова ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018р. у справі №922/2810/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л.В. Стратієнко

Суддя І.В. Ткач