Рішення

від 20.02.2018 по справі 536/2059/16-ц

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/2059/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Колотієвського О.О.,

при секретарі - Клоновій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання нечинними та скасування рішень Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області ,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Білецьківської сільської ради Кременчуцького району про визнання нечинними та скасування рішення Білецьківської сільської ради Кременчуцького району від 16 жовтня 2015 року про надання дозволу на розробку проекту відведення для оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 та рішення Білецьківської сільської ради Кременчуцького району від 15 листопада 2016 року про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,1438 га (кадастровий номер 5322480401:01:003:0111) за адресою провулок Садовий, 2, село Білецьківка Кременчуцького району, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він проживає в домоволодінні №3 по провулку Садовому в с.Білецьківка Кременчуцького району Полтавської області, яке належить на праві власності його сину. Позивач користується розташованою біля його домоволодіння земельною ділянкою площею 0,13 га, на підставі наказу №48 від 20.05.1989 року Радгоспу Більшовик Кременчуцького управління сільського господарства.

Позивачу стало відомо, що рішенням Білецьк івської сільської ради Кременчуцького району від 16 жовтня 2015 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою провулок Садовий, 2 гр-ну ОСОБА_2, а рішенням Білецьківської міської ради Кременчуцького району від 15.11.2016 року вказану земельну ділянку площею 0,1438 га (кадастровий номер 5322480401:01:003:0111) передано у власність ОСОБА_3

ОСОБА_1 вважає, що зазначені рішення Білецьківської сільської ради Кременчуцького району порушують його права як землекористувача вказаної земельної ділянки.

З підстав, зазначених в позові, ОСОБА_1 просив визнати нечинними та скасувати рішення Білецьківської сільської ради Кременчуцького району від 16.10.2015 року про надання дозволу на розробку проекту відведення для оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 та рішення Білецьківської сільської ради від 15.11.2016 року про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,1438 га (кадастровий номер 5322480401:01:003:0111) за адресою с.Білецьківка Кременчуцького району, провулок Садовий, 2, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Позивач та його представник, ОСОБА_4, в судовому засіданні позов підтримали.

Представник Відповідача ОСОБА_5 проти позову заперечувала, вказувала на те, що наказ №48 від 20 травня 1989 року Радгоспу Більшовик Кременчуцького управління сільського господарства не є належною правовою підставою виникнення у позивача права користування земельною ділянкою, оскільки потребує обов'язкового наступного затвердження сільською Радою народних депутатів; вважала недоведеною обставину законного використання позивачем спірної земельної ділянки. Представник Відповідача наголошувала, що в позивача не виникло право на захист порушених прав в розумінні статті 4 ЦПК України, оскільки він не набув права користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог законодавства. Крім того, рішення Білецьківської сільської ради Кременчуцького району є ненормативними актами, що вичерпали свою дію внаслідок їх виконання, а тому не можуть бути визнанні нечинними. Білецьківська сільська рада Кременчуцького району прийняла рішення відносно земельної ділянки, що не обмежена правами інших осіб, а ОСОБА_2 не може бути позбавлений таким чином належно оформленого права власності

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував, пояснив, що він звернувся до Білецьківської сільської ради Кременчуцького району з заявою про отримання земельної ділянки. На підставі рішення сільської ради ним було замовлено та отримано всю технічну документацію на земельну ділянку площею 0,1438 га по провулку Садовому, 2 в селі Білецьківка, на сьогодні він оформив право власності на землю, вважає себе законним власником та в задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши доводи сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що з 1986 року Позивач проживає в домоволодінні в селі Білецьківка Кременчуцького району Полтавської області, яке належить на праві спільної сумісної власності дітям позивача - ОСОБА_6 та Захаржевській (дошлюбне прізвище - Павлова) ОСОБА_7.

Позивач користується розташованою біля його домоволодіння земельною ділянкою площею 0,13 га. При цьому ОСОБА_1 посилається на витяг з наказу №48 Радгоспу Більшовик Кременчуцького управління сільського господарства від 20.05.1989 року як на правову підставу виникнення у нього права користування відповідною ділянкою.

Оцінюючи доводи позивача щодо виникнення у нього права користування земельною ділянкою, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право власності на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно статті 16 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 року в редакції станом на 25 жовтня 1988 року, надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Відповідно до статті 19 ЗК УРСР колгоспи, радгоспи, інші підприємства, організації і установи у встановлених законом випадках можуть надавати з закріплених за ними земель земельні ділянки у вторинне користування. При цьому, згідно пункту 6 частини 1 статті 12 1 Кодексу сільські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на своїй території затверджують рішення загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених) або адміністрації радгоспу, підприємства, організації, установи про наділення присадибних ділянок робітникам, службовцям, пенсіонерам та інвалідам, які проживають у сільських населених пунктах.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу Української РСР приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Державній реєстрації підлягають документи, зазначені у ст. 126 ЗК України такі як державний акт на право власності на земельну ділянку, договір оренди та інші.

Позивач не надав суду ні доказів відведення йому відповідної земельної ділянки, ні доказів затвердження сільською радою рішення радгоспу про виділення земельної ділянки, ні доказів реєстрації права користування спірною земельною ділянкою площею 0,13 га.

Посилання на те, що позивач набув права на землю в порядку набувальної давності безпідставні, оскільки відповідно до ч.2 ст. 119 ЗК України передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом і лише за рішенням суду. Таким чином, і в цьому випадку право на землю у позивача виникає лише після державної реєстрації такого права. Вважати, що позивач законно користується своєю земельною ділянкою суд не має підстав, оскільки до 05.03.2009 року, коли були внесені зміни до ст. ст. 125, 126 ЗК України, взагалі заборонялось приступати до користування земельною ділянкою до набуття права на землю, а саме до державної реєстрації такого права.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 повідомив, що він дійсно обробляв землю позивача, а саме скошував тричі сіно - в 2010-му, 2014-му та 2016-му роках. Проте, адресу цієї земельної ділянки він не знає,чи належить ця земля позивачу - йому теж не відомо. Враховуючи те, що позивач проживає в садибі площею 0,25 га (що складається з земель для городництва та земель для будівництва та обслуговування будинку) достовірно ідентифікувати за якимись ознаками що свідок ОСОБА_8 веде мову про саме спірну земельну ділянку суду не представляється можливим.

Надані суду квитанції про сплату земельного податку не містять відомостей про те, за яку саме земельну ділянку сплачено податок. Данні докази є недостатніми в розумінні статті 80 ЦПК України для висновку про те, що податок сплачений Позивачем саме за земельну ділянку площею 0,13 га, розташовану по провулку Садовому, 2 в селі Білецьківка Кременчуцького району, право власності на яку наразі належить ОСОБА_2 Крім того, сплата податку за користування земельною ділянкою не породжує права на цю земельну ділянку.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали , на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Як убачається з заяви позивача від 28 квітня 2015 року останній звернувся до Білецьківської сільської ради з заявою про надання йому дозволу на розборку проекту відведення земельної ділянки, яка розташована в с.Білецьківка, пр. 40 річчя Перемоги, 6. До вказаної заяви ніяких графічних матеріалів з зазначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки додано не було. Зазначене звернення свідчить про те, що позивач не вважав себе таким, що має право на користування цією земельною ділянкою та не просив визнати за ним таке право за набувальною давністю.

Разом з тим, відповідно до рішення від 03 серпня 2007 року сімнадцятої сесії п'ятого скликання Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області зазначена земельна ділянка по вулиці Садовій, 3 в селі Білецьківка вже була передана у спільну сумісну власність для обслуговування будинку і господарських будівель ОСОБА_6 та ОСОБА_9, які є дітьми позивача. 30 квітня 2015 року рішенням Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області у задоволенні клопотання позивача від 28 квітня 2015 року відмовлено. Позивач скористався своїм правом на оскарження вказаного рішення в судовому порядку. Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 листопада 2016 року у справі №536/1566/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, тобто вказане рішення є чиним та не скасоване в загальному порядку.

Відповідно до ст. 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ч.5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Рішенням сімдесят шостої сесії шостого скликання Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області надано дозвіл гр-ну ОСОБА_2 на розроблення проекту відведення для оформлення права власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Білецьківка по провулку Садовому, 2 із земель не наданих у власність та постійне користування (рілля) в межах населених пунктів.

Рішенням дев'ятої сесії сьомого скликання Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 15 листопада 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1438 га (кадастровий номер 5322480401:01:003:0111) за адресою: с. Білецьківка Кременчуцький район, провулок Садовий, 2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Вказані рішення прийняті Білецьківською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області в межах наданих статтею 12 Земельного кодексу України повноважень.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки ОСОБА_1 не набув права користування спірною земельною ділянкою у встановленому законом порядку, його цивільні права та інтереси не були порушені, а відповідно, суд не вбачає підстав для визнання незаконними чи скасування правових актів індивідуальної дії, якими є рішення, що оскаржуються.

Відповідно до ОСОБА_3 встановлення меж земельної ділянки в натурі від 10.06.2016р. убачається, що даний акт підписали суміжні землевласники: гр.. ОСОБА_10 та Білецьківська сільрада за суміжні землі Білецьківської сільради. Таким чином, суд вважає посилання позивача на порушення встановленого порядку відведення земельної ділянки в частині відсутності погодження суміжних землекористувачів безпідставними.

Таким чином, ОСОБА_2 на законних підставах набув та належним чином зареєстрував право власності на земельну ділянку.

Право власності є непорушеним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Стретч проти Сполученого Королівства від 24 липня 2003 року; Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує захист прав на землю, тобто наявних у особи і дійсних прав на землю, зареєстрованих у встановленому законом порядку, а також встановлює способи такого захисту.

Відповідно до частини 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 5 ЦПК України визначаються способи захисту, які застосовуються судом. Так, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так, згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України одним з способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі тощо.

Прийняте Білецьківською сільською радою Кременчуцького району, як суб'єктом владних повноважень, рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення для оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 та рішення про передачу вказаній особі у власність спірної земельної ділянки є ненормативними актами органу місцевого самоврядування, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо надання дозволу на розробку проекту відведення та рішення про передачу у власність земельної ділянки, тобто ненормативних актів, що застосовуються одноразово і з прийняттям яких виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки такі рішення органу місцевого самоврядування вичерпали свою дію шляхом виконання. Їх скасування не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки в останнього виникло право власності на земельну ділянку і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

До також ж висновку прийшов й Верховний Суд України в Постанові від 29 листопада 2016 року по справі №815/13/16. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 11 листопада 2014 року по справі № 21-405-14а.

Керуючись ст. ст. 1, 18, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання нечинними та скасування рішень Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 16 жовтня 2015 року про надання дозволу на розробку проекту відведення для оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 та рішення Білецьківської сільської ради від 15 листопада 2016 року про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,1438 га (кадастровий номер 5322480401:01:003:0111) за адресою: с. Білецьківка Кременчуцький район, провулок Садовий, 2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - відмовити в повному обсязі.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяОСОБА_11