Постанова

від 17.05.2018 по справі 536/2059/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/2059/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1104/18Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Панченка О.О.,

суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року, ухваленого під головуванням судді Колотієвського О.О. в м. Кременчуці, Полтавської області зі складанням повного тексту рішення 02 березня 2018 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_3 про визнання нечинними та скасування рішень Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що він проживає в домоволодінні №3 по провулку Садовому в с.Білецьківка Кременчуцького району Полтавської області, яке належить на праві власності його сину. Позивач користується розташованою біля його домоволодіння земельною ділянкою площею 0,13 га, на підставі наказу №48 від 20.05.1989 року Радгоспу Більшовик Кременчуцького управління сільського господарства.

Позивачу стало відомо, що рішенням Білецьківської сільської ради Кременчуцького району від 16 жовтня 2015 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою провулок Садовий, 2 в с. Білецьківка гр. ОСОБА_3, а рішенням Білецьківської сільської ради Кременчуцького району від 15.11.2016 року вказану земельну ділянку площею 0,1438 га (кадастровий номер 5322480401:01:003:0111) передано у власність ОСОБА_3

Вважаючи, що зазначені рішення Білецьківської сільської ради Кременчуцького району порушують його права як землекористувача вказаної земельної ділянки, позивач просив позов задовольнити, визнати нечинними та скасувати рішення Білецьківської сільської ради Кременчуцького району від 16.10.2015 року про надання дозволу на розробку проекту відведення для оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 та рішення Білецьківської сільської ради від 15.11.2016 року про передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,1438 га (кадастровий номер 5322480401:01:003:0111) за адресою с.Білецьківка Кременчуцького району, провулок Садовий, 2, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року ОСОБА_2 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій вказуючи на те, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

На підставі ч. 13 ст. 7 та ст. 369 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку , що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Як передбачено ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що з 1986 року ОСОБА_2 проживає в домоволодінні в селі Білецьківка Кременчуцького району Полтавської області по вул. Садовій, 3 (з 23.02.2016 року вул. Перемоги (а.с. 24)), яке належить на праві спільної сумісної власності дітям позивача - ОСОБА_4 та Захаржевській (дошлюбне прізвище Павлова) ОСОБА_5.

Відповідно до рішення від 03 серпня 2007 року сімнадцятої сесії п'ятого скликання Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області земельна ділянка площею 0, 25 га по вулиці Садовій, 3 в селі Білецьківка передана у спільну сумісну власність для обслуговування будинку і господарських будівель ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с. 220).

Позивач користується розташованою біля його домоволодіння земельною ділянкою площею 0,13 га.

При цьому ОСОБА_2 посилається на копію наказу №48 Радгоспу Більшовик Кременчуцького управління сільського господарства від 20.05.1989 року як на правову підставу виникнення у нього права користування відповідною ділянкою, згідно якого позивачу донаділено земельну ділянку в розмірі 0, 13 га, у зв'язку з тим, що вона розташована біля домоволодіння і він ним користується в с. Білецьківка вул. 40 років Перемоги, 3 (з 1996 року вул. Садова, 3) (а.с. 4).

Далі судом встановлено що, 28 квітня 2015 року ОСОБА_2 звертався до Білецьківської сільської ради з заявою про надання йому дозволу на розборку проекту відведення земельної ділянки, яка розташована в с.Білецьківка, вул.. 40 річчя Перемоги, 6.

30 квітня 2015 року рішенням Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області у задоволенні вказаного клопотання позивача від 28 квітня 2015 року відмовлено. Позивач скористався своїм правом на оскарження вказаного рішення в судовому порядку. Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 листопада 2016 року у справі №536/1566/16-а адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду, вказане рішення є чиним та не скасоване в загальному порядку (а.с 174-175).

Рішенням сімдесят шостої сесії шостого скликання Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 16 жовтня 2015 року надано дозвіл гр-ну ОСОБА_3 на розроблення проекту відведення для оформлення права власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Білецьківка по провулку Садовому, 2 із земель не наданих у власність та постійне користування (рілля) в межах населених пунктів (а.с. 74).

Рішенням дев'ятої сесії сьомого скликання Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 15 листопада 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1438 га (кадастровий номер 5322480401:01:003:0111) за адресою: с. Білецьківка Кременчуцький район, провулок Садовий, 2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 77)..

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження виникнення права користування земельною ділянкою, зокрема доказів відведення йому відповідної земельної ділянки чи затвердження сільською радою рішення радгоспу про виділення земельної ділянки, або доказів реєстрації права користування спірною земельною ділянкою площею 0,13 га., а оскаржувані рішення прийняті Білецьківською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області в межах наданих статтею 12 Земельного кодексу України повноважень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його вірним і обґрунтованим.

Згідно статті 16 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 року в редакції станом на 25 жовтня 1988 року, надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Відповідно до статті 19 ЗК УРСР колгоспи, радгоспи, інші підприємства, організації і установи у встановлених законом випадках можуть надавати з закріплених за ними земель земельні ділянки у вторинне користування. При цьому, згідно пункту 6 частини 1 статті 12 1 Кодексу сільські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на своїй території затверджують рішення загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених) або адміністрації радгоспу, підприємства, організації, установи про наділення присадибних ділянок робітникам, службовцям, пенсіонерам та інвалідам, які проживають у сільських населених пунктах.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, наголошує на тому, що згідно копії наказу № 48 від 20.05.1989 року та у відповідності до ст. 19 ЗУ УРСР, в нього виникло право користування спірною земельною ділянкою. Після припинення діяльності Радгоспу Більшовик вказана земельна ділянка у ОСОБА_2 не вилучалася, він продовжував користуватися нею та сплачував кошти за її користування.

Проте, вказані доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки хоча зазначеними нормами ЗК УРСР дійсно передбачалася можливість прийняття загальними зборами членів колгоспу або адміністрацією радгоспу, підприємства, організації, установи про наділення присадибних ділянок, однак таке рішення потребувало обов'язкового затвердження сільською Радою народних депутатів.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу Української РСР приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, заборонялося.

Таким чином, наданий позивачем наказ № 48 від 20 травня 1989 року, не може бути підставою виникнення у ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: с. Білецьківка Кременчуцького району, провулок Садовий, 2, оскільки чинні на той час норми ЗК УРСР не передбачали наказ радгоспу як підставу виникнення права на землю.

Разом з тим, безпідставними є посилання позивача на те, що він до передачі земельної ділянки ОСОБА_3 набув право на неї в порядку набувальної давності, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 119 ЗК України передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом і лише за рішенням суду. Таким чином, і в цьому випадку право на землю у позивача могло б виникнути лише після державної реєстрації такого права.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Державній реєстрації підлягають документи, зазначені у ст. 126 ЗК України такі як державний акт на право власності на земельну ділянку, договір оренди та інші.

Наведені доводи в апеляційній скарзі з приводу набуття права за набувальною давністю не є переконливими, адже сам по собі факт тривалого користування земельною ділянкою та сплата земельного податку не є тією підставою, з якою цивільний закон пов'язує виникнення права власності за набувальною давністю. Крім того, з окремим позовом про визнання права власності на спірну земельну ділянку за набувальною давністю ОСОБА_2 не звертався.

Відповідно до ст. 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ч.5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вказане, а саме відсутність доказів на право користування спірною земельною ділянкою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушень прав та інтересів позивача, а відповідно, суд вірно не вбачав підстав для визнання незаконними чи скасування правових актів індивідуальної дії, якими є рішення, що оскаржуються, оскільки такі рішення були прийняті уповноваженим органом в межах наданих йому повноважень.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна правова оцінка. В судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, а відтак суд обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Як убачається в цілому доводи апеляційної скарги є надуманими, та такими, що зводяться в основному до переоцінки доказів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 374, ч.1 ст.375, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_7 /підпис/ ОСОБА_8

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області

Повний текст судового рішення виготовлено 17 травня 2018 року.