Рішення

від 06.03.2018 по справі 826/11479/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2018 року 13:18 № 826/11479/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НОРДОН" доГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0025511402, №0025521402 та №0025531402 від 06.07.2017р.,

За участі представників сторін:

Позивача: Фисан Р.Ю.;

Відповідача: Станіславський Д.М.;

Свідок: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва перебуває позов Товариства з обмеженою відповідальністю НОРДОН до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2017 № 0025511402, № 0025521402 та № 0025531402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 30.11.2017, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Подана позивачем заява про збільшення позовних вимог від 30.10.2017, в судовому засіданні 06.03.2017 була знята з розгляду представником позивача, з урахуванням чого на розгляді перебувають первинно заявлені позовні вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми доходів, податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ є хибними , базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке на думку контролюючого органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до відповідних показників податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2017 відповідачем на підставі акта перевірки № 420/10-36-14-02/39117799 від 21.06.2017, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0025511402, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 134.1.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток всього в сумі 561 564 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 504 151 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 57 413 грн;

- 0025521402, яким позивачу за порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 126 085 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 100 868 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25 217 грн;

- 0025531402, яким позивачу за порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 364 235 грн за грудень 2016 року.

Як вбачається з акта перевірки, рішення ДФС України про результати розгляду скарги та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та зменшення розміру від'ємного значення, ґрунтується на обставинах безтоварності господарським операцій між позивачем і ТОВ Глорія Груп .

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, вбачається контролюючому органу з огляду на порушення норм податкового законодавства контрагентом контрагента позивача - ТОВ Форевер Фрутс , тобто особою, з якою позивач безпосередньо у господарські взаємовідносини не вступав.

Посилаючись на АІС Податковий блок , в контексті відсутності у контролюючого органу інформації про трудові та виробничі ресурси ТОВ Форевер Фрутс для постачання фруктів та овочів, а також на відсутність у видах економічної діяльності ТОВ Форевер Фрутс такого КВЕД, який передбачав би торгівлю овочами, фруктами, відповідач, як наслідок, дійшов висновку про здійснення прямим контрагентом позивача - ТОВ Глорія Груп нереальних (безтоварних) господарських операцій на адресу позивача, в зв'язку з обривом ланцюга постачання ТОВ Форевер Фрутс - ТОВ Глорія Груп - ТОВ Нордон .

Інших обставин збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій акт перевірки в собі не містить.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття безтоварність (господарської операції).

Разом з тим, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ч.6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

За таких обставин, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагента позивача, яка (фіктивність), встановлена в акті перевірки з огляду на інформацію АІС Податковий блок , не сприймаються судом, як преюдиційна обставина, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагента позивача або безпосередньо посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю НОРДОН , було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України.

Разом з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин по справі, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

08 квітня 2014 року між ТОВ НОРДОН (покупець) та ТОВ Глорія Груп (постачальник) укладено договір поставки № 476, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар згідно з замовленням Покупця, а покупець прийняти його відповідно до накладних та протоколу узгодження ціни, що є невід'ємною частиною договору, та оплатити товар у строки, зазначені в п.3.2 договору.

Моментом передачі права власності на товар є момент фізичного одержання товару Покупцем та підписання уповноваженими представниками обох сторін накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від постачальника покупцеві.

Пунктом 2.4 договору визначено, що поставка товару на склад покупця здійснюється на умовах DDP транспортом постачальника й за рахунок постачальника.

Постачальник здійснює поставку товару згідно з графіком поставок з наданням покупцеві наступних документів: видаткова накладна, податкова накладна, посвідчення про якість (якщо необхідно), сертифікат відповідності або ветеринарне свідоцтво (п.2.8 Договору).

Поставка товару підтверджується належним чином завіреними копіями накладних, видаткових накладних, податкових накладних, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, платіжних доручень, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу з приводу відсутності ТТН, як первинного документу, що підтверджує факт перевезення товару, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 2.4 Договору поставки № 476 від 08.04.2014 року, підписаного між Позивачем та ТОВ ГЛОРІЯ ГРУП , поставка товару на склад Позивача здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010) транспортом Постачальника та за рахунок Постачальника.

Термін DDP означає, що Постачальник здійснює доставку Позивачеві товару без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Отже, саме Постачальник несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця.

Враховуючи зазначені положення договору поставки, є можливим дійти висновку, що Позивач, у даному випадку, не є учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договором, має обов'язок прийняти товар у себе на складі, в зв'язку з чим наявність у ТОВ Нордон транспортних перевізних документів не є обов'язковою, адже ТТН, за таких обставин, може бути обов'язковим первинним документом лише для перевізника.

Разом з тим, позивачем надано до матеріалів справи Договір позички транспортного засобу № 4451 від 02.03.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_3 (директор ТОВ Глорія Груп в перевіряємий період) передав у користування ТОВ ГЛОРІЯ ГРУП транспортний засіб типу фургон малотоннажний - В, марки Mercedes-Benz, модель - SPRINTER 313 CDI, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_5, колір - білий, державний номерний знак НОМЕР_4, для перевезення вантажів при здійсненні господарської діяльності.

Вказані обставини, на переконання Суду, свідчать на користь наявності у контрагента позивача технічних можливостей на перевезення товару позивачу, тобто наявності можливостей для належного виконання умов п.2.4 Договору поставки в частині безпосередньо перевезення товару.

Наявні в матеріалах справи та досліджені Судом видаткові накладних, містять в собі інформацію про: назву підприємства, від імені якого складений документ, назву документа, дату і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи оci6, які відвантажили та прийняли товар , а отже, такі видаткові накладні є достатнім та належним чином оформленим первинним документом, який підтверджує факт поставки товару на склад Позивача.

Досліджуючи питання економічної доцільності купівлі позивачем овочів та фруктів на предмет їх подальшого використання в господарській діяльності з метою отримання прибутку, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Матеріалами справи свідчать на користь того, що товар, отриманий позивачем у ТОВ ГЛОРІЯ ГРУП за Договором поставки № 476 від 08.04.2014 року, призначався для подальшої реалізації кінцевим споживачам у приміщенні магазину МегаМаркет , що знаходиться за адресою: Київська обл., м Бровари, вул. Київська, 316/2. При цьому, наявність у Позивача складських приміщень для зберігання придбаного товару та приміщення магазину для подальшої реалізації такого товару кінцевим споживачам, а також необхідного обладнання для роботи магазину МегаМаркет , підтверджується:

- договором оренди № 28/02/14-Н від 28.02.2014 з додатковими угодами, строком дії до 31.01.2017, предметом якого є оренда приміщень загальною площею 15 445 кв.м. за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 316/2;

- договором оренди обладнання №о/14/СЛ від 01.05.2014 (орендодавець - ТОВ Продагросервіс ), строком дії до 31.03.2017, предметом якого є оренда обладнання для здійснення господарської діяльності, згідно акту прийому-передачі обладнання від 01.05.2014.

Факт приймання товару в рамках спірних правовідносин підтверджується наступними обставинами.

Так, на виконання вимог Наказу директора ТОВ HOPДОН № 1ОД від 22.04.2014 р. Позивачем було створено комісію по прийому товарів за договорами поставки у наступному складі: ОСОБА_4 - завідувач складу, ОСОБА_5 - заступник завідувача складу, ОСОБА_6 - заступник завідувача складу, ОСОБА_7 - заступник завідувача складу, ОСОБА_8 - заступник завідувача складу, ОСОБА_9 - заступник завідувача складу, ОСОБА_10 - заступник завідувача складу, ОСОБА_11 - заступник завідувача складу, ОСОБА_12 - заступник завідувача складу, ОСОБА_13 - заступник завідувача складу.

Згідно Наказу № 2ОД від 02.06.2014 року, до складу вищевказаної комісії включено також ОСОБА_14 - заступника завідувача складу.

Пунктом 4 наказу № 1ОД від 22.04.2014 року встановлено, що прийом товару на склад оформляється актами приймання. При цьому, уповноважені особи Позивача на підписання видаткових накладних/накладних, мали право їх підписувати виключно після складання та підписання комісією відповідних актів приймання (п. 7 Наказу № 1ОД від 22.04.2014 року). Аналогічні положення містяться в наказі № 2ОД від 02.06.2014 року.

На підтвердження реальності здійснення операції за Договором поставки № 476 від 08.04.2014 р., позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії актів приймання, на підставі яких поставлений від ТОВ ГЛОРІЯ ГРУП товар приймався на склад та на підставі яких підписувалися видаткові накладні.

Крім того, Позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії довіреностей на отримання товару за Договором поставки № 476 від 08.04.2014 р. та підписання видаткових накладних на зазначений товар, а також накази про прийом на роботу осіб, уповноважених приймати товар та підписувати видаткові накладні.

З метою додаткового підтвердження тієї обставини, що позивач займається торгівельною діяльністю, позивачем до матеріалів справи долучено копії реєстраційних посвідчень, виданих Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на 48 РРО, через якій було здійснено розрахункові операції при продажу кінцевим споживачам товару, зокрема й того, який було придбано за договором поставки у ТОВ Глорія Груп .

В той же час, доказом реалізації придбаних овочів та фруктів кінцевим споживачам, є копії фіскальних чеків, долучені позивачем до матеріалів справи.

Надаючи оцінку посиланням контролюючого органу на обрив ланцюга постачання: ТОВ Форевер Фрутс - ТОВ Глорія Груп - ТОВ Нордон , Суд зазначає наступне.

Так, в даному випадку контролюючий орган посилається на те, що ТОВ Глорія Груп не мало можливості фактично здійснити поставку товарів позивачу, що, в свою чергу, вказує на придбання овочів та фруктів позивачем за рахунок надходження товару з джерела невідомого походження, що вказує на їх безоплатне отримання

Такі доводи контролюючого орану не знайшли свого документального підтвердження під час розгляду справи, адже товари, які поставлялись Позивачеві за період дії Договору поставки № 476 від 08.04.2014 року, мають реальне джерело походження та були придбані ТОВ ГЛОРІЯ ГРУП у третіх осіб - постачальників, в тому числі у ТОВ ІЛМА ТРЕЙД (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39008578) за договором поставки № 246 від 01.06.2014 року.

Пунктами 1.1 та 1.2. договору поставки № 246 встановлено, що ТОВ ІЛМА ТРЕЙД (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ ГЛОРІЯ ГРУП (Покупець) товар - фрукти та овочі, кількість, ціна, асортимент яких визначається у видаткових накладних, а ТОВ ГЛОРІЯ ГРУП зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним з видів господарської діяльності ТОВ ІЛМА ТРЕЙД є - Код КВЕД 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами .

Таким чином, зі сторони ТОВ ГЛОРІЯ ГРУП вищевказана операція з поставки товару Позивачеві по суті носила характер перепродажу продукції, що не заборонено законодавством та не потребує значних трудових та організаційних ресурсів.

Позивачем отримано від ТОВ ГЛОРІЯ ГРУП та долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії видаткових накладних на товар, який був придбаний ТОВ Глорія Трейд у ТОВ ІЛМА ТРЕЙД та в подальшому постачався Повивачеві по Договору поставки № 476 від 08.04.2014 року.

Порівнявши зміст та обсяг господарської операції з поставки товару ТОВ Ілма Трейд на ТОВ Глорія Груп та з поставки товару ТОВ Глорія Груп на позивача, що міститься у відповідних видаткових накладних, Судом встановлено, що більша частина товару, поставленого Позивачеві від ТОВ ГЛОРІЯ ГРУП , була придбана останнім саме у TOR ІЛМА ТРЕИЛ

Таким чином, судом встановлено джерело походження товарів, що постачалися ТОВ ГЛОРІЯ ГРУП на позивача, внаслідок чого доводи Відповідача про поставку товару з джерела невідомого походження документально не підтвердженні та зроблені виключно на підставі припущень посадових осіб контролюючого органу.

Допитаний в якості свідка по справі громадянин України ОСОБА_3 (директор ТОВ Глорія Груп в період з квітня 2014 по жовтень 2015), підтвердив, що дійсно мав господарські взаємовідносини з ТОВ Нордон в рамках договору поставки №476 від 08.04.2014. До моменту укладення вказаного договору, ОСОБА_3 спілкувався з менеджером ТОВ Нордон - ОСОБА_15

Свідок повідомив, що поставляв позивачу овочі та фрукти за наслідками отримання відповідних замовлень; поставку товару виконував самостійно за допомогою транспортного засобу типу фургон малотоннажний - В, марки Mercedes-Benz, модель - SPRINTER 313 CDI, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_5, колір - білий, державний номерний знак НОМЕР_4.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в наданих до перевірки документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, контролюючий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача та третіми особами, з якими позивач безпосередньо у взаємовідносин не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до кладу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. а ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних та видаткових накладних, актів виконаних робіт, дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б контрагентам позивача збільшувались/зменшувались суми грошових зобов'язань по ПДВ та податку на прибуток, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності на підставі зазначених вище досліджених судом господарських операцій.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.07.2017 № 0025511402, № 0025521402 та № 0025531402, складені Головним управління Державної фіскальної служби у Київській області.

3.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нордон (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39117799, адреса: 07400, Київська обл., місто Бровари, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, будинок 316/2) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 778,26 (п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім грн, 26 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39393260, адреса: 03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 5-А).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено 13.03.2018.

Суддя П.О. Григорович