Постанова

від 25.07.2018 по справі 826/11479/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11479/17 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Вергелес Я.В.,

представника відповідача: Станіславський Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НОРДОН до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ НОРДОН звернулося у суд із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.07.2017 № 0025511402, № 0025521402 та № 0025531402, якими йому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток та податок на додану вартість, а також зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ.

В обгрнтування вимог посилається на те, що висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки є хибними, базуються на суб'єктивних припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2018 року позов задоволено.

Судове рішення умотивовано тим, що доводи відповідача щодо нікчемності договору між позивачем та ТОВ Глорія Груп спростовуються належними та допустимими доказами, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування вимог посилається на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм права, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ НОРДОН з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.02.2014 по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.06.2017 року №420/10-36-14-02-13/39117799.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 06 липня 2017 року:

- 0025511402, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 134.1.1 Податкового кодексу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток усього в сумі 561 564 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 504 151 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 57 413 грн.;

- 0025521402, яким позивачу за порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3 Податкового кодексу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 126 085 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 100 868 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25 217 грн.;

- 0025531402, яким позивачу за порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3 Податкового кодексу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 364 235 грн. за грудень 2016 року.

Уважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку рішенням відповідача, колегія суддів ураховує наступне.

Статтею 1 Закону від 16.07.99 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення податковий орган виходив із того, що про безтоварність господарської операції свідчать факти порушення податкового законодавства контрагентом контрагента позивача - ТОВ Форевер Фрутс . Зокрема, відповідач вказує, що в АІС Податковий блок відсутня інформація про трудові та виробничі ресурси ТОВ Форевер Фрутс для постачання фруктів та овочів, а також на те, що у видах економічної діяльності цього товариства відсутній такий вид як торгівля овочами, фруктами, що на думку відповідача вказує на здійснення контрагентом позивача - ТОВ Глорія Груп нереальних (безтоварних) господарських операцій на адресу позивача, виходячи із ланцюга постачання.

Колегія суддів уважає такі висновки протиправними, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 08 квітня 2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ Глорія Груп (постачальник) укладено договір поставки № 476, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар згідно з замовленням покупця, а покупець прийняти його відповідно до накладних та протоколу узгодження ціни, що є невід'ємною частиною договору, та оплатити товар у строки, зазначені в п.3.2 договору.

Моментом передачі права власності на товар є момент фізичного одержання товару покупцем та підписання уповноваженими представниками обох сторін накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від постачальника покупцеві.

Пунктом 2.4 договору визначено, що поставка товару на склад покупця здійснюється на умовах DDP транспортом постачальника й за рахунок останнього.

Згідно п. 2.8 договору постачальник здійснює поставку товару згідно з графіком поставок з наданням покупцеві наступних документів: видаткова накладна, податкова накладна, посвідчення про якість (якщо необхідно), сертифікат відповідності або ветеринарне свідоцтво.

На підтвердження здійснення вказаних операцій, їх оплату та використання товару у своїй господарській діяльності позивачем надано: договір поставки, податкові накладні, видаткові накладні, накладну на повернення, висновки державної санітарно - епідеміологічної експертизи, ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, договір оренди, акт приймання - передачі орендованої площі, протокол погодження договірної ціни, договір оренди обладнання, реєстраційні посвідчення, акти приймання, накази про прийняття на роботу, довіреності, акт звіряння взаємних розрахунків, платіжні доручення, копії фіскальних чеків, договір позички транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані документи відповідають вимогам статті 9 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та розкривають зміст та обсяг господарських операцій з надання обумовлених договором послуг (містять найменування товару, одиницю виміру, ціну та прізвища осіб, які передавали та приймали такі товари).

Матеріалами справи також підтверджується, що усі фінансово - господарські зобов'язання відображені в податковому обліку позивача, що не спростовано відповідачем.

При цьому, покликання відповідача на відсутність ТТН, як первинного документу, що підтверджує факт перевезення товару, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 2.4 договору поставки № 476 від 08.04.2014 року поставка товару на склад позивача здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010) транспортом постачальника та за рахунок постачальника.

Тобто, позивач не є учасником транспортних відносин у даному випадку та з урахуванням особливостей, передбачених договором, має обов'язок лище прийняти товар у себе на складі, тобто наявність у позивача транспортних перевізних документів не є обов'язковою.

До того ж, в матеріалах справи наявний Договір позички транспортного засобу № 4451 від 02.03.2014 року, відповідно до якого Цап А.І. (директор ТОВ Глорія Груп в перевіряємий період) передав у користування ТОВ Глорія Груп транспортний засіб типу фургон малотоннажний - В, марки Mercedes-Benz, модель - SPRINTER 313 CDI, 2007 року випуску, для перевезення вантажів при здійсненні господарської діяльності, що свідчить про наявність у контрагента позивача технічних можливостей на перевезення товару.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується той факт, що товар, отриманий позивачем у ТОВ Глорія Груп за договором поставки № 476 від 08.04.2014 року, призначався та був використаний для подальшої реалізації кінцевим споживачам у приміщенні магазину МегаМаркет , що знаходиться за адресою: Київська обл., м Бровари, вул. Київська, 316/2.

На підтвердження чого позивачем надано суду докази наявності складських приміщень для зберігання придбаного товару та магазину для подальшої його реалізації кінцевим споживачам, а також необхідного обладнання для роботи магазину МегаМаркет .

Факт приймання товару в рамках спірних правовідносин також підтверджується матеріалами справи, зокрема наказом про створення комісії по прийому товарів за договорами поставки, копіями актів приймання, на підставі яких поставлений від ТОВ Глорія Груп товар приймався на склад та підписувалися видаткові накладні, копіями довіреностей на отримання товарів та підписання видаткових накладних, а також наказами про прийом на роботу осіб, уповноважених приймати товар та підписувати видаткові накладні.

Окрім того, на підтвердження зайняття торгівельною діяльністю, позивачем до матеріалів справи долучено копії реєстраційних посвідчень, виданих Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на 48 РРО, через які було здійснено розрахункові операції при продажу кінцевим споживачам товару, зокрема й того, який було придбано за договором поставки у ТОВ Глорія Груп .

Доводи контролюючого органу стосовно того, що ТОВ Глорія Груп не мало можливості фактично здійснити поставку товарів позивачу, що, в свою чергу, вказує на придбання овочів та фруктів позивачем за рахунок надходження товару з джерела невідомого походження, що вказує на їх безоплатне отримання, на думку судової колегії також є безпідставними.

Так, матеріалами справи підтверджується, що товари, які поставлялись позивачеві за період дії договору поставки № 476 від 08.04.2014 року, мають реальне джерело походження та були придбані ТОВ Глорія Груп у третіх осіб - постачальників, в тому числі у ТОВ Ілма Трейд (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39008578) за договором поставки № 246 від 01.06.2014 року.

Пунктами 1.1 та 1.2. договору поставки № 246 передбачено, що ТОВ Ілма Трейд (продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ Глорія Груп (покупець) товар - фрукти та овочі, кількість, ціна, асортимент яких визначається у видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним з видів господарської діяльності ТОВ Ілма Трейд є - код КВЕД 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами .

При цьому, позивачем отримано від ТОВ Глорія Груп та долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії видаткових накладних на товар, який був придбаний у ТОВ Ілма Трейд та в подальшому постачався повивачеві за договором поставки № 476 від 08.04.2014 року.

Із змісту та обсягу господарської операції з поставки товару ТОВ Ілма Трейд на адресу ТОВ Глорія Груп та з поставки товару ТОВ Глорія Груп на адресу позивача, убачається, що більша частина товару, поставленого позивачеві від ТОВ Глорія Груп , була придбана останнім саме у TOR Ілма Трейд .

Отже, судом встановлено джерело походження товарів, що постачалися ТОВ Глорія Груп на адресу позивача, що свідчить про безпідставність доводів відповідача щодо поставки товару з джерела невідомого походження, які документально не підтверджені.

Серед наведеного, колегія суддів також ураховує, що допитаний у суді першої інстанції у якості свідка Цап А.І. (директор ТОВ Глорія Груп в період з квітня 2014 по жовтень 2015), підтвердив, що дійсно мав господарські взаємовідносини з ТОВ НОРДОН в рамках договору поставки №476 від 08.04.2014, поставляв позивачу овочі та фрукти за наслідками отримання відповідних замовлень; поставку товару виконував самостійно за допомогою транспортного засобу типу фургону малотоннажного.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з вказаним контрагентом є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

У той час як податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Покликання податкової інспекції на недобросовісність намірів контрагента позивача та контрагента його контрагента у здійсненні господарських відносин не заслуговують на увагу з огляду на те, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (навіть якщо і мало місце) має правові наслідки саме для такого контрагента, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер , тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 30 липня 2018 року.)