Рішення

від 13.03.2018 по справі 752/20587/17

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/20587/17

Провадження № 2/752/2046/18

РІШЕННЯ

Іменем України

13.03.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представленої у судовому засіданні адвокатом ОСОБА_2.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ернст енд Янг" (представленого у судовому засіданні представниками за довіреністю ОСОБА_4, ОСОБА_5І.) про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

встановив :

06.10.2017 Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ернст енд Янг", в якому просив:

1) скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Ернст енд Янг" від 07.09.2017 №104-к про звільнення ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу перекладів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ернст енд Янг" з 08.09.2017;

2) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ернст енд Янг" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що наказом №104-к від 07.09.2017 ОСОБА_1 було незаконно звільнено у зв'язку із скорочення штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України, так як відповідачем порушено вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки протягом двомісячного терміну попередження про її звільнення позивачу не було запропоновано будь-якої роботи, яку вона відповідно до своєї фахової підготовки та з урахуванням досвіду роботи могла б обіймати. При цьому, протягом цього двомісячного терміну у відповідача були вакантні посади. Також, позивач зазначає, що при звільненні мала переважне право на залишення на роботі відповідно до ч. 2 ст. 42 КЗпП України, оскільки вона: 1) безперервно працювала у ТОВ "Ернст енд Янг"/пов'язаних юридичних особах більше 22 років; 2) має родичів на утриманні; 3) мала заохочення та не мала стягнень.

В судовому засіданні 20.11.2017 представником позивача адвокатом ОСОБА_2 було подано пояснення (а.с. 32-33) та клопотання (а.с. 34, додатки - а.с. 35-50) про долучення до матеріалів справи ряду доказів. У поясненнях, з посиланням на лист відповідача від 30.10.2017 №5531 (а.с. 36-38) вказується, що у період з 04.07.2017 по 07.09.2017 у ТОВ "Ернст енд Янг" мали місце зміни в організації виробництва і праці та розширення штату (чисельності) працівників. Зазначається, що позивачу не була запропонована вакантна посада асистента, оголошення про яку було розміщено у спеціалізованих інтернет-виданнях 04.07.2017 і яку за кваліфікацією могла б зайняти позивач. Також наводиться інформація, що 18.09.2017 відповідачем прийнято на посаду перекладача іншого працівника.

20.11.2017 представником відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні було подано Заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 51-54, додатки - а.с. 55-57). У запереченнях вказується, що у період з 04.07.2017 по 07.09.2017 у штаті ТОВ "Ернст енд Янг" були наявні вакантні посади, проте позивач не відповідала жодній з них за кваліфікаційними вимогами (освіта, досвід роботи, спеціальні знання та вміння), тому вони їй не пропонувались. Спростовуються твердження позивача про порушене переважне право на залишення на роботі (ч. 2 ст. 42 КзпП України), оскільки: 1) ТОВ "Ернст енд Янг" зареєстроване у 2004 році, тобто позивач не працювала у товаристві більше 22 років; 2) позивачем не вказано, яких саме утриманців вона має та не надано відповідних доказів; 3) посада ОСОБА_1 у штатному розкладі була єдина, тож були відсутні особи, перед якими позивач мала переважне право на залишення на роботі. Наводяться докази зміни в організації виробництва і праці у ТОВ "Ернст енд Янг", необхідність яких була обумовлена економічною недоцільністю існування відділу перекладу у штаті Товариства, з посиланням на доповідну записку від 23.06.2017 (а.с. 55) та протокол засідання дирекції товариства (а.с. 56-58).

14.12.2017 представником відповідача ОСОБА_4 через канцелярію суду було подано письмові пояснення по справі, які містили клопотання про долучення доказів (а.с. 67-72, додатки - а.с. 73-110). У поясненнях надані відповіді на твердження позивача, викладені у наданих 20.11.2017 поясненнях представника позивача (датованих 17.11.2017). Вказується, що позивач діяв у відповідності з ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу (ГК) України, відповідно до якої підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Зазначається, що у період з 04.07.2017 по 07.09.2017 у товаристві було працевлаштовано 13 осіб, серед яких одна особа зайняла посаду асистента, проте позивач не могла зайняти цю посаду з огляду на її невідповідність кваліфікаційним критеріям. Спростовуються доводи позивача про прийняття на посаду перекладача до товариства іншої особи. У цих же поясненнях обґрунтовано клопотання про долучення додаткових доказів, оскільки у позовній заяві ОСОБА_1 не було зазначено конкретних посад, які вона, на її погляд, могла б зайняти в силу наявності в неї належної кваліфікації, і така інформація стала доступною Відповідачу лише після проведення засідання 20.11.2017 р.

19.02.2018 представником позивача адвокатом ОСОБА_2 через канцелярію суду було подано ряд заяв та клопотань:

- заява про приєднання доказів для відшкодування судових витрат (з процесуальних питань) (а.с. 115-116, додатки - а.с. 117-123);

- клопотання про безпосереднє дослідження доказів (з процесуальних питань) (а.с. 124-125);

- клопотання про надання пояснень та приєднання доказів до матеріалів справи (з процесуальних питань, у порядку ст. 241 ЦПК України) (а.с. 126-127);

- клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (з процесуальних питань) (а.с. 128-129, додатки - а.с. 130-182);

- клопотання про подання додаткових пояснень (а.с. 183-184, додатки - а.с. 185-188).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала заявлені вимоги за вищевикладеними обставинами та просила їх задовольнити в повному обсязі. Також, представник позивача просила, з урахуванням клопотання про подання додаткових пояснень (а.с. 183-184, додатки - а.с. 185-188), уточнити позовні вимоги, а саме - стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідача у сумі 190 240,04 грн., відповідно до розрахунку (а.с. 185). Зазначала, що відповідач розміщував у спеціалізованих інтернет виданнях оголошення про вакантну посаду асистента, у якій не вказувалось про необхідність наявності у претендента на посаду спеціалізованої (юридичної або економічної) вищої освіти. Також було наголошено, що відповідач після звільнення позивача прийняв на роботу іншу особу (ОСОБА_6) на посаду перекладача.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, вказуючи на те, що звільнення позивача було проведено з дотриманням всіх вимог закону, зокрема - п. 1 ч. 1 ст. 40, ст.ст. 42, 49-2 КзпП України. Підтримали міркування та доводи, викладені у поданих до суду запереченнях та письмових поясненнях. Вказували, що позивач не підтвердив доказами ряд обставин, на які він та її представник посилались. Зазначили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ернст енд Янг" оголошень у спеціалізованих інтернет-виданнях щодо наявної вакантної посади асистента не розміщувало, а ОСОБА_6 не перебуває у трудових відносинах з товариством.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані сторонами письмові пояснення та докази, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Перевіряючи обставини по справі судом встановлено, що відповідно до Доповідної записки Менеджера з адміністративної діяльності ТОВ "Ернст енд Янг" від 23.06.2017 (а.с. 55) було запропоновано дирекції ТОВ "Ернст енд Янг" поставити питання про можливість скорочення відділу перекладів товариства, з огляду на збільшення у 2016-2017 роках кількості замовлень перекладів у зовнішніх перекладачів та систематичне зменшення кількості штатних одиниць адміністративного персоналу товариства. Наведені у доповідній записці факти були досліджені дирекцією ТОВ "Ернст енд Янг", що підтверджується протоколом від 26.06.2017 (а.с. 56-58). У ході засідання дирекції відповідача були розглянуті економічні показники діяльності відділу перекладів Товариства (в якому працювала лише позивач), згідно яких:

- у 2016 календарному році витрати на утримання відділу перекладів становили 1 181 347,95 грн., станом на 31.05.2017 р. відповідні витрати становили 375 269,07 грн.

- у 2015 календарному році (з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року) за послуги зовнішніх перекладачів було сплачено 57 623,50 грн; у 2016 календарному році (01.01.2016 - 31.12.2016 року) на послуги цих же перекладачів було витрачено 81 087,60 грн., в той час як у 2017 календарному році (станом на 26.06.2017 р.) на ці ж послуги аналогічних постачальників мало бути витрачено виходячи з виставлених рахунків постачальниками послуг суму 106 414,19 грн. Тобто, прослідковувалась тенденція до суттєвого зростання витрат на переклад, здійснений зовнішніми постачальниками послуг, що не входять до штату товариства;

- дохід, згенерований роботою ОСОБА_1, становив гривневий еквівалент 888,5 доларів США, у 2016 році - гривневий еквівалент 2 193,00 доларів США відповідно.

- навантаження на відділ перекладів виходячи з системи обліку робочого часу товариства за фінансовий 2017 рік зменшилось, оскільки персонал товариства став частіше звертатись до зовнішніх перекладачів.

На підставі наведених фактів дирекцією ТОВ "Ернст енд Янг" було прийнято рішення: 1) визнати продовження існування відділу перекладу у штаті товариства недоцільним та економічно необґрунтованим; 2) ініціювати скорочення відділу перекладів.

Відтак, з метою удосконалення роботи підприємства та враховуючи фінансові показники діяльності відділу перекладів ТОВ "Ернст енд Янг" за 2016-2017 роки, нестабільну економічну ситуацію в країні, що має негативний вплив на господарську діяльність підприємства, керуючись положеннями ч. 3 ст. 64 ГК України, ТОВ "Ернст енд Янг" вправі було вирішувати, серед іншого, і питання організаційної структури, чисельності та штату працівників, оскільки в разі скорочення одних посад, професій, спеціальностей і потреби в інших посадах, професіях спеціальностях навіть збільшення загальної їх чисельності не є перешкодою до звільнення (з додержанням процедури вивільнення) тих працівників, у посадах, професіях, спеціальностях яких відпала потреба.

Суд вважає доведеною обставину зміни організаційної структури ТОВ "Ернст енд Янг" у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, що підтверджується доказами, дослідженими в ході слухання справи по суті.

На погляд суду посилання позивача на те, що у ТОВ "Ернст енд Янг" до 04.07.2017 фактично не відбувалося змін в організації виробництва та праці, не ґрунтується на матеріалах справи. Дане твердження позивача спростовується поясненням представників відповідача та доказами, отриманими в ході розгляду справи.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КзпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

03.07.2017 ТОВ "Ернст енд Янг" видано Наказ №72/1-к "Про зміни в організації виробництва і праці ТОВ "Ернст енд Янг" (а.с. 16), згідно якого було вирішено внести зміни до штатного розпису ТОВ "Ернст енд Янг", скоротивши з 5 вересня 2017 року посаду "Начальник відділу перекладів" та зобов'язано провідного фахівця відділу персоналу забезпечити звільнення працівника згідно з вимогами діючого законодавства. 06.07.2017 ТОВ "Ернст енд Янг" видано Наказ №74-к "Про зміни в організації виробництва і праці ТОВ "Ернст енд Янг" (а.с. 17), згідно з яким було змінено дату скорочення посади "Начальник відділу перекладів" з 5 вересня 2017 року на 7 вересня 2017 року.

Згідно повідомлення про заплановане вивільнення від 04.07.2017 (а.с. 14) позивач була попереджена про звільнення з посади начальника відділу перекладів на підставі пункту статті 40 КзпП України у зв'язку зі скороченням посади 5 вересня 2017 року. Повідомленням про заплановане вивільнення від 06.07.2017 (а.с. 15) позивач була попереджена про зміну дати звільнення з 05 вересня 2017 року на 07 вересня 2017 року. Обидва повідомлення містять підпис позивача про отримання.

У зв'язку із цим, у день звільнення ОСОБА_1 07.09.2017 був виданий Наказ №104-к (а.с. 18) (позивач ознайомлена з текстом вказаного наказу під особистий підпис та їй була видана копія цього наказу). В частині проведення розрахунків з позивачем та здійснення інших дій при звільненні, передбачених законодавством, спір у сторін відсутній.

На момент повідомлення про звільнення позивача, а також протягом наступного двомісячного строку вільних вакансій, які б могла зайняти позивач відповідно до її фахової підготовки та з урахуванням досвіду роботи у відповідача не було. Позивач у 1987 році отримала кваліфікацію вчителя англійської, німецької мов у Кіровоградському державному педагогічному інституті імені О.С. Пушкіна, що підтверджується дипломом ЖВ-І №034955 від 26.06.1987 (а.с. 50). Дані про здобуття позивачем інших кваліфікацій у матеріалах справи відсутні.

Позивач вказує, що після повідомлення про наступне вивільнення на підприємстві відповідача вівся прийом інших працівників. Відповідач вказану обставину не заперечував, зазначаючи, що у період з 04.07.2017 по 07.09.2017 у ТОВ "Ернст енд Янг" було працевлаштовано 13 осіб, що підтверджується, зокрема, відповіддю відповідача від 30.10.2017 вих. №5531 (а.с. 36-38) на адвокатський запит представника позивача ОСОБА_2 (а.с. 35). Втім, на жодну із зайнятих цими працівниками вакансій позивач не могла претендувати, оскільки усі зайняті посади вимагали спеціалізованої (економічної або юридичної) вищої освіти, що підтверджується відповідними посадовими інструкціями (а.с. 74-94), затвердженими Наказом Генерального директора ТОВ "Ернст енд Янг" №166-к від 31.12.2010 (а.с. 73).

Що стосується тверджень представника позивача про те, що позивач могла претендувати на посаду асистента ТОВ "Ернст енд Янг", суд зазначає наступне.

Відповідно до посадової інструкції посади, яка була вільна з 04.07.2017 по 31.07.2017, а саме - Асистента Адміністративного відділу, групи з договірної роботи, затвердженої наказом Генерального директора ТОВ "Ернст енд Янг" 22.09.2014 (а.с. 97-98) до кваліфікаційних вимог, які висуваються до особи, що претендує на зайняття цієї посади, відносяться 1) повна або базова економічна або юридична вища освіта (рівень підготовки магістр, спеціаліст або бакалавр); 2) володіння англійською мовою. Незважаючи на те, що позивач вільно володіє англійською мовою, нею не були надані докази про те, що вона отримувала вищу економічну або юридичну освіту, що свідчить про її невідповідність цій посаді за кваліфікацією.

Посилання позивача на Методичні рекомендації щодо формування кваліфікаційних характеристик професій працівників у межах даної справи спростовується наступним. Вказані Методичні рекомендації були затверджені спільним Наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 16.12.2011 р. за №547/1438. У п. 2 цього наказу зазначено: Рекомендувати міністерствам, центральним органам виконавчої влади, об'єднанням роботодавців, іншим зацікавленим соціальним партнерам використовувати Методичні рекомендації при виконанні комплексу взаємопов'язаних робіт щодо розроблення або переопрацювання кваліфікаційних характеристик професій працівників .

Тобто, цей Наказ має суто рекомендаційний, необов'язковий характер і серед переліку суб'єктів, яким рекомендується застосування положень цих Методичних рекомендацій, відсутні юридичні особи приватної форми власності (до яких відноситься і відповідач). Окрім того, у самому тексті Методичних рекомендацій йдеться не просто про посаду асистент , а про посаду асистент референта (статистик тощо) (п. 5.4.), що унеможливлює ототожнення цієї посади з посадою у ТОВ "Ернст енд Янг".

Крім вказаних вище Методичних рекомендацій, станом на сьогоднішній день діє також окремий Класифікатор професій ДК 003:2010, затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 р. №327. Згідно розділу 3 Класифікатора Фахівці підклас Асистент (код 3439) належить до підкласу Інші технічні фахівці в галузі управління (код 3439) підрозділу Інші фахівці (код 34). У преамбулі розділу 3 Класифікатора зазначено, що до цього розділу належать професії, що вимагають від працівника (з урахуванням кола та складності певних професійних завдань та обов'язків) кваліфікації за 1) дипломом про повну вищу освіту, що відповідає рівню спеціаліста, магістра; 2) дипломом про присудження наукового ступеня: - кандидата наук; - доктора наук; 3) атестатом про затвердження вченого звання: - старшого наукового співробітника; - доцента; - професора.

Водночас, спеціальність освіти у класифікаторі не деталізується, що дозволяє підприємству на своєму рівні уточнити відповідні вимоги. Відповідно, доводи позивача про те, що посада асистента в силу вимог законодавства вимагає лише неповної вищої освіти, не підлягають врахуванню судом.

Посилання позивача на оголошення, розміщені в спеціалізованих інтернет-виданнях, відповідно до яких відповідач розмістив вакансію асистента, у вимогах до якої зазначено лише про наявність вищої освіти без вказівки на спеціалізацію (переклад одного з оголошень на українську мову - а.с. 46) не беруться до уваги судом з огляду на наступне. Позивач не надав доказів суду, які б підверджували, що відповідне оголошення розміщене саме відповідачем, ТОВ "Ернст енд Янг". При цьому, наявність логотипу відповідача у такому оголошенні не свідчить, що таке повідомлення було розміщене саме відповідачем, оскільки такий логотип використовується й іншими юридичними особами на території України, зокрема ТОВ "Ернст енд Янг Аудиторські послуги" (код ЄДРПОУ 33306921) та ТОВ "Ернст енд Янг Юридичні послуги" (код ЄДРПОУ 40093305), які не є учасниками у даній справі. Крім того, зі слів належним чином уповноважених представників відповідача ТОВ "Ернст енд Янг" не розміщувало від свого імені оголошень про вакансію асистента та не має договірних відносин зі спеціалізованими інтернет-ресурсами, де такі оголошення були розміщені.

Що стосується посилань позивача на вакансію "Адміністративний стажер в Академію бізнесу EY", суд виходить з наступного. Вказана посада не входить до штату ТОВ Ернст енд Янг , що підтверджується копіями штатних розписів товариства, наявних у матеріалах справи (а.с. 39-44, 107-110). Крім того, особи, які проходять до стажування, не включаються до штату товариства, оскільки стажування відбувається в порядку, передбаченому ст. 29 Закону України Про зайнятість населення . Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України Про зайнятість населення студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час. Оскільки у період з 04.07.2017 р. по 07.09.2017 р. Позивач не належала до категорій осіб, вказаних у ч. 1 ст. 29 Закону України Про зайнятість населення , стажування їй не могло бути запропоноване.

В частині тверджень про працевлаштування після звільнення позивача іншої особи (ОСОБА_6) на посаду перекладача у ТОВ "Ернст енд Янг", суд бере до уваги пояснення представників відповідача, надані у ході судового засідання, відповідно до яких вказана особа не перебувала та не перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Окрім того, відсутність перекладачів у штаті ТОВ "Ернст енд Янг" після звільнення позивача підтверджується копіями штатних розписів ТОВ "Ернст енд Янг" (а.с. 107-110).

Щодо тверджень позивача про порушене переважне право на залишення на роботі (ч. 2 ст. 42 КЗпП України), суд приходить до наступних висновків. За змістом ст. 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. В той же час, посада ОСОБА_1 (начальник відділу перекладів) у штатному розкладі була єдина, тож були відсутні особи, перед якими позивач мала переважне право на залишення на роботі.

В частині процесуальних питань, зокрема, вирішення юридичної долі поданих сторонами заяв, клопотань та пояснень, суд виходить з такого.

Провадження у справі було відкрите ухвалою від 09.10.2017 (а.с. 26). На момент відкриття провадження діяла попередня редакція ЦПК України, з останніми змінами станом на 03.08.2017. Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 (Закон) ЦПК України було викладено у новій редакції. Відповідно до п. 1 Розділу 6 "Прикінцеві положення" Закону, цей Закон набирає чинності з дня початку роботи Верховного Суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Постановою пленуму Верховного Суду "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" №2 від 30.11.2017 було визначено днем початку роботи Верховного Суду 15 грудня 2017 року. Відповідно, з 15 грудня почала діяти нова редакція ЦПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 3 чинної редакції ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Аналогічне за змістом положення містилось і у попередній редакції ЦПК України, а саме у ч. 3 ст. 2.

Крім позовної заяви, у період дії попередньої редакції ЦПК України до суду надійшли та долучені до матеріалів справи наступні документи:

- пояснення представника позивача ОСОБА_2, датовані 17.11.2017 та подані у судовому засіданні 20.11.2017 (а.с. 32-33);

- клопотання представника позивача ОСОБА_2, датоване 17.11.2017 та подане у судовому засіданні 20.11.2017 (а.с. 34), за яким до матеріалів справи було долучено додаткові докази (а.с. 35-50);

- заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 від 20.11.2017 представника відповідача ОСОБА_4 (а.с. 51-54), разом з яким до матеріалів справи було долучено додаткові докази (а.с. 55-58);

- письмові пояснення від 14.12.2017 представника відповідача ОСОБА_4 (а.с. 67-72), які містили клопотання про долучення доказів. Докази були долучені до матеріалів справи (а.с. 73-110).

Письмові пояснення були подані сторонами на підставі ч. 1 ст. 27 попередньої редакції ЦПК України, відповідно до якої особи, які беруть участь у справі, мають право давати усні та письмові пояснення судові.

Заперечення відповідача на позовну заяви були подані у відповідності з положенням ст. 128 попередньої редакції ЦПК України.

Клопотання представника позивача про долучення доказів було задоволене судом у ході судового засідання 20.11.2017 р., за відсутності заперечень з боку представників відповідача.

Клопотання про долучення доказів, подане разом з письмовими поясненнями відповідача від 14.12.2017року, були обґрунтовані належним чином з посиланням на ч. 1 ст. 131 попередньої редакції ЦПК України, та з урахуванням ч. 1 ст. 10 попередньої редакції ЦПК України (принцип змагальності сторін), оскільки раніше суд задовольнив аналогічне клопотання позивача про долучення додаткових доказів.

Документи, подані до суду після 15.12.2017року, були оцінені судом з урахуванням положень нової редакції ЦПК України. Що стосується заяв та клопотань, поданих представником позивача адвокатом ОСОБА_2 19.02.2018року , суд виходить з наступного.

Суд приймає до уваги заяву про приєднання доказів для відшкодування судових витрат (з процесуальних питань) (а.с. 115-116, додатки - а.с. 117-123) і долучає докази здійснених позивачем витрат до матеріалів справи, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази щодо судових витрат подані представником позивача до початку судових дебатів. У вказаній заяві йдеться про інші судові витрати, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Однак, з огляду на те, що у позові судом відмовлено, вказані у заяві витрати покладаються на позивача на підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Відповідач заяв/клопотань щодо розподілу та відшкодування судових витрат, включно з доказами, які б підтверджували такі витрати, не подавав. З огляду на це, витрати відповідача (навіть за умови здійснення таких в рамках розгляду даної справи) відшкодуванню не підлягають.

В частині клопотання про безпосереднє дослідження доказів (з процесуальних питань) (а.с. 124-125), клопотання про надання пояснень та приєднання доказів до матеріалів справи (з процесуальних питань, у порядку ст. 241 ЦПК України) (а.с. 126-127), клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (з процесуальних питань) (а.с. 128-129, додатки - а.с. 130-182) - суд залишає ці клопотання без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч. 2 ст. 83 ЦПК України зазначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. На момент подання ОСОБА_1 позовної заяви діяла ч. 2 ст. 27 ЦПК України у попередній редакції, відповідно до якої особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 4-5 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк для подання доказів щодо таких обставин.

Згідно з ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані в установлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Вказані вище три клопотання стосуються по суті одних і тих самих доказів, доданих до клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (а.с. 128-129, додатки - а.с. 130-182). У цьому клопотанні в якості обґрунтування причин подання додаткових доказів вказується на те, що 1) підготовче засідання у даній справі не відкривалося, а строк для подання доказів судом не встановлювався; 2) відповідачем подано чергові заперечення та додаткові докази 14.12.2018 через канцелярію суду. Перший аргумент відхиляється судом, оскільки відповідно до процитованої вище ч. 2 ст. 83 ЦПК України (у новій редакції) та ч. 2 ст. 27 ЦПК України (у попередній редакції) докази мали бути подані до початку розгляду справи по суті, тобто строк на подання доказів позивачем був встановлений безпосередньо законом. Що стосується посилання на подання відповідачем 14.12.2018 чергових заперечень, то вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки відповідачем було подано письмові пояснення (не заперечення) 14.12.2017 (не 14.12.2018) разом з обґрунтованим клопотанням про подання доказів. Окрім того, відповідачем належним чином було доведено поважність причин подання додаткових пояснень після початку розгляду справи по суті. Представник позивача не обґрунтовує та не наводить жодних інших міркувань, які б належним чином та в достатньому обсязі аргументували причини несвоєчасності подання позивачем доданих до клопотання доказів. З огляду на це, суд, на підставі ч. 8 ст. 83 ЦПК України не вправі досліджувати подані докази та враховувати їх при ухваленні рішення по справі.

В частині клопотання про подання додаткових пояснень (а.с. 183-184, додатки - а.с. 185-188), суд виходить з наступного. Вказане клопотання обґрунтоване характером справи, який передбачає необхідність розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача, на день розгляду справи судом першої інстанції. До заяви також додані розрахунок суми оплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу ОСОБА_1 станом на 20.02.2018 за підписом ОСОБА_2 (а.с. 185), розрахунковий листок ОСОБА_1 за вересень 2017 р. (а.с. 186) та індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 від 12.09.2017 (а.с. 187-188). При цьому, вказані документи були відсутні у матеріалах справи і не були додані до позовної заяви, а клопотання про подання додаткових пояснень не містить обґрунтувань поважності причин пропуску для подання до суду цих доказів, що свідчить про неможливість їх дослідження та врахування судом на підставі ч. 8 ст. 83 ЦПК України.

Окрім того, наведені у клопотанні розрахунки безпосередньо стосуються предмета спору, уточнюють предмет позову, змінюють його підстави та можуть розглядатись як збільшення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. У ч. 2 ст. 174 ЦПК України зазначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Виходячи з положень абзацу другого п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду", під предметом позову розуміється "що конкретно вимагає позивач", під підставою позову - "чим він обґрунтовує свої вимоги", під змістом вимоги - "який спосіб захисту свого права він обрав".

У позовній заяві була сформульована вимога щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ернст енд Янг" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак були відсутні як сума такого заробітку, так і його розрахунок. Відповідно, подані 19.02.2018 р. Представником позивача розрахунки 1) збільшують позовні вимоги на суму 190 240,04 грн.; 2) уточнюють (а отже, змінюють) предмет позову; 3) доповнюють підстави позову; 4) стосуються предмету спору. Як наслідок, на підставі процитованих вище норм вказане клопотання, включно з додатками, залишається судом без розгляду та не може бути враховане при розгляді справи, оскільки представником позивача оформлено документи не у відповідності з процитованими вище положеннями ЦПК та пропущено строки на подання таких документів до суду.

Таким чином, аналізуючи всі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з займаної посади за п. 1 ч. 1 ст. 40 КзпП України відбулося з дотриманням трудового законодавства, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про поновлення позивача на роботі; стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 10-13, 19, 13, 81-83, 141, 174, 244, 246 ЦПК України, на підставі ст.ст. 40, 42, 49-2, 233, 237-1 КзпП України, ст. 64 ГК України, суд, -

вирішив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: 03150, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ернст енд Янг" (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 19-А; ідентифікаційний код 33306958) про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Н.П. Чередніченко