Постанова

від 30.01.2020 по справі 752/20587/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 січня 2020 року

м. Київ

справа № 752/20587/17

провадження № 61-38528св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Ернст енд Янг ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Коновал Оленою Василівною, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2018 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Ящук Т. І., Українець Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ернст енд Янг (далі - ТОВ Ернст енд Янг ) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Позов обґрунтований тим, що наказом ТОВ Ернст енд Янг від 07 вересня 2017 року № 104-к ОСОБА_1 незаконно звільнено у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Протягом двомісячного терміну попередження про її звільнення, ОСОБА_1 не запропоновано будь-якої роботи, яку вона відповідно до своєї фахової підготовки та з урахуванням досвіду роботи могла б обіймати.

ОСОБА_1 вважає, що під час звільнення мала переважне право на залишення на роботі відповідно до частини другої статті 42 КЗпП України, оскільки безперервно працювала у ТОВ Ернст енд Янг більше 22 років; має родичів на утриманні; мала заохочення та не мала стягнень.

З огляду на викладене, звільнення з посади відбулося з порушенням вимог трудового законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду від 13 березня 2018 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог закону і підстав для поновлення її на роботі немає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду від 13 березня 2018 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення є законним і обґрунтованим. Суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, надав правильну оцінку доказам у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коновал О. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року, просила скасувати оскаржувані рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

09 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, а саме: частину другу статті 40, частини першу, третю статті 49-2 КЗпП України.

Суди не врахували, що позивач мала переважне право на залишення на роботі, під час звільнення, їй не було запропоновано усіх вакантних посад у товаристві .

Відповідач не надав документи, що підтверджують зміни в організації товариства під час розгляду справи.

Суди не з`ясували, перед яким органом дирекцією товариства ініційовано питання про скорочення відділу перекладів; який саме орган ТОВ Ернст енд Янг прийняв рішення про скорочення відділу перекладів, чи приймалося уповноваженим органом підприємства рішення про скорочення штату працівників, чи мав повноваження фінансовий директор на скорочення посад та внесення змін до штатного розпису.

Крім того, відповідач до відзиву на апеляційну скаргу додав докази, які не надавались суду першої інстанції та без зазначення причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суди попередніх інстанцій посилались на не доведення позивачем обставин, що свідчать про неправомірність її звільнення, не врахувавши правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23 січня 2018 року, що обов`язок доведення правомірності звільнення працівника покладається на роботодавця (справа №273/212/16-ц).

Аргументи інших учасників справи

Відзив ТОВ Ернст енд Янг на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального права і процесуального права, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позивач звільнена з посади начальника відділу перекладів 07 вересня 2017 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, її звільнення проведено з дотриманням вимог пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Відповідач у судових засіданнях довів необхідність та надав належні та допустимі докази на підтвердження змін в організації підприємства.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, щовідповідно до наказу від 01 січня 2005 року № 3-к ОСОБА_1 , зарахована на роботу до штату ТОВ Ернст енд Янг на посаду начальника відділу перекладів.

Згідно з доповідною запискою менеджера з адміністративної діяльності ТОВ Ернст енд Янг від 23 червня 2017 року, дирекції ТОВ Ернст енд Янг запропоновано порушити питання про можливість скорочення відділу перекладів товариства, з огляду на збільшення у 2016-2017 роках кількості замовлень перекладів у зовнішніх перекладачів та систематичне зменшення кількості штатних одиниць адміністративного персоналу товариства.

26 червня 2017 року дирекцією ТОВ Ернст енд Янг прийнято рішення визнати продовження існування відділу перекладу у штаті товариства недоцільним та економічно необґрунтованим, ініціювати скорочення відділу перекладів.

Наказом ТОВ Ернст енд Янг від 03 липня 2017 року №72/1-к Про зміни в організації виробництва і праці ТОВ Ернст енд Янг внесено зміни до штатного розпису ТОВ Ернст енд Янг , з 05 вересня 2017 року скорочена посада начальника відділу перекладів та зобов`язано провідного фахівця відділу персоналу забезпечити звільнення працівника згідно з вимогами законодавства.

04 липня 2017 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про вивільнення у зв`язку із скороченням штату працівників з 05 вересня 2017 року.

Як встановлено судом, у повідомленні ОСОБА_1 про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату працівників зазначено, що на час його вручення у ТОВ Ернст енд Янг відсутні відкриті вакансії, які відповідають кваліфікації та вакансії, що передбачають виконання роботи більш низької кваліфікації.

Відповідно до відповіді ТОВ Ернст енд Янг на адвокатський запит від 30 жовтня 2017 року за період з 04 липня 2017 року до 07 вересня 2017 року у ТОВ Ернст енд Янг були вакантні такі посади: молодший експерт з питань оподаткування та юридичних послуг - 1 вакансія, експерт з питань оподаткування та юридичних послуг - 1 вакансія, молодший економіст з фінансової роботи - 4 вакансії, асистент - 1 вакансія, старший юрисконсульт відділу бізнес-ризиків - 2 вакансії, провідний консультант з управління фінансами та ефективністю діяльності - 1 вакансія, бухгалтер - 1 вакансія, провідний економіст з фінансової роботи - 1 вакансія, головний економіст з фінансової роботи - 1 вакансія.

Відповідно до посадових інструкцій ТОВ Ернст енд Янг однією з вимог до претендентів на вказані посади, зокрема, і посаду асистента, була наявність економічної або юридичної освіти.

Суди встановили, що у ОСОБА_1 відсутня економічна або юридична освіта, а тому вказані посади їй не пропонувалися.

Методичні рекомендації щодо формування кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджені спільним наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 16 грудня 2011 року за №547/1438 та Класифікатор професій ДК 003:2010, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 року №327 не є обов`язковим для ТОВ Ернст енд Янг та не позбавляють його права самостійно визначати вимоги до претендента та вакантну посаду.

Наказом ТОВ Ернст енд Янг від 06 липня 2017 року №74-к Про зміни в організації виробництва і праці ТОВ Ернст енд Янг змінено дату скорочення посади начальника відділу перекладів з 05 вересня 2017 року на 07 вересня 2017 року.

06 липня 2017 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату працівників з 07 вересня 2017 року.

Наказом ТОВ Ернст енд Янг №104-к від 07 вересня 2017 року ОСОБА_1 звільнена з посади начальника відділу перекладів у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до частини першої статті 40 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП Українипро наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої

статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Доводи касаційної скарги про відсутність підстав для вивільнення працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є необгрунтованими, оскільки суди встановили, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, наслідком чого стало скорочення штату працівників, у зв`язку з чим відділ перекладів ТОВ Ернст енд Янг , де працювала позивач на посаді начальника, не був передбачений новим штатним розписом.

Позивач у письмовій формі належним чином повідомлена про зміни в організації підприємства, скорочення її посади та звільнення, вакантних посад для можливого її переведення на підприємстві не було.

Згідно з частиною третьою статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до частини другої статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

З урахуванням викладених норм права суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулося без порушенням трудового законодавства, отже, власник підприємства виконав належним чином вимоги статті 40 КЗпП України, а визначення організаційної структури чисельності працівників та штатного розпису належить до виключної компетенції товариства.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги, що після звільнення позивача товариство приймало на роботу інших осіб, зокрема на посаду перекладача, зазначивши, що такі доводи не доведено.

Посилання в касаційній скарзі, що відповідач до відзиву на апеляційну скаргу надав докази, які не надавалися суду першої інстанції, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки вони не впливають на вирішення спору судами, суд апеляційної інстанції такі докази не досліджував, оцінку їм не надав.

Доводи касаційної скарги, що посилаючись на недоведення позивачем обставин про неправомірність її звільнення, суди не врахували, що обов`язок доведення правомірності звільнення покладається на роботодавця суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки суди не дійшли висновку, що законність її звільнення має довести саме позивач, відповідний висновок відсутній у судових рішеннях.

Водночас посилання суду першої інстанції, що позивач не надала суду докази, що саме відповідач розмістив в інтернеті інформацію про вакансію асистента без вказівки на спеціалізацію не суперечить принципу розподілу обов`язків по доказуванню, оскільки на таку обставину посилалася позивач (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про те, що підприємством не доведено, перед яким органом дирекцією товариства ініційовано питання про скорочення відділу перекладів; який саме орган ТОВ Ернст енд Янг безпосередньо прийняв рішення про скорочення відділу перекладів, чи приймалося уповноваженим органом підприємства рішення про скорочення штату працівників, чи мав повноваження фінансовий директор на скорочення посад та внесення змін до штатного розпису, спростовуються встановленими під час розгляду справи, обставинами і дослідженими доказами.

Верховний Суд зауважує, що інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав відповідну оцінку, суди повно і всебічно з`ясували обставини справи, належним чином перевірили доводи сторін та надали їм належну оцінку.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права є необгрунтованими.

Перевіряючи доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Коновал Оленою Василівною, залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко