Рішення

від 13.03.2018 по справі 910/226/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2018Справа № 910/226/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 75А/1)

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору, на стороні відповідача - Національний Банк України

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Бондаренко Г.П.

Секретар с/з Бабаджанян М.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Раскевич Є. Л. (ордер) ;

від відповідача: Гронь М. А. (за довіреністю);

від третьої особи: не прибув;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" (далі - позивач, поручитель) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (далі - відповідач, кредитор) про зобов'язання вчинити дії, зокрема: зобов'язати відповідача передати позивачу оригінали документів, якими забезпечувалось виконання зобов'язань за кредитним договором № 4О12401И від 26.12.2012, а саме: кредитний договір з додатками № 4О12401И від 26.12.2012; договори застави, які були укладені між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ост-Торг" у забезпечення виконання умов кредитного № 4О12401И від 26.12.2012; договори застави з боку третіх осіб, які були укладені у забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ост-Торг" умов кредитного договору № 4О12401И від 26.12.2012; інші документи, що містяться у кредитній справі та підтверджують обов'язок боржника перед кредитором по кредитному договору № 4О12401И від 26.12.2012.

Разом з тим, позивач у позовній заяві просив залучити до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Національний Банк України та Національне антикорупційне бюро України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежними виконанням договору поруки від 26.10.2016 № 4О12401И/П, укладеного між позивачем та відповідачем в частині виконання пункту 10 даного договору, а саме щодо зобов'язання кредитора у випадку виконання поручителем обов'язку боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Торг") за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, а тому позивач був змушений звернутися за захистом порушених прав до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2018 у справі № 910/226/18 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 22.01.2018 від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 10.01.2018 у справі № 910/226/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати дану справу у порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору, на стороні відповідача - Національний Банк України, у задоволенні заяви про залучення Національного антикорупційного бюро України у якості третьої особи без самостійних вимог - відмовлено та призначено підготовче засідання на 27.02.2018.

27.02.2018 господарським судом було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.03.2018, про що винесено відповідну ухвалу.

Від відповідача 13.03.2018 через відділ канцелярії господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав недоведеності доводів позивача та безпідставності його позовних вимог.

Заслухавши вступні слова сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, Суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 26.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" (далі по тексту - поручитель, позивач, ТОВ "Старт-Н") та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі по тексту - кредитор, відповідач, ПАТ КБ "Приватбанк") було укладено договір поруки №4О12401И/П (надалі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ост - Торг" (боржник) своїх зобов'язань за:

- кредитним договором від 26.12.2012 №4О12401И (далі - Кредитний договір), а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.

Відповідно до п. 2 та п. 3 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно з пунктами 4, 5 та 6 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору. У випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

У випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього Договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього Договору (п. 7 Договору поруки).

За умовами пункту 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

У відповідності до п. 9 Договору поруки, у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим Договором.

Згідно з п. 10 Договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів , що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим Договором (п. 11 Договору поруки).

Відповідно до п. 17 Договору поруки цей Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 07.02.2013, укладеної сторонами.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує на той факт, що ним, як поручителем було здійснено погашення за боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ост - Торг" за кредитним договором №4О12401И/П від 26.12.2012 суми боргу перед відповідачем в розмірі 162 992 721, 72 грн., на підтвердження чого позивач надав платіжне доручення №2282 від 28.10.2016, тобто ним виконано зобов'язання за Договором поруки та водночас зазначає, що відповідно до п. 8 Договору поруки, відповідач повинен був передати належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, проте станом на день звернення до суду не виконав свої зобов'язання.

У розумінні закону (ст. 553 Цивільного кодексу України) порукою є правовідношення, в якому поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Встановлюється порука виключно у договірному порядку.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпеченого порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, сутність поруки як одного із видів забезпечення зобов'язання полягає в тому, що кредитор в особі поручителя отримує додаткового боржника, до якого може пред'явити вимогу у обсязі всіх невиконаних боржником зобов'язань.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя.

Згідно із ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, з огляду на зазначені вимоги закону, кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому у разі пред'явлення вимоги кредитора про виконання обов'язку лише до поручителя останній солідарно відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Оскільки порука є договірним зобов'язанням, стосовно якого передбачено обов'язкове дотримання письмової форми (ч. 1 ст. 547 ЦК України), моментом укладення такого договору є досягнення згоди з усіх істотних умов, внаслідок якого у сторін виникають взаємні права та обов'язки.

Виконання поручителем свого обов'язку перед кредитором за боржника наділяє його правами вимоги до останнього. Дане право є майновим правом, яке може бути захищено способами, визначеними ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Для підтвердження цього права закон покладає на кредитора обов'язок вручення поручителю документів, які підтверджують обов'язок боржника (ч. 1 ст. 556 України).

Оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

При цьому слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.

З умов Договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя (позивача по справі), як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу.

Право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечено законом (ст. 15 ЦК України), способи якого (ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України) не є вичерпними. Водночас, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, мають бути вичерпані лише ті засоби правового захисту, які є ефективними. Результатом їх застосування є отримання того матеріально-правового ефекту, який сторона переслідувала при укладенні цивільно-правового договору та вчиненні дій щодо його виконання.

Водночас, задоволення кредиторських вимог у випадку набуття поручителем такого статусу (ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України) здійснюється шляхом примусового виконання обов'язку у натурі, а не шляхом витребування у кредитора документів. Дане свідчить про неефективність обраного позивачем способу правового захисту, адже вирішення спору не призводить до будь-якого відновлення прав позивача.

В свою чергу, згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами та ефективність обраного ним способу захисту для відновлення того права чи інтересу, яке позивач вважає порушеним.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 75А/1; ідентифікаційний код 37279546) відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.03.2018.

Суддя Г.П. Бондаренко