Ухвала

від 02.05.2018 по справі 910/226/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"02" травня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/226/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Михальської Ю.Б.

розглянувши в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2018 (повний текст складено 20.03.2018)

у справі № 910/226/18 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору, на стороні відповідача Національний Банк України

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.03.2018 у справі №910/226/18 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача 25.04.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність скарги вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017, до апеляційної скарги додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень;

2) докази сплати судового збору;

3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі;

4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Перевіривши матеріали вказаної апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що до скарги не додано документів, що посвідчують повноваження представника апелянта і в справі немає підтвердження його повноважень на подання апеляційної скарги.

Колегією суддів з'ясовано, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" вх.№ 67/04 від 12.04.2018 підписано представником товариства ОСОБА_3, доказів того, що він є адвокатом не надано, на підтвердження повноважень зазначеної особи надано копію договору від 12.10.2017 про надання правової допомоги, в матеріалах справи міститься оригінал ордеру серія МК № 76237 від 13.03.2018 на представлення гр. ОСОБА_3 інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" в Господарському суді м. Києва, інших належних документів, що підтверджують повноваження представника позивача на підписання та подачу апеляційної скарги суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно підпункту 11 пункту 16-1 ХV Перехідні положення Конституції України з 01.01.2018 представництво в судах апеляційної інстанції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами. Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді, зокрема у малозначних спорах.

Враховуючи, що спір у даній справі не відноситься до категорії малозначних спорів, апеляційна скарга позивача подана особою, яка не має процесуальної дієздатності на представництво позивача у даній справі в суді апеляційної інстанції.

За статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (надалі - Конвенція) як джерело права.

За змістом підпункту с частини третьої статті 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право, зокрема, захищати себе особисто чи використовувати допомогу захисника, обраного на власний розсуд.

Разом з тим у справі Ейрі проти Ірландії ( Airey v. Ireland ) Європейський суд з прав людини вказав, що хоча підпункт с пункту 3 статті 6 Конвенції стосується тільки кримінального процесу, однак незважаючи на відсутність подібного положення щодо провадження у цивільних справах, пункт 1 статті 6 може в деяких

випадках зобов'язати державу надати адвокатську допомогу, якщо без

такої допомоги неможливо забезпечити практичної реалізації права

на судовий розгляд, якщо юридичне представництво надається в

обов'язковому порядку, як це передбачено внутрішнім законодавством

деяких Договірних Сторін стосовно різних видів судового спору, чи

з огляду на складність процедури або справи (пункт 26).

При цьому у справі Загородній проти України ( Zagorodniy v. Ukraine ) Європейський суд з прав людини вказує, що: певна юридична кваліфікація може вимагатись для забезпечення ефективного захисту особи… та безперешкодного функціонування системи правосуддя (пункт 53 Рішення) і саме інтереси правосуддя можуть бути виправданням обмеження права на вибір захисника (пункт 54 цього ж Рішення).

За висновками Суду таке обмеження права на вільний вибір захисника само по собі не порушує питання за підпунктом c пункту 3 статті 6 Конвенції, оскільки певна юридична кваліфікація може вимагатись для забезпечення ефективного захисту особи (див. рішення від 20 січня 2005 року у справі Майзіт проти Росії , заява №63378/00, пункт 68) та безперешкодного функціонування системи правосуддя (див. рішення у справі Мефтах та інші проти Франції , заяви №32911/96, 35237/97та 34595/97, пункт 45).

У рішенні від 30 травня 2013 року у справі Наталія Михайленко проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства ( Ashingdane v. the United Kingdom ), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду. Попри те, що остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції належить Суду, він не повинен підміняти оцінку, зроблену національними органами, будь-якою іншою оцінкою того, що має бути найкращою стратегією у цій сфері. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або у такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якої прагнуть досягти (див. там же; див. також серед багатьох інших джерел рішення у справі Кордова проти Італії (№1) ( Cordova v. Italy (no. 1) ), заява № 40877/98, п. 54, ECHR 2003-I та повторення відповідних принципів у рішенні від 21 вересня 1994 року у справі Фаєд проти Сполученого Королівства ( Fayed v. the United Kingdom ), п. 65, Series A № 294-B).

Приписами ч. 2 ст. 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2018 у справі №910/226/18 підлягає залишенню без руху на підставі вищезазначених приписів процесуального законодавства з підстави не надання належних документів, що посвідчують повноваження представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо скаржник не усунув вищезазначені недоліки у строк встановлений судом, питання про повернення апеляційної скарги буде вирішення колегією суддів протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 6 ст. 260 ГПК України).

У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без руху, клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження на даний час не розглядається та підлягає розгляду у разі усунення недоліків скаржником.

Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2018 у справі №910/226/18 залишити без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

2. Попередити Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н", що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Ю.Б. Михальська