Постанова

від 16.07.2018 по справі 910/226/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/226/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.07.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2018 (повний текст складено 20.03.2018)

у справі № 910/226/18 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ост-Торг" (третя особа 1)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору, на стороні відповідача Національний Банк України (третя особа 2)

Міністерство фінансів України (третя особа 3)

про зобов'язання вчинити дії

В судовому засіданні 16.07.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії, зокрема: зобов'язати відповідача передати позивачу оригінали документів, якими забезпечувалось виконання зобов'язань за кредитним договором № 4О12401И від 26.12.2012, а саме: кредитний договір з додатками № 4О12401И від 26.12.2012; договори застави, які були укладені між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ост-Торг" у забезпечення виконання умов кредитного договору № 4О12401И від 26.12.2012; договори застави з боку третіх осіб, які були укладені у забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ост-Торг" умов кредитного договору № 4О12401И від 26.12.2012; інші документи, що містяться у кредитній справі та підтверджують обов'язок боржника перед кредитором по кредитному договору № 4О12401И від 26.12.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежними виконанням договору поруки від 26.10.2016 № 4О12401И/П, укладеного між позивачем та відповідачем в частині виконання пункту 10 даного договору, а саме щодо зобов'язання кредитора у випадку виконання поручителем обов'язку боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Торг") за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, а тому позивач був змушений звернутися за захистом порушених прав до суду.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на не доведення позивачем порушення його прав відповідачем та зазначає, що в матеріалах справи відсутні вимоги банку до позивача (поручителя) про погашення кредитної заборгованості, а відповідності до законодавства часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.03.2018 у справі №910/226/18 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано недоведеністю належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 74, 76 ГПК України факту порушення або невизнання відповідачем прав або охоронюваних законом інтересів позивача.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального (ст.ст. 16, 556 ЦК України) та процесуального (ст.ст. 73, 74, 77, 78, 79 ГПК України, п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення ) права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, що призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення.

На переконання апелянта, висновок господарського суду першої інстанції щодо переходу до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, будь - яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно, та вибору позивачем неефективного способу правового захисту для відновлення того права чи інтересу, яке позивач вважає порушеним, не відповідає обставинам справи.

Апелянт вважає, що відповідач згідно ч.1 ст.556 ЦК України повинен вручити йому документи, що підтверджують обов'язок боржника, оскільки позивач виконав зобов'язання боржника за договором поруки у повному обсязі, а відповідач прийняв виконане зобов'язання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача 25.04.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2018 у справі №910/226/18 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

10.05.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов лист на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.05.2018, до якого долучена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 001084 від 07.03.2017 на підтвердження повноваження представника позивача на підписання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 у справі №910/226/18 поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 13.06.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі №910/226/18 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Ост-Торг" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та Міністерство фінансів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у зв'язку з чим відкладено розгляд справи на 27.06.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у справі №910/226/18 відкладено розгляд справи на 16.07.2018, зважаючи на заявлене клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю розгляду справи у відсутність третіх осіб 1-2 та невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 13.06.2018 щодо зобов'язання позивача надіслати на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Торг" та Міністерства фінансів України копії позовної заяви з додатками та копії апеляційної скарги з додатками, а також забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників судового процесу, приймаючи до уваги неявку представників третіх осіб 1-2.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 замінено найменування відповідача у справі №910/226/18 з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк .

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.07.2018 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.07.2018 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники третіх осіб 1, 2, 3 в судове засідання апеляційної інстанції 27.06.2018 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка зазначених представників обов'язковою в судове засідання не визнавалась, а присутні представники сторін проти розгляду справи у відсутність третіх осіб не заперечували, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників третіх осіб 1, 2 та 3 за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" (далі по тексту - поручитель, позивач, ТОВ "Старт-Н") та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі по тексту - кредитор, відповідач, ПАТ КБ "Приватбанк") було укладено договір поруки №4О12401И/П (надалі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ост - Торг" (боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 26.12.2012 №4О12401И (далі - Кредитний договір), а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.

Відповідно до п. 2 та п. 3 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно з пунктами 4, 5 та 6 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору. У випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

У випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього Договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього Договору (п. 7 Договору поруки).

За умовами пункту 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

У відповідності до п. 9 Договору поруки у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим Договором.

Згідно з п. 10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим Договором (п. 11 Договору поруки).

Відповідно до п. 17 Договору поруки цей Договір укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 07.02.2013, укладеної сторонами.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст.173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує на той факт, що ним, як поручителем було здійснено погашення за боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ост - Торг" за кредитним договором №4О12401И/П від 26.12.2012 суми боргу перед відповідачем в розмірі 162 992 721, 72 грн., на підтвердження чого позивач надав платіжне доручення №2282 від 28.10.2016, тобто ним виконано зобов'язання за Договором поруки та водночас зазначає, що відповідно до п. 8 Договору поруки, відповідач повинен був передати належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, проте станом на день звернення до суду не виконав свої зобов'язання.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення, з наступних підстав.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Умовами договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі про те, що 28.10.2016 у відповідності до договору поруки №4О12401И/Л від 26.10.2016 він виконав обов'язок боржника (Товариство з обмеженою відповідальністю "Ост-Торг") перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк", здійснивши погашення заборгованості у сумі 162 992 721,72 грн. за кредитним договором №4О12401И від 26.12.2012 згідно із платіжним дорученням №2282 від 28.10.2016, а тому у відповідача виник обов'язок передати позивачеві оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника перед банком, до уваги судовою колегією не приймаються та не можуть бути покладені в основу рішення з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Торг" перед банком станом на 28.10.2016 за кредитним договором №4О12401И від 26.12.2012, саме у розмірі 162 992 721,72 грн.

Зі змісту положень частини першої та другої статті 556 ЦК України вбачається, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі №6-932цс15.

Зі змісту договору поруки також вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 5, п. 6 договору поруки).

В матеріалах справи відсутні та позивачем не надані жодні докази направлення банком та отримання від банку письмових вимог, адресованих позивачу, як поручителю, щодо погашення заборгованості за боржника за кредитним договором №4О12401И від 26.12.2012.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем, так як законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч.3 ст.553 ЦК України та ч.3 ст.556 ЦК України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Ні умовами договору поруки, ні чинним законодавством України не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, викладені у позові, та порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2018 у справі №910/226/18.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2018 у справі №910/226/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2018 у справі №910/226/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/226/18 повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України з урахуванням перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Повний текст постанови складено 17.07.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Ю.Б. Михальська