Рішення

від 14.03.2018 по справі 916/118/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/118/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1М.(представник діючий на підставі довіреності);

від відповідача: ОСОБА_2І.(представник діючий на підставі довіреності);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Нісо-Агро (68811, Одеська обл., Кенійський р-н, с. Лимарське, вул. Шкільна, буд. 8В);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-комерційна фірма Імаїльський завод РТО (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 58);

про стягнення 90 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Нісо-Агро (надалі - ТОВ Нісо-Агро ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-комерційна фірма Ізмаїльський завод РТО (надалі - ТОВ НКФ Ізмаїльський завод РТО ), в якій просить суд стягнути з відповідача помилково перераховані кошти у сумі 90 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що останнім на розрахунковий рахунок відповідача помилково перераховані грошові кошти у розмірі 90 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 36 від 30.10.2017р. При цьому, позивач стверджує, що ТОВ Науково-комерційна фірма „Ізмаїльський завод РТО» вказані грошові кошти зберігає без достатньої правової підстави та у добровільному порядку кошти не повертає, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду, в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 26.01.2018 року, за даним позовом відкрито провадження у справі №916/118/18 за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи в засіданні суду на 26.02.2018 року.

12.02.2018р. від відповідача до суду надійшов відзив на позов (вх. ГСОО №2-939/18), відповідно до якого відповідач зазначає, що між сторонами у справі склались господарські правовідноси у спрощений спосіб, згідно положень ст. 181 Господарського кодексу України, шляхом виставлення позивачу до сплати рахунку №29 від 25.10.2017 року (а.с. 36) за надані ТОВ НКФ Ізмаїльський завод РТО послуги суборенди за період з 01.10.2016р. по 01.10.2017р., загально вартістю 90 000, 00 грн. Крім того, відповідач наполягає на тому, що вказані кошти були перераховані ТОВ Нісо-Агро саме після отримання позивачем листа-вимоги (а.с. 34) про сплату заборгованості за усною домовленістю про передачу в оренду частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 58, в зв'язку з повідомленням того, що майно, яке знаходиться в приміщенні переданому в оренду буде утримуватись відповідачем до сплати боргу, а у разі несплати буде реалізовано. З огляду на викладене, відповідач стверджує про наявність правових підстав для отримання ним вказаних коштів, в зв'язку з чим вважає позовні вимоги заявлені ТОВ Нісо-Агро безпідставними та необґрунтованими.

При цьому, у даному відзиві на позов (а.с.28-30) відповідачем в прохальній частині викладено клопотання про виклик свідка для допиту.

У судовому засіданні від 26.02.2018р. зазначене клопотання було розглянуто судом та у його задоволенні відмовлено, оскільки інститут свідка в господарському процесі не передбачає такої можливості, тоді як положеннями чинного Господарського процесуального кодексу України, вчинення таких дій можливе лише, коли обставини викладені свідком у заяві суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо змісту, достовірності чи повноти.

У судовому засіданні від 26.02.2018р. судом оголошено перерву, в порядку ст. 216 Господарського процесуального кодексу України до 14.03.2018 року, оскільки спір не може бути вирішено у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.03.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд у задоволені заявлених позовних вимог ТОВ Нісо-Агро відмовити.

В судовому засіданні 14.03.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено сторонам, що повне рішення буде складено 20.03.2018р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як свідчать матеріали справи, правовою підставою для звернення з даним позовом ТОВ Нісо-Агро виначено ст. 1212 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вказаної статті, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

При цьому, конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 цього кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які не врегульовані спеціальними інститутами права, а зобов'язання виникають за наявності трьох умов:

1) набуття або збереження майна;

2) набуття або збереження за рахунок іншої особи;

3) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, акту, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).

Водночас, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок іншої особи поза підставою, передбаченою законом, іншими актами чи правочином.

Як встановлено судом, 30.10.2017р. ТОВ Нісо-Агро , згідно платіжного доручення №36 на рахунок ТОВ НКФ Ізмаїльський завод РТО було перераховано 90 000,00 грн. (а.с.10) із зазначенням призначення платежу оплата за суборенду зг. рах. №36 від 25.10.2017р., відповідна копія рахунку наявна в матеріалах справи (а.с. 36).

Водночас, як вказує позивач бухгалтером підприємства було помилково перераховано зазначені кошти, оскільки між сторонами не укладався договір суборенди.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана сума, про повернення якої просить позивач з посиланням на ст.1212 Цивільного кодексу України, була перерахована ним помилково, за відсутності жодних договірних правовідносин щодо суборенди між ним та відповідачем.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів наявності між сторонами договірних стосунків з приводу передачі відповідачем ТОВ Нісо-Агро у суборенду частини приміщення, розташованого за адресою: м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 58, як і знаходження майна позивача у спірний період в даному приміщенні на зберіганні.

При цьому, суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Разом з тим, положеннями ст. 793 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Тоді, як за приписами ст. 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, наявність будь-яких правовідносин та підстави збереження спірних коштів в процесі розгляду справи відповідачем не підтверджена, як і сам факт передачі позивачу у користування частини нежитлових приміщень.

Дійсно, як було встановлено судом, крім попередніх перемовин та виставленого рахунку, жодних договорів, актів приймання-передачі майна у суборенду між сторонами у справі не укладалося.

Як вже було зазначено судом, згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом з тим, як вказує позивач, і докази зворотного у матеріалах справи відсутні, відповідач станом на день розгляду справи перераховані позивачем грошові кошти у вищевказаній сумі не повернув, у зв'язку з чим вимоги позивача про їх повернення є правомірними.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ Нісо-Агро , є доведеними і обґрунтованими, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплати судового бору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 73, 74, 77, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-комерційна фірма Імаїльський завод РТО (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 58; код ЄДРПОУ 34397449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нісо-Агро (68811, Одеська обл., Кенійський р-н, с. Лимарське, вул. Шкільна, буд. 8В; код ЄДРПОУ 39534366) помилково перераховані кошти у сумі 90 000 /дев'яносто тисяч / грн. та судовий збір у сумі 1762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20 березня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська