Рішення

від 19.03.2018 по справі 918/29/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2018 р. м. Рівне

Справа № 918/29/18

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВО" до Благодійного фонду "СВІТЛО СОФІЇ"

про стягнення заборгованості в сумі 87 982 грн. 13 коп.

В судове засідання учасники справи не з'явилися.

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 січня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВО" (далі - ТзОВ "ЗДРАВО", позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Благодійного фонду "СВІТЛО СОФІЇ" (далі - Фонд, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 87 982 грн. 13 коп., з яких: 64 000 грн. 00 коп. - основний борг, 15 954 грн. 41 коп. - пеня, 8 027 грн. 72 коп. - інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовну заяву позивач вказує, що 11 липня 2016 року між ТзОВ "ЗДРАВО" та Фондом було укладено договір поставки № 597Н/2016, за умовами якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 73 000 грн. 00 коп. Однак, як зазначає позивач, відповідач не виконав належним чином умови Договору в частині повної оплати вартості поставленого товару, заборгувавши позивачу суму боргу в розмірі 64 000 грн. 00 коп., про стягнення якої позивач звернувся до суду. Також за неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару на підставі п. 7.2. Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 15 954 грн. 41 коп. та інфляційні втрати в сумі 8 027 грн. 72 коп. за період з 09.01.2017 р. по 20.12.2017 р.

Ухвалою суду від 17 січня 2017 року позовну заяву залишено без руху для усунення ТзОВ "ЗДРАВО" недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк, 1 лютого 2018 року позивач усунув недоліки позовної заяви (а.с. 35).

Ухвалою суду від 2 лютого 2018 року позовну заяву від 28.12.2017 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 26 лютого 2018 року розгляд справи відкладався на 12 березня 2018 року.

В судове засідання 12 березня 2018 року представник позивача не з'явився, однак 12.03.2018 р. від останнього через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника ТзОВ "ЗДРАВО" (а.с. 56).

Представник відповідача в судове засідання 12 березня 2018 року також не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3301309172192 (а.с. 55).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 12.03.2018 р., заяву позивача про розгляд справи без участі представника ТзОВ "ЗДРАВО", неявку представника відповідача без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 12 березня 2018 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 11 липня 2016 року між Фондом (далі - Покупець) та ТзОВ "ЗДРАВО" (далі - Постачальник) було укладено Договір поставки № 597Н/2016 (далі - Договір) (а.с. 11-12).

Предметом Договору є поставка медичних виробів та/або обладнання (далі - товар), відповідно до специфікації - додатку до Договору, яка є його невід'ємною частиною (пункт 1.1 Договору).

Згідно пункту 1.3. Договору товар Постачальник зобов'язується передати Покупцю в погодженій сторонами специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і оплатити його в порядку і терміни, встановлені сторонами в Договорі.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, ціна Договору визначається сторонами загальною вартістю всього товару, що продається і вказується у відповідній специфікації до Договору, яка є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3.2.1. Договору сторони визначили, що Покупець сплачує Постачальнику вартість товару наступним чином - 100% передплата протягом 7 календарних днів з моменту підписання Договору.

Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту фактичної його передачі та на підставі підписання Покупцем товаросупровідних документів, а саме видаткової накладної (пункт 4.3. Договору).

Згідно пункту 7.1. Договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначеною Договором та діючим законодавством України.

Відповідно до пункту 7.2. Договору у разі невиконання зобов'язань щодо строку оплати, який вказаний у п. 3.2. Договору, покупець повинен сплатити штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконання зобов'язань за кожний день прострочення строку оплати, а також інфляційні втрати Постачальника.

Пунктом 7.4. Договору сторони погодили, що строк позовної давності по сплаті штрафних санкцій становить три роки, а нарахування штрафних санкцій за весь період невиконання зобов'язань, тобто ст. 232 ГКУ до даного Договору не застосовується.

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань за Договором (пункт 10.1. Договору).

Вказаний договір підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Сторонами до Договору від 11.07.2016 року підписано специфікацію, що є додатком № 1 до Договору № 597Н/2016 від 11.07.2016 р. (а.с. 13).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов вказаного Договору позивачем поставлено та передано у власність покупця – Фонду, а останнім прийнято товар на загальну суму 73 000 грн. 00 коп., на підтвердження чого позивачем надана копія видаткової накладної від 11 липня 2016 року № ЗД000002648 (а.с. 15).

При цьому судом встановлено, що факт отримання товару відповідачем підтверджується засвідченим печаткою Фонду підписом уповноваженого представника останнього.

Заперечень щодо факту поставки товару за вказаною видатковою накладною Фондом суду не надано.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій щодо поставленого товару від Покупця до суду не надходило.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа ВГСУ "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України".

Судом встановлено, що 6 січня 2017 року відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар в сумі 9 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 06.01.2017 р. № 2 (а.с. 14).

З метою досудового врегулювання спору, 21 жовтня 2017 року позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу від 20.10.2017 р. Вих. № 20/10/1-17 (а.с. 16-17) щодо усунення дебіторської заборгованості (докази надсилання - а.с. 18).

Як зазначено позивачем в позовній заяві та свідчать матеріали справи, останнім належним чином виконано зобов'язання за Договором в частині поставки передбаченого договором товару, який прийнятий покупцем, факт поставки підтверджується первинними документами (видатковою накладною), проте за отриманий товар покупець оплату здійснив не в повному обсязі, отже борг з оплати поставленого товару на час звернення з позовними вимогами до суду становить 64 000 грн. 00 коп.

Таким чином, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого покупцем товару відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 64 000 грн. 00 коп., строк оплати якої настав, та яку позивач просив стягнути в поданій до суду позовній заяві.

Окрім того, оскільки, на думку позивача, відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого за Договором товару, позивачем на підставі пункту 7.2. Договору здійснено нарахування пені в сумі 15 954 грн. 41 коп. та інфляційні втрати в сумі 8 027 грн. 72 коп. за період з 09.01.2017 р. по 20.12.2017 р., які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

Судом встановлено, що укладений між позивачем, як Постачальником, та Фондом, як Покупцем, правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким чином, обов'язок покупця прийняти поставлений йому товар обумовлено як нормами статей 655, 689, 712 ЦК України, так і умовами укладеного між сторонами Договору.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 наведеної норми).

Зокрема, обов'язок з оплати поставленого товару передбачений умовами розділу 3 Договору.

За висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з поставки товару відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов'язання з його оплати, є, в даному випадку, видаткова накладна, яка сторонами належним чином оформлена та підписана без будь-яких зауважень, а також засвідчена печатками сторін.

Тобто, саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість поставленого за Договором товару.

Отже, підписання покупцем (відповідачем) видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив та передав у власність покупця товар за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору в обумовлений строк не в повному обсязі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, та має перед позивачем заборгованість з оплати останнього в розмірі 64 000 грн. 00 коп.

В свою чергу Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки від 11.07.2016 р. № 597Н/2016 та/або його окремих положень суду не надано.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 64 000 грн. 00 коп. основного боргу позивачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк оплату поставленого товару не здійснив належним чином, а отже за приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Окрім того, оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості переданого за Договором товару позивачем на підставі пункту 7.2. Договору, позивачем здійснено нарахування пені в сумі 15 954 грн. 41 коп. за період з 09.01.2017 р. по 20.12.2017 р., які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з пункту 7.2. Договору у разі невиконання зобов'язань щодо строку оплати, який вказаний у п. 3.2. Договору, покупець повинен сплатити штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконання зобов'язань за кожний день прострочення строку оплати, а також інфляційні втрати Постачальника.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що: "Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Пунктом 7.4. Договору сторони погодили, що строк позовної давності по сплаті штрафних санкцій становить три роки, а нарахування штрафних санкцій за весь період невиконання зобов'язань, тобто ст. 232 ГКУ до даного Договору не застосовується.

Таким чином, сторони укладеним Договором передбачили більшу тривалість періоду часу, за який нараховується пеня і який перевищує шість місяців.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 15 954 грн. 41 коп.

Окрім того, на підставі пункту 7.2. Договору, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат в сумі 8 027 грн. 72 коп. за період з 09.01.2017 р. по 20.12.2017 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір даних компенсаційних виплат становить 8 748 грн. 00 коп., при заявленому - 8 027 грн. 72 коп. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі 8 027 грн. 72 коп.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

09.01.2017 - 20.12.2017640001.1378748.0072748.00

Таким чином, індекс інфляції складає 8 748 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТзОВ "ЗДРАВО" до Фонду про стягнення заборгованості в сумі 87 982 грн. 13 коп., з яких: 64 000 грн. 00 коп. - основний борг, 15 954 грн. 41 коп. - пеня, 8 027 грн. 72 коп. - інфляційні втрати.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 1 600 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 13, 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Благодійного фонду "СВІТЛО СОФІЇ" (33023, м. Рівне, вул. Відінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 40505030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВО" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 39-41, оф. 82, код ЄДРПОУ 34603398) основний борг в сумі 64 000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп., пеню в сумі 15 954 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 41 коп., інфляційні втрати в сумі 8 027 (вісім тисяч двадцять сім) грн. 72 коп. та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19 березня 2018 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (04071, м. Київ, вул. Хорива, 39-41, оф. 82);

3 - відповідачу рекомендованим (33023, м. Рівне, вул. Відінська, буд. 8).