Постанова

від 12.03.2018 по справі 907/631/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2018 р. Справа № 907/631/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Мирутенка О.Л.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання: Грабовського В.В.

за участю представників сторін від:

позивача: Сєров О.В. - згідно договору про надання правової допомоги від 05.03.2018 р.;

відповідача: Петрецький С.І. - адвокат згідно ордеру ЗР №42652 від 05.10.2017 р.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Поп Марії Василівни с. Ільниця Закарпатської області б/н від 14.12.2017р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 04.12.2017 р.

у справі №907/631/17

за позовом фізичної особи-підприємця Трикун Інни Львівни м. Берегово

до відповідачів 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Екоресурс Плюс" м. Ужгород

2. фізичної особи-підприємця Поп Марії Василівни с. Ільниця Закарпатської області

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.12.2017 р. (суддя О.Ф. Ремецькі) позов задоволено повністю. Вирішено витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ Екоресурс Плюс та ФОП Поп Марії Василівни шляхом вивезення з земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 та передачі в розпорядження ФОП Трикур Інни Львівни майно: високопродуктивна вертикальна стрічкова пилорама "Bongioanni" ТУР SNT 110, Пильний модуль, у комплекті 5 стрічкових пил; транспортер відведення дощок з роликами; верстат для заточування пил "Primultini AQ"; повітряний компресор Fini тиск 10 атм. з пусковим щитом в повному к-сті. Модель ВКТ 119-500F-15T; висушувач стисненого повітря, Італія +FINI ARTIC DRYER UNIT 134/103; верстат повздовжньопильний-багатопилковий Дора-Інструмент (наявності 12 пил GASS); електронне обладнання - Мікрон -4.03 контролер програмований станочний для стрічкової пилорами - 1 піт. Стягнуто з ТОВ Екоресурс Плюс та ПОП Марії Василівни на користь ФОП Трикур Інни Львівни по 1600грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог до відповідача-1 мотивоване тим, що між позивачем та відповідачем-1 розірвано договір оренди, однак відповідач-1 не має можливості передати орендовані в позивача товарно - матеріальні цінності, у зв'язку з тим, що відповідач-1 не має фізичної можливості доставити орендовані товарно - матеріальні цінності позивачу. Рішення суду в частині задоволення позовних вимог до відповідача-2 обґрунтоване тим, що позивачем доведено відсутність у відповідача 2 правових підстав для користування спірним майном, тобто необхідність його повернення позивачу як законному власнику.

Відповідачем-2 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивачем не доведено той факт, що товарно-матеріальні цінності, стосовно яких заявлено вимогу про їх витребування з чужого незаконного володіння, дійсно знаходяться на земельній ділянці в АДРЕСА_2. кадастровий номер НОМЕР_3. Скаржник також наголошує, що ФОП Поп М.В. в жодних договірних чи позадоговірних відносинах з позивачем не перебувала, не перебуває, жодних договорів та актів з нею не підписувала та не погоджувала.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач-1 визнав позовні вимоги, а факт знаходження витребовуваного майна на земельній ділянці у відповідача-2 підтверджується відповідачем-1 та фотографіями, долученими до матеріалів справи.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення частковому скасуванню, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.01.2015 р. між ФОП Трикур Інною Львівною, м. Берегово (орендодавець) та ТОВ Екоресурс Плюс , м. Ужгород (орендар) в особі директора Сегедій В.М. укладено договір оренди № 01 рухомого майна, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об'єкт рухомого майна згідно з наступним переліком:

1. Високопродуктивна вертикальна стрічкова пилорама "Bongioanni" ТУР SNT110;

Пильний модуль: діаметр крутня 1400 мм; поверхня крутня, що несе від 145 мм - для пили максимальною шириною 155 мм; крутень з цілісно литим диском із спецсплаву для поліпшення механічних характеристик, піддані спеціальній обробці для поліпшення стабілізації; ручний нахил верхнього крутня для регулювання виступу пили; електро-натягувач пили з індикатором напруги пили; напрямна пил; укомплектована головним двигуном 40 KW (запуск зірка-трикутник, шків ремені, гальмо); підходить для пили розміром 155 х 1,4 х хв. 8160 - макс. 8880 мм; пневматична каретка; три пневматичні захоплення колоди; максимальна відстань між пилою і захопленням 1600 мм; відкриття крюків 1 000 мм; пневматична система повороту колоди або призми істоли з 3-мя незалежними важелями; централізоване автоматичне змащування з електронасосом; пульт управління з електричним сервокеруванням, електронна лінійка MICRON 4.03; електричні кабелі, елекрощитова; 17 м рейкового шляху для довжини нарізання до 8 м; у комплекті 5 стрічкових пил;

2. Транспортер відведення дощок з роликами;

3. Верстат для заточування пил "Primultini AQ";

4. Повітряний компресор Fini тиск 10 атм. з пусковим щитом в повному к-кті. Модель ВКТ 119-500F-15T;

5. Висушувач стисненого повітря, Італія +FINIARTIC DRYER UNIT 134/103;

6. Верстат повздовжньопильний-багатопилковий "Дора-Інструмент". В наявності 12 пил GASS.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1.2, 5.1 вказаного договору, приймання - передача об'єкту оренди здійснюється за актом приймання - передачі, обов'язок складання якого покладається на сторону, яка передає об'єкт оренди. Акт посвідчує виникнення та припинення орендних відносин за договором.

Орендодавець має право вимагати від орендаря повернення об'єкту оренди в т.ч. у разі дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця.

Даний договір може бути достроково розірваний за ініціативи кожної зі сторін.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору сторонами було укладено акт приймання - передачі №01 від 01.01.2015 р. визначених у договорі рухомих речей (обладнання).

В подальшому на підставі додаткової угоди договору оренди № 01 від 01.01.2015 р. відповідач 1 додатково отримав в оренду Електронне обладнання - Мікрон -4.03 контролер програмований станочний для стрічкової пилорами - 1 шт. , про що складено акт приймання передачі №01-1 від 01.06.2016 р.

Як встановлено місцевим господарським судом, зважаючи на наявність заборгованості по орендній платі за користування обладнанням, позивач 01.05.2017 р. звернувся до відповідача-1 з листом № 1, та пропозицією про розірвання договору оренди від 01.01.2015р. №01, у зв'язку з простроченням сплати орендної плати.

Додатковою угодою від 02.05.2017 р. до договору оренди №01 від 01.01.2015 сторонами, за взаємною згодою, з ініціативи орендодавця достроково розірвано договір оренди №01 від 01.01.2015 р.

Як стверджує позивач у позовній заяві, на виконання умов укладеної додаткової угоди від 02.05.2017 р., відповідачем-1 передано позивачу підписаний ним акт приймання - передачі №02 про повернення орендованого обладнання, повідомивши, при цьому, про відсутність у нього можливості передати орендоване в позивача обладнання у зв'язку з тим, що таке знаходиться за місцем зберігання за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_3, доступу до якої у нього не має, як не має і фізичної можливості доставити орендовані товарно - матеріальні цінності позивачу.

Матеріалами справи також встановлено. що 30.03.2015 р. між ФОП Поп Марією Василівною, Закарпатська область, Іршавський район, с. Ільниця (орендодавець, відповідач-2) та ТОВ Екоресурс Плюс , м. Ужгород (орендар, відповідачем-1) в особі директора Сегедій В.М. укладено договір оренди площадки складування.

Відповідно до п.п.1.1, 1.3. 2.1 вказаного договору, орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування площадку складування з місцем розташування: АДРЕСА_2, площею 700 кв.м. (п.1.2), для її господарського використання, а орендар зобов'язується прийняти та використовувати відповідно до її цільового призначення, а також сплачувати орендну плату.

Площадка складування належить орендодавцеві на підставі права власності, а земельна ділянка, на якій воно розташоване є в постійному користуванні орендодавця на підставі Акту про постійне користування земельною ділянкою.

Сторони узгодили обов'язок орендодавця після набуття чинності цим договором не пізніше 3 днів передати майно у користування орендаря, та, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві у користуванні майном.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.05.2017 № НВ-2101986352017, земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_2, з кадастровим номером НОМЕР_3 знаходиться в користуванні ФОП Поп Марії Василівни - відповідача-2 по справі.

У підтвердження факту знаходження спірного майна у відповідача- 2 із розміщенням на відповідній земельній ділянці, позивачем та відповідачем-1 долучено до матеріалів справи договір за №04.16 від 01.04.2016 р., укладений між відповідачем-1 та ФОП Глеба Ю.В. про виконання монтажних робіт, акт виконаних робіт від 30.09.2016 р. за договором від 01.04.2016 р. №04.16, а також заявку від 09.07.2015 р. на транспортно-експедиторське обслуговування та акт приймання - передачі НОМЕР_4 від 09.07.2015 р., укладені між відповідачем - 1 та ФОП Борисова О.Ф.

Враховуючи вищевикладене та ст.ст. 386, 387 ЦК України, позивач просить суд зобов'язати відповідача-2 як незаконного володільця повернути майно позивачу, яке належить йому на праві власності.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Одним із основних способів захисту права власності є віндикаційний позов, який визначають як позов про повернення свого майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором.

Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст. 388 ЦК України, а саме: 1) власник чи титульний володілець не повинен мати можливості здійснювати фактичне володіння над річчю; 2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи; 3) майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально визначеним; 4) віндикаційний позов має недоговірний характер та спрямований на захист речових прав; 5) між позивачем і відповідачем мають бути відсутні договірні відносини, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.

Разом з тим, необхідно розмежовувати захист права власності шляхом подання віндикаційного позову та невиконання чи виконання з порушенням умов договірного зобов'язання.

Судова колегія звертає увагу на те, що наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин виключає можливість пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки передання майна в користування особі, яка зобов'язалась повернути це майно після закінчення строку, на який воно передане, але не виконує цього обов'язку, базується на умовах укладеного між сторонами договору та регулюється відповідно розд. III кн. 5 ЦК України. Майно, передане власником іншій особі у володіння або користування за договором між ними, не може вважатися таким, що вибуло з володіння власника не з його волі (Позиція Верховного Суду України, викладена у аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ).

З огляду на вищевикладене, а також те, що між позивачем та відповідачем-1 розірвано договір оренди, що не заперечується сторонами, позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння до відповідача-1 є правомірними та обґрунтованими.

В частині позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння до відповідача-2, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Необхідно звернути увагу на те, що ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна (Вказаної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові №6-136цс12 від 21.11.2012р.)

Так, в підтвердження позовних вимог до відповідача-2 позивач покликається на те, що факт знаходження витребовуваного майна на земельній ділянці у відповідача-2 підтверджується відповідачем-1 та фотографіями, долученими до матеріалів справи.

Однак, необхідно зазначити, що одні фотографії без конкретної прив'язки до території та умов їх здійснення є недостатнім для встановлення факту знаходження орендованого майна, визначеного у позовній заяві, на земельній ділянці відповідача-2.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не надано суду жодного належного доказу того, що майно, вказане у переліку наведеному в позовній заяві є індивідуально визначеним, знаходиться у незаконному володінні відповідача-2 на земельній ділянці, яка знаходиться у його користуванні, у суду відсутні підстави для задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння у відповідача-2.

Одночасно суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи наявність у відповідача-1 обов'язку повернути позивачеві орендоване майно, а також договірні відносини між відповідачем-1 та відповідачем-2 щодо користування майданчика складування, відповідач-1 не позбавлений права звернутись з вимогою до суду про обов'язок відповідача-2 повернути йому майно, якщо таке знаходиться на його земельній ділянці.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги частково, скасування рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог до відповідача-2, в цій частині прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті рішення необхідно залишити без змін.

Відповідно до ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, то відповідно змінює розподіл судових витрат.

При цьому необхідно зазначити, що на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від апелянта від 08.02.2018 р. про повернення помилково сплаченого судового збору у розмірі 1 760 грн., сплаченого згідно квитанції №2461410022 від 14.12.2017 р.

Відповідно до ст.5 Закону України Про судовий збір , від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, інваліди I та II груп.

Як підтверджується матеріалами справи, згідно копії довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, Поп Марія Василівна є інвалідом II групи, інвалідність встановлена до квітня 2018 року. Крім цього, відповідно до довідки №125 від 14.02.2018 р., виданої Хустським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України, Поп Марія Василівна, що проживає за адресою: АДРЕСА_3, дійсно знаходиться на обліку в Хустському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання як інвалід II групи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

З огляду на те, що апелянт - Поп М.В. є інвалідом II групи, що підтверджується вищезазначеними документами, а відповідно звільнена від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне повернути з державного бюджету судовий збір у розмірі 1 760 грн., сплачений за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

При цьому, враховуючи те, що Поп М.В. звільнена від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 1 760, 00 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції необхідно стягнути з позивача в дохід державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275. 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Поп Марії Василівни, с. Ільниця Закарпатської області б/н від 14.12.2017р. задовольнити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 04.12.2017 р. у справі № 907/631/17 скасувати частково, в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову до відповідача-2 відмовити. У решті рішення залишити без змін.

2. Повернути Поп Марії Василівни (АДРЕСА_3, ідент. код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1 760, 00 грн. з державного бюджету України, сплачений згідно квитанції №2461410022 від 14.12.2017 р. на р/р 31216206782006, код банку отримувача 825014, отримувач УДКСУ у Личаківському районі м. Львова.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Трикур Інни Львівни (АДРЕСА_4, ідент. код НОМЕР_2) в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 760, 00 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Закарпатської області видати наказ на виконання постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в порядку та строки, визначені ст.ст. 288, 289, 291 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.03.2018 р.

Головуючий суддя: О.І. Матущак

судді: О.Л. Мирутенко

Г.Г. Якімець