Постанова

від 05.06.2018 по справі 907/631/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 907/631/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

представники сторін у судове засідання не з'явилися,

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Трикур Інни Львівни

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 (судді: Матущак О.І., Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.) у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Трикур Інни Львівни

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоресурс Плюс",

2) Фізичної особи-підприємця Поп Марії Василівни

про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У серпні 2017 року Фізична особа - підприємець (далі - ФОП) Трикур І.Л. звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоресурс Плюс" (далі - ТОВ "Екоресурс Плюс") і ФОП Поп М.В. про витребування рухомого майна (згідно із переліком, наведеним позивачем) із чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги аргументовано тим, що на підставі укладеного між ФОП Трикур І.Л. і ТОВ "Екоресурс Плюс" договору оренди рухомого майна від 01.01.2015 та укладеного на його виконання акта приймання-передачі ТОВ "Екоресурс Плюс" отримано та вивезено з місця зберігання спірне майно (товарно-матеріальні цінності - обладнання пилорами). ТОВ "Екоресурс Плюс" за договором оренди площадки складування від 30.03.2015, який укладено між відповідачами, розмістив належне позивачеві майно на цій площадці, доступ до якого обмежений ФОП Поп М.В. Належне позивачеві майно поза його волею перебуває у чужому незаконному володінні, позивач не має можливість володіти та користуватися ним.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2017 (суддя Ремецькі О.Ф.) позов задоволено повністю: витребувано із чужого незаконного володіння ТОВ "Екоресурс Плюс" і ФОП Поп М.В. майно (згідно із переліком, наведеним позивачем у позовній заяві) шляхом вивезення із земельної ділянки, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, та передачі у розпорядження ФОП Трикур І.Л.

Рішення суду мотивоване тим, що спірне майно було передано позивачем ТОВ "Екоресурс Плюс" у тимчасове користування за договором оренди від 01.01.2015, що підтверджується також актом приймання-передачі, тому факт вибуття спірного майна із володіння позивача (власника) сторони не заперечують. Із наявних у матеріалах справи документів вбачається факт перевезення спірного обладнання за місцем розташування земельної ділянки (площадки складування) та його монтажу. Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 рішення скасовано в частині вимог до ФОП Поп М.В., в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; у решті рішення залишено без змін.

Постанову мотивовано ненаданням позивачем суду жодного належного доказу того, що майно, зазначене у переліку, наведеному в позовній заяві, є індивідуально визначеним, перебуває у незаконному володінні ФОП Поп М.В. на земельній ділянці, яка знаходиться у її постійному користуванні, суд не має підстав для задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння у ФОП Поп М.В. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи наявність у ТОВ "Екоресурс Плюс" обов'язку повернути позивачеві орендоване майно, а також з огляду на договірні відносини між відповідачами щодо користування площадкою складування, ТОВ "Екоресурс Плюс" не позбавлено права звернутися із вимогою до суду про зобов'язання ФОП Поп М.В. повернути йому майно, якщо таке розташовано на її земельній ділянці.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач просить постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме положень статей 184, 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), наголошуючи, що договірних відносин між позивачем (власником спірного майна) та відповідачами на момент подання позову немає; майно, яке витребовується із чужого незаконного володіння відповідачів, є індивідуально визначеним, змонтовано на земельній ділянці ФОП Поп М.В., тому у відповідачів немає правових підстав утримувати спірне майно.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу ФОП Поп М.В. просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Від ТОВ "Екоресурс Плюс" відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши на підстав встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2015 між ФОП Трикур І.Л. (орендодавець) і ТОВ "Екоресурс Плюс" (орендар) укладено договір оренди № 01 рухомого майна (далі - договір № 01), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт рухомого майна згідно з переліком:

1) високопродуктивна вертикальна стрічкова пилорама "Bongioanni" ТУР SNT110;

Пильний модуль: діаметр крутня 1400 мм; поверхня крутня, що несе від 145 мм - для пили максимальною шириною 155 мм; крутень із цілісно литим диском зі спецсплаву для поліпшення механічних характеристик, підданий спеціальній обробці для поліпшення стабілізації; ручний нахил верхнього крутня для регулювання виступу пили; електро-натягувач пили з індикатором напруги пили; напрямна пил; укомплектована головним двигуном 40 KW (запуск зірка-трикутник, шків ремені, гальмо); підходить для пили розміром 155 х 1,4 х хв. 8160 - макс. 8880 мм; пневматична каретка; три пневматичні захоплення колоди; максимальна відстань між пилою і захопленням 1600 мм; відкриття крюків 1 000 мм; пневматична система повороту колоди або призми істоли з 3-мя незалежними важелями; централізоване автоматичне змащування з електронасосом; пульт управління з електричним сервокеруванням, електронна лінійка MICRON 4.03; електричні кабелі, елекрощитова; 17 м рейкового шляху для довжини нарізання до 8 м; у комплекті 5 стрічкових пил;

2) транспортер відведення дощок із роликами;

3) верстат для заточування пил Primultini AQ;

4) повітряний компресор Fini, тиск 10 атм., із пусковим щитом в повному комплекті. Модель ВКТ 119-500F-15T;

5) висушувач стисненого повітря, Італія +FINIARTIC DRYER UNIT 134/103;

6) верстат повздовжньопильний-багатопилковий "Дора-Інструмент". У наявності 12 пил GASS.

На виконання умов договору сторонами було укладено акт приймання-передачі від 01.01.2015 № 01 визначених у договорі рухомих речей (обладнання).

На підставі додаткової угоди до договору № 01 ТОВ "Екоресурс Плюс" додатково отримало в оренду "Електронне обладнання - Мікрон-4.03 контролер програмований станочний для стрічкової пилорами - 1 шт.", про що складено акт приймання-передачі від 01.06.2016 № 01-1.

01.05.2017 позивач звернувся до ТОВ "Екоресурс Плюс" із листом № 1 і пропозицією про розірвання договору № 01, у зв'язку з простроченням сплати орендної плати.

Додатковою угодою від 02.05.2017 сторонами, за взаємною згодою, з ініціативи орендодавця достроково розірвано договір № 01.

30.03.2015 між ФОП Поп М.В. (орендодавець) і ТОВ "Екоресурс Плюс" (орендар) укладено договір оренди площадки складування.

Відповідно до пунктів 1.1- 1.3, 2.1 цього договору орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування площадку складування, розташовану: Закарпатська область, Іршавський район, село Ільниця, вулиця Радянська, 3-А, площею 700 м 2 , для її господарського використання, а орендар зобов'язується прийняти та використовувати відповідно до її цільового призначення, а також сплачувати орендну плату. Майно (площадка складування) належить орендодавцеві на підставі права власності, а земельна ділянка, на якій воно розташовано, перебуває у постійному користуванні орендодавця на підставі акта про постійне користування земельною ділянкою. Сторони узгодили обов'язок орендодавця після набуття чинності цим договором не пізніше 3 днів передати майно у користування орендаря та не вчиняти дій, які перешкоджали б орендареві у користуванні майном.

Як убачається із долученого до матеріалів справи витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.05.2017 № НВ-2101986352017, земельна ділянка за адресою: Закарпатська область, Іршавський район, село Ільниця, вулиця Радянська, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, перебуває у користуванні ФОП Поп М.В.

Позивач у позовній заяві стверджує, що на виконання умов укладеної додаткової угоди від 02.05.2017 ТОВ "Екоресурс Плюс" передало позивачеві підписаний ним акт приймання-передачі № 02 про повернення орендованого обладнання та повідомило про відсутність у нього можливості передати орендоване у позивача обладнання у зв'язку із перебуванням за місцем зберігання за адресою: Закарпатська область, Іршавський район, село Ільниця, вулиця Радянська, будинок б/н, на земельній ділянці, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, доступу до якої у нього немає, як немає і фізичної можливості доставити орендовані товарно-матеріальні цінності позивачеві.

На підтвердження факту перебування спірного майна у ФОП Поп М.В. із розміщенням на відповідній земельній ділянці позивачем і ТОВ "Екоресурс Плюс" долучено до матеріалів справи договір від 01.04.2016 № 04.16, укладений між ТОВ "Екоресурс Плюс" (замовник) та ФОП Глеба Ю.В. (підрядник) про виконання монтажних робіт, акт виконаних робіт від 30.09.2016 за цим договором, а також заявку від 09.07.2015 на транспортно-експедиторське обслуговування та акт приймання-передачі від 09.07.2015 № 127, які було укладено між ТОВ "Екоресурс Плюс" (замовник) і ФОП Борисовою О.Ф. (експедитор).

Відповідно до статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 317, 318 ЦК власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК).

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник. Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.

Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача необхідно урахувати всі умови, передбачені статтею 388 ЦК, а саме: 1) власник чи титульний володілець не повинен мати можливості здійснювати фактичне володіння над річчю; 2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи; 3) майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально визначеним; 4) віндикаційний позов має недоговірний характер та спрямований на захист речових прав; 5) між позивачем і відповідачем мають бути відсутні договірні відносини, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.

Разом із тим, необхідно розмежовувати захист права власності шляхом подання віндикаційного позову та невиконання чи виконання з порушенням умов договірного зобов'язання.

Наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин виключає можливість пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки передання майна в користування особі, яка зобов'язалася повернути це майно після закінчення строку, на який воно передано, але не виконує цього обов'язку, базується на умовах укладеного між сторонами договору та регулюється відповідно розділу III книги 5 ЦК. Майно, передане власником іншій особі у володіння або користування за договором між ними, не може вважатися таким, що вибуло із володіння власника не з його волі.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про обґрунтованість і правомірність позовних вимог до ТОВ "Екоресурс Плюс" про витребування майна із чужого незаконного володіння.

У частині позовних вимог до ФОП Поп М.В. про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у позові з огляду на те, що матеріали справи не містять належних доказів перебування на час розгляду справи спірного майна у незаконному володінні ФОП Поп М.В. (на земельній ділянці, яка належить їй на праві постійного користування).

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, ТОВ "Екоресурс Плюс" зобов'язане повернути позивачеві спірне майно, де б воно не перебувало. У тому числі, за наявності договірних відносин між відповідачами щодо користування площадкою складування ТОВ "Екоресурс Плюс" не позбавлено права звернутися з самостійною вимогою до суду про зобов'язання ФОП Поп М.В. повернути спірне майно, якщо таке розміщено на її земельній ділянці.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 184 ЦК колегія суддів відхиляє, оскільки зміст постанови не містить ані посилань на зазначену норму, ані суджень про її застосування чи тлумачення.

Відмова у позові до ФОП Поп М.В. мотивована відсутністю належних доказів перебування майна, що витребовується, у незаконному володінні саме ФОП Поп М.В. на час розгляду справи. Посилання позивача на перевезення рухомого майна та його монтаж у 2015- 2016 роках не доводять подальшого перебування цього майна у ФОП Поп М.В. на час звернення позивача із цим позовом у серпні 2017 року.

Аргументи скаржника, викладені у касаційній скарзі, про належність наявних у матеріалах справи доказів (договору оренди площадки складування, договорів із підрядником та перевізником, звернення посадових осіб ТОВ "Екоресурс Плюс" до правоохоронних органів) колегією суддів не бере до уваги, оскільки ці аргументи спрямовані на переоцінку доказів у справі, що відповідно до положень статті 300 ГПК виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Згідно зі статтею 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржувану постанову судом апеляційної інстанцій ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Трикур Інни Львівни залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі № 907/631/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков