Постанова

від 20.03.2018 по справі 705/3428/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/469/18Головуючий по 1 інстанції Денисюк І.І. Категорія: на ухвалу Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

головуючого - Василенко Л.І.

суддів: Нерушак Л.В., Фетісової Т.Л.

секретаря Наконечної М.М.

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 січня 2018 року (постановлену 03 січня 2018 року під головуванням судді Денисюка І.І. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Проспера -А.В. , приватного підприємства Рефері про захист прав споживача, визнання недійсним договору та стягнення коштів, :

в с т а н о в и в :

28 серпня 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ТОВ Проспера -А.В. , ПП Рефері про захист прав споживача, визнання недійсним договору та стягнення коштів.

Просив суд визнати недійсним договір про надання послуг з оформлення договору та включення до програми Доступний кредит від 14 листопада 2016 року № 3707, що укладено між ОСОБА_3 та ПП Реферті з моменту укладення.

Стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача кошти, отримані в наслідок нечесної підприємницької практики в сумі 31 500 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 серпня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3 про захист прав споживача, визнання недійсним договору та стягнення коштів залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 до ТОВ Проспера -А.В. , ПП Рефері про захист прав споживача, визнання недійсним договору та стягнення коштів, разом з доданими до неї документами повернуто позивачу.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач відповідно до ухвали суду від 30.08.2017 року у встановлений строк не усунув недоліки позовної заяви та не додав квитанції на підтвердження сплати судового збору.

В апеляційній скарзі, поданій 29 січня 2018 року, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 січня 2018 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач звернувся до суду з позовом про захист прав споживача, визнання недійсним договору про надання послуг та стягнення коштів в порядку передбаченому Законом України Про захист прав споживачів , положення якого звільняють від сплати судового збору при зверненні за захистом своїх порушених прав.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 28.08.2017 р. звернувся в суд з позовом до ТОВ Проспера -А.В. , ПП Рефері про захист прав споживача, визнання недійсним договору та стягнення коштів.

При подачі позовної заяви позивач не оплатив її судовим збором, вказавши про те, що він звільнений як споживач від сплати судового збору на підставі Законом України Про захист прав споживачів , положення якого звільняють позивачів від сплати судового збору при зверненні за захистом своїх порушених прав.

30 серпня 2017 року ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області позовну заяву ОСОБА_3 про захист прав споживача, визнання недійсним договору та стягнення коштів залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, а саме сплати судового збору. (а.с. 8, 9)

Зазначену ухвалу ОСОБА_3 отримав 12.12.2017 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 12)

03 січня 2018 року хвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області позовну заяву ОСОБА_3 разом з доданими до неї документами повернуто позивачу, оскільки позивач у встановлений ухвалою судді строк не усунув недоліків позовної заяви та не сплатив судовий збір. (а.с. 13)

Проте і до такого висновку суд прийшов з порушенням норм права, виходячи з наступного.

Так, якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК, в редакції чинній на час постановлення приведених ухвал, або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Проте, в порушення приведених вимог, ухвала від 30 серпня 2017 року не містить розміру судового збору який підлягає сплаті .

Крім того, Закон України Про судовий збір (надалі - Закон) є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, отже саме правові приписи, закріплені в наведеному законі, підлягають застосуванню під час обчислення судового збору, його сплати, а також звільнення осіб від його сплати у випадках, визначених у ст. 5 цього Закону.

Сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов'язок, який визначається нормами цивільного процесуального закону (ЦПК України) та Закону. При цьому процесуальна норма ч. 2 ст. 79 ЦПК України, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної ухвали, є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону України Про судовий збір .Об'єкти справляння судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у ст. 3 Закону.

Стосовно документів, за подання яких судовий збір справляється, ст. 4 Закону встановлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору так само залежать від характеристики об'єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб'єкта, який звертається до суду).

Пільги щодо сплати судового збору визначені ст. 5 Закону. При цьому передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої цієї статті.

Одночасно ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Так, ст. 5 Закону була викладена у новій редакції, відповідно до якої з переліку осіб, звільнених від сплати судового збору, такі особи як споживачі, виключені.

Разом із тим, зміни до чинної редакції ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів , за якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, не внесено, а тому після набрання чинності нової редакції ст. 5 Закону спостерігається збіг темпоральної (часової) та змістовної (сутнісної) колізій правових норм одного й того ж рівня.

Так, Закон є спеціальним нормативним актом у питаннях звільнення від сплати судового збору. Стаття 5 цього Закону передбачала безумовне звільнення від сплати судового збору споживачів, але внаслідок викладення її в новій редакції споживачі на сьогодні відсутні в переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях.

Такий висновок узгоджується з пунктом 7 постанови пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 року N 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати , у якому зазначено, що оскільки ст. 5 Закону України Про судовий збір не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 14 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду , ст. 22 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів .

Тому сама по собі відсутність такої категорії осіб у встановленому в зазначеній нормі переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може означати, що споживачі такої пільги не мають, оскільки вона встановлена спеціальним Законом, який гарантує реалізацію та захист їх прав.

За таких умов суд першої інстанції не мав права залишати позовну заяву ОСОБА_3 без руху в зв'язку з необхідністю сплати судового збору, а залишивши таку без руху, мав належним чином перевірити обґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для звільнення його від сплати судового збору. Однак, суд першої інстанції цього не зробив і це стало наслідком постановлення ухвали від 03 січня 2018 року із порушенням норм матеріального закону та процесуального права.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У матеріалах справи наявні достатні докази того, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального та матеріального закону і це призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підлягає скасуванню, а матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу.

Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. 382, ст. 384 ЦПК України апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 січня 2018 року скасувати.

Матеріали справи за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Проспера -А.В. , приватного підприємства Рефері про захист прав споживача, визнання недійсним договору та стягнення коштів направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді Т.Л. Фетісова

Л.В. Нерушак

Повний текст постанови виготовлено 20 березня 2018 року.