Рішення

від 04.06.2020 по справі 705/3428/17

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/3428/17

2/705/405/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Годік Леся Сергіївна, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Умань, Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Проспера-А.В. , приватного підприємства (ПП) Реферті про захист прав споживача, визнання недійсним договору та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Проспера-А.В. , ПП Реферті в якому просить визнати недійсним договір про надання послуг з оформлення Договору та включення до програми Доступний кредит від 14 листопада 2016 року №3707, що укладено між ним та Приватним підприємством Реферті код ЄДРПОУ 40394964 з моменту укладення. Стягнути солідарно з Приватного підприємства Реферті код ЄДРПОУ 40394964 та Товариства з обмеженою відповідальністю Проспера -А.В. код ЄДРПОУ 39220227 на користь ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , кошти, отримані внаслідок нечесної підприємницької практики в сумі 31500 грн. Стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 14.11.2016 року мiж ним та ПП Реферті був укладений договiр № 3707, предметом якого є надання відповідачем послуг щодо забезпечення дбайливого оформлення договору про участь у програмі Доступний Кредит , щодо зобов`язання здійснити дії, спрямовані на отримання позики на умовах даної програми, а саме: забезпечення оформлення Договору про участь в Програмі Доступний Кредит між ТОВ Проспера-А.В. та Замовником; надання інформаційно-консультативних, довідкових послуг з питань діяльності та подальшої участі Замовника в Програмі Доступний Кредит . Також, 14.11.2016 року мiж ним та ТОВ Проспера-А.В. був укладений договiр № 3707, предметом якого є надання вiдповiдачем послуг, спрямованих на отримання безвідсоткової позики, зазначеної в Додатку №1 до Договору. У вiдповiдностi до умов договору позивачем було сплачено фінансове забезпечення згідно п. 2 Договору №1, яке здійснюється тільки через банківські установи, на користь Виконавця, є договірним, що визначається у відсотковому розмірі, а саме 10,5% від суми позики, зазначеної в Додатку №1 до Договору про участь в Програмі Доступний Кредит між ТОВ Проспера-А.В. та замовником і сплачується одноразово шляхом перерахування 100% попередньої оплати на банківський рахунок Виконавця одночасно із підписанням Сторонами Договору, в сумі 31500 грн. Позивач вважає, що спірні договори містять несправедливі умови щодо встановлення жорстких обов`язків споживача, а положенням ст. 19 Закону Про захист прав споживачів заборонена нечесна підприємницька практика, яка вводить споживача в оману так як він під час укладення спірного Договору №1 не мав на меті отримати позику, а хотів придбати трактор. Крім того, відповідач не має повноважень на здійснення господарської діяльності по наданню фінансових послуг, оскільки в нього відсутня ліцензія на надання фінансових послуг. А тому вважає, що під час укладення Договору №2 представник ТОВ Проспера-А.В. ввів його в оману.

Ухвалою судді справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні, відповідно до ст. 274 ЦПК України, без повідомлення сторін.

Про проведення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні позивач та відповідачі повідомлені належним чином. Заперечення проти такого розгляду справи та відзив на позов від відповідачів судом у встановлений строк не отримано.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

14.11.2016 року між ОСОБА_1 , в подальшому Замовник , з однієї сторони, та ПП Реферті в особі менеджера ОСОБА_2 діючої на підставі Доручення №16 від 03.10.2016 року, в подальшому Виконавець , з другої сторони, надалі іменуються Сторони , було укладено договір № 3707 про надання послуг із оформлення Договору та включення до Програми Доступний Кредит згідно п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання здійснити наступні дії, спрямовані на отримання позики, на умовах Програми Доступний Кредит ТОВ Проспера-А.В. , а саме: забезпечити оформлення Договору про участь в Програмі Доступний Кредит між ТОВ Проспера-А.В. та замовником; надавати інформаційно-консультативні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі замовника в Програмі Доступний Кредит .

Предметом даного договору є зобов`язання доручені позивачем компанії здійснити певні дії, спрямовані на отримання позики, на умовах Фінансового проекту Доступний Кредит .

У відповідності до умов даного договору Фінансове забезпечення - оплата послуг Замовником, яка здійснюється тільки через банківські установи, на користь Виконавця, є договірною, що визначається у відсотковому розмірі, а саме 10,5% від суми позики, зазначеної в Додатку №1 до Договору про участь в Програмі Доступний Кредит між ТОВ Проспера-А.В. та замовником і сплачується одноразово шляхом перерахування 100% попередньої оплати на банківський рахунок Виконавця одночасно із підписанням Сторонами даного Договору, що становить 31500,00 грн.

ОСОБА_1 здійснив внесок для оплати інформаційно-консультативних послуг за Актом прийому-передачі наданих послуг до Договору № 3707 від 14.11.2016 року (а.с.63) в сумі 31500,00 грн. про що свідчить квитанція № 855/з10 від 14.11.2016 року (а.с.65).

Як вбачається зі змісту договору № 3707 від 14.11.2016 року та умов Програми Доступний Кредит , послуга, яку за умовами даного договору передбачено надати ОСОБА_1 за своєю суттю є фінансовою послугою у виді надання безпроцентної позики (п.6 ч. 1 ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ), оскільки послуги, які є предметом договору, здійснюються адміністратором груп учасників та формування фонду групи для придбання на користь та за рахунок учасників бажаних товарів та/або отримання відповідної суми у позику, із проведенням розподілу права на отримання товару чи позики відповідно до визначеної процедури.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону N 2664-III Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг під поняттям фінансова послуга розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно п. 4, 6 ч. 1 ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансовими послугами вважаються зокрема: залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 5 вказаного Закону, фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Пунктом 3, 4 ч. 1 ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг передбачено обовязковість отримання ліцензії у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг у разі надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

За змістом статті 7 Закону України від 2 березня 2015 року № 222-VIII Про ліцензування видів господарської діяльності діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Як вбачається із загальної інформації про юридичну особу ТОВ Проспера-А.В. Ліцензій про надання фінансових послуг у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (нацкомфінпослуг) не отримувала (а.с.53-58).

А тому, з урахуванням вищевказаних обставин справи та норм матеріального права, Договір № 3707 від 14.11.2016 року є недійсним, оскільки вчинений юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії).

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідач, пропонуючи позивачу надання фінансових послуг, укладає групу договорів, при тому, що позивач, як споживач послуги, має право, і без укладення договору № 3707 на отримання повної інформації про послугу та її виконання згідно п.4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів .

З урахуванням того, що відповідач не повідомив ОСОБА_1 про відсутність в ТОВ Проспера-А.В. ліцензії на здійснення діяльності з надання безпроцентної позики, що відноситься до фінансових послуг, позивач був позбавлений можливості свідомого вибору: оформлення чи не оформлення договорів про участь у Програмі Доступний Кредит (дбайливе оформлення якого є предметом оспорюваного договору № 3707), отримувати чи ні консультативно-довідкові послуги з питань діяльності програми. За таких умов, така підприємницька практика вводить споживача в оману і кваліфікується як нечесна (ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів).

Також, підставою звернення позивача ОСОБА_1 з позовом до суду є введення його в оману при підписанні договорів так як під час їх укладення він не мав на меті отримати позику, а хотів купити трактор Беларус МТЗ-82.1, інформацію про який він дізнався з Інтернет сайту і за який вважав що заплатив аванс в сумі 31500,00 грн.

Оскільки позивач при укладенні Договору являвся фізичною особою і мав намір придбати продукцію (роботу) для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, то, відповідно до п.22 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів від 12.05.1991 року №1023-ХІІ, він є споживачем, при цьому, відповідно до п. 2 ст. 627 Цивільного кодексу України, до правовідносин за Договором з участю фізичної особи споживача застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Згідно з ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Таким чином, вказаний Закон встановив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності. До нечесної підприємницької діяльності відноситься і діяльність у межах договору від 14.11.2016 року, укладеного між відповідачами, як виконавцями послуг, та позивачем, як замовником, оскільки надана позивачу інформація у рамках інформаційно-консультаційних послуг щодо умов придбання товару (позики) на умовах Програми Доступний кредит , мала не тільки нечіткий, а й неправдивий характер, який вплинув на свідомий вибір позивача та призвів до укладення ним договору із ТОВ Проспера-А.В. на невигідних для нього умовах.

Наведене вище, підтверджує доводи позивача про те, що відповідачі при укладенні спірного Договору діяли недобросовісно так як позивачу була надана недостовірна, неправдива інформація щодо умов цього Договору та його правових наслідків.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Згідно з ч. 1, 2 п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише розсудом виконавця.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності.

Згідно з ст. 15 зазначеного Закону України, під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

Відповідно до ч. ч. 5, 6, 8 ст. 18 цього Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Відповідно до п. 20 згаданої постанови Пленуму, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Враховуючи вище наведені норми цивільного законодавства України, суд приходить до наступних висновків.

Позивачем ОСОБА_1 , як споживачем, доведено, що умови Договору укладеного між ним та ПП Реферті щодо включення до Програми Доступний Кредит є несправедливими, а нечесна підприємницька діяльність відповідача ввела споживача ОСОБА_1 в оману та спонукала його дати згоду на здійснення правочину (Договору), на який в іншому випадку він би не погодився, проте погодився будучи введеним в оману щодо участі в Програмі Доступний Кредит .

Укладені договори слід визнати недійсними, оскільки вони укладені із використанням нечесної підприємницької діяльності.

За таких умов, у відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти в сумі 31500 грн. 00 коп., сплачених позивачем на виконання недійсних правочинів.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів та ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач при подачі позову до суду, звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на його користь, тому судовий збір відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідачів на користь держави в сумі 640 грн.

Відтак, наявні підстави для стягнення з ПП Реферті в користь державного бюджету судового збору в сумі 320 грн. 00 коп. (640/2=320).

Враховуючи те, що стягненню в користь державного бюджету підлягає судовий збір в сумі 640 грн. іншу частину судового збору в сумі 320 грн. слід стягнути з ТОВ Проспера-А.В. .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 202, 203, 216, 236 ЦК України, ст.ст. 15, 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 4, 11-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Проспера-А.В. , приватного підприємства Реферті про захист прав споживача, визнання недійсним договору та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати недійсним договір про надання послуг з оформлення Договору та включення до програми Доступний кредит від 14 листопада 2016 року №3707, що укладено між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Реферті код ЄДРПОУ 40394964 з моменту укладення.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства Реферті код ЄДРПОУ 40394964 та Товариства з обмеженою відповідальністю Проспера -А.В. код ЄДРПОУ 39220227 на користь ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , кошти, отримані внаслідок нечесної підприємницької практики в сумі 31500 грн.

Стягнути з ТОВ Проспера-А.В. в користь державного бюджету судовий збір в сумі 320 грн. 00 коп.

Стягнути з ПП Реферті в користь державного бюджету судовий збір в сумі 320 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Леся Сергіївна Годік