Постанова

від 15.03.2018 по справі 760/10305/16-п

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року місто Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1

за порушенням митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України, -

за участю особи, яка притягнуто до

адміністративної відповідальності ОСОБА_2,

захисників Воловик О.А., Опря Н.Л.,

представників Київської міської митниці Глущенко Н.В.,

ГрабчакаП.В.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватою у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 858750 грн. 98 коп. зі стягненням на користь держави вартості безпосередніх предметів порушення митних правил у розмірі 858750,98 грн.

Відповідно до постанови, ОСОБА_2 в порушення вимог ч. 1 ст. 483 МК України , як директор ТОВ ТРИБЕРГ здійснила переміщення товару торгове обладнання : меблі, панелі, засіб для захисту від плям, каталоги, нагрівач повітря та ін. загальною вагою 2823 кг, кількістю - 12 вантажних місць, загальною вартістю 81380,00 євро, що згідно курсу НБУ станом на дату переміщення вантажу через митний кордон України складає - 858750,98 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення документів, зокрема інвойсу від № 145/24 від 25 жовтня 2013 року та книжки МДП № XF.73499006, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову скасувати, прийняти нову, якою провадження у справі щодо неї закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення. Одночасно апелянт ставить питання про поновлення їй строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки вважає, що строк вона пропустила із поважних причин.

Обгрунтовуючи клопотання, ОСОБА_2 звертає увагу на те, що в судовому засіданні 30 вересня 2016 року було проголошено рішення, яким провадження у справі закрите за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Саме в такому рішенні вона була впевнена, оскільки в інших справах про адміністративні правопорушення за аналогічних обставин суддями цього суду ухвалювались постанови про закриття провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАп і такі рішенні судом апеляційної інстанції були залишені без змін.

Апелянт звертає увагу на те, що в суді першої інстанції під час проголошення постанови вона особисто не була, присутньою була її захисник Опря Н.Л., яка повідомила їй про прийняте рішення про закриття провадження у справі. Суд їй постанову від 30 вересня 2016 року не направляв. Лише 11 січня 2018 року вона отримала копію постанови суду, з якої дізналась про притягнення її до адміністративної відповідальності.

В суді апеляційної інстанції вона пояснила, що звернення до суду за отриманням копії постанови було пов'язане з тим, що в порядку виконання судового рішення були заблоковані її особисті рахунки в банку.

В суді апеляційної інстанції захисник Опря Н.Л. пояснила, що вона була присутньою 30 вересня 2016 року під час проголошення постанови, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 було закрите за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Тривалий час вона не могла отримати копію постанови, оскільки в Солом 'янському районному суді міста Києва була пожежа, що вплинуло на організацію роботи суду.

Отримавши копію судового рішення 27 лютого 2017 року, вона не читала його текст, оскільки чула яке рішення було проголошено. Крім того, в шести аналогічних справах, розглянутих в Солом 'янському районному суді міста Києва стосовно ОСОБА_2 за аналогічних обставин були прийняті рішення про закриття провадження за відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Оскільки умови договору про надання правової допомоги від 15 вересня 2016 року були виконані як нею, так і ОСОБА_2, договір був розірваний 15 грудня 2016 року, тому копію постанови, яку вона отримала 27 лютого 2017 року ОСОБА_2 вона не направляла.

Для перевірки доводів, викладених в клопотанні судом заслухана представник Київської міської митниці Глущенко Н.В., яка пояснила, що була присутньою під час проголошення суддею постанови від 30 вересня 2016 року та не пам'ятає, яке саме рішення було проголошено: чи то про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, чи про закриття провадження у справі за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Також вона повідомила суд, що в інших справах про адміністративне правопорушення, розглянутих в Солом'янському районному суді міста Києва стосовно ОСОБА_2 приймались рішення про закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен має право на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Ці положення Конвенції знайшли своє відображення в ст. 129 Конституції України, де визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Приписами ч. 2 ст. 294 КУпАП передбачено право особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови оскаржити її в апеляційному порядку. При цьому, за наявності обґрунтованого клопотання суд може поновити строк на оскарження.

Відповідно до матеріалів провадження, а також пояснень ОСОБА_2, її захисника Опря Н.Л. та представника Київської міської митниці Глущенко Н.В., ОСОБА_2 під час проголошення суддею постанови від 30 вересня 2016 року присутньою не була.

Матеріали справи не містять даних про направлення судом першої інстанції копії судового рішення.

Відповідно до заяви (т. 1 а.с. 124), ОСОБА_2 отримала копію постанови 11 січня 2018 року, а до суду з апеляційною скаргою звернулася 18 січня 2018 року (т. 1 а.с. 127). В цій заяві вона повідомила, що про постанову, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності вона дізналась 05 січня 2018 року від банківської установи, яка на виконання постанови державного виконавця наклала арешт на її банківські рахунки.

В суді апеляційної інстанції захисник Опря Н.Л. стверджувала, що суддею 30 вересня 2016 року було проголошено рішення про закриття провадження у справі стосовно ОСОБА_2 Така заява не спростована представником Київської міської митниці ГлущенкоН.В., яка була присутньою під час проголошення судового рішення. Нею було заявлено, що вона не пам'ятає, яке рішення було проголошено.

На обґрунтування клопотання ОСОБА_2 надані копії постанов Солом'янського районного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року, від 05 серпня 2016 року, від 12 серпня 2016 року, від 30 вересня 2016 року, від 30 вересня 2016 року, від 21 жовтня 2016 року, відповідно до яких провадження за аналогічних обставин, що і в оскаржуваному рішенні , закриті за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, а також копії постанов Апеляційного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року, від 11 жовтня 2016 року, від 17 жовтня 2016 року, від 24 жовтня 2016 року, від 25 жовтня 2016 року, від 26 жовтня 2016 року, якими рішення суду першої інстанції залишені без змін.

Апеляційний суд зазначає, що надані судові рішення не мають преюдиційного значення при вирішенні даної справи, проте опосередковано підтверджують заяву ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції було проголошено постанову про закриття провадження стосовно неї за відсутності складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що наведені в клопотанні обставини поважності пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, а тому незважаючи на тривалий строк, який пройшов від ухвалення постанови суду першої інстанції до подання апеляційної скарги, з урахуванням положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , строк на апеляційне оскарження ОСОБА_2 повинен бути поновлений, що забезпечить гарантію доступу особи до правосуддя.

За доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 постанова суду є необґрунтованою, оскільки відповідно до умов контракту купівлі - продажу № 145 від 01 липня 2013 року, укладеного між компанією МОЛЮКСІН ЛІМІТЕД як продавцем та ТОВ ТРИБЕРГ як покупцем товару, саме на продавця покладено обов'язок підготувати необхідні товаросупровідні документи та виконати всі митні формальності, необхідні для транспортування товару до місця призначення, зокрема до міста Києва. Апелянт зазначає, що нею як директором ТОВ ТРИБЕРГ жодні дії щодо декларування товару не здійснювались, відтак вважає, що у неї відсутній умиселна подання митному органу документів, які містять неправдиві дані.

Крім того, ОСОБА_2 звертає увагу на те, що документи, подані при митному оформленні товару були виготовлені безпосередньо продавцем товару, а тому ні вона, ні ТОВ ТРИБЕРГ не мали жодного відношення до виготовлення інвойсу та формування ціни товару.

Апелянт зазначає, що висновки суду про те, що ТОВ ТРИБЕРГ мало ділові зв'язки з компанією ASTI SPED SRL не підтверджуються матеріалами провадження, зокрема документами від митних органів Італійської Республіки. Більше того, ОСОБА_2 звертає увагу на те, що документи, отримані від митних органів Італійської Республіки, на які посилалися працівники митниці, належним чином не перекладені з іноземної мови. Саме тому судом першої інстанції було повернуто справу до митниці для проведення додаткової перевірки. Після проведення такої перевірки представники Київської митниці направили до суду першої інстанції матеріали справи з перекладом митної декларації, проте перекладу інших документів, визначених постановою суду від 10 червня 2016 року, в них не було. Незважаючи на ці обставини, суд прийняв рішення про визнання її винуватою у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України.

ОСОБА_2 звертає увагу на те, що постановами Солом'янського районного суду міста Києва провадження за аналогічних обставин, що і в оскаржуваному рішенні, закриті за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, а постановами Апеляційного суду міста Києва рішення суду першої інстанції залишені без змін.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що провадження стосовно неї підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та її захисників Опря Н.Л., Воловик О.А., які підтримали апеляційну скаргу, представників Київської міської митниці Глущенко Н.В., Грабчака П.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів провадження, приводом для складання протоколу про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, стосовно ОСОБА_2 стала інформація, отримана Державною фіскальною службою України від митних органів Угорщини та Італійської Республіки про те, що вартість отриманого ТОВ ТРИБЕРГ товару, відправленого з Італійської Республіки складає 81380,00 євро, про що зазначено в митній декларації країни відправлення форми EX A № MRN 131TQ 010055865 E3, в той час як в митній декларації, наданій митним органам України ТОВ ТРИБЕРГ вартість цього ж товару становить 19686,55 євро .

Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за цією нормою закону, суд вказав, що відповідно до протоколу про порушення митних правил від 10 травня 2016 року № 0288/10000/16, 04 листопада 2013 року на митну територію України з Італійської Республіки через територію Угорщини на адресу ТОВ ТРИБЕРГ у вантажному автомобілі, номерний знак НОМЕР_1/НОМЕР_2 ввезено товар торгове обладнання : меблі, панелі, засіб для захисту від плям, каталоги, нагрівач повітря та інші , загальною вагою брутто 2823 кг, кількістю 12 вантажних місць.

Підставою для переміщення вказаних товарів через митний кордон України були: попередня митна декларація одержувача ТОВ ТРИБЕРГ № 100250000/2013/758954 від 02 листопада 2013 року, а також товаросупровідні документи: СМR № 030166 від 02 листопада 2013 року, книжка МДП № ХF 73499006 від 02 листопада 2013 року, інвойс № 145/24 від 25 жовтня 2013 року з зазначенням вартості товару 19686,55 євро.

В наданих на запит митним органам Угорщини та Італійської Республіки документах відомості щодо реквізитів СMR та книжки МДП, відправника, одержувача, номеру вантажного автомобіля, загальної кількості вантажних місць, ваги брутто та номеру товарів відповідають даним про товари, зазначених в митній декларації № 100250000 /2013/018765.

В той же час, в митній декларації країни відправлення (Італійська Республіка) форми EX A № MRN 131TQXJ 010055865 E3 вартість товару становить 81380,00 євро.

З огляду на це, як зазначено в постанові, суддя вважає, що орган доходів і зборів дійшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 порушення митних правил та вірно кваліфікував її дії за ч. 1 ст. 483 МК України, оскільки зазначений в митній декларації товар було переміщено через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом надання митному органу як підстави для переміщення документів (інвойс № 145/24 від 25 жовтня 2013 року), що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару.

Ухвалюючи таке рішення, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 486 МК України стосовно всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, а також вимог ст. 489 МК України, відповідно до якої посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати, зокрема чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Текст оскаржуваної постанови не містить формулювання вчиненого ОСОБА_2 правопорушення відповідно до встановлених судом фактичних обставин. В ньому також відсутній висновок суду про наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі Карелін проти Росії (заява № 962/08, рішення від 20 вересня 2016 року), необхідно виходити з того, що як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у вчиненні якого має бути доведено не судом, а перед судом у загальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд в своїй постанові обмежився лише формулюванням про те, що висновок органу доходів і зборів про наявність в діях ОСОБА_2 порушення митних правил та вірну кваліфікацію за ч. 1 ст. 483 МК України є обґрунтованим.

Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, суд не звернув увагу на наступне.

01 листопада 2013 року між компанією МОЛЮКСІН ЛІМІТЕД , зареєстрованої у Реєстрі компаній Гонконгу за № 1370018 та ТОВ ТРИБЕРГ , зареєстрованим державною адміністрацією Печерського району міста Києва за № 10701020000040215 укладений контракт купівлі - продажу № 145.

Відповідно до наданих ТОВ ТРИБЕРГ під час митного оформлення документів, зокрема митної декларації № 100250000/2013/758954 від 02 листопада 2013 року, інвойсу № 145/24 від 25 жовтня 2013 року, виданого компанією МОЛЮКСІН ЛІМІТЕД , вартість поставленого товару загальною вагою 2823 кг в кількості 12 вантажних місць становить 19686,55 євро, що відповідно до курсу НБУ складає 858750,98 грн.

На виконання вказаного контракту компанією МОЛЮКСІН ЛІМІТЕД з території Італійської Республіки через Угорщину для ТОВ ТРИБЕРГ був поставлений товар компанією ASTI SPED SRL .

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 4.1 Контракту, покупець купує товар у кількості і за ціною, визначеними у відповідному рахунку - фактурі. Отже, ціна товару визначається продавцем.

В разі виникнення сумнівів у достовірності даних, наданих під час митного оформлення товару, така перевірка може бути здійснена шляхом отримання від компетентних органів країни, в якій зареєстрована компанія МОЛЮКСІН ЛІМІТЕД інформації щодо відповідності ціни товару, вказаної в інвойсі цією компанією тій ціні, яка зазначена в інвойсі, наданому під час митного оформлення товару в митних органах України.

Проте, така перевірка зроблена не була, оскільки, як пояснив під час апеляційного розгляду справи представник Київської міської митниці Грабчак П.В., їм не рекомендовано звертатись з відповідним запитом до компетентних органів країн Сходу, оскільки він є безрезультатним.

Відповідно до матеріалів справи, до протоколу про порушення митних правил, Київська міська митниця долучила копії документів, отриманих від митних органів Італійської Республіки та Угорщини, викладених мовою оригіналу.

Постановою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2016 року матеріали справи повернуті до Київської міської митниці з тих підстав, що в ній відсутній переклад документів, а саме: Volet № 1, Carnet Tir AX73596530, Manifeste de marchandises (а.с. 13), Moluxin limited (invoice № IT-145/25 dd 30.10.2013 (а.с. 14), додатки до листа ДФС № 7/99/99-99-26-03-03-17 (а.с.17-27; 37-45).

На виконання цієї постанови Київською міською митницею наданий переклад декларації TIR № 13 ITQXJ080029329Т4, де відправником зазначено компанію ASTISPED AUTOPORTO DI FERNETTI . Переклад інших документів, вказаних в постанові суду, митним органом не надані.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про судоустрій та статус суддів , судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Отже, не отримавши перекладу важливих для вирішення справи документів, суд не міг їх оцінити на предмет належності та допустимості, як доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_2

Судом апеляційної інстанції була надана можливість представнику Київської міської митниці надати переклад відповідних документів, проте це зроблено не було.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Презумпція невинуватості розповсюджується також при доведені винуватості у справах про адміністративні правопорушення.

Одночасно суд, як незалежний та безсторонній орган держави, виключно на який, відповідно до ст. 124 Конституції України покладений обов'язок здійснювати правосуддя, самостійно не може збирати докази.

Тому суд апеляційної інстанції перевіряє законність прийнятого судом першої інстанції рішення шляхом перевірки тих доказів, які є в матеріалах справи і можуть бути оцінені судом.

Відповідно до митної декларації (а.с. 7 - 10), яку ТОВ ТРИБЕРГ надано до Київської міської митниці, вартість товару, який надійшов від відправника - компанії ASTI SPED SRL (Італійська Республіка) становить 19686,55 євро за курсом 10,79534600. Така вартість товару вказана в інвойсі інвойсу № 145/24 від 25 жовтня 2013 року, виданому компанією МОЛЮКСІН ЛІМІТЕД (т. 1 а.с. 19).

Будь - яких доказів того, що вказана ціна не відповідає тій, яку визначив продавець товару, або що інвойс є підробленим, матеріали справи не містять.

Стороною захисту під час апеляційного розгляду надано лист директора компанії МОЛЮКСІН ЛІМІТЕД (т. 1 а.с. 214), який підтвердив договірні відносини очолюваної ним компанії з ТОВ ТРИБЕРГ на підставі контракту купівлі - продажу № 145 від 01 липня 2013 року. Також він підтвердив, що інвойс № 145/24 від 25 жовтня 2013 року підписаний ним, де зазначена вартість товару 19686,55 євро.

Також стороною захисту надано оригінал Контракту № 145 від 01 липня 2013 року з відміткою банку про здійснення ТОВ ТРИБЕРГ платежів за поставлений товар.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що відсутні докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 як директор ТОВ ТРИБЕРГ перемістила через митний кордон України вантаж з приховуванням від митного контролю, шляхом надання митному органу як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів.

Відтак, в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, тому постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294, п. 1 ст. 247 КУпАП , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року, якою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за порушенням митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 858750,98 грн. зі стягненням на користь держави вартості безпосередніх предметів порушення митних правил у розмірі 858750,98 грн. скасувати, провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.Р.Трясун