Рішення

від 13.03.2018 по справі 910/23623/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2018Справа № 910/23623/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВО Техенергоналадка

до публічного акціонерного товариства Українська Залізниця в особі філії Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту публічного акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 164 789,55 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Булах Л.С., довіреність № 15.01/8 від 15.01.18

від відповідача Поета К.Ю., довіреність № 362 від 30.01.2018

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю ВО Техенергоналадка (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства Українська Залізниця в особі державного підприємства Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України (далі - відповідач) про стягнення 164 789,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов'язку з оплати проектно-вишукувальних робіт, виконаних позивачем за договорами № 1/09-14 та № 2/09-14 від 30.09.2014, № 1/11-14 від 12.11.2014.

У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 164 789,55 грн., з яких: 85 939,49 грн. - основний борг, 20 164,24 грн. - пеня, 51 425,17 грн. - інфляційна складова боргу, 7 260,65 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.01.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2018 після усунення позивачем недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі № 910/23623/17 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.02.2018.

09.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду був зареєстрований поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вважав, що ПАТ Українська залізниця не є правонаступником прав і обов'язків державного підприємства Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України , яке є стороною за договорами № 1/09-14 та № 2/09-14 від 30.09.2014, № 1/11-14 від 12.11.2014, визначеними як підстава даного позову.

20.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані позивачем відповідь на відзив та заява, в якій сторона просить суд вважати відповідачем у справі - публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту публічного акціонерного товариства Українська залізниця .

20.02.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 27.02.2018.

Представник позивача у підготовчому засіданні 27.02.2018 надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та просив суд задовольнити заяву про заміну неналежного відповідача належним відповідачем, в якій сторона просить замінити первісного відповідача - публічне акціонерне товариство Українська Залізниця в особі державного підприємства Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України на належного відповідача - публічне акціонерне товариство в особі філії Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту публічного акціонерного товариства Українська залізниця , мотивуючі це тим, що 04.08.2015 між державним підприємством Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України та публічним акціонерним товариством Укрзалізниця було складено передавальний акт, у зв'язку з чим публічне акціонерне товариство в особі філії Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту публічного акціонерного товариства Українська залізниця є замовником за договорами у даній справі. Крім цього, заявив усне клопотання про оголошення перерви для надання додаткових документів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2018 задоволено клопотання позивача про заміну неналежного відповідача належним, здійснено заміну первісного відповідача - публічне акціонерне товариство Українська Залізниця в особі державного підприємства Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України на належного відповідача - публічне акціонерне товариство Українська Залізниця в особі філії Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту публічного акціонерного товариства Українська залізниця , відкладено підготовче засідання на 13.03.2018.

У судовому засіданні 13.03.2018 представник позивача подав суду клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

За письмовою згодою всіх учасників справи, суд ухвалив закінчити підготовче засідання та розпочати розгляд справи по суті у той самий день.

У судовому засіданні 13.03.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

30.09.2014 між державним підприємством Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України ДП ДНІПРОЗАЛІЗНИЧПРОЕКТ (генпроектувальник) та товариством з обмеженою відповідальністю ВО Техенергоналадка (субпідрядник) був укладений договір № 1/09-14 (далі - договір № 1/09-14), згідно з умовами якого генпроектувальник доручив, а субпідрядник прийняв на себе зобов'язання виконати наступні проектно-вишукувальні роботи: Робочий проект Тягова підстанція Дубно. Технічне переоснащення щита управління .

Відповідно до п. 1.2 договору № 1/09-14 термін виконання визначається за календарним планом робіт, який є невід'ємною частиною цього договору до 31.12.2014.

За умовами п. 3.1 договору № 1/09-14 вартість проектно-вишукувальних робіт, виконаних згідно з цим договором, визначена на підставі доданого кошторису на проектно-вишукувальні роботи (додаток № 3) і складає відповідно до протоколу про договірну ціну 38 982,16 грн. з ПДВ.

Оплата здійснюється генпроектувальником впродовж 90 банківських днів на підставі акта здавання-приймання проектно-вишукувальних робіт та після отримання коштів на розрахунковий рахунок від генерального замовника (п. 3.2 договору № 1/09-14).

Як свідчать матеріали справи, позивачем були виконані роботи загальною вартістю 38 982,86 грн., що підтверджується актом здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції № 4/12 від 30.12.2014 (до договору № 1/09-14 від 30.09.2014), підписаним уповноваженими представниками обох сторін та засвідченим їх печатками, копія якого міститься в матеріалах справи, а оригінал досліджено судом у судовому засіданні.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору № 1/09-14 від 30.09.2014 роботи, виконані позивачем, не оплатив.

Також, 30.09.2014 сторонами був укладений договір № 2/09-14 (далі - договір № 2/09-14), за умовами якого генпроектувальник доручив, а субпідрядник прийняв на себе зобов'язання виконати наступні проектно-вишукувальні роботи: Робочий проект Технічне переоснащення щита управління фідерів 10кВ тягової підстанції Клепарів .

Відповідно до п. 1.2 договору № 2/09-14 термін виконання визначається за календарним планом робіт, який є невід'ємною частиною цього договору до 31.12.2014.

За умовами п. 3.1 договору № 2/09-14 вартість проектно-вишукувальних робіт, виконаних згідно з цим договором, визначена на підставі доданого кошторису на проектно-вишукувальні роботи (додаток № 3) і складає відповідно до протоколу про договірну ціну 10 631,69 грн. з ПДВ.

Оплата здійснюється генпроектувальником впродовж 90 банківських днів на підставі акта здавання-приймання проектно-вишукувальних робіт та після отримання коштів на розрахунковий рахунок від генерального замовника (п. 3.2 договору № 2/09-14).

Як свідчать матеріали справи, позивачем були виконані роботи загальною вартістю 10 631,69 грн., що підтверджується актом здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції № 5/12 від 30.12.2014 (до договору № 2/09-14 від 30.09.2014), підписаним уповноваженими представниками обох сторін та засвідченим їх печатками, копія якого міститься в матеріалах справи, а оригінал досліджено судом у судовому засіданні.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору № 2/09-14 від 30.09.2014 роботи, виконані позивачем, не оплатив.

Судом також встановлено, що 12.11.2014 сторонами був укладений договір № 1/11-14 (далі - договір № 1/11-14), за умовами якого генпроектувальник доручив, а субпідрядник прийняв на себе зобов'язання виконати наступні проектно-вишукувальні роботи: Робочий проект Технічне переоснащення шаф управління, автоматики та захисту приєднань ВРУ-154-35кВ та ЗРУ 10кВ ПС Ульянівка Васильківський район (Дніпропетровська обл.) .

Відповідно до п. 1.2 договору № 1/11-14 термін виконання визначається за календарним планом робіт, який є невід'ємною частиною цього договору до 31.12.2014.

За умовами п. 3.1 договору № 1/11-14 вартість проектно-вишукувальних робіт, виконаних згідно з цим договором, визначена на підставі доданого кошторису на проектно-вишукувальні роботи (додаток № 3) і складає відповідно до протоколу про договірну ціну 36 324,94 грн. з ПДВ.

Оплата здійснюється генпроектувальником впродовж 30 банківських днів на підставі акта здавання-приймання проектно-вишукувальних робіт та після отримання коштів на розрахунковий рахунок від генерального замовника (п. 3.2 договору № 1/11-14).

Як свідчать матеріали справи, позивачем були виконані роботи загальною вартістю 36 324,94 грн., що підтверджується актом здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції № 6/12 від 30.12.2014 (до договору № № 1/11-14 від 12.11.2014), підписаним уповноваженими представниками обох сторін та засвідченим їх печатками, копія якого міститься в матеріалах справи, а оригінал досліджено судом у судовому засіданні.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору № 1/11-14 від 12.11.2014 роботи, виконані позивачем, не оплатив.

Таким чином, судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за укладеними сторонами договорами №№ 1/09-14, 2/09-14 від 30.09.2014 та № 1/11-14 від 12.11.2014 перед відповідачем виконав належним чином.

Проте, відповідач, в порушення умов вищевказаних договорів вартість виконаних позивачем робіт останньому не сплатив, відповідно, заборгованість відповідача перед позивачем становить 85 939,49 грн.

Спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем свого обов'язку сплатити позивачу грошові кошти за виконані роботи.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що ПАТ Українська залізниця не є правонаступником прав і обов'язків державного підприємства Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України .

Зазначені заперечення судом відхиляються з огляду на наступне.

Суд зазначає, що згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 на базі, в т.ч. державного підприємства Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України (код ЄДРПОУ 01097415) утворюється публічне акціонерне товариство Українська залізниця (далі по тексту - відповідач, замовник).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства Українська залізниця , відповідно до якого Публічне акціонерне товариство Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40075815) (далі - Товариство) є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - Закон), постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця .

Згідно з п. 2 зазначеного статуту Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі - підприємства залізничного транспорту).

Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань філія Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту публічного акціонерного товариства Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40123423) є відокремленим підрозділом публічного акціонерного товариства Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40075815).

Згідно зі ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Таким чином, публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту публічного акціонерного товариства Українська залізниця є генпроектувальником за договорами №№ 1/09-14, 2/09-14 та 1/11-14, та належним відповідачем по даній справі.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з положеннями ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Оскільки договір підряду є оплатним, обов'язок відповідача як замовника за спірним договором оплатити прийняті роботи виникає в силу положень законодавства та розділу 3 договорів.

При цьому, умовами пунктів 4.1 та 4.3 договору сторонами узгоджено не умови виникнення у відповідача вказаного обов'язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто, строки виконання зобов'язання.

Суд вважає, що вказані пункти договору, які регламентують порядок проведення розрахунків за виконані роботи після отримання бюджетного фінансування, суперечать імперативним приписам ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, згідно з якою у випадку відсутності домовленості сторін щодо попередньої оплати виконаної роботи, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення строку (терміну) виконання зобов'язання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Сторони у п. 3.2 договорів №№ 1/09-14, 2/09-14, 1/11-14 визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт із вказівкою на обставини надходження коштів від генерального замовника. Проте, вказана подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи, яка не є стороною вказаних договорів.

Статтею 511 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Зі змісту частини 2 статті 528 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Недодержання своїх обов'язків контрагентом (генеральним замовником згідно з п. 3.2 договорів №№ 1/09-14, 2/09-14 та 1/11-14) боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 та постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2012 у справі № 5011-16/4107-2012).

При цьому, в матеріалах справи наявні докази сплати генеральним замовником на користь відповідача грошових коштів на оплату виконаних робіт за спірними договорами.

Отже, судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договорів №№ 1/09-14, 2/09-14 та 1/11-14 позивачем були виконані роботи на загальну суму 85 939,49 грн., у той час, як відповідач свої зобов'язання по оплаті вказаних робіт не виконав, хоча строк виконання такого обов'язку на момент розгляду та вирішення даного спору настав.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 85 939,49 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Щодо позовної вимоги про стягнення 20 164,24 грн. пені суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення пені, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Поряд з цим, ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що строк виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт настав: по договорам № 1/09-14 та № 2/09-14 - 14.05.2015; по договору № 1/11-14 - 13.02.2015.

Отже, строк позовної давності для вимоги про стягнення пені за неналежне виконання умов договорів № 1/09-14 та № 2/09-14 сплив 14.05.2016, а за неналежне виконання умов договору № 1/11-14 - 13.02.2016.

Таким чином, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду (29.12.2017) строк позовної давності для позовної вимоги про стягнення пені сплив.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд зазначає, що вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 20 164,24 грн. задоволенню не підлягає, з огляду на сплив строку позовної давності, про що заявлено стороною спору.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 51 425,17 грн. та 3% річних у розмірі 7 260,65 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач роботи, виконані позивачем, не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що зважаючи на допущені відповідачем порушення його грошових зобов'язань, позовні вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційної складової боргу заявлені правомірно, проте з огляду на здійснений судом перерахунок вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Так, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 7 042,62 грн. (за актами № 4/12 та № 5/12 - за період з 15.05.2015 по 28.12.2017; за актом № 6/12 - за період з 14.02.2015 по 28.12.2017), а також інфляційна складова боргу в розмірі 44 775,08 грн. (за актами № 4/12 та № 5/12 - за період з 15.05.2015 по 28.12.2017; за актом № 6/12 - за період з 14.02.2015 по 28.12.2017).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 85 939,49 грн., 3% річних в розмірі 7 042,62 грн. (у стягненні частини 3% річних в розмірі 218,03 грн. судом відмовлено), інфляційної складової боргу в розмірі 44 775,08 грн. (у стягненні частини інфляційної складової боргу в розмірі 6 650,09 грн. судом відмовлено), у стягненні пені в розмірі 20 164,24 грн. судом відмовлено.

Судові витрати, з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 39, ідентифікаційний код 40123423) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ВО Техенергоналадка (03115, м. Київ, вул. Серпова, 1, ідентифікаційний код 36265820) основний борг у розмірі 85 939,49 грн. (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять грн. 49 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 44 775,08 грн. (сорок чотири тисячі сімсот сімдесят п'ять грн. 08 коп.), 3% річних у розмірі 7 042,62 грн. (сім тисяч сорок дві грн. 62 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 066,36 грн. (дві тисячі шістдесят шість грн. 36 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.03.2018.

Суддя О.Г. Удалова