Рішення

від 19.03.2018 по справі 826/6002/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2018 року № 826/6002/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Гекта до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Гекта (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві форми Р від 23.02.2017 року №0000931402 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість загальну суму 537896,00 грн., у тому числі за основним платежем 430317 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 107579 грн.; визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві форми В4 від 23.02.2017 року №0000941402 про зменшення від'ємного значення ПДВ у розмірі 21633 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 15.05.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 24.07.2017 р.

В судовому засіданні 24.07.2017 р. Суд оголошено про відкладення розгляду справи до 25.07.2017 р. для підготування клопотання про витребування доказів.

У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 25.07.2017 р. розгляд справі відкладено до 28.11.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що висновки Акту перевірки не відповідають вимог законодавства. Крім того, Позивач зазначає, що реальність господарських операцій ТОВ ТД Гекта з контрагентами на підставі письмових договорів про надання послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що наявні у Позивача, а тому висновки перевіряючого про відсутність у ТОВ ТД Гекта законних підстав для формування показника податкового кредиту за квітень 2016 року за рахунок зазначених господарських операцій, що покладені в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, суперечать нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення на позовну заяву, в яких представник Відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав, які за змістом є аналогічними Акту перевірки.

Під час розгляду справи 28.11.2017 р., Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини 6 статті 128 КАС України (в редакції станом на листопад 2017 р.).

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальна планова виїзна перевірка Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Гекта , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року.

За результатом перевірки Контролюючим органом складено Акт перевірки №504/26-15-14-02-04/37047746 від 01.12.2016 року (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення: п. 44.1 п.44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 783832,00 грн., в тому числі за 2015 рік у сумі 783832,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за І півріччя 2016 року у сумі 995705,00 грн.; п.198.3 ст. 198, п.200.1.7 ст.200 Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1227162,00 грн., в тому числі за червень 2015 року - 149650,00 грн., за липень 2015 року - 27018,00 грн., за жовтень 2015 року - 351726,00 грн. та за квітень 2016 року - 698768,00 грн. та завищено від'ємне значення на 224107,00 грн.; п. 120.1 ст.120 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено граничний термін реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених ст. 201 Кодексу, у термін на 61 і більше календарних днів; п. 46.1 ст. 46, пп.47.1 п.47.1 ст. 47, ст. 51, п.п. „б" 176.2 п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, п. 1.2, п.3.3 Наказу ДФС України від 13.01.2015 року №4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форми 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку щодо невідображення у звітах за 1,2,3,4 квартал 2015 року та 1,2 квартал 2016 року повернення фізичній особі поворотної фінансової допомоги та виплат доходу фізичним особам - СПД.

Не погоджуючи з висновками, які викладені в Акті перевірки Позивачем подано заперечення до Контролюючого органу.

Співробітниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Гекта , з питань, що стали предметом оскарження згідно поданих заперечень від 01.12.2016 року №504/26-15-14-02-04/37047746.

За результатом перевірки Контролюючим органом складено Акт перевірки №38/26-15-14-02-04/37047746 від 09.02.2017 року (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення: п. 44.1 п.44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено: заниження податку на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10033 грн. за 2015 рік та заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування за І півріччя 2016 року у сумі 30402 грн.; п.198.3 ст. 198, п.200.1.7 ст.200 Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 430317 грн. за квітень 2016 року та завищено від'ємне значення на 21633 грн. за червень 2016 року.

На підставі Акту перевірки від 09.02.2017 року №38/26-15-14-02-04/37047746 Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.02.2017 року: №0000931402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 537896,00 грн., в тому числі за основним платежем 430317,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями 107579 грн.; №0000941402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2016 року у розмірі 21633 грн.

Не погоджуючись з спірними рішеннями Позивачем подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято Рішення від 26.04.2017 року №8931/6/99-99-11-01-01-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу Позивача без задоволення.

Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог законодавства та звернувся до Суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з Акту перевірки, що підставами для зменшення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 451950 грн. по взаємовідносинам з ТОВ СП Трейд (код 39370704) стали висновки Відповідача про документальне непідтвердження реальності здійснених господарських операцій та визнання нікчемними укладених правочинів з ТОВ СП Трейд та такими, що не створюють реальних правових наслідків.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з іншої сторони та ТОВ СП ТРЕЙД (Постачальник), з іншої сторони укладено Договір поставки №18/12/14-СГ від 27.02.2015 року (надалі - Договір №18/12/14-СГ).

У відповідності до п. 1, п. 2, пп. 3.3 п. 3 Договору №18/12/14-СГ, Постачальник поставляє (продає) у власність Покупцеві, а Покупець приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом дії цього Договору цукор білий кристалічний згідно ДСТУ 4623:2006 (надалі Продукція ) у поліпропіленових мішках по 50кг. Продукція Поставляється партіями у кількості та по ціні відповідно до підписаних сторонами Додатків до цього Договору. Якість Продукції повинна відповідати ДСТУ 4623:2006, якщо інше не погоджено сторонами у Додатках до цього договору, які є невід'ємні : частиною цього Договору. На кожну окрему поставлену та оплачену партію Продукції видається накладна.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано Суду наступні документи: Видаткові накладні: №874 від 02.04.2016 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 201300,00 грн., №876 від 02.04.2016 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 201300,00 грн., №877 від 02.04.2016 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 201300,00 грн., №878 від 02.04.2016 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 366000,00 грн., №898 від 06.04.2016 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 184000,00 грн., №899 від 06.04.2016 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 184000,00 грн., №900 від 06.04.2016 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 184000,00 грн., №901 від 06.04.2016 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 184000,00 грн., №1106 від 22.04.2016 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 232200,00 грн., №1112 від 22.04.2016 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 372000,00 грн., №1116 від 23.04.2016 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 148800,00 грн., №1117 від 23.04.2016 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 56100,00 грн., №1127 від 23.04.2016 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 205699,98 грн.; Податкові накладні: №6 від 02.04.2015 року номенклатура - цукор білий на загальну суму з ПДВ 201300 грн., №7 від 02.04.2015 року номенклатура - цукор білий на загальну суму з ПДВ 201300 грн., №8 від 02.04.2015 року номенклатура - цукор білий на загальну суму з ПДВ 201300 грн., №9 від 02.04.2015 року номенклатура - цукор білий на загальну суму з ПДВ 366000 грн., №21 від 06.04.2015 року номенклатура - цукор білий на загальну суму з ПДВ 184000,02грн., №22 від 06.04.2015 року номенклатура - цукор білий на загальну суму з ПДВ 184000,00 грн., №23 від 06.04.2015 року номенклатура - цукор білий на загальну суму з ПДВ 184000,00 грн., №24 від 06.04.2015 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 184000,00 грн., №113 від 17.04.2015 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 231600,00 грн., №135 від 20.04.2015 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 512400,00 грн., №171 від 23.04.2015 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 56100,00 грн., №172 від 23.04.2015 року номенклатура - цукор білий, на загальну суму з ПДВ 205699,98 грн.; банківські виписки; Сертифікат відповідності; Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи; ТНТ, які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

В матеріалах справи Витяг з ЄДР, з якого вбачається, що одним із видів діяльності ТОВ СП ТРЕЙД є оптова торгівля цукром (Код КВЕД 46.36).

Судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в вищезазначених документах - зазначено, який товар (послуги) отримувався, всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Крім того Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року по справі №826/3069/16 підтверджено реальність господарських операцій з контрагентом Позивача (ТОВ СП ТРЕЙД ).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані Позивачу його контрагентами, Відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагентів Позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даних юридичних осіб під час укладання та виконання договору.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 (далі - Положення №318).

Згідно п. 4 Положення №318 об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 Положення №318).

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені відповідно до законодавства.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи Суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено Судом, на момент складання податкових накладних контрагенти Позивача, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг (товар); в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких Позивач формував податковий кредит, та які знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 Податкового кодексу України.

Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що для формування в тому числі і податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Окрім вищевикладеного, Суд звертає увагу, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

В акті перевірки зазначено, що по ТОВ СП Трейд внесено картку до реєстру облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва. Крім того, відповідно до кримінального провадження №32015100110000269, розпочате 22.09.2015 року за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, встановлено: що невстановлені особи створили суб'єкти підприємницької діяльності серед яких ТОВ СП Трейд , код 39370704 з метою прикриття незаконної діяльності, а саме: здійснення безтоварних операцій з метою надання можливості підприємствам реального сектору економіки безпідставно зменшити суму податків, які підлягають до сплати. В ході проведення перевірки отримано від СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 03 жовтня 2016 року. Відповідно до протоколу допиту встановлено, що жодних документів, договорів та актів виконаних робіт з ТОВ ТД Гекта не підписував, так як до ведення фінансово господарської діяльності ТОВ СП Трейд не має відношення.

В матеріалах справи міститься Постанова про закриття кримінального провадження від 22.06.2017 р. по кримінальному провадженню №32015100110000269.

Підставою закриття кримінального провадження по кримінальному провадженню №32015100110000269 стало встановлення відсутність в діях складу кримінального правопорушення передбаченого ст.212 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КК України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 роз'яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у статті 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Суд звертає увагу, що Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені Позивачем з даними товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 р. по справі №К/800/11516/16; в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Під час розгляду справи, Судом зроблено висновки, що висновки Контролюючого органу мають характер припущень та не підтверджені належними та допустимими доказами, ураховуючи, що обов'язок доведення правомірності прийнятого рішення згідно із ч.2 ст.71 КАСУ покладається на відповідача.

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться пояснення директорів контрагентів Позивача, які підтверджували реальність укладання та виконання умов Договорів, всі заяви (письмові) засвідчені нотаріально.

В рішенні Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року по справі № К/800/31623/15, за змістом якого неприпустимим є притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є джерелом права .

Пунктом 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків .

Викладені Відповідачем аргументи для збільшення Позивачу податкового зобов'язання з ПДВ є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

За змістом рішення Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі №К/800/3837/16 наголошено на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Окрім іншого, необхідно зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності Позивача, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах.

При цьому, Суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Гекта (02098, м. Київ, вул. Ю. Шумського, буд. 1-Б, Літера А, офіс 118; код ЄДРПОУ 37047746) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві форми Р від 23.02.2017 року №0000931402 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість загальну суму 537896,00 грн., у тому числі за основним платежем 430317 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 107579 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві форми В4 від 23.02.2017 року №0000941402 про зменшення від'ємного значення ПДВ у розмірі 21633 грн.

4. Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19) за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Гекта (02098, м. Київ, вул. Ю. Шумського, буд. 1-Б, Літера А, офіс 118; код ЄДРПОУ 37047746) судові витратив в сумі 8392,94 грн. (вісім тисяч триста дев'яносто дві гривні 92 копійки).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук