Постанова

від 19.03.2018 по справі 805/401/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року справа №805/401/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Василенко Л.А., Ястребової Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Терзі Д.А.,

представника позивача Пільгуна М.В.,

представника відповідача Помалюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі №805/401/17-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ексіменерго ПАЛИВНО ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

№0000261201 від 25.07.2016 року, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 15969563 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3992390,75 грн.,

№0002711530 від 27.01.2017 року, яким підприємству збільшено суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7643681 грн.

В обґрунтування зазначив, що податкові повідомлення - рішення є протиправними, висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій є безпідставним, оскільки факт здійснення господарських операцій з контрагентом підтверджується наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких були сформовані відповідні показники податкової звітності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №0000261201 від 25.07.2016 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №0002711530 від 27.01.2017 року.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невірної правової оцінки обставин справи. Просить судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Документальна позапланова невиїзна перевірка позивача проведена відповідно до норм податкового законодавства, оскільки позивач не в повному обсязі надав документи та пояснення щодо взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ Промекспо на запит податкового органу.

Документи, видані контрагентом ТОВ Промекспо позивачу, не відповідають вимогам, встановленим для оформлення первинних документів: видаткові накладні та товарно-транспортні накладні оформлені з порушеннями, мають незаповненими певні обов'язкові рядки тощо. Тобто, ці документи не можна вважати такими, що підтверджують участь контрагента в фактичному процесі поставки товарів.

З врахуванням дефектності оформлених документів, ненаданням сертифікатів, товарно-транспортних накладних, наявності податкової інформації, податковий орган обґрунтовано дійшов до висновку про неможливість здійснення позивачем господарських операцій з придбання ТМЦ та послуг у ТОВ Промекспо та правомірно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Крім цього, у позивача та його контрагентів відсутні дозволи на транспортування товару з території, на якій органи влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати судове рішення, прийняте судом першої інстанції та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив про безпідставність її доводів, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Суд перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ЕКСІМЕНЕРГО ПАЛИВНО ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ (код ЄДРПОУ 30597632, 87516, м. Маріуполь, вул. Волгодонська, буд. 2, кім. 202) зареєстровано в якості юридичної особи 18.10.1999 року (далі ТОВ Ексіменерго ПЕК).

Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Ексіменерго ПЕК з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ ПРОМЕКСПО за період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено акт № 284/05-19-14-04/30597632 від 02.07.2016 року, яким визначено наступні порушення з боку позивача:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок встановлено заниження задекларованого показника суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду сплачується до державного бюджету в розмірі 15 969 563 грн. за період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року в тому числі за жовтень 2015 року у сумі 6 525 100 грн., за листопад 2015 року у сумі 2 899 950 грн., за грудень 2015 року у сумі 6 544 513 грн;

- п.44.1, п.44.2 ст.44 розд. II Податкового Кодексу України, що призвело до заниження обєкту оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на суму 82 583 865 грн., в результаті чого занижено значення рядка 06 Податок на прибуток Декларації з податку на прибуток за 2015 рік на суму 14 865 096 грн.

За результатами перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000261201 від 25.07.2016 року, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 15 969 563 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 992 390, 75 грн.;

№0002711530 від 27.01.2017 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7643681 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до Головного управління ДФС у Донецькій області та до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду яких скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Зміст акту перевірки свідчить, що податковий орган прийшов до висновку про відсутність правових наслідків у правовідносинах позивача з контрагентом ТОВ ПРОМЕКСПО з наступних підстав.

В наданих до перевірки видаткових накладних не заповнені всі необхідні рядки: у графі Одержувач вказана тільки назва покупця ТОВ Ексіменерго ПЕК, але відсутні інші реквізити - код ЕРДПОУ, ІПН, банківські реквізити.

В товаро-транспортних накладних не заповнені рядки відпуск за довіреністю вантажоодержувача , кількість місць , маса брутто , усього відпущено на загальну суму , вид пакування . В розділі вантажно-розвантажувальні операції взагалі відсутня будь-яка інформація про час прибуття, вибуття, та простою при проведенні навантаження та розвантаження товару тощо.

Позивачем не надано до перевірки документи, що засвідчують якість і комплектність обладнання, що поставляється (сертифікати, посвідчення якості тощо).

Також під час проведення перевірки податковим органом використана податкова інформація, отримана від Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області від 16.03.2016 року, відповідно до якої за звітний період декларування жовтень-листопад 2015 року, лютий 2016 року не підтверджується інформація щодо проведення фінансово-господарських операцій ТОВ Промекспо з контрагентами-покупцями за перевіряємий період, невідповідність між податковими зобов'язаннями постачальника та податковим кредитом платника податку на додану вартість призводить до відсутності підстав включення до складу податкового кредиту сум ПДВ. Таким чином, податковий кредит не може бути достовірно сформованим, якщо виникають такі невідповідності.

В підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ Ексіменерго ПЕК надало наступні первинні документи.

Між ТОВ Ексіменерго ПЕК та ТОВ Промекспо укладені договори постачання № 16 від 01.09.2015 року, № 2 від 01.09.2015 року, № 4 від 01.09.2015 року.

Відповідно до цих договорів постачальник ТОВ Пропекспо зобов'язується в порядку й на умовах даного договору передати товар у власність покупця ТОВ Ексіменерго ПЕК, а покупець зобовязується прийняти й оплатити товар, що належить йому на праві власності.

Предметом поставки за вказаними договорами, відповідно до укладених специфікацій, є деталі для вугледобувного обладнання.

Позивачем на підтвердження фактичного виконання зазначених господарських договорів з ТОВ 2ПРОМЕКСПО надано акти приймання, видаткові накладні ( т. 2 а.с. 19-249, т. 3 а.с. 101-110, 55-97).

ТОВ Промекспо виписано позивачу ТОВ Ексіменерго ПЕК податкові накладні (т. 5, а.с. 172 250, т. 6, а.с. 1 250, т. 7 а.с. 1 -198).

Розрахунок між сторонами за договором проводився у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями та банківськими виписками (т.5, а.с. 99 160, т. 8 а.с. 1 63).

Крім цього між ТОВ Ексіменерго ПЕК та ТОВ Промекспо укладені договори транспортно- експедиційних послуг № 32/1 від 30.10.2015 року та № 32/3 від 30.10.2015 року, відповідно до яких експедитор зобов'язується надати самостійно або за допомогою залучених осіб послуги з перевезення вантажів та/або експедирування вантажів автомобільним транспортом по території України, а також надати інші послуги, обумовлені цим договором або додатковими угодами до нього, пов'язані з перевезенням/експедируванням вантажів (розробка маршруту перевезення, пошук перевізника, організація відправки і одержання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах і в порядку, встановлених цим договором.

Поставка товару між ТОВ Ексіменерго ПЕК та ТОВ Промекспо здійснювалася автомобільним перевізником експедитором ТОВ ДІАНОРА , що підтверджено товарно-транспортними накладними (т. 3, а.с. 1 51, т. 3, а.с. 116 246, т. 4 а.с. 1 93, т. 4 а.с. 183, т. 4 а.с. 189 - 197), актами здачі прийняття робіт (надання послуг) (т. 4 а.с. 184) .

Між ТОВ Ексіменерго ПЕК та ТДВ АП Шахта ім. Святой Матрони Московської укладений договір зберігання № 37 від 01.06.2015 року, за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно, зазначене в додатках до договору, який є невід'ємною частиною цього договору. У додатках вказується найменування майна, що передається, кількість переданого майна, заставна вартість майна строки передачі майна на зберігання, місце зберігання майна.

Виконання договору зберігання, укладеного між ТОВ Ексіменерго ПЕК та ТДВ АП Шахта ім. Святой Матрони Московської підтверджено актами прийому передачі майна на зберігання ( т. 4, а.с. 212 250, т. 5 а.с. 1 - 14).

Між ТОВ Ексіменерго ПЕК та ТОВ Донвуглетехінвест укладений договір на переробку вуглемісткої породи, відповідно до якого, замовник зобов'язується поставити виконавцю вуглемістку породу на умовах СРТ - ОФ вантажоодержувач в редакції Інкотермс 2000, у найменуванні кількості, з якісними показниками згідно специфікації, які оформляються окремими додатками є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання зазначеного договору позивачем надано акти прийому передачі вугільної продукції ( т. 4, а.с. 116 177, т. 5 а.с. 17 - 50).

Вивчивши надані сторонами в підтвердження своїх доводів письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарською діяльністю є господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підставі пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підставі пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2015 року відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ Промекспо .

На підставі п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

На підставі п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ Промекспо , був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 Податкового кодексу України.

Порушень з приводу реєстрації таких податкових накладних, виписаних постачальником, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки відповідачем не встановлено.

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операція із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, на те що позивач придбавав у ТОВ Промекспо товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на спростування вищезазначеного відповідачем до суду не надано.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується наданими позивачем первинними документами.

Щодо твердження податкового органу про відсутність факту перевезення товару через допущені помилки при оформленні ТТН суд зазначає наступне.

Самого по собі факту наявності помилок в транспортних документах про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передаці його у власність покупця.

При цьому договір поставки не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено ТТН.

Також суд не приймає доводи апелянта, що відсутність у видаткових накладних коду ЄДРПОУ, банківських реквізитів, та визначення лише назви підприємства-позивача не дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, оскільки Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який затверджено наказом Мінфінансів України №88 від 24.05.1995 року визначеноґ. Що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем видаткові накладні відповідають вимогам до їх оформлення, встановленим зазначеним Положенням.

А обов'язковість зазначення інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції визначено в разі відсутності обов'язкових реквізитів.

Щодо відсутності сертифікатів якості продукції суд зазначає наступне.

Продукція, яка повинна проходити процедуру обов'язкової сертифікації, визначена Переліком, затвердженим наказом державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005 року.

Як зазначалося раніше, предметом договору поставки між ТОВ Ексіменерго ПЕК та ТОВ Промекспо визначено певні деталі вугледобувного обладнання, які відсутні в Переліку №28, тому їх сертифікація не є обов'язковою.

Таким чином, відсутність сертифікатів якості на продукцію, яка не підлягає обов'язковій сертифікації, не може бути підставою для висновку про непідтвердження реальності господарських операцій.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Також судова колегія зазначає, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обов'язків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобов'язань не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача, оскільки поняття добросовісний платник не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають за межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), якими визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Щодо посилання відповідача на наявність вироку в кримінальному провадженні щодо контрагента ТОВ Промекспо , суд зазначає, що в ньому відсутні будь які посилання на взаімозвязок господарської діяльності цієї юридичної особи з товариством-позивачем, що виключаює можливість визнання будь-яких обставин у межах розслідування кримінальної справи доказами, які не потребують доведення у межах розгляду даної адміністративної справи.

Щодо відсутності у позивача та його контрагента дозволу на перевезення відповідного товару з неконтрольованої території суд зазначає наступне.

Як визначено Тимчасовим порядком контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженим Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 року № 415ог, дозволи на переміщення вантажів, обладнання та матеріальних ресурсів через КПП на неконтрольовану територію України видаються безпосередньо фізичним та юридичним особам, які здійснюють перетин лінії зіткнення через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду, а не покупцям, з якими у них укладені договори постачання.

Під лінією зіткнення для цілей Тимчасового порядку розуміється умовне розмежування території Донецької та Луганської областей між територією де розміщені населені пункти, у яких органи державної влади України не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження та підконтрольними територіями.

Перелік населених пунктів, у яких органи державної влади України не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження, встановлений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р.

Відповідно до п. 2.4 договору постачання № 4 від 01.09.2015 року, укладеного між ТОВ Ексіменерго ПЕК та ТОВ Промекспо , умови поставки товару згідно ІНКОТЕРМС-2000 за даним договором здійснюються за рахунок постачальника на умовах DDU, склад покупця: згідно специфікації

Специфікаціями № 1 від 01.09.2015 року та № 2 від 01.10.2015 року до зазначеного договору умовами постачання товару згідно правил ІНКОТЕРМС-2000 зазначені: DDU, склад покупця, Донецька область, Костянтинівський район, с. Клебан-Бик, вул. Набережна, 1а.

Відповідно до п. 2.4 договору постачання № 16 від 01.09.2015 року, укладеного між ТОВ Ексіменерго ПЕК та ТОВ Промекспо умови поставки товару згідно ІНКОТЕРМС-2000 до зазначеного договору здійснюються за рахунок постачальника на умовах DDU, склад покупця: згідно специфікації.

Специфікаціями № 1 від 01.09.2015 року, № 2 від 01.10.2015 року, № 3 від 01.11.2015 року, № 4 від 01.12.2015 року до цього договору умовами постачання товару згідно правил ІНКОТЕРМС-2000 зазначені: DDU, склад покупця, Донецька область, Костянтинівський район, с. Клебан-Бик, вул. Набережна, 1а

Село Клебан-Бик Костянтинівського району Донецької області не входить до Переліку населених пунктів, у яких органи державної влади України не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження, встановленого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р., тобто знаходиться на території, підконтрольної державним органам влади України.

Тобто, при поставці контрагентом ТОВ Промекспо продукції позивачу відсутні підстави стверджувати, що мав місце перетин лінії зіткнення.

Також, відповідно до п. 2.4 договору постачання № 2 від 01.09.2015 року, укладеного між ТОВ ЕКСІМЕНЕРГО ПАЛИВНОЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ та ТОВ ПРОМЕКСПО умови поставки товару згідно ІНКОТЕРМС-2000 за даним договором здійснюються за рахунок постачальника на умовах DDU, склад Покупця: згідно Специфікації.

Специфікаціями № 1 від 01.09.2015 року, № 2 від 01.10.2015 року, № 3 від 01.11.2015 року та № 4 від 01.12.2015 року до зазначеного договору умовами постачання товару згідно правил ІНКОТЕРМС-2000 зазначені: DDU, склад покупця, Донецька область, місто Шахтарськ, вул. Капустина, 100, промисловий майданчик ЗФ Постниківська .

До Переліку населених пунктів, у яких органи державної влади України не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження, встановлений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р., входить м. Шахтарськ Донецької області, яке знаходиться на території, непідконтрольної державним органам влади України.

Суд зазначає, що продукція, яка постачалась за договором постачання № 2 від 01.09.2015 року, це відходи виробництва вуглевидобування, клас (0ч40). Такі відходи складуються вуглевидобувними (гірничими) підприємствами у породних відвалах, які у великій кількості знаходиться на неконтрольованій державними органами України території.

Таким чином, отримуючи від ТОВ ПРОМЕКСПО товар за спірними господарськими договорами у позивача не було необхідності в перетинанні лінії зіткнення.

Підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що поставка товару ТОВ Промекспо позивачу за вищевказаними договорами та специфікаціями здійснювалася як з підконтрольну українській владі території - с. Клебан-Бик Костянтинівського району Донецької області, щодо якого відсутній перетин лінії зіткнення, так і з м. Шахтарськ Донецької області, яке знаходиться на території, непідконтрольної державним органам влади України, однак у позивача була відсутня необхідність в перетині лінії розмежування .

Тимчасовим порядком контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей передбачено отримання дозволів на переміщення вантажів юридичним особам, які здійснюють перетин лінії зіткнення через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду, а не покупцям, з якими у них укладені договори постачання.

Тому висновок податкового органу щодо обов'язку позивача надати такий дозвіл не ґрунтується на приписах Тимчасового порядку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень №0000261201 від 25.07.2016 року та №0002711530 від 27.01.2017 року та їх скасування.

Суд не приймає доводи апелянта про правомірність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, оскільки правомірність її проведення не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі №805/401/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі №805/401/17-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 19 березня 2018 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення

Повне судове рішення складено 21 березня 2018 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Л.А. Василенко

Л.В. Ястребова