Постанова

від 20.03.2018 по справі 826/1413/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 березня 2018 року

справа №826/1413/13-а

адміністративне провадження №К/9901/1387/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УзДеу-Україна на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2013 року у складі судді Шулежка В.П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у складі колегії суддів Лічевецького І.О., Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е. у справі №826/1413/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УзДеу-Україна до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю УзДеу-Україна (далі Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової виїзної перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22 жовтня 2012 року №0004462260, яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 86888 грн., з яких 57925 грн. - за основним платежем, 28963 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів безпідставності його прийняття.

08 квітня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, у задоволені позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення та доведеності складу податкового правопорушення покладеного в основу збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

02 липня 2013 року позивачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства. Доводи заявника касаційної скарги полягають у помилковому, на його думку, висновку судів попередніх інстанцій про правомірність дій відповідача щодо проведення перевірки, проведення її без дослідження первинної документації, внаслідок чого позивач доводить, що оскаржувані судові рішення не можуть вважатися обґрунтованими та вмотивованими, оскільки прийняті без належного дослідження зазначених вище обставин, які не містять жодних мотивів неврахування доказів позивача про протиправність дій відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

23 липня 2013 року податковим органом подано заперечення на скаргу, якими відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, судові рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

05 липня 2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою (суддя Ланченко Л.В.).

04 січня 2018 року справа № 826/1413/13-а надійшла на адресу Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 13 вересня 2012 року начальником податкового органу видано наказ №1015 Про проведення позапланової виїзної перевірки , проведено перевірку, результати якої оформлено актом від 26 вересня 2012 року № 396/22-60/33348610. Висновками акту перевірки встановлено порушення Товариством вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України, внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними № 19 та № 20 на суму, відповідно 40 049 грн. і 17 876 грн., отриманими від Товариства з обмеженою відповідальністю Нур-Авто 29 лютого 2012 року.

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення - рішення, полягає у тому, що податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2012 року на 57 925 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про здійснення перевірки податковим органом, як способу реалізації владних управлінських функцій в межах його компетенції та доведеність складу податкового правопорушення.

У межах спірних відносин судами першої та апеляційної інстанцій правомірно покладено в основу здійснення перевірки положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за яким, виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

За положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відтак, однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною.

За приписами пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить, зокрема понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга Товариства залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УзДеу-Україна залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі №826/1413/13-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: С.С. Пасічник

В.П. Юрченко