Рішення

від 13.03.2018 по справі 918/850/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 березня 2018 р. Справа № 918/850/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.,

при секретарі судового засідання Лиманському А.Ю.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи - підприємця Гамаша Миколи Юрійовича

до відповідача: Рівненської міської ради

про визнання поновленим договору

Представники:

Від позивача: Гамаш М.Ю. паспорт серії СР354893 від 28.08.1998 року;

Від позивача, ОСОБА_1. (довіреність №625 від 11.07.2008 року);

Від відповідача: Поліщук І.С. (посвідчення №222 від 01.02.2017 року);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Гамаш Микола Юрійович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненської міської ради про визнання поновленим договору оренди землі площею 153 кв.м. що знаходиться на АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2) від 05.11.2004 року, укладений між Рівненською міською радою та фізичною особою-підприємцем Гамашем Миколою Юрійовичем, а також зобов'язати Рівненську міську раду вчинити дії щодо укладення та підписання з фізичною особою-підприємцем Гамашем Миколою Юрійовичем додаткової угоди до укладеного 05.11.2004 року договору.

Позовні вимоги аргументовані наступним. Рішенням Рівненської міської ради від 07 липня 2004 року №955 затверджено проект землеустрою та передано в оренду фізичній особі - підприємцю Гамашу Миколі Юрійовичу на 10 років земельну ділянку площею 0,0153 га на АДРЕСА_1 (в районі котельні) для будівництва та обслуговування павільйону шиномонтажу.

На виконання вказаного рішення Рівненської міської ради, між фізичною особою - підприємцем Гамашем Миколою Юрійовичем та Рівненською міською радою 05 листопада 2004 року було укладено договір оренди землі, який зареєстровано Рівненською Регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах", про що у Держаному реєстрі земель вчинено запис від 02 грудня 2004 року за №040458300061.

Відповідно до пункту 1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0153 га на АДРЕСА_1 (в районі котельні) для будівництва та обслуговування павільйону з шиномонтажу. Договір укладено строком на десять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 6 договору).

Позивач зазначає, що відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції що діяла станом на жовтень-листопада 2014 року) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди. До листа повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Тому позивач звернувся із відповідним листом та проектом додаткової угоди до договору оренди землі до Рівненської міської ради про поновлення договору оренди землі більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору. Жодних зауважень чи претензій з приводу повідомлення та змісту додаткової угоди з боку орендодавця до позивача не було. На підставі такого повідомлення орендаря про намір продовжити дію договору оренди 27 листопада 2014 року Рівненською міською радою прийнято рішення №4653 яким, зокрема, вирішено поновити фізичній особі - підприємцю Гамашу Миколі Юрійовичу строком на п'ять років договір оренди землі загальною площею 0,0153 га на АДРЕСА_1 (в районі котельні) (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2) за рахунок земель, які перебувають в нього в оренді (договір оренди землі від 02 грудня 2004 року №040458300061). Крім того, даним рішенням вирішено укласти додатковий договір про поновлення договору оренди землі та зобов'язано землекористувача у тримісячний строк з дати прийняття цього рішення виготовити та отримати документ, що посвідчує право користування землею.

Позивач зазначає, що неодноразово звертався в управління земельних ресурсів для надання для підписання договорів чи повернення його, проте позивачу було повідомлено, що в цьому немає потреби і договір поновлений, і позивачу достатньо сплачувати орендну плату. Протягом 2014 - 2017 років щомісячно сплачував орендну плату за земельну ділянку площею 0,0153 га на вулю. Макарова (в районі котельні) для будівництва та обслуговування павільйону з шиномонтажу до місцевого бюджету міста Рівне. При цьому жодних претензій чи зауважень щодо користування орендованою земельною ділянкою та сплати орендних платежів з боку орендодавця не було.

Відтак позивач вважає, що договір оренди землі в даному випадку підлягає визнанню поновленим у відповідності до вимог чинного законодавства України, а розмір орендної плати за земельну ділянку площею 0,0153 га на АДРЕСА_1 (в районі котельні) для будівництва та обслуговування павільйону з шиномонтажу встановлений у відповідності до вимог п.п. 288.5.1. п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України.

Починаючи з листопада 2014 року позивач і надалі вчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату за вищезазначену земельну ділянку з урахуванням її індексації, виконуючи всі умови договору.

Відтак продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення позивачем відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчить про те, що відповідач скористався своїм переважним правом та поновив договір оренди землі, строк дії якого закінчився, що підтверджує наявність підстав для поновлення договору оренди землі від 05 листопада 2004 року, укладеного між ФОП Гамаш Миколою Юрійовичем та Рівненською міською радою.

Таким чином, враховуючи те, що ФОП Гамаш М.Ю. належним чином виконував умови договору оренди; дотримувався строків і процедур повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, не надіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови в поновленні договору на новий строк, та продовження використання ФОП Гамаш М.Ю. земельної ділянки, на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", вважає, що у ФОП Гамаша М.Ю. наявне переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Крім того позивач зазначає, що частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то у разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього користувача.

Ухвалою суду від 08 грудня 2017 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №918/850/17, розгляд справи призначено до слухання 10 січня 2018 року.

05 січня 2018 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач зазначає наступне. 27 листопада 2014 року Рівненською міською радою прийнято рішення №4653 яким, зокрема, вирішено поновити відповідачу строком на п'ять років договір оренди землі загальною площею 0,0153 га на АДРЕСА_1 (в районі котельні) (кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2) за рахунок земель, які перебувають в нього в оренді (договір оренди землі від 02 грудня 2004 року №040458300061). Крім того, даним рішенням вирішено укласти додатковий договір про поновлення договору оренди землі та зобов'язано землекористувача у тримісячний строк з дня прийняття цього рішення виготовити та отримати документ, що посвідчує право користування землею. Також у рішенні зазначено, що у разі, якщо додатковий договір про поновлення договору оренди землі не укладено впродовж шести місяців з моменту прийняття цього рішення, то воно втрачає чинність, а договір оренди землі вважається припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено та попереджено землекористувача про те, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права оренди земельної ділянки, відповідно до вимог статті 141 Земельного кодексу України.

Відповідач стверджує, що ухиляючись від укладення додаткового договору про поновлення договору оренди позивач повторно звернувся до Рівненської міської ради з клопотанням від 04.02.2016 № Г-379/16 щодо поновлення договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 та внесення змін у рішення Рівненської міської ради від 27.11.2014 №4653, за результатами якого було повідомлено заявника про те, що у зв'язку з тим, що додатковий договір про поновлення договору оренди землі на АДРЕСА_1 (в районі котельні), не було укладено у визначений шестимісячний строк, в рішення від 27 листопада 2014 року №4653, яке втратило чинність, зміни не вносились, а тому порушене питання втратило свою актуальність. Також відповідач зазначає, що в листі від 02.02.2016 року Гамашем М.Ю. було вказано, що по ряду причин саме з вини позивача не було поновлено договір оренди земельної ділянки.

Наголошує, що 22.01.2016 року позивач звернувся до начальника управління земельних відносин із проханням виготовити договір оренди земельної в ділянки, наданої Рішенням рівненської міської ради від 27.11.2014 року №4653, площею 0,0153 га на АДРЕСА_1.

У зв'язку із закінченням строку, на який було укладено договір оренди землі від 02.12.2004 року №040458300061, та не поновленням його дії в строки, передбачені законодавством, 26.04.2016 року було здійснено припинення права оренди земельної ділянки відповідно до Закону України "Продержавну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (номер запису про інше речове право від 26.04.2016 року №14324707).

Також відповідач пояснює, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України. Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 21 договору оренди землі сторони погодили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Отже у зв'язку з припиненням договору оренди землі від 02.12.2004 року за №040458300061 відповідач зобов'язаний повернути орендодавцеві - Рівненській міській раді земельну ділянку загальною площею 0,0153 га на АДРЕСА_1 (в районі котельні) та привести її у придатний для використання стан шляхом звільнення від тимчасових споруд. Поновлення договору оренди землі від 02.12.2004 року за №040458300061 не відбулося, так як відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" поновлення договору оренди землі можливе за умови прийняття орендодавцем рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності) та укладення з орендарем додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Також, на виконання рішення Рівненської міської ради від 27 листопада 2014 року №4653 "Про поновлення договору оренди землі на вул., Макарова (в районі котельні), яким договір поновлено на п'ять років для будівництва та обслуговування павільйону з шиномонтожу правом дострокового вилучення земельної ділянки, позивачем жодних дій до укладення договору не здійснено. Із наведених позивачем доводів не вбачається, що у нього були об'єктивні перешкоди для укладення договору оренду землі, а також того, що позивач звертався до зазначеною у ньому рішенні органу з приводу укладення такого договору, як і не вбачається, що за наслідками звернення позивач не міг укласти договір із незалежних від його волі причин, що суперечить положенням статті 33 ЗУ "Про оренду землі", якою зазначено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відповідач зазначає, що земельна ділянка була надана в оренду ФОП Гамашу М.Ю. для будівництва та обслуговування павільйону з шиномонгажу іще 2004 року. Відповідно до листів наданих Управлінням Держаної архітектурно - будівельної інспекції у Рівненській області від 29.12.2017 року №1017-5745/17 та Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю від 26.12.2017 №01-12/25 у Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо дозвільних документів на забудову спірної земельної ділянки, а також відсутня інформація щодо прийняття в експлуатацію об'єктів на ній. Це свідчить, на думку відповідача, не лише про недотримання порядку пролонгації договору оренди та проведення його державної реєстрації, а і не використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 10 січня 2018 року вирішено розгляд справи №918/850/17 здійснювати за правилами Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. №1798-XII) у редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 р., що набрала чинності з 15.12.2017 р. в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10 січня 2018 року відкладено підготовче засідання на 25 січня 2018 року.

В судовому засіданні 25 січня 2018 року оголошувалась перерва до 31 січня 2018 року.

Ухвалою суду від 31 січня 2018 року продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, засідання відкладено на 21 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 21 лютого 2018 року закрито підготовче засідання, справу призначено до слухання в судовому засіданні на 13 березня 2018 року.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов в повному обсязі.

Натомість представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Згідно рішення Рівненської міської ради від 06 жовтня 1999 року "Про вилучення та надання земельних ділянок під встановлення кіосків, павільйонів та кіосків з літніми майданчиками під кафе" № 176, міська рада вирішила зокрема надати із земель міста в тимчасове короткострокове користування на умовах оренди строком на 3 роки підприємцю Гамашу Миколі Юрійовичу земельну ділянку площею 62 кв.м. на АДРЕСА_1 42 (в районі котельні) для влаштування павільйону з шиномонтажу (арк.с. 108).

27 жовтня 1999 року на підставі вказаного рішення міської ради між Рівненською міською радою та підприємцем Гамашем Миколою Юрійовичем укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №56, відповідно до предмету якого підприємцю передано в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 62 м.кв. строком на 3 роки для влаштування павільйону з шиномонтажу на АДРЕСА_1 42 (в районі котельні) (арк.с. 106-107).

Рішенням Рівненської міської ради від 26 грудня 2003 року №633 "Про надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок" надано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 153 кв.м. на АДРЕСА_1 (в районі котельні) з числа земель запасу Рівненської міської ради підприємцю Гамашу Миколі Юрійовичу для будівництва та обслуговування павільйону шино монтажу (арк.с. 105).

У подальшому 05 листопада 2004 року між фізичною особою - підприємцем Гамаш Миколою Юрійовичем (орендар) та Рівненською міською радою (орендодавець) було укладено Договір оренди землі, який зареєстровано Рівненською Регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах", про що у Держаному реєстрі земель вчинено запис від 02 грудня 2004 року за №040458300061арк.с. 10-11).

Відповідно до пункту 1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 153 кв. м.кв. яка знаходиться в м. Рівне, на АДРЕСА_1 (в районі котельні) для будівництва та обслуговування павільйону з шиномонтажу.

Договір укладено строком на десять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

Згідно наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду, в листопаді 2004 року Рівненська міська рада передала а фізична особа-підприємець Гамаш Микола Юрійович прийняв земельну ділянку площею 153 м.кв. (арк.с. 13).

При цьому, згідно висновків по наданню земельної ділянки Управління містобудування та архітектури на даній земельній ділянці діють спеціальні обмеження в охоронних зонах від існуючих мереж (електромереж, водопровід, каналізація) (арк.с. 122).

19 червня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив поновити договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 (в районі котельні) площею 153 кв.м. строком на 5 років для будівництва павільйону з шиномонтажу (арк.с. 28).

У подальшому 23.10.2014 р. позивач звернувся до відповідача з листом в якому повідомив орендодавця про намір продовжити дію договору оренди від 05 листопада 2004 року. Разом з вказаним листом позивачем направлено три примірники проекту додаткового договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного 05 листопада 2004 року, один з яких просив повернути позивачу після підписання (арк.с. 71-72).

27 листопада 2014 року Рівненською міською радою прийнято рішення "Про поновлення договору оренди земель на АДРЕСА_1 (в районі котельні)" №4653, яким вирішено поновити на п'ять років фізичній особі - підприємцю Гамашу Миколі Юрійовичу (і.н. НОМЕР_1) договір оренди землі площею 153 м.кв. на АДРЕСА_1 (в районі котельні) (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2) за рахунок земель, які перебувають в нього в оренді (договір оренди землі від 02 грудня 2004 року №040458300061) (арк.с. 29).

Крім того, даним рішенням вирішено укласти додатковий договір про поновлення договору оренди землі та зобов'язано землекористувача виготовити та отримати документ, що посвідчує право користування землею. Також у рішенні зазначено, що у разі, якщо додатковий договір про поновлення договору оренди землі не укладено впродовж шести місяців з моменту прийняття цього рішення, то воно втрачає чинність, а договір оренди землі вважається припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено (п.3. рішення).

Позивач зазначає, що неодноразово звертався в управління земельних ресурсів для надання для підписання договорів чи повернення його договорів, проте позивачу було повідомлено, що в цьому немає потреби і договір поновлений, і позивачу достатньо сплачувати орендну плату.

Так, 22 січня 2016 року позивач звернувся до управління земельних відносин із заявою про виготовлення договору оренди земельної ділянки, наданої згідно рішення міської ради №4653 від 27 листопада 2014 року строком на 5 років (арк.с. 32).

Також 08 лютого 2016 року позивач звернувся до міського голови міста Рівне із заявою в якій просив скасувати пункт 3 рішення рівненської міської ради №4653 в якому йдеться про втрату чинності рішення у випадку не укладення додаткового договору про поновлення договору оренди землі (арк.с. 30).

09 лютого 2016 року управлінням земельних відносин Рівненської міської ради направлено позивачу лист №01-11/223 яким повідомлено позивача, що на розгляд сесії Рівненської міської ради підготовлено проект рішення про скасування пункту 3 рішення Рівненської міської ради від 27 листопада 2014 року №4653. Після погодження даного проекту згідно Регламенту міської ради він буде переданий в організаційний відділ міської ради для розгляду в постійних комісіях та сесією міської ради (арк.с. 31, 34).

08 червня 2016 року від Рівненської міської ради на адресу Управління земельних відносин надійшов лист №52, відповідно до змісту якого у зв'язку з тим, що додатковий договір про поновлення договору оренди землі на АДРЕСА_1 (в районі котельні), не було укладено у визначений термін (шестимісячний строк), в рішення від 27 листопада 2014 року №4653 зміни не вносились. З огляду на викладене та враховуючи той факт, що порушене питання втратило актуальність, управлінню повернуто проект рішення з відповідними матеріалами (арк.с. 35).

Позивач зазначає, що протягом 2014 - 2017 років щомісячно сплачував орендну плату за земельну ділянку площею 153 м.кв. на АДРЕСА_1 (в районі котельні) для будівництва та обслуговування павільйону з шиномонтажу до місцевого бюджету міста Рівне. При цьому жодних претензій чи зауважень щодо користування орендованою земельною ділянкою та сплати орендних платежів з боку орендодавця не було.

В якості доказів підтвердження сплати орендних платежів позивачем надано платіжні документи (копії дублікатів чеків), а також лист Головного управління ДФС у Рівненській області №5368/17-16-07 від 14.09.2017 року (арк.с. 76-79, 132-140).

Відтак позивач вважає, що договір оренди землі в даному випадку підлягає визнанню поновленим у відповідності до вимог чинного законодавства України, а розмір орендної плати за земельну ділянку площею 0,0153 га на АДРЕСА_1 (в районі котельні) для будівництва та обслуговування павільйону з шиномонтажу встановлений у відповідності до вимог п.п. 288.5.1. п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України. На думку підприємця Гамаша М.Ю. продовження користування земельною ділянкою та внесення позивачем відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчить про те, що заявник скористався своїм переважним правом та поновив договір оренди землі, строк дії якого закінчився, що підтверджує наявність підстав для поновлення договору оренди землі від 05 листопада 2004 року, укладеного між ФОП Гамаш Миколою Юрійовичем та Рівненською міською радою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, що надані сторонами, та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить зі слідуючого.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі", встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Предметом спору у даній справі фактично є вимога позивача про поновлення Договору оренди землі від 05.11.2004р.

Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у ст. 33 Закону України "Про оренду землі". За положеннями цієї норми по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). При цьому орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист - повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Відмова, а також зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином ст. 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди. Так, у частинах першій - п'ятій ст. 33 цього Закону передбачено переважне право орендаря на укладення договору (поновлення) оренди на новий строк, реалізація якого можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків. Частиною шостою ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Поряд з тим суд звертає увагу на наступне. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст.93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України Про оренду землі ).

Підпункт 34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає виключну компетенцію міських рад у вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Дана норма закону є одним із засобів забезпечення провідної ролі міських рад як органів міського самоврядування, які покликані представляти відповідні територіальні громади та здійснювати від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Виключна компетенція місцевих рад означає, що ніякі інші органи чи посадові особи не мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції рад.

Ст.12 Земельного кодексу України визначає повноваження міських рад у галузі земельних відносин на території міст, і пункт а передбачає розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до Закону України Про оренду землі та Земельного кодексу України особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, при цьому, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється тільки на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця.

Ст.71 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Ст.25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законам до їх відання.

Частиною 1 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст.144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі ст.33 Закону України Про оренду землі підприємець Гамаш М.Ю. по закінченню терміну дії Договору оренди землі від 05.11.2014 р. звернувся до Рівненської міської ради з приводу поновлення договору оренди землі.

Як наслідок, на підставі повідомлення позивача про намір продовжити дію договору оренди Рівненською міською радою прийнято Рішення від 27 листопада 2014 року №4653, пунктом 1 якого вирішено поновити фізичній особі-підприємцю Гамашу Миколі Юрійовичу договір оренди землі площею 153 м.кв. на АДРЕСА_1 (в районі котельні).

При цьому, як вказувалося вище, у пунктах 3 та 4 даного рішення органу місцевого самоврядування викладено наступне: у разі якщо додатковий договір про поновлення договору оренди землі не укладено впродовж шести місяців з моменту прийняття цього рішення, то воно втрачає чинність, а договір оренди землі вважається припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. У тримісячний строк з дня прийняття цього рішення землекористувачу виготовити та отримати документ, що посвідчує право користування землею.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні відомості про укладення між підприємцем Гамаш М.Ю. та Рівненською міською радою додаткового договору про поновлення договору оренди землі, та відповідно докази виготовлення та отримання документу, що посвідчує право користування землею. Натомість як позивач, так і відповідач підтвердили той факт, що такий додатковий договір укладено не було.

При цьому позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що Рівненська міська рада, чи інші особи якимось чином перешкоджали позивачу в укладенні протягом шестимісячного строку додаткового договору про поновлення договору оренди землі.

Відтак, у даному випадку рішення Рівненської міської ради №4653, як акт ненормативного характеру вичерпало свою дію фактом його невиконання у встановлений строк особою, якої воно стосувалося.

Тому, у зв'язку з наведеними обставинами, договір оренди землі вважається припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Враховуючи закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, що зареєстрований 02.12.2004 року за реєстраційним №040458300061, та не поновлення його дії в строки, передбачені законодавством, 26.04.2016 року було здійснено припинення права оренди земельної ділянки відповідно до Закону України "Продержавну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (номер запису про інше речове право від 26.04.2016 року №14324707) (арк.с. 94).

Отже, суд приходить до висновку, що підприємець Гамаш М.Ю. (як зацікавлена у цьому особа) не скористався належним чином наданим йому переважним правом на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди землі), оскільки не виконав рішення Рівненської міської ради від 27.11.2014 р. №4653 впродовж шести місяців з моменту прийняття цього рішення, та не довів до завершального етапу передбачену законодавством процедуру укладення додаткового договору про поновлення договору оренди землі, та як наслідок не отримав документу, що посвідчує право користування землею. У результаті чого було вчинено запис про реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки.

У пункті 1 Договору оренди землі від 05.11.2004 р. вказано, що земельна ділянка була надана в оренду ФОП Гамашу М.Ю. для будівництва та обслуговування павільйону з шиномонтажу.

Позивач стверджує, що здійснив будівництво павільйону шиномонтажу, що розміщений на орендованій земельній ділянці, та наголошує, що на підставі ст.120 ЗК України не може бути позбавлений права користування такою землею, оскільки має у власності розташоване на ній майно.

Разом з тим, відповідно до наявних у справі листів наданих Управлінням Держаної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області від 29.12.2017 року №1017-5745/17 та Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю від 26.12.2017 року №01-12/25 у Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо дозвільних документів на забудову спірної земельної ділянки, а також відсутня інформація щодо прийняття в експлуатацію об'єктів на ній (арк.с. 36-37).

Доказів про реєстрацію за підприємцем Гамаш М.Ю. права власності на майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, в тому числі і на павільйон шиномонтажу, суду не надано.

Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, були створені належні умови та здійснені всі необхідні дії для надання сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Однак, підприємець Гамаш М.Ю. не підтвердив належними та допустимими доказами свої твердження стосовно наявності у нього майна, право власності на яке зареєстровано у встановленому законодавством порядку, та розташування цього майна на спірній земельній ділянці.

Відносно тверджень представника позивача про те, що підприємець Гамаш М.Ю. систематично здійснював орендні платежі згідно укладеного між сторонами Договору від 05.11.2004 р. суд зазначає таке.

При дослідженні відомостей, які відображені у дублікатах чеків, що подані в якості доказів сплати орендних платежів, вбачається, що у останніх зазначено призначення платежу: "101:2284118839:18010900; орендна плата з фізичних осіб: Гамаш М.Ю.".

При цьому відсутні будь-які вказівки про те, що дані орендні платежі здійснювалися у 2014-2017 р.р. саме на виконання умов Договору оренди землі від 05.11.2004 р.

Інших доказів, які б стверджували, що позивач як орендар вносив плату за оренду у період 2014-2017 р. саме виконуючи умови Договору оренди землі від 05.11.2004 р., у процесі розгляду даного спору ні позивачем, ні відповідачем суду не надано.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 частини 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зважаючи на предмет спору у даній справі слід відмітити, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України.

Частиною першою статті 682 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 6, 627 ЦК України, свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Законодавцем закріплено принцип свободи договору, водночас цивільним законодавством визначено, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до частини третьої статті 6 та статті 627 ЦК України, при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

А отже, визначаючи спосіб захисту позивачу слід було звернути увагу на законодавство, що регулює порядок поновлення договору оренди землі (стаття 33 Закону), проаналізувати чи дотримано ним передбачену процедуру поновлення договору оренди землі, та у випадку наявності порушення його прав з боку орендодавця , обрати відповідний спосіб захисту, який би був спрямований на захист його порушених прав.

Відповідно до роз'яснень наведених у пункті 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6, у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011). Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору. Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону, судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України наведеної у справі № 6-219цс14, частина 6 статті 33 Закону є самостійною підставою саме пролонгації договору оренди і ніяким чином не пов'язана з переважним правом на укладення договору оренди на новий строк. Частина 6 статті 33 Закону чітко встановлює юридичні факти необхідні для такого поновлення договору оренди та не містить вимоги щодо обов'язку орендаря (позивача) повідомляти орендодавця (відповідача) про намір пролонгувати договір оренди. Така пролонгація залежить лише від волі орендодавця, який зобов'язаний протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди направити лист-повідомлення, у разі за наявності заперечення щодо поновлення договору оренди землі.

Також, згідно з висновками Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 355 Цивільного процесуального кодексу України, за I півріччя 2015 року, слідує, що частиною 6 статті 33 Закону передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Звертаючись із даним позовом до суду підприємець Гамаш М.Ю. наголошував, що ним було вчинено конклюдентні дії, які свідчать про про те, що він скористався своїм переважним правом щодо поновлення договору оренди землі, строк дії якого закінчився. Та вважає, що є всі підстави для задоволення даного позову.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки, як вказувалося вище, підприємець Гамаш М.Ю. не виконав рішення Рівненської міської ради від 27.11.2014 р. №4653 впродовж шести місяців з моменту прийняття цього рішення, та не довів до завершального етапу передбачену законодавством процедуру укладення додаткового договору про поновлення договору оренди землі, та як наслідок не отримав документу, що посвідчує право користування землею; також не підтвердив належними та допустимими доказами свої доводи стосовно наявності у нього майна, право власності на яке зареєстровано у встановленому законодавством порядку, та розташування цього майна саме на спірній земельній ділянці; окрім цього, не подав відповідних доказів, які б стверджували, що позивач як орендар вносив плату за оренду у період 2014-2017 р. саме виконуючи умови Договору оренди землі від 05.11.2004 р.

Відповідно до вимог ст.ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, ЗУ "Про оренду землі" та Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання поновленим договору оренди землі та зобов'язання Рівненську міську раду вчинити дії щодо укладення та підписання додаткової угоди з приводу цього - не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання правочину поновленим. Доводи позивача, що висвітлені у позові, не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи.

З огляду на все наведене у сукупності, виходячи з положень законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, підстави для задоволення усіх позовних вимог підприємця Гамаш Миколи Юрійовича відсутні. Відтак, у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "21" березня 2018 року

Суддя Бережнюк В.В.