Постанова

від 12.06.2018 по справі 918/850/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року Справа № 918/850/17

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.03.2018р. у справі №918/850/17 (суддя Бережнюк В.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Рівне)

до ОСОБА_1 міської ради (м. Рівне)

про визнання поновленим договору оренди землі та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо укладення та підписання з позивачем додаткової угоди до укладеного 05.11.2004р. договору

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 08.2030 від 28.12.2017р.;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 міської ради про визнання поновленим договору оренди землі площею 153 кв.м., що знаходиться на вулиці Макарова (кадастровий номер 5610100000:01:016:0005) від 05.11.2004р., укладеного між ОСОБА_1 міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо укладення та підписання з позивачем додаткової угоди до укладеного 05.11.2004р. договору.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.03.2018р. у справі №918/850/17 відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що конклюдентні дії позивача, які виражаються в користуванні спірною земельною ділянкою та внесенням орендної плати, після закінчення строку дії договору, свідчать про те, що позивач скористався своїм переважним правом та поновив договір оренди землі, строк якого закінчився, що підтверджує наявність підстав для поновлення договору оренди землі від 05.11.2004р. На думку скаржника суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недотримання позивачем процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", тому рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2018р. визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.

ОСОБА_1 апеляційного господарського суду №918/850/17/1597/18 від 13.04.2018р. на виконання приписів п. 17.5 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України витребувано у господарського суду Рівненської області належним чином оформлену справу №918/850/17.

24.04.2018р. на адресу ОСОБА_1 апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/850/17.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.04.2018р. визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Розізнана І.В.,суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 24.04.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд скарги на 22.05.2018р. об 11:30 год.

У зв'язку із перебуванням у відрядженні судді-члена колегії ОСОБА_4 в період з 21.05.2018р. по 22.05.2018р. судове засідання 22.05.2018р. об 11:30 год. у справі не відбулося.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 23.05.2018р. розгляд скарги призначено на 12.06.2018р. об 10:30 год.

Рівненська міська рада надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №14929/18 від 15.05.2018р.), в якому відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач/апелянт в судове засідання не з'явився, натомість надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що повноважний представник останнього бере участь в іншому судовому засіданні (вх. № 18261/18 від 12.06.2018).

Судом вказане клопотання відхилене з тих підстав, що встановлений ст. 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги завершується, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась. Відтак, з огляду на приписи ч. 12 ст. 270 ГПК України нез'явлення представника позивача в засідання суду не є перешкодою для розгляду справи.

В судовому засіданні 12.06.2018р. представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, рішенням ОСОБА_1 міської ради "Про вилучення та надання земельних ділянок під встановлення кіосків, павільйонів та кіосків з літніми майданчиками під кафе" від 06.10.1999р. №176 надано із земель міста в тимчасове короткострокове користування на умовах оренди строком на 3 роки підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку площею 62 кв.м. на вул. Макарова 42 (в районі котельні) для влаштування павільйону з шиномонтажу (а.с. 108).

27.10.1999р. між ОСОБА_1 міською радою та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №56, відповідно до предмету якого підприємцю передано в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 62 м.кв. строком на 3 роки для влаштування павільйону з шиномонтажу на вул. Макарова 42 (в районі котельні) (а.с. 106-107).

Рішенням ОСОБА_1 міської ради "Про надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок" від 26.12.2003р. №633 надано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 153 кв.м. на вул. Макарова 42 (в районі котельні) з числа земель запасу ОСОБА_1 міської ради підприємцю ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування павільйону шиномонтажу (а.с. 105).

05.11.2004р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) та ОСОБА_1 міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди землі, який зареєстровано ОСОБА_1 Регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.12.2004р. за №040458300061 (а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 153 кв. м.кв. яка знаходиться в м. Рівне, на вул. Макарова 42 (в районі котельні) для будівництва та обслуговування павільйону з шиномонтажу.

Договір укладено строком на десять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду, в листопаді 2004р. Рівненська міська рада передала, а фізична особа-підприємець ОСОБА_2 прийняв земельну ділянку площею 153 м.кв. (а.с. 13).

Згідно висновків по наданню земельної ділянки та наявні на ній обмеження від 11.03.2004р., наданих Управлінням містобудування та архітектури, на даній земельній ділянці діють спеціальні обмеження в охоронних зонах від існуючих мереж (електромереж, водопровід, каналізація) (а.с. 122).

19.06.2014р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив поновити договір оренди земельної ділянки по вул. Макарова 42 (в районі котельні) площею 153 кв.м. строком на 50 років для будівництва павільйону з шиномонтажу (а.с. 28).

23.10.2014р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив відповідача про намір продовжити дію договору оренди від 05.11.2004р. До листа позивачем долучено та направлено три примірники проекту додаткового договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного 05.11.2004р., один з яких він просив повернути йому після підписання (а.с. 71-72).

Рішенням ОСОБА_1 міської ради "Про поновлення договору оренди земель на вул. Макарова 42 (в районі котельні)" від 27.11.2014р. №4653 поновлено на 5 років фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 договір оренди землі площею 153 м.кв. на вул. Макарова 42 (в районі котельні) (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:016:0005) за рахунок земель, які перебувають в нього в оренді (договір оренди землі від 02.12.2004р. №040458300061) (а.с. 29).

При цьому, вищевказаним рішенням вирішено укласти додатковий договір про поновлення договору оренди землі та зобов'язано землекористувача виготовити та отримати документ, що посвідчує право користування землею. Також у рішенні зазначено, що у разі, якщо додатковий договір про поновлення договору оренди землі не укладено впродовж шести місяців з моменту прийняття цього рішення, то воно втрачає чинність, а договір оренди землі вважається припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено (п.3. рішення).

Позивач зазначає, що неодноразово звертався в Управління земельних ресурсів ОСОБА_1 міської ради для підписання договорів чи повернення його договорів, про те йому було повідомлено, що в цьому немає потреби і договір поновлений, і позивачу достатньо сплачувати орендну плату.

22.01.2016р. позивач звернувся до Управління земельних відносин ОСОБА_1 міської ради із заявою про виготовлення договору оренди земельної ділянки, наданої згідно рішення ОСОБА_1 міської ради №4653 від 27.11.2014р. строком на 5 років (а.с. 32).

08.02.2016р. позивач звернувся до міського голови м. Рівне із заявою, в якій просив скасувати п. 3 рішення ОСОБА_1 міської ради №4653, в якому йдеться про втрату чинності рішення у випадку не укладення додаткового договору про поновлення договору оренди землі (а.с. 30).

09.02.2016р. Управлінням земельних відносин ОСОБА_1 міської ради направлено позивачу лист №01-11/223, яким повідомлено позивача, що на розгляд сесії ОСОБА_1 міської ради підготовлено проект рішення про скасування п. 3 рішення ОСОБА_1 міської ради від 27.11.2014р. №4653. Після погодження даного проекту згідно Регламенту міської ради він буде переданий в організаційний відділ міської ради для розгляду в постійних комісіях та сесією міської ради (а.с. 31, 34).

08.06.2016р. від ОСОБА_1 міської ради на адресу Управління земельних відносин ОСОБА_1 міської ради надійшов лист №52, відповідно до змісту якого у зв'язку з тим, що додатковий договір про поновлення договору оренди землі на вул. Макарова 42 (в районі котельні), не було укладено у визначений термін (шестимісячний строк), в рішення від 27.11.2014р. №4653 зміни не вносились, а порушене питання втратило актуальність, Управлінню повернуто проект рішення з відповідними матеріалами (а.с. 35).

Позивач зазначає, що протягом 2014-2017 років щомісячно сплачував орендну плату за земельну ділянку площею 153 м.кв. на вул. Макарова 42 (в районі котельні) для будівництва та обслуговування павільйону з шиномонтажу до місцевого бюджету міста Рівне. При цьому, жодних претензій чи зауважень щодо користування орендованою земельною ділянкою та сплати орендних платежів з боку орендодавця не було. В якості доказів підтвердження сплати орендних платежів позивачем надано платіжні документи (копії дублікатів чеків), а також лист Головного управління ДФС у Рівненській області №5368/17-16-07 від 14.09.2017р. (а.с. 76-79, 132-140).

Предметом даного позову є вимога позивача до відповідача про визнання поновленим договору оренди землі від 05.11.2004р. та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо укладення та підписання з позивачем додаткової угоди до договору оренди від 05.11.2004р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що його дії до закінчення строку договору, які виражаються у зверненні до відповідача з проханням продовжити його дію на новий строк у встановленому порядку, а також після його закінчення, які виражаються в користуванні спірною земельною ділянкою та внесенням орендної плати, після закінчення строку дії договору, свідчать про те, що договір оренди землі поновив свою дію на тих самих умовах і на той самий строк.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову зазначив, що позивач не скористався наданим йому переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, не виконав рішення відповідача від 27.11.2014р. №4653 впродовж шести місяців з моменту прийняття цього рішення, не довів до завершального етапу передбачену законодавством процедуру укладення додаткового договору про поновлення договору оренди землі, та як наслідок не отримав документа, що посвідчує право користування землею в результаті чого було вчинено запис про реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки. При цьому, суд першої інстанції вказав, що доказів про реєстрацію за позивачем права власності на майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, в тому числі і на павільйон шиномонтажу, суду не надано. Також не надано доказів, які б стверджували, що позивач як орендар вносив плату за оренду у період 2014-2017р.р. саме виконуючи умови договору оренди землі від 05.11.2004 р.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України «Про оренду землі» , яким встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до частини першої ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 31 Закону України"«Про оренду землі" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. ст. 252, 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцем, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Згідно з статтею 33 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо поновлення договору), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. (ч. ч. 1 - 5 вказаної статті).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. (ч.ч. 6 - 10 вказаної статті).

Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві окремі правові підстави реалізації орендарем свого переважного права на поновлення договору оренди землі, вони не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та правовими наслідками.

Для застосування ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за позивачем переважного права на укладення договору оренди на новий строк оренди суди встановлюють такі юридичні факти: орендар належно виконував свої обов'язки за договором оренди; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

При цьому, виходячи з приписів статтей 319, 626 ЦК України реалізація такого переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Для поновлення договору в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно встановити такі юридичні факти: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди на тих самих умовах.

Частини 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачають, що орендар ініціює питання поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом направлення орендодавцю листа-повідомлення та проекту додаткової угоди. Отримавши зазначений лист-повідомлення та проект додаткової угоди, орендодавець вчиняє ряд юридично значимих дій, а саме: перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Отже, якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом ч. ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", то ч. 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки не передбачає звернення орендаря до орендодавця та переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться.

Таким чином, норми ст. 33 Закону України "Про оренду землі" дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку - це право повинно бути реалізовано до закінчення дії договору оренди на підставі звернення орендаря, а у другому - воно може настати у разі продовження орендарем користування землею за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного строку після закінчення строку договору оренди, але у будь-якому випадку з укладенням додаткової угоди.

Суд апеляційної інстанції, при вирішенні даного спору, з'ясовуючи наявність чи відсутність юридичних фактів, необхідних для поновлення договору оренди землі від 05.11.2004р. зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, договір оренди землі від 05.11.2004р. укладено сторонами строком на 10 років та зареєстровано у встановленому законом порядку 02.12.2004р., тобто саме з дня державної реєстрації даний договір набув чинності та діяв до 02.12.2014р.

Пунктом 8 договору сторони передбачили, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач до закінчення строку дії договору, у строки встановлені ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 8 договору, маючи законні сподівання на продовження дії договору оренди землі на новий строк у встановленому порядку звернувся до відповідача із листом від 23.10.2014р., в якому повідомив відповідача про намір продовжити дію договору оренди від 05.11.2004р. До листа позивачем долучено три примірники проекту додаткового договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 05.11.2004р.

В свою чергу, рішенням від 27.11.2014р. № 4653 "Про поновлення договору оренди земель на вул. Макарова 42 (в районі котельні)", відповідач поновив позивачу договір оренди землі від 05.11.2004р. на п`ять років.

Таким чином, беручи до уваги викладене, апеляційний суд зазначає, що прийняття відповідачем рішення від 27.11.2014р. № 4653 підтверджує факт надання останнім згоди поновити дію договору оренди землі з позивачем строком на п`ять років, тобто відповідачем змінено істотні умови договору оренди в частині строку дії договору.

Разом з тим, суд приймає до уваги те, що позивач не заперечував та не заперечує проти поновлення договору оренди землі від 05.11.2004р. строком на п`ять років, тобто він погоджується змінити істотні умови договору оренди в частині строку дії договору.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання відповідача на те, що ним не було отримано лист-повідомлення позивача про поновлення договору оренди землі на новий строк та проекти додаткової угоди, оскільки відповідачем вчинено юридично значимі дії (прийнято рішення про поновлення договору оренди землі), що не могло бути здійснено без отримання даного листа-повідомлення та проектів додаткової угоди, так як лише після їх отримання відповідач перевіряє їх на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, лише за відсутності заперечень приймає рішення про поновлення договору оренди землі, а також укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.11.2016р. у справі №594/153/16-ц за позовом про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі, визнання додаткової угоди укладеною, Верховний Суд України вказав на необхідність встановлення судами наявність вчинення орендарем конклюдентних дій, а саме продовження користування носієм переважного права спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, які б свідчили про його намір скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився, що підтверджує наявність підстав визнання договору оренди з новим орендарем недійсним, а договір оренди землі з носієм переважного права поновленим.

За приписами ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України (ред. з 15.12.2017р.) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що своїми діями відповідач фактично визнав факт поновлення договору оренди землі від 05.11.2004р. Разом з тим, недобросовісна поведінка орендодавця, яка полягає в подальшому ухиленні від підписання додаткової угоди до договору оренди порушують права позивача, як орендаря земельної ділянки.

Отже, встановивши те, що позивач є добросовісним орендарем, який, з метою скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, двічі надсилав відповідачу листи-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди та після закінчення строку дії договору оренди належним чином та відповідно до умов укладеного договору виконував свої обов'язки орендаря, використовував земельну ділянку за призначенням та сплачував за це орендну плату відповідачу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для визнання поновленим договору оренди землі від 05.11.2004р., укладеного між позивачем та відповідачем строком на 5 років та на тих самих умовах в силу ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки в процесі розгляду справи апеляційний суд прийшов до висновку, що договір оренди землі від 05.11.2004р. підлягає поновленню, тому вимога позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо укладення та підписання з позивачем додаткової угоди до договору оренди від 05.11.2004р. не підлягає задоволенню.

Також, не заслуговують на увагу висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів, які б підтверджували сплату позивачем орендної плати у період 2014- 2017 років на виконання умов договору оренди землі, з огляду на наявний в матеріалах справи лист Головного управління ДФС у Рівненській області № 5368/17-16-07 від 14.09.2017 (а.с. 79).

Так, у вказаному листі зазначено, що за період з 01.01.2013 по 13.09.2017 ФОП ОСОБА_2 сплачував податки з орендної плати за землю. Згідно інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1) по коду 13050500 "Орендна плата з фізичних осіб" надійшла сплата:

- у період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. в загальній сумі 9120 грн.;

- у період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. в загальній сумі 9524 грн.;

- у період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. в загальній сумі 11816 грн.;

- у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. в загальній сумі 17746 грн.;

- у період з 01.01.2017р. по 13.09.2017р. в загальній сум 11492 грн.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів, що у вказаний період ФОП ОСОБА_2 мав у користуванні будь-яку іншу земельну ділянку у зв'язку з чим у підприємця міг виникати обов'язок щодо сплати орендної плати за іншу землю.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р., Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 р.).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарським судом Рівненської області при прийнятті оскаржуваного рішення не було в повному обсязі враховано усі обставини справи, невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову про визнання поновленим договору оренди землі від 05.11.2004р., укладеного між ОСОБА_1 міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2., а апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволенню частково.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.03.2018р. у справі № 918/850/17 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 13.03.2018р. у справі № 918/850/17 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання поновленим договору оренди землі від 05.11.2004р., укладеного між ОСОБА_1 міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Визнати поновленим договір оренди землі площею 153 кв.м., що знаходиться на вулиці Макарова (кадастровий номер 5610100000:01:016:0005) від 05.11.2004р., укладений між ОСОБА_1 міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 строком на п`ять років.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12А, код 34847334) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (33000, м. Рівне, вул. Ліскова, 1, код НОМЕР_1) 1600 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та 2400 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати судові накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено 18.06.2018р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.