Постанова

від 19.03.2018 по справі 925/1048/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2018 р. Справа№ 925/1048/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Степанець О.В.,

представники сторін:

від позивача Радзієвський Р.В.

Ващенко І.В.

від відповідача не з`явились,

від скаржника Сіра А.В.

Сергенчук А.В.

розглядає апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр"

на ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.02.2018 (повний текст ухвали складений 08.02.2018)

за заявами приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. про звернення стягнення на грошові кошти по справі

у справі №925/1048/17 (суддя Г.М. Скиба)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙПІС ХОЛДИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ АГРО КУЛЬТУР"

про стягнення 457 445,22 грн. заборгованості та санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2018 року приватним виконавцем Виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. подано до Господарського суду Черкаської області заяву про звернення стягнення на грошові кошти, в якій заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ АГРО КУЛЬТУР" 331664,80 грн.

18.01.2018 року приватним виконавцем Виконавчого округу Черкаської області подано до Господарського суду Черкаської області Плесюк О.С. заяву про звернення стягнення на грошові кошти, в якій заявник просить стягнути з гр. ОСОБА_9 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ АГРО КУЛЬТУР" 487375 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.02.2018 року у справі №925/1048/17 заяви приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. про звернення стягнення на грошові кошти, належні боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю "НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ АГРО КУЛЬТУР" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр" та гр. ОСОБА_9 - задоволено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.02.2018 року та відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С.

Скаржник вважає, що ухвалу суду першої інстанції незаконна та не обґрунтована і така, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт звертає увагу, що приватний виконавець, не маючи достовірних відомостей про наявність заборгованості ТОВ Агромир Центр перед боржником, зробив передчасний висновок стосовно її існування. В даному випадку, на думку скаржника в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що апелянт має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється або підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр" та призначено її розгляд на 19.03.2018 року.

12.03.2018 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 19.03.2018 року представники позивача надали пояснення, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники скаржника надали усні пояснення, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідача в судове засіданні не з`явились.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 10.10.2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Агро Культур" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙПІС Холдинг" 154 428 грн. основного боргу, 200 000 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 4 309 грн. - 3% річних за користування коштами, 22 222, 29 грн. інфляційних втрат, 5 714, 39 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

На виконання рішення господарського суду Черкаської області від 10.10.2017 року видано відповідний наказ від 01.11.2017 року.

12.01.2018 року до суду першої інстанції надійшла заява приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. про звернення стягнення на грошові кошти, в якій заявник просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМИР ЦЕНТР" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ АГРО КУЛЬТУР" 331 664,80 грн.

В обґрунтування поданої заяви приватний виконавець посилається на те, що боржник відпустив за плату майно товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОМИР ЦЕНТР".

Крім того, 18.01.2018 року до суду першої інстанції надійшла заява приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. про звернення стягнення на грошові кошти, в якій заявник просить стягнути з гр. ОСОБА_9 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ АГРО КУЛЬТУР" 487 375 грн.

В обґрунтування поданої заяви приватний виконавець посилається на те, що боржник зняв з банківського рахунку підприємства готівкові кошти в сумі через директора - гр. ОСОБА_9.

В якості доказів своїх доводів, приватний виконавець надав витяги з банківського реєстр про рух коштів по рахунку боржника та звіти про результати господарської діяльності, а також податкову декларацію. Крім того, як зазначає приватний виконавець, керівник боржника протягом березня-серпня 2017р., маючи доступ до рахунку №26003000000855 підприємства в АТ "Укрексімбанк", отримав 487 375 грн. без зазначення підстав їх отримання.

Відповідні заяви подані приватним виконавцем у порядку ч. 1 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України та обґрунтовані обставинами невиконання боржником рішення господарського суду Черкаської області від 10.10.2017 року у справі №911/1048/17.

Задовольняючи заяви про звернення стягнення на грошові кошти, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ Агромир Центр та ОСОБА_9 не оспорюють свою заборгованість перед боржником в даній справі. Також, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМИР ЦЕНТР" та гр. ОСОБА_9 перед боржником ТОВ "НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ АГРО КУЛЬТУР".

Проте, колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, ст. 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням , яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 4, ст. 336 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Предметом дослідження суду, у даному випадку, буде факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти на які виконавець просить звернути стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість ТОВ Агромир Центр та ОСОБА_9 перед ТОВ Нові Технології Агро Культур не підтверджена судовим рішенням.

Порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб визначений ст. 53 Закону України Про виконавче провадження . Так, ч. 1 згаданої статті зазначено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Тобто, звернення до суду виконавця, передує конкретній дії, а саме останній зобов`язаний здійснити певні дії, направити відповідні запити, встановити строк для надання відповіді та отримати відомості про належне боржнику майно, що перебуває у зазначених осіб, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові.

Метою запитів є встановлення факту безспірності заборгованості та збирання доказів на підтвердження цього.

Матеріали справи містять вимогу (запит) про повернення коштів №34 від 04.01.2018 року (а.с. 127) зі змісту якої вбачається, що приватним виконавцем в порушення вимог ст. 53 Закону України Про виконавче провадження не витребовувались ніякі відомості та не надавався строк для подачі відповідних пояснень.

Крім цього, як вбачається із списку згрупованих поштових відправлень листів №15 (а.с. 128) вказана вимога надсилалась 04.01.2018 року, четвер. Відповідно до нормативних строків пересилання поштових відправлень (пп.4, п.1 Наказу від 28.11.2013 року №958 Міністерства інфраструктури України Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень ) нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку між іншими населеними пунктами різних областей України становить 5 днів (без врахування вихідних днів). Тобто, з врахуванням вихідних днів у січні 2018 року, вказана кореспонденція могла бути отримана ТОВ Агромир Центр не раніше 12.01.2018 року. Однак, вже 10.01.2018 року приватний виконавець звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти

Крім того, відповідно до доказів, наданих приватним виконавцем, зокрема з податкової декларації з податку на додану вартість (а.с. 103-104) неможливо встановити, що саме ТОВ Агромир Центр має заборгованість перед боржником у даній справі. Так, в розділі 1 вказано обсяг постачання продукції в сумі 431 664, 80 грн. (без ПДВ), проте, яким чином суд першої інстанції встановив, що дана сума є заборгованість саме ТОВ Агромир Центр неможливо встановити.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з'ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19 лютого 2009 року 921, зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії", від 12 липня 1988 року, серія A, N 140, с. 29, пп. 45 - 46, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії", від 9 червня 1998 року, Reports 1998-IV, с. 1462, п. 34).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості інших осіб перед боржником, можуть бути: договір, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, акти приймання товарів і послуг, тобто первинні документи.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що податкова декларація з податку на додану вартість (а.с. 103-104) не є первинним документом, а відтак не є належним та допустимим доказом, з якого можливо встановити беззаперечну заборгованість ТОВ Агромир Центр перед боржником у даній справі.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення про дату та час судового засідання ТОВ Агромир Центр , відтак й неможливо суду першої інстанції встановити чи оспорює вказану суму апелянт. Тобто, під час прийняття оспорюваної ухвали була відсутня основна складова підстава для задоволення заяв приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, а саме не оспорення заборгованості зазначеною особою.

Щодо доказів стосовно заборгованості ОСОБА_9 колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд також помилково встановив безпідставне отримання ОСОБА_9 грошових коштів в розмірі 487 375 грн., оскільки як вбачається з витягу з банківського реєстру про рух коштів по рахунку боржника вказана сума грошей була перерахована на підставі договору №0234000295 від 02.04.2015 року.

Також, приватним виконавцем не здійснювались відповідні дії, що передбачені ст. 53 Закону України Про виконавче провадження для встановлення факту наявності заборгованості ОСОБА_9 перед ТОВ Агромир Центр чим позбавив останнього, як надати відповідні відомості щодо наявності майна чи коштів, що належать боржнику або висловити свої заперечення щодо вимог приватного виконавця.

При цьому, доказів направлення вимоги (запиту) про повернення коштів №31 від 04.01.2018 року (а.с. 173) приватним виконавцем суду не надано. В зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що дана вимога не надсилалась ОСОБА_9 приватним виконавцем, що є грубим порушенням вимог ст. 53 Закону України Про виконавче провадження .

Окрім цього, колегія суддів також звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення про дату та час судового засідання ОСОБА_9, відтак й неможливо суду першої інстанції встановити чи оспорює вказану суму апелянт.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 2, 3 частини 1 статті 277 ГПК України, є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме не встановлено наявність заборгованості третіх осіб перед боржником, та відповідно наявності оспорювання вказаної заборгованості, як того вимагає ст. 336 Господарського процесуального кодексу України, а тому ухвала господарського суду Черкаської області від 08.02.2018 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ТОВ Агромир Центр задоволенню.

Враховуючи, що приватним виконавцем не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості перед боржником у осіб, на грошові кошти яких, приватний виконавець просить звернути стягнення, та порушень приватним виконавцем при вищезазначеному зверненні до суду вимог ст. 53 Закону України Про виконавче провадження , колегія суддів дійшла до висновку, що в задоволенні вищезазначених заяв приватного виконавця слід відмовити.

При цьому, судовий збір у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.02.2018 року у справі №925/1048/17 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.02.2018 року у справі №925/1048/17 скасувати повністю.

3. Відмовити у задоволенні заяв приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. про звернення стягнення на грошові кошти, належні боржнику товариству з обмеженою відповідальністю "НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ АГРО КУЛЬТУР" - від товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМИР ЦЕНТР" та гр. ОСОБА_9 в повному обсязі.

4. Стягнути з приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, будинок 31, офіс 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр" (36002, м. Полтава, вул. Тевелєва, будинок 2, ідентифікаційний код 39416696) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду Черкаської області.

6. Матеріали справи №925/1048/17 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.03.2018 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко