Постанова

від 19.03.2018 по справі 907/655/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2018 р. Справа № 907/655/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Бонк Т.Б.

суддів Кравчук Н.М.

ОСОБА_1

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2М.(представник за довіреністю)

від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колесо» від 15.12.2017 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.11.2017, суддя Г.Й. Бобрик, повний текст складено - 27.11.17 року

у справі № 907/655/17

за позовом: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» , м.Ужгород,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Колесо» , м. Виноградів,

про: стягнення 47283,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

у позові публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз просить про стягнення з ТОВ "Колесо" 47283,64 грн., в т.ч. 10254,22 грн. 3% річних та 37029,42 грн. інфляційних нарахувань (з урахуванням поданої в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України заяви від 18.09.2017 про зменшення розміру позовних вимог). Позов мотивовано невиконанням відповідачем рішення господарського суду від 27.01.2015 по справі № 907/145/14, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2015, згідно з яким стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Колесо на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз суму 153267 (сто пятдесят три тисячі двісті шістдесят сім) грн. 45 коп. збитків внаслідок самовільного використання природного газу та відсутності комерційного обліку газу.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.11.2017 у справі № 907/655/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Колесо" на користь публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Закарпатгаз" суму 47283,64 грн. (в т.ч. 10254,22 грн. 3% річних та 37029,42 грн. інфляційних нарахувань) та 1600,00 грн. відшкодування витрат позивача по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів не виконано, або виконано частково, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у позові відмовити, мотивуючи це тим, що статтею 625 ЦК України регулюються зобов'язальні відносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. З рішення суду зобов'язальні відносини не виникають, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. Положеннями норм чинного законодавства не передбачено обов'язку боржника щодо сплати на користь стягувача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст.. 625 ЦК України у зв'язку з невиконанням рішення суду про стягнення збитків.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ Закарпатгаз просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, мотивуючи це тим, що грошове зобов'язання може виникати з рішення суду, а також з факту завдання майнової шкоди іншій особі. Вважає, що грошове зобов'язання у деліктних правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодування шкоди. Відтак, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 ст. 625 ЦК України. Зазначає, що присуджена рішенням суду до стягнення із ТОВ Колесо сума у розмірі 153 267,45 грн. на користь ПАТ Закарпатгаз є збитками, заподіяними внаслідок самовільного використання природного газу, а відтак дане грошове зобов'язання виникло у відповідача не з рішення суду, а з факту несанкціонованого втручання в газову мережу та заподіяння позивачу збитків.

Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судове засідання 19.03.2018 року не з'явився представник відповідача/скаржника, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Від відповідача надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

Проте апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, враховуючи те, що судом не визнавалася явка представника відповідача обов'язковою, відповідачем не доведено поважності причин щодо неможливості забезпечення участі представника в судове засідання, а також враховуючи процесуальні строки розгляду апеляційної скарги та відсутність процесуальних перешкод для розгляду справи в даному судовому засіданні.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, з наступних підстав.

Встановлено, що Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.01.2015 по справі № 907/145/14, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2015, стягнуто з ТОВ „Колесо на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз суму 153267 грн. 45 коп. збитків внаслідок самовільного використання природного газу та відсутності комерційного обліку газу.

На примусове виконання даного рішення господарського суду Закарпатської області, що набрало законної сили 09.06.2015р. відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 09.06.2015р., судом стягувачу видано наказ від 23.06.2015р. №907/145/14. Боржник добровільно не виконав рішення суду, у зв"язку з чим ПАТ "Закарпатгаз" пред"явив наказ для примусового виконання до органу ДВС, яким, відповідно, відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 23.06.2015 по справі №907/145/14 (постанова від 10.12.2015 про відкриття виконавчого провадження).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, на день звернення позивача до суду дану суму боргу відповідачем не сплачено і в межах виконавчого провадження її не стягнуто на користь позивача ( лист №50772 від 20.07.2017 Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області).

Предметом позову є - вимога про стягнення з відповідача суми 10254,22 грн. 3% річних та 37029,42 грн. інфляційних нарахувань, нарахованих на суму боргу в розмірі 153267, 45 грн.

Нормативна підстава позову, зазначене позивачем, - ст.ст. 526, 527, 549-552, 625 ЦК України.

Згідно з частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У своїй позовній заяві позивач покликається на те, що цивільні права та обов'язки виникають з рішення суду; якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Разом з тим, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що дане грошове зобов'язання виникло у відповідача не з рішення суду, а з факту несанкціонованого втручання в газову мережу та заподіяння позивачу збитків. Також позивач у відзиві на апеляційну скаргу наголошує, що грошове зобов'язання у деліктних правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Як вже встановлено, Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.01.2015 по справі № 907/145/14, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2015, стягнуто з ТОВ „Колесо на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз суму 153267 грн. 45 коп. збитків внаслідок самовільного використання природного газу та відсутності комерційного обліку газу.

З вищезазначеного рішення суду вбачається, що 16.03.2013 року представниками Виноградівської філії ПАТ «Закарпатгаз» було проведено обстеження газовикористовуючого обладнання та приладів обліку автозаправної станції, що знаходиться в м. Виноградів, вул. Персикова, 160 (за місцезнаходженням ТОВ Колесо ) , за результатами якого складено акт, в якому зазначено, що під час проведення обстеження у споживача було ввімкнено в газову мережу зазначена апаратура. У зв'язку з виявленими порушеннями та згідно положень «Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання» , затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.05 №618 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України за №67/11941 від 26.01.06, Правилами користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ 13.09.2012р. №1181, ПАТ Закарпатгаз було проведено розрахунок споживання природного газу на об'єкті: автозаправної станції ТзОВ «Колесо» за період з 16.03.2010 по 16.03.2013рр. В розрахунку зазначено, що останній проводиться з причин самовільного підключення до мережі системи газопостачання, що було встановлено актом обстеження від 16.03.2013 року. Згідно даного розрахунку на об'єкті було спожито 32 461,6куб. метра природного газу, що у грошовому еквіваленті становить 153 267,45 грн. ПАТ Закарпатгаз звертався до відповідача з претензією-вимогою від 20.01.2014 р. №195 про відшкодування суми 153 267,45 грн., внаслідок порушення Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу» у вигляді несанкціонованого відбору природного газу, шляхом самовільного підключення до системи газопостачання позивача. У ході судового розгляду також встановлено, що між сторонами у даній справі договір щодо постачання природного газу не укладався.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, при дослідженні відносин, які склалися між сторонами, до винесення судового рішення по справі № 907/145/14 про стягнення з ТОВ „Колесо на користь ПАТ „Закарпатгаз суми - 153267 грн. 45 коп., апеляційний суд зазначає, що відповідачем було порушено правила користування природним газом внаслідок самовільного втручання та підключення до системи газопостачання позивача, внаслідок чого на підставі Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання» , затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.05 №618 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України за №67/11941 від 26.01.06, Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ 13.09.2012р. №1181, ПАТ Закарпатгаз було здійснено розрахунок споживання природного газу в ТОВ Колесо в розмірі 153267 грн. 45 коп.,, однак оскільки останнім такої суми не було сплачено добровільно, то позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків.

Як встановлено судами у справі № 907/145/14, завдання шкоди відповідачем стало підставою для відшкодування збитків позивачу, що є одним із способів захисту порушених прав. Отже, стягнення збитків з відповідача у справі є видом його матеріальної відповідальності перед позивачем.

Таким чином, до ухвалення рішення у справі № 907/145/14, між сторонами виникли деліктні правовідносини на підставі завдання відповідачем шкоди позивачу внаслідок самовільного втручання у систему газопостачання, внаслідок чого позивачем було реалізовано його право на накладення відповідної санкції на відповідача за порушення нормативних актів.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Як правильно зазначив сам позивач у відзиві на апеляційну скаргу, присуджена рішенням суду до стягнення із ТОВ Колесо сума у розмірі 153 267,45 грн. на користь ПАТ Закарпатгаз є збитками, заподіяними внаслідок самовільного використання природного газу, а відтак таке зобов'язання з відшкодування збитків у грошовій формі виникло у відповідача не з рішення суду, а з факту несанкціонованого втручання в газову мережу та заподіяння позивачу збитків.

Згідно ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Згідно ст. 225ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є самостійним способом захисту порушеного права згідно ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Відтак, у даному випадку рішення суду у справі № 907/145/14 не може вважатися підставою виникнення грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, а зобов'язання з відшкодування збитків виникло у відповідача ще до прийняття судом зазначеного рішення.

При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Так, і в даному випадку рішення суду у справі № 907/145/14 лише є способом судового захисту позивача та притягнення відповідача до майнової відповідальності у судовому порядку. В свою чергу, стягнення збитків у грошовому вигляді є лише формою відшкодування збитків.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції неправильно зазначив про те, що між сторонами виникло грошове зобов'язання. Суд першої інстанції прийшов у даному випадку до невірного висновку про те, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів не виконано, або виконано частково, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

У відповідача не виник борг з грошового зобов'язання у даному випадку, натомість відповідач є особою, яка завдала шкоди позивачу та є відповідальною за її відшкодування у вигляді грошової вартості за несанкціоноване використання природного газу.

Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 року № 10-74/0/4-13; Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві Верховного суду України).

Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди. (Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві Верховного суду України).

Також, згідно п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, апеляційний суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для застосування ст. 625 ЦК України, а тому позов публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» є необґрунтованим та безпідставним, у зв'язку з чим у позові слід відмовити.

Представник позивача наголошував, що рішення суду підлягає обов'язковому виконанню, проте відповідач не виконує рішення суду про стягнення збитків. Апеляційний суд зазначає, що рішення суду підлягає виконанню у порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження , який встановлює відповідні механізми та дії державних виконавців на виконання рішення суду. Представник позивача зазначив, що позивач не ініціював зміну способу та порядку виконання рішення суду про стягнення збитків у справі № 907/145/14. Крім того, позивач не зазначив, яким чином подання зазначеного позову про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у даній справі може призвести до більш ефективного та оперативного виконання рішення про стягнення збитків у справі № 907/145/14.

Відтак, як вбачається з вищенаведеного, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції згідно ст. 277 ГПК України, та прийняття апеляційним судом нового рішення.

Згідно ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Апеляційним судом здійснюється розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За розгляд справи в суді першої інстанції судовий збір залишається за позивачем у зв'язку з відмовою у позові. За розгляд справи в суді апеляційної інстанції у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги скаржника (відповідача), з позивача на користь відповідача слід стягнути сплачений останнім судовий збір у розмірі 1760,0 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колесо» від 15.12.2017 року - задоволити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 20.11.2017 у справі № 907/655/17 - скасувати повністю. Ухвалити нове рішення.

3. У позові публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» , м.Ужгород, до товариства з обмеженою відповідальністю «Колесо» , м. Виноградів, про: стягнення 47 283,64 грн. - відмовити.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз» (88015, м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2, код ЄДРПОУ 05448610) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Колесо» (90300, м. Виноградів, вул. Персикова, 160, код ЄДРПОУ 19107835) 1760, 0 грн. судового збору.

5. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

ОСОБА_3 Бонк

Суддя Н.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак

Повний текст постанови складено - 22.03.2018.