Постанова

від 12.03.2018 по справі 907/746/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2018 р. Справа № 907/746/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.;

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Приватного підприємства Солві Україна б/н від 12.12.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/26/18 від 02.01.2018 р.)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04 грудня 2017 року (суддя Ремецькі О.Ф., повний текст складено та підписано 11.12.2017 р.)

у справі № 907/746/17

порушеній за позовом

позивача: Приватного підприємства Солві Україна , м. Харків,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича, м. Мукачево, Закарпатської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Євроформат , м. Київ

про стягнення в порядку регресу 311799,13 грн., як зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування ТзОВ Завод Євроформат та стягнення судових витрат (з урахуванням заяви вх. № 02.3.1-11/13259/17 від 31.10.2017 р.),

за зустрічним позовом

позивача: Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича, м. Мукачево, Закарпатської області,

до відповідача: Приватного підприємства Солві Україна , м. Харків,

про стягнення в сумі 81823,15 грн. та стягнення судових витрат,

за участю представників:

від апелянта/позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом: не прибув;

від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом: ФОП Запасненко О.О., ОСОБА_3;

від третьої особи: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством Солві Україна 10.10.2017р. за вх. № 02.3.1-13/800/47 (позовна заява подана через поштове відділення зв'язку - 04.10.2017 р.) звернулось до Господарського суду Закарпатської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Запасненко Олександра Олександровича про стягнення заборгованості в сумі 311749,13 грн. за фактом пошкодження перевезеного вантажу та стягнення судових витрат, також позивач просив вжити відповідних заходів щодо забезпечення позову - накласти арешт на майно та/або грошові суми, в розмірі позовних вимог, що належать відповідачеві.

З матеріалів справи вбачається, що Фізичною особою-підприємцем Запасненком Олександром Олександровичем, до початку розгляду справи по суті (ухвалою Господарського суду Закарпатської області розгляд справи призначено на 25.10.2017 р.), 23.10.2017 р. подано зустрічну позовну заяву до Приватного підприємства Солві Україна про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 81823,15 грн. та стягнення судових витрат.

Крім того, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, Приватним підприємством Солві Україна , 31.10.2017 р. за вх. № 02.3.1-11/13259/17 було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просив суд залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Євроформат ; стягнути в порядку регресу суму 311799,13 грн., як зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування ТОВ Завод Євроформат (том І, а. с. 99-106).

Зазначена вище заява позивача за первісним позовом була прийнята місцевим господарським судом.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2017 р. у справі № 907/746/17 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено. Вирішено стягнути з Приватного підприємства Солві Україна (61105, м. Харків, пр. Героїв Сталінграда, 123, код ЄДРПОУ 36458141) на користь Фізичної особи - підприємця Запасненка Олександра Олександровича (89600, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) суму 81823,15 грн. заборгованості за договором перевезення вантажів в міжнародному сполученні № П03/04/17-02 від 03.04.2017, а також суму 1600,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору (том ІІ, а. с. 34, 35-42).

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням місцевого господарського суду, скаржник (Приватного підприємства Солві Україна ) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 12.12.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/26/18 від 02.01.2018 р.), просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2017 р. у справі № 907/746/17 повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Приватного підприємства Солві Україна , щодо стягнення з Фізичної особи підприємця Запасненко Олександра Олександровича (м. Мукачево код НОМЕР_1, юридична адреса: АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2, поштова адреса АДРЕСА_2 в філія р/р НОМЕР_3, в філія АТ Укрексімбанк м. Ужгород МФО 322313, ІПН НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_4 від 12.03.1997р.) в порядку регресу кошти у розмірі 311799,13 грн. на користь Приватного підприємства Солві Україна (код ЄДРПОУ 36458141, розрахунковий рахунок 26006011035407 в ПАТ Укрсоцбанк МФО 300023, свідоцтво ПДВ 100237514 юр. адреса м. Харків, пр-т. Героїв Сталінграда,123, поштова адреса для листування, та фактичного місця знаходження: м. Харків, пр-т. Московський,!42, оф.602), як зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування ТОВ Завод Євроформат .

Також просить стягнути з Фізичної особи підприємця Запасненко Олександра Олександровича м. Мукачево код НОМЕР_1, юридична адреса: АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2, поштова адреса АДРЕСА_2 в філія р/р НОМЕР_3, в філія АТ Укрексімбанк м. Ужгород МФО 322313. ІПН НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_5 від 12.03.1997р. на користь Приватного підприємства СОЛВІ УКРАЇНА , код ЄДРПОУ 36458141, розрахунковий рахунок 26006011035407 в ПАТ Укрсоцбанк МФО 300023, свідоцтво ПДВ 100237514 юридична адреса: м. Харків, пр-т. Героїв Сталінграда,123, поштова адреса: для листування, та фактичного місця знаходження: м. Харків, пр-т. Московський, 142, оф.602 к сплачений судовий збір у розмірі 4676.98 гривень за подання позовної заяви в суд першої інстанції, та 5 144,69 грн. за подання апеляційної скарги. В задоволенні позовних вимог позивача за зустрічним позовом ФОП Запасненко О.О. відмовити в повному обсязі (том ІІ, а. с. 52-59).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Щодо первісного позову апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що місцевим господарським судом приймаючи оскаржуване рішення у даній справі, мотивував своє рішення тим, що згідно з умов договору, який погоджений зі сторонами, перевізнику не були надані дані вантажу, що мав перевозитися, однак, на думку апелянта, дане твердження є помилкове, через те, що в заявці на перевезення вантажу № 03/04/04 від 03.04.2017 зазначена вимога до транспортного засобу в графі Другие требования CMR, исправный, отдельный автомобиль, 20 т. 86 м 3. , щодо характеристик вантажу зазначено до 22 т. . упаковка вантажу була маркірована, відтак, усіх цих даних при належному виконанні умов договору виконавцю (відповідачу за первісним позовом) вистачило. Такий висновок можна зробити, що ніякої уточнень інформації, ані при прийнятті Заявки, а ні при завантаженні вантажу Виконавцем запрошено не було.

Апелянт звертає увагу суду на те, що відповідно до припису п.2.15 Договору Перевізник перевіряє, вірність записів зроблених у вантажній накладній, та відповідність таких записів до документів, що супроводжують вантаж (пакувальний лист та рахунок, тощо) щодо кількості вантажних місць, однак, виконавцем (відповідача за первісним позовом - ФОП Запасненко О.О.) жодних заперечень, чи то пропозицій не надходило, що свідчить про те, що все відповідало нормам та всі дані в наданих перевізнику документах були.

Також апелянт стверджує, що судом проігноровані та не спростовані посилання та доводи позивача за первісним позовом (ПП Солві Україна ) щодо застосування умов договору, та не надано жодної правової оцінки цим обґрунтуванням. Натомість умови договору між ПП Солві Україна та ТОВ Завод Євроформат ретельно проаналізовані, а саме обґрунтуванням з посиланням на узгоджені між позивачем та відповідачем умови виконання договору, а саме п. 4.1., п. 2.15 та п. 2.18, які на думку апелянта чітко визначають межу зобов'язань виконавця/перевізника (ФОП Запасненко О.О.).

Крім того, апелянт покликається на те, що судом першої інстанції при досліджені обставин справи встановлено, що товар завантажено на автомобіль відповідача, як перевізника, без зауважень щодо якості та цілісності вантажу, що підтверджено міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR). При цьому, упаковки товару містили на собі відповідне маркування, яке за своєю суттю містило повідомлення Крихке. Обережно , Берегти від вологи , та Верх . Інших знаків на упаковку не нанесено. Також на упаковках відсутнє маркування щодо обмеження штабелювання товару в упаковках, а саме: - обмеження штабелювання, штабелювання заборонено або межа штабелювання по вазі або межа штабелювання по кількості ярусів штабелю. Крім того, п. 2.17. договору визначає, що Виконавець - перевізник зобов'язаний негайно інформувати Замовника і не приступати до перевезення без його дозволу у випадку невідповідності даних про характер вантажу, маршрут перевезення, митної обробки та інших умов організації перевезення, зазначених у Заявці на перевезення, фактичному стану вантажу та інструкціям вантажовідправника (вантажоодержувача), а також про пере адресацію транспортного засобу.

Таким чином, апелянт вважає, що відповідач за первісним позовом, прийнявши вантаж на борт транспортного засобу, засвідчив відповідність товару, якості тарної упаковки, належне кріплення вантажу, відповідність нормованого навантаження та інші умови такими, що відповідають належному виконанню умов договору.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в рішенні суду зазначено: Окрім того, судом не можуть бути взяті до уваги відомості позивача про відшкодування замовнику вартості пошкодженого вантажу у розмірі 31 1799,13грн. за умовами договору №К 03/01/01 від 03.01.2017 та Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.06.2017 з огляду через те, що те, що вимоги про зарахування яких укладено спірний правочин, не є однорідними, адже зобов'язання з відшкодування шкоди має іншу правову природу та матеріальний зміст ніж зобов'язання ТОВ Завод Євроформат виплатити позивачу послуги за перевезення . На думку скаржника даний висновок суду є помилковим через не узгодження норм права, а саме, що частиною 3 ст. 203 та частиною 1 ст. 220 ГК України, якими передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої невизначений чи визначений моментом витребування, для зарахування достатньо заяви однієї сторони та аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина 1 ст. 601 ЦК України.

В даному випадку апелянт вважає, що оскільки ТзОВ Завод Євроформат перед ПП Солві Україна мало непогашене зобов'язання, яке виникло за договором транспортного експедирування та не було оплачено, відтак, 19.06.2017 року між сторонами за договором транспортного експедирування було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою сторони дійшли згоди зарахувати однорідні вимоги за зобов'язаннями вказаними в п.1 та п.2 Угоди, таким чином ПП Солві Україна повністю відшкодувало ТОВ Завод Євроформат , вартість пошкодженого вантажу. Відповідно до наведеного апелянт зазначає, що оскільки зобов'язання сторін були грошовими, то сторони угоди дійшли обґрунтованого висновку про їх однорідність, про що і зазначено у Постанові Верховного Суду України Судової палати у господарських справах від 09.12.2008 р. по справі № 37/638 Про зарахування зустрічних однорідних вимог .

Щодо зустрічної позовної заяви, яку місцевим господарським судом було задоволено, апелянт зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що 11.04.2017 р. вказаний в Заявці вантаж був доставлений на адресу, яка заявлена в документах та прийнятий ТОВ Завод Євроформат , в підтвердження чого є CMR № 16409, яка місить усі необхідні реквізити та відмітки, у тому числі відбиток печатки та підпис одержувача вантажу - Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Євроформат , про що останній отримав всі необхідні документи, а відтак є належним доказом щодо поставки вантажу, однак, дані факти не відповідають обставинам справи, оскільки документів, які є підставою для проведення оплати за договором, та виконання заявки ПП Солві Україна не отримало, а саме немає документів, щодо отримання вантажоотримувачем ТОВ Завод Євроформат вантажу, крім того, є відмітка про пошкодження товару в CMR, є Акт пошкодження вантажу ТОВ Завод Євроформат від 11.04.2017 року, є остаточний акт про пошкодження вантажу ТОВ Завод Євроформат від 10.05.2017 року, та претензія від ТОВ Завод Євроформат де зазначено, що пошкоджений товар не може бути прийнятим.

Відтак, на думку скаржника, при розгляді судом даної справи та прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд неодноразово порушив норми матеріального права, не дослідив наявні в матеріалах справи документи, в зв'язку з чим прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем за зустрічним позовом/відповідачем за первісним позовом було подано відзив на апеляційну скаргу (том ІІ, а. с. 80-92), у якій останній заперечує доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі, покликаючись на те, що в матеріалах справи знаходиться CMR №16409, яка є письмовим доказом, як самого перевезення так і отриманням товару вантажоодержувачем, зокрема, графа 24 Вантаж отриманий CMR №16409 містить відтиск печатки ТОВ Завод Євроформат та підпис його представника, а отже вантаж прийнятий вантажоодержувачем. Вчинений у графі 24 CMR №16409 запис: Виявлено пошкодження згідно з актом від 11.04.2017 року свідчить про те, що товар прийнятий, але з застереженням.

Крім того, серед матеріалів справи є акт надання послуг №120 від 11.04.2017 року, складений ПП Солві Україна та ТОВ Завод Євроформат , відповідно до якого здійснено автоперевезення вантажу по маршруту: Roverеto (Італія) - пропускний пункт Ужгород - м. Київ. Вартість послуги - 57991,73 грн.. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками. Отже послуга з перевезення надана якісно та в установлені строки, що спростовує твердження позивача про неприйняття вантажу ТОВ Завод Євроформат .

Також відповідач за первісним позовом стверджує, що лебідки для ліфтів були доставлені вантажоодержувачу та розвантажені за адресою останнього його ж силами та засобами та подальша доля вантажу відповідачу невідома.

Відповідач за первісним позовом також покликається на те, що акт про пошкодження вантажу, який складений 11.04.2017 року ТОВ Завод Євроформат в результаті візуального огляду, свідчить про необхідність проведення сервісним центром ТОВ Завод Євроформат діагностики та випробувань лебідок з метою встановлення ступеня пошкодження та можливості використання цих лебідок за призначенням. Згідно із висновком (заключением) Sicor SPA (Італія) від 24.04.2017 року по поставленому обладнанню, експлуатація чотирьох лебідок заборонена. При цьому, до такого висновку виробник (або продавець) дійшов в результаті детального вивчення Акту, складеного Сервісним центром Заводу Євроформат .

В подальшому, 10.05.2017 року складено остаточний акт про пошкодження вантажу ТОВ Завод Євроформат , відповідно до якого неможлива експлуатація чотирьох лебідок. З висновками вказаного акту не погодились представник страхових компаній. При цьому, підставою для висновків про пошкодження вантажу та неможливість його використання за призначення став висновок сервісного центру виробника лебідок Sicor SPA, однак, відповідач за первісним позовом з такими висновками не погоджується, так як вважає, що Sicor SPA не проводив дослідження або експертизу лебідок, а відтак не надавав відповідного висновку. В матеріалах справи наявних лише лист Sicor SPA (а не висновок сервісного центру) від 24.04.2017 року, відповідно до якого експлуатація лебідок забороняється. По-друге, до заборони виробника Sicor SPA експлуатації лебідок (лист Sicor SPA від 24.04.2017 року) останній дійшов в результаті детального вивчення Акту, складеного Сервісним центром Заводу Євроформат , а останній серед матеріалів справи відсутній, таким чином, обставина пошкодження вантажу, що призвело до неможливості його використання за призначенням, належним чином не підтверджена.

Крім того, відповідач за первісним позовом вважає, що позивачем за первісним позовом в якості однієї із підстав, як для позову, так й для апеляційної скарги, ПП Солві Україна зазначає понесення ним витрат на відшкодування завданої шкоди в користь ТОВ Завод Євроформат , доказом чого є угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.06.2017 року, однак, відповідач за первісним позовом звертає увагу суду на ту обставину, що доводи претензії, яка була надіслана позивачем за первісними позовом на адресу останнього, є аналогічна позиції, викладеній в позовній заяві, а в якості додатків до претензії вказана копія заявки №12/11-14 на перевезення вантажу від 22.05.2017 року. Про цю заявку відповідачу нічого невідомо, додатки до претензії були відсутні, ані в тексті претензії, ані в додатках відсутній такий доку мені як угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.06.2017 року, у звзяку з чим, відповідачем розглянувши претензію було надіслано відповідь вих.№02 від 31.07.2017 року, якою у задоволенні претензії відмовлено, покликаючись зокрема на відсутність доказів понесення позивачем збитків, так як дані обставини на думку відповідача за первісним позовом є ознаками укладення між ПП Солві Україна та ТзОВ Завод Євроформат фіктивного правочину (ст.234 Цивільного кодексу України).

Крім того, відповідач за первісним позовом вважає, що угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.06.2017 року суперечить договору №К 03/01/01 від 03.01.2017 року, а відтак для укладання першої відсутні фактичні та правові підстави.

Також відповідач за первісним позовом вважає, що відшкодування збитків є мірою відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, а відтак їх не слід ототожнювати з борговими господарськими зобов'язаннями, отже, вимога про стягнення боргу та вимога про відшкодування збитків не є однорідними, оскільки правова природа їх виникнення є різною. Таким чином, за відсутності безспірності та однорідності зустрічних вимог, угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладена 19.06.2017 року між ТОВ Завод Євроформат до ПП Солві Україна є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідач за первісним позовом також стверджує, що серед матеріалів справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження обставини понесення позивачем збитків.

Щодо зустрічних позовних вимог відповідач за первісним позовом зазначає, що свої зобов'язання за спірним договором не порушував, оскільки виконав перевезення вантажу за маршрутом, визначеним заявкою № 03/04/04 від 03.04.2017 року ПП Солві Україна , що підтверджується CMR №16409 та №0001758.

Щодо пошкодження вантажу, то таке сталось не з вини відповідача, а відтак він не несе відповідальності за будь-які збитки, завдані ПП Солві Україна .

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що пошкодження вантажу ТзОВ Завод Євроформат сталось по причині руйнування тари вантажу, який знаходився у першому ярусі, тобто тара була недостатньо міцною, щоб вантаж можна було скласти у два, а то і у три яруси. Також відповідач за первісним позовом вважає, що завантаження вантажу, в його ж упаковці, проводив безпосередньо відправник (виробник) - компанії Sicor SPA (Італія) під наглядом водія. Саме вантажовідправник обізнаний про специфіку товару та його упаковку, і він здійснював розміщення вантажу в автомобілі. Зовні, претензій до розміщення вантажу у водія не було. Вантаж був розміщений рівномірно та закріплений відповідними технічними засобами (ременями та розпірними планками). Товар в упаковці був завантажений у три яруси.

Враховуючи наведене у відзиві на апеляційну скаргу ФОП Запасненко О.О. (відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) вважає, що він не порушував своє господарське зобов'язання, та в його діях відсутній склад правопорушення, яке призвело до завдання збитків, однак, ПП Солві Україна (позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) своє господарське зобов'язання, визначене договором з оплати наданої послуги не виконало.

Також в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції на адресу суду від ТзОВ Завод Євроформат (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом) було надіслано пояснення (том ІІ, а. с. 78-79), в яких останній зазначає, що вимоги позивача за первісним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки наявними у справі матеріалами цілком підтверджено вину перевізника у незабезпеченні схоронності вантажу (порушення порядку його кріплення), що призвело до завдання збитків.

Крім того, апелянтом на адресу суду в спростування доводів відповідача за первісним позовом було надіслано відповідь на відзив останнього (том ІІ, а. с. 122-128) та письмові пояснення до апеляційної скарги (том ІІ, а. с. 153-163).

22.02.2018р. на адресу суду за вх. № ЛАГС 01-04/1355/18 відповідачем за первісним позовом на відповідь апелянта було надіслано заперечення (том ІІ, а. с. 146-148).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2018р. відкрито апеляційне провадження та ухвалою суду від 25.01.2018р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Солві Україна б/н від 12.12.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/26/18 від 02.01.2018 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 07 лютого 2018 року, про що учасники справи були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том ІІ, а. с. 98-101).

З підстав зазначених в ухвалах суду від 07.02.2018 р. та від 28.02.2018р. розгляд справи було відкладено, про що сторони були належним чином повідомлені (том ІІ, а. с. 133-137).

В судове засідання 12.03.2018 р. представник апелянта/позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, яке отримано апелянтом (ПП Солві Україна ) за адресою: 61105, м. Харків, пр - т. Героїв Сталінграда, 123 - 07.03.2018 р. за № 61105 03843821.

Як вбачається з апеляційної скарги (том ІI, а. с. 52-59), апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2017 р. у справі № 907/746/17 повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Приватного підприємства Солві Україна , щодо стягнення з Фізичної особи підприємця Запасненко Олександра Олександровича (м. Мукачево код НОМЕР_1, юридична адреса: АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2, поштова адреса АДРЕСА_2 в філія р/р НОМЕР_3, в філія АТ Укрексімбанк м. Ужгород МФО 322313, ІПН НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_4 від 12.03.1997р.) в порядку регресу кошти у розмірі 311799,13 грн. на користь Приватного підприємства Солві Україна (код ЄДРПОУ 36458141, розрахунковий рахунок 26006011035407 в ПАТ Укрсоцбанк МФО 300023, свідоцтво ПДВ 100237514 юр. адреса м. Харків, пр-т. Героїв Сталінграда,123, поштова адреса для листування, та фактичного місця знаходження: м. Харків, пр-т. Московський,!42, оф.602), як зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування ТОВ Завод Євроформат .

Також просить стягнути з Фізичної особи підприємця Запасненко Олександра Олександровича м. Мукачево код НОМЕР_1, юридична адреса: 89600 Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Великогірна,22/14, м. Мукачево а/с 45 р/р НОМЕР_2, поштова адреса АДРЕСА_2 в філія р/р НОМЕР_3, в філія АТ Укрексімбанк м. Ужгород МФО 322313. ІПН НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_5 від 12.03.1997р. на користь Приватного підприємства СОЛВІ УКРАЇНА , код ЄДРПОУ 36458141, розрахунковий рахунок 26006011035407 в ПАТ Укрсоцбанк МФО 300023, свідоцтво ПДВ 100237514 юридична адреса: м. Харків, пр-т. Героїв Сталінграда,123, поштова адреса: для листування, та фактичного місця знаходження: м. Харків, пр-т. Московський, 142, оф.602 к сплачений судовий збір у розмірі 4676.98 гривень за подання позовної заяви в суд першої інстанції, та 5 144,69 грн. за подання апеляційної скарги. В задоволенні позовних вимог позивача за зустрічним позовом ФОП Запасненко О.О. відмовити в повному обсязі.

Від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом в судове засідання прибув особисто ФОП Запасненко О.О. та представник, проти викладеного в апеляційній скарзі заперечили з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримали, просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 907/746/17 від 04.12.2017 р. - без змін.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом в судове засідання представник не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, яке отримано третьою особою (ТзОВ Завод Євроформат ) за адресою: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 21-Г - 06.03.2018 р. за № 04073 20019977.

29.01.2018р. третьою особою на виконання вимог ухвали від 09.01.2018р. на адресу суду було надіслано пояснення, в яких останній вважає, що вимоги позивача за первісним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки наявними у справі матеріалами цілком підтверджено вину перевізника у незабезпеченні схоронності вантажу (порушення порядку його кріплення), що призвело до завдання збитків.

З урахуванням наведених вище обставин, апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2017 р. у справі № 907/746/17, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, 03.04.2017 між Приватним підприємством Солві Україна (по тексту - Замовник) та Фізичною особою - підприємцем Запасненко Олександром Олександровичем (по тексту - Виконавець) було укладено договір транспортного перевезення автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні № 003/04/17-02 від 03.04.2017р (надалі - Договір) (том І, а. с. 24-30) та Заявку на перевезення № 03/04/04 від 04.04.2017р. (далі за текстом - Заявка) (том І, а. с. 31).

Колегією суддів встановлено, що вищезазначений договір регулює порядок взаємовідносин Сторін при виконанні Виконавцем доручень Замовника щодо організації автомобільних перевезень і власне автомобільних перевезень вантажів (далі розуміється, що організація автомобільного перевезення вантажу включає автомобільне перевезення вантажу) в межах України та/або в міжнародному сполученні.

При цьому, міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 p., а також відповідно до вимог чинних на території України нормативних актів (п. 1.1. договору).

У відповідності до п. 1.2. договору, Замовник залучає Виконавця для організації автомобільного перевезення вантажу, а Виконавець зобов'язується організувати доставку вантажу до місця призначення та організувати його видачу вантажоодержувачу (уповноваженій особі вантажоодержувача) у відповідності до Заявки Замовника, а Замовник зобов'язується оплатити встановлену вартість послуги у відповідності до Заявки перевезення. Перевезення вважається закінченим після розвантаження вантажу і передання його одержувачу та за наявності відповідної печатки одержувача в графі 24 міжнародної автомобільної накладної (CMR).

Форма те зміст заявки сторонами за договором визначено п. 1.3. договору.

З тексту зазначеної вище заявки, яка подана апелянтом/позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом вбачається, що підписуючи дану заявку, яка є невід'ємною частиною договору, сторонами у справі погоджено наступні додаткові умови транспортно-експедиційного обслуговування, а саме (мовою оригіналу):

Дата и время загрузки: 04.04.2017

Адрес загрузки: 1) FACI S.p.A.

Via Privata Devoto, 36 - 16042 Carasco (Ge-Italia)

Romina Marinoni*Sales Assistant/Export Departament

2).Sicor SPA

Viale Caproni 15 (Zona Industriale), 38068 Rovereto (TN), Italy

Требования к а/м (типа/м, п/п) Тент, исправный отельный автомобіль, с мест загрузки не уезжать без проверки документов!!!

Адрес таможенного оформления: MASTERCLASS

Autoporto di Fernetti

34016 Monrupino (TS)

Грузополучатель: Согласно CMR

Строк доставки: 10-11.04.2017

Адрес пункта растамаживания груза: г. Киев ТГО-3

Адрес пункта разгрузки: 1) г.Киев, Палесская 5

2) г.Киев, Куреневская, 21-Г

Другие требования: CMR, исправный, отдельный автомобиль, 20 т 86 м3

Данные груза: Наименование: тнп

Вес, оббьем, размеры, упаковка груза: До 22т

Способ загрузки/разгрузки груза: Задняя

Строки загрузки, затамаживания/разгрузки, растамаживания: 48ч+48ч

Общая стоимость услуг: 81823,15 грн. (восемьдесят одна тысяча восемьсот двадцать три грн. 15 коп.) б/н

Прядок расчета, форма: б/н 20 банковских дней после получения оригиналов документов (Счет, акты выполненных работ, оригинал CMR, оригинал заявки с указанием суммы в грн., оригинал договора), оплата проводится 10 и 25 числа каждого месяца.

Документы должны быть выписаны датой выгрузки автомобиля

Данные а/м: ОСОБА_3, № а/м, п/п: DAF AO8213AX/AO9647XX

Имя и фамилия водителя, телефон: ОСОБА_5 НОМЕР_6Погран. переход (указать): г.Ужгород

Штрафные санкции: 1) За сверхнормативный простой или прострочку в доставке-50 евро за сутки с виновной стороны на тер. Украины, 100 евро на территории Европы

2) Неподача автомобиля под загрузку/отказ от автомобиля - штраф в размере 10% от стоимости перевозки, если экспедитор или заказчик не был предупрежден менее чем за 24 часа

3) В случае, если исполнитель загружает в предоставленный а/м грузы которые не указаны в заявке Заказчика, оплата фрахта осуществлятся не будет.

З вищенаведеного вбачається, що згідно з договору та заявкою, передбачено два різних місця завантаження/розвантаження та два різних вантажовідправника/вантажоодержувача. При цьому, тільки ПП Солві Україна визначає порядок та умови завантаження, розвантаження та перевезення, маршрут перевезення, про що свідчить Договір (пункти 1.2, 1.3, 2.2, 2.3, 2.5, 2.7, 2.8).

Місцевим судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що перевізником - ФОП Запасненко О.О., для здійснення перевезення був наданий автомобіль DAF д. н. НОМЕР_7 водій ОСОБА_6

На виконання умов договору транспортний засіб відповідача був вчасно поданий в перше місце завантаження - FACI S.p.A. та завантажений вантажовідправником. Вантаж - хімічна сировина у біг-бегах. Вага брутто - 12450 кг. Вантаж завантажений в напівпричіп до 10,2м по довжині (загальна довжина напівпричепу для завантаження - 13,6м). Вантажоодержувач - ТОВ Іспакім . Вантажоодержувач отримав вантаж, претензії відсутні. Доказом вказаного є міжнародна вантажно-транспортна накладна (CMR) № 0001758.

Після завантаження в першому місці, транспортний засіб відповідача, 11 квітня 2017 року о 8.50 ранку прибув за адресою м. Київ, вул. Куренівська 21 літ. "Г", з вантажем згідно інвойсу №1, 263/V1R від 05.04.2017 з Італії Viale Caproni 15, 38068 Rovereto (TN), вантажовідправник компанія Sicor SPA (CMR №16409)(том І, а. с. 32-33).

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками по справі Вантажоодержувачем - ТзОВ Завод Євроформат було виявлено пошкодження, про що свідчить також CMR № 16409. Крім того, підтвердженням чого слугує Акт про пошкодження вантажу ТзОВ Завод Євроформат від 11.04.2017 р.

Зі змісту наявного в матеріалах справи акту вбачається, що такий акт складено у присутності водія, менеджера з логістики ТзОВ Завод Євроформат та його працівників, а також аварійного комісара страхової компанії ПЗУ Україна та начальника відділу майнових ризиків страхової компанії Перша Страхова (том І, а. с. 41-43).

Крім того, у відповідності до відомостей викладених у цьому акті вбачається, що при попередньому візуальному огляді вантажу були виявлені явні його пошкодження та вирішено після проведення Сервісним центром ТОВ Завод Євроформат діагностики та випробовувань лебідок з метою встановлення ступеня пошкоджень та можливості використання цих лебідок за призначенням скласти остаточного акту про пошкодження вантажу.

Згідно з висновком сервісного центра ТОВ Заводу Євроформат № 1002/17 від 20.06.2017 року лебідки з серійними номерами № 180724/1, модель MR16; № 179769/1, модель MR16; № 179769/2, модель MR16; № 182612/1, модель MR14, мають ушкодження, з якими забороняється експлуатація даних лебідок, оскільки значно знижується надійність роботи основного вузла ліфтового обладнання.

Вартість пошкодженого вантажу відповідно до інвойсу № 1, 263/V1R від 05 квітня 2017 року складає: Лебідка №180724/1, модель MR16 - 2 260,00евро: Лебідка №179769/1, модель MR16-2 418,00евро; Лебідка № 179769/2, модель MR16 - 2 418,00евро; Лебідка № 182612/1, модель MR14 - 1 465,00евро, всього: 8 561,00евро, що в еквіваленті на 23.03.2017 р. (дата оплати за вантаж) по курсу НБУ (29.09234 за 1 євро на день оплати) становить - 249 059,53грн. Вартість митної плати за розмитнення вантажу згідно МД UA100110/2017/133813 від 10.04.2017 року (лебідка №180724/1, модель MR16; лебідка №179769/1, модель MR16; лебідка № 179769/2, модель MR16; лебідка № 182612/1, модель MR14) склала - 49 094, 52 грн. Вартість на організацію та здійснення перевезення вантажу згідно з заявкою на перевезення від 04.04.2017 року №03/04/07 від 04.04.2017 року за 4 (чотири) палетомісця склала - 13645,08грн.

Відтак, остаточну вартість пошкодженого майна ТОВ Завод Євроформат визначено у сумі 311799,13 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що ТзОВ Завод Євроформат було складено остаточний акт про пошкодження вантажу від 10.05.2017 р., з якого вбачається, що такий акт не відображає об'єктивні дані про деформацію корпусів (картерів) лебідок, такі не піддавались стендовій перевірці, відсутні відомості стосовно повноважень особи на проведення перевірки технічного стану (допуску до проведення експертного дослідження). У свою чергу, юристом ТзОВ Завод Євроформат у даному акті зазначено, що за висновком сервісного центру Sicor SPA від 24.04.2017 відповідальність за завдану шкоду повинна покладатись на страхові компанії.

Натомість, 13.05.2017 р. ТОВ Завод Євроформат (як власник вантажу та замовник перевозки згідно з Договором № К03/01/01 від 03.01.2017р.) надіслав на адресу ПП Солві Україна претензію про відшкодування вартості пошкодженого вантажу. Дана претензія була визнана у повному обсязі.

19.06.2017 між ТзОВ Завод Євроформат та ПП Солві Україна була підписана угода про зарахування зустрічних вимог на суму 311799,13 грн.

У зв'язку з вищенаведеними обставинами, позивачем за первісним позовом було надіслано на адресу відповідача за первісним позовом претензію № 7 від 17.07.2017 р. з вимогою невідкладно сплатити завдані Приватним підприємцем Запасненко О.О. збитків у розмірі 311799,13 грн., шляхом перерахування на банківський рахунок ПП Солві Україна протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії (том І, а. с. 64-67).

На вищезазначену претензію позивача за первісним позовом, відповідачем за первісним позовом було надано лист-відповідь від 31.07.2017 № 02 (том І, а. с. 68-69), згідно якого останній повідомляв позивача про те, що вина у пошкодженні вантажу лежить на вантажовідправнику - компанії Sicor SPA (Італія).

Відтак, не вбачає підстав для задоволення претензії позивача.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області про стягнення з відповідача збитків в сумі 311799,13 грн.

У свою чергу, відповідач при зверненні з зустрічною позовною заявою просить стягнути з позивача суму 81823,15 грн. заборгованості по оплаті вартості перевезення за договором-заявкою від 04.04.2017 р.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як уже було вищезазанчено у цій постанові, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення.

Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч. 1 статті 314 ГК України).

Частиною 2 статті 308 ГК України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вказані норми ГК України співвідносяться з приписами ст. 909 ЦК України.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч. ч. 1, 2 статті 924 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (Женева 1956р.) (далі - Конвенція) встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ Завод Євроформат та ПП Солві Україна був укладений договір від 03.01.2017 р. № К 03/01/01 на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, який за правовою природою є господарським договором про організацію та надання транспортно-експедиційних послуг.

Тобто, у зв'язку із укладенням між ТзОВ Завод Євроформат та ПП Солві Україна договору на транспортно-експедиційні послуги, останнім було залучено до перевезення ФОП Запасненка О.О.

Статтею 3 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність унормовано, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України Про транспорт , Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність , цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організовувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 1 статті 316 Господарського кодексу України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Зокрема, на експедитора покладаються обов'язки з організації та виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками.

Аналогічними є приписи частини 1 статті 932 Цивільного кодексу України, які унормовують, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. При цьому частиною 2 вказаної статті визначено, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Стаття 934 названого Кодексу унормовує, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу, якою передбачено правові наслідки і відповідальність за порушення зобов'язання. Порушенням зобов'язання, згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли боржник не здійснив на користь кредитора жодної дії, що становить предмет зобов'язання. Залежно від змісту відповідного обов'язку невиконання зобов'язання може полягати у тому, що боржник не передав річ, не виконує роботи, не надає послуги, не сплачує гроші тощо. Основною метою і результатом виконання боржником свого обов'язку є задоволення потреб кредитора. Тобто під невиконанням зобов'язання розуміється неодержання кредитором виконання обов'язку боржника.

Згідно з частиною 3 статті 14 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно з умовами договору № П03/04/17-02 від 03.04.2017, укладеного між ПП Солві Україна (замовник) та ФОП Запасненко О.О. (виконавець), сторонами визначено правовідносини сторін щодо організації автомобільних перевезень і, власне, автомобільних перевезень вантажів в межах України та у міжнародному сполученні.

Відповідно до пункту 1.2 договору ФОП Запасненко О.О. зобов'язався надати послугу по перевезенню вантажу до місця призначення та організувати його видачу вантажоодержувачу. Перевезення вважається закінченим після розвантаження вантажу і передання його одержувачу та за наявності відповідної печатки одержувача в графі 24 міжнародної автомобільної накладної (CMR).

З огляду на передбачену відповідальність експедитора, як перевізника так і організатора перевезення, за належне виконання договору експедирування щодо належної доставки вантажу, умовами договору №П03/04/17-02 було передбачено обов'язок замовника надати виконавцю відповідну інформацію стосовно вантажу, у тому числі, повну, точну і достовірну інформацію щодо виду, найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення (вага, об'єм, номенклатура, загальна вартість вантажу, кількість місць, вид упаковки, тощо).

Слід зазначити, що із умов заявки вбачається, що замовником не повідомлено виконавцю інформацію у повному обсязі стосовно вантажу, оскільки, а ні договір, а ні заявка не містять повну, точну і достовірну інформацію щодо умов перевезення вантажу, у тому числі вид упаковки, а також умови, які забезпечують безпечне перевезення вантажу (п.1.3 Договору).

До того ж, при підготовці вантажу до перевезення експедитор не отримав відомостей від постачальника та не визначив вагу, об'єм та габарити вантажу по довжині напівпричепа та не вказав ці дані у договорі на перевезення.

Крім того, позивач не оцінив об'єм вантажу на першому завантаженні, в результаті чого на напівпричепі залишилось всього 3,4 м вільної довжини. У свою чергу, відсутність вільного місця на напівпричепі змусила відправника скласти вантаж у три яруси, оскільки у договорі на перевезення та заявці не було зазначено, що даний вантаж не можна штабелювати.

Разом з тим, з умов договору №К 03/01/01 від 03.01.2017 укладеного між ПП Солві Україна (виконавець) та ТзОВ Завод Євроформат (замовник) вбачається, що відповідна інформація про вантаж (пункти 2.6, 2.8) повинна була бути надана виконавцю замовником. Окрім того, за умовами цього договору на замовника покладено обов'язок забезпечити належне упакування вантажу, що виключає його пошкодження під час всього маршруту транспортування.

Пунктом 2.26 цього договору виконавець має право організовувати консолідацію вантажу замовника з іншим вантажем, який прямує в одному напрямку, якщо це не спричинить додаткових витрат з боку замовника і не вплине на терміни доставки.

Користуючись даною умовою ПП Солві Україна було консолідовано перевезення вантажу ТзОВ Завод Євроформат з вантажем іншої особи силами перевізника. При цьому, позивачем не розраховано об'єм вантажу такої особи та не врегульовано питання його розміщення в автомобілі.

Покликань апелянта на висновки остаточного акту про пошкодження вантажу від 10.05.2017 р., оскільки останній вважає, що в даному випадку є вина перевізника, яка беззаперечно доведена, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки умовами договору № П03/04/17-02 від 03.04.2017 р. не передбачено відповідальності перевізника (виконавця) за пошкодження вантажу, а договором № К 03/01/01 від 03.01.2017р. сторонами таку відповідальність передбачено, а саме в п. 4.1 договору.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як уже було вищезазанчено у цій постанові, товар завантажено на автомобіль відповідача, як перевізника, без зауважень щодо якості та цілісності вантажу, що підтверджено міжнародною товарно-транспортною накладною СМR.

Завантаження вантажу, в його ж упаковці, проводив безпосередньо Відправник (виробник) - компанії Sicor SPA (Італія) під наглядом водія. Саме вантажовідправник обізнаний про специфіку товару та його упаковку, і він здійснював розміщення вантажу в автомобілі. Зовні, претензій до розміщення вантажу у водія не було. Вантаж був розміщений рівномірно та закріплений відповідними технічними засобами (ременями та розпірними планками). Товар в упаковці був завантажений у три яруси.

При цьому, упаковки товару містили на собі відповідне маркування, яке за своєю суттю містило повідомлення Крихке. Обережно , Берегти від вологи , та Верх . Інших знаків на упаковку не нанесено.

Також на упаковках відсутнє маркування щодо обмеження штабелювання товару в упаковках, а саме: - обмеження штабелювання, штабелювання заборонено або межа штабелювання по вазі або межа штабелювання по кількості ярусів штабелю.

Відтак, водій відповідача не мав жодних підстав для сумнівів в правильності пакування та завантаження товару відправником - компанією Sicor SPA (Італія). Відповідачу невідомо - чи є відповідні застереження щодо транспортування у письмових документах, складених між компанією Sicor SPA (Італія) та ТзОВ Євроформат .

Крім того, ТзОВ Завод Євроформат не повідомило ПП Солві Україна про особливі умови транспортування вантажу, про що свідчить договір №К 03/01/01, укладений 03.01.2017 року між ТзОВ Завод Євроформат і ПП Солві Україна .

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь які документи, щодо правил та порядку розміщення та кріплення вантажу у кузові транспортного засобу від заводу-виробника товару, відправника вантажу, нормативні акти країни відправлення.

Щодо висновку пошкодження вантажу, який зазначений в акті від 10.05.2017. слід зазначити, що такий акт не містить у собі відомостей про те, що пакування пошкоджених виробів, які вказані в вантажно-митній декларації при їх міжнародному автомобільному перевезенні, відповідало технічним умовам підприємства-виробника та не суперечило вимогам нормативно-правових документів законодавства України; що упаковка і тара лебідок забезпечувала надійне їх збереження; упаковка, в якій здійснювалось перевезення лебідок має пошкодження механічного характеру та при здійсненні автомобільного перевезення за маршрутом Україна - Італія не могла бути пошкоджена без впливу на неї будь-яких зовнішніх факторів.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу передбачена відповідальність перевізника за втрату вантажу під час виконання договору перевезення, яка не може бути змінена договірними сторонами шляхом укладення угоди.

За змістом ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби.

За приписами ст. 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Отже, з положень ст.ст. 17, 18 Конвенції слідує, що відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, несе перевізник. При цьому, така відповідальність не ставиться в залежність від наявності чи відсутності вини перевізника у настанні обставин, які зумовили втрату або пошкодження вантажу. Положеннями Конвенції передбачений виключний перелік обставин, за яких перевізник звільняється від відповідальності, а обов'язок доведення існування таких обставин покладено саме на перевізника.

Як зазначено вище, відповідачем доведено суду відповідними засобами доказування факт відсутності вини у пошкодженні вантажу, який полягає у неналежному виконанні ПП Солві Україна своїх зобов'язань за договорами експедирування та перевезення.

Крім того, наявними в матеріалах справи доказами доведено існування обставин, які згідно з положеннями ст.ст. 17, 18 Конвенції є підставою для звільнення перевізника від відповідальності за втрату та ушкодження вантажу.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються шляхом їх належного виконання, тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов'язків є їх порушенням у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, що за змістом статті 611 цього Кодексу має наслідком, у тому числі - необхідність відшкодування збитків.

Слід також зазначити, що збитками в силу вимог статті 22 Цивільного кодексу України є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно усталеної судової практики про застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування завданих збитків (шкоди), слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини цієї особи (постанови Верховного Суду України від 24.09.02 у справі № 11452/5-22/137Х, від 14.09.2004 у справі № 2/310, від 23.11.2004 р. у справі № 7/693, від 18.05.2016 р. у справах № 3-194гс16, № 3-271гс16, від 09.11.2016 р. у справі № 3-107гс16, аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 03.07.2012 року у справі № 5024/2462/2011).

Судом не встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: відсутня протиправність поведінки відповідача в частині обов'язку доставити зазначений в заявці замовником вантаж; збитки, як результат протиправної поведінки виражаються в тому, що позивачем виплачено вантажовідправнику відповідне відшкодування за винятком неустойки за порушення терміну доставки вантажу; відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою і завданими збитками, оскільки позивачем та наявними у справі матеріалами не доведено факту неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Крім того, згідно пункту 3 Інструкції П-7 при прийомі вантажу від органів транспорту підприємство-одержувач відповідно до діючих на транспорті правил перевезень вантажів зобов'язано перевірити, чи забезпечено збереження вантажу при перевезенні, зокрема:

а) перевірити у випадках, передбачених у вказаних правилах, наявність на транспортних засобах (вагоні, цистерні, баржі, трюмі судна, автофургоні і т. п.) або на контейнері пломб відправника або пункту відправлення (станції, пристані, порту), справність пломб, відтиснення на них, стан вагону, інших транспортних засобів або контейнера, наявність захисної маркіровки вантажу і справність тари;

б) перевірити відповідність найменування вантажу і транспортної маркіровки на ньому даним, вказаним в транспортному документі;

в) перевірити, чи були дотримані встановлені правила перевезення, що забезпечують зберігання вантажу від пошкодження і псування (укладання вантажу, температурний режим, льодозабезпечення і ін.), терміни доставки, а також оглянути вантаж.

За таких обставин, враховуючи, що позивач таких доказів не надав, суд дійшов обґрунтованого висновку що позивач не довів наявність у нього збитків на суму 311799,13 грн.

Щодо зустрічного позову, слід зазначити наступне.

Як уже було вищезазанчено у цій постанові та не заперечується сторонами у справі, під час виконання договору, між сторонами було узгоджено та підписано Заявку №03/03/04 від 03.04.2017 на надання автотранспорту. Відповідно до умов Заявки Позивач надав послуги з перевезення вантажу за маршрутом: м. Роверето, Італія - м. Київ, Україна.

11.04.2017 вказаний в Заявці вантаж був доставлений на адресу, яка заявлена в документах та вантаж прийнятий ТОВ Завод Євроформат , що підтверджується CMR № 16409 та № 0001758.

Згідно з останнім реченням п.1.2 Договору № П03/04/17-02 перевезення вважається закінченим після розвантаження вантажу і передання його одержувачу та за наявності відповідної печатки одержувача в графі 24 міжнародної автомобільної накладної (CMR).

Відповідно до п.3.2 Договору підтвердженням факту надання Виконавцем послуги за цим Договором є оригінал міжнародної автомобільної накладної (CMR) /товаро-транспортної накладної (ТТН) встановленого зразка, з відмітками вантажовідправника, Виконавця, одержувача вантажу та/ або митних органів.

CMR № 16409 та CMR № 0001758 містять усі необхідні реквізити та відмітки, у тому числі відбиток печатки та підпис одержувача вантажу - Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Євроформат , а відтак є належним доказом щодо поставки вантажу.

Згідно з п.3.3 договору підставою для здійснення оплати послуг Виконавця є наявність наступних документів: отримані Замовником оригінали Договору, Заявки, рахунку-фактури та акту наданих послуг, а також оригінал міжнародної автомобільної накладної - товарно-транспортної накладної (ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу.

Слід зазначити, що оригінали рахунків-фактур №30-0000170 від 11.04.2017 року на суму 57тис. 291 гривня 73 копійки, №30-0000195 від 10.04.2017 року на суму 24тис. 531 гривня 42 копійки та акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №30- 0000168 від 11.04.2017 року та №30-0000194 від 10.04.2017 року надіслані відповідачу за зустрічним позовом поштою, про що свідчить експрес-накладна №59000254791064, а отже останній отримав весь пакет документів, які у своїй сукупності є підставами для проведення оплати.

При цьому, договором не передбачено оформлення актів здачі - прийняття робіт (наданих послуг) з боку Замовника, а лише вказує на необхідність отримання їх оригіналів як на підставу для оплати.

Слід зазначити, що станом на час звернення позивача за зустрічним позовом до місцевого господарського суду, у зв'язку з невиконанням умов заявки та договору за відповідачем утворилася заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу у розмірі 81823,15 грн., яку позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.193 ГКУ визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з частиною першою ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Матеріалами справи підтверджується факт надання послуги експедитора при перевезенні єдиним транспортним документом (вантажно-митна декларація), який відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та прийняття вантажу вантажовласником.

Також матеріалами справи підтверджується факт отримання експедитором від перевізника пакету документів у підтвердження перевезення та дані обставини не заперечуються сторонами.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, дослідивши наявні в справі матеріали, враховуючи всі викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом не підтверджені належними та допустимими доказами. Щодо позовних вимог за зустрічним позовом колегія суддів вважає обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 04 грудня 2017 року у справі № 907/746/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 21.03.2018 року

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин