Постанова

від 20.03.2018 по справі 917/1647/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р. Справа № 917/1647/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача – не з'явився,

від відповідача – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватні сади" (вх.№ 195П/2),

на рішення господарського суду Полтавської області від 07.12.2017р. у справі №917/1647/17, (суддя Безрук Т.М.), ухваленого об 11:20 год. в м. Полтаві, повний текст рішення складено 12.12.2017р.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватні сади", вул. Садова, буд. 1, с. Серпневе, Валківський район, Харківська область, 63053,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний банк", вул. Красіна, буд. 79, м.Полтава, 36023,

про стягнення 69460,41 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватні сади" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний банк" 69460,41 грн., з них: 30971,40 грн. основного боргу згідно договору купівлі-продажу № 4 від 11.02.2016р., 19988,94 грн. - інфляційних, 1708,00 грн. - 3% річних, 16792,07 грн. - пені.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.12.2017р. у справі №917/1647/17 у позові відмовлено повністю.

Обґрунтовуючи ухвалене рішення, місцевий господарський суд посилається на положення ст.ст. 334, 692, 712 Цивільного кодексу України, ч. 8 ст. 19, ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та вказує, що позивач визначив суму боргу за даними бухгалтерського обліку позивача, а саме згідно складених та підписаних позивачем акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2016р. – 22.08.2017р. та акту звіряння взаємних розрахунків станом на 28.08.2017р., до яких поставку товару відповідачу здійснено на загальну суму 342160,44 грн.

Зважаючи на зазначену позивачем оплату за поставлений товар в розмірі 311189,04 грн., а також недоведеність факту поставки товару за наданими до матеріалів справи накладними на загальну суму 53161,44 грн., господарський суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 30971,40 грн. не підлягає задоволенню. Місцевий господарський суд також відмовив у позові в частині стягнення 19988,94 грн. інфляційних втрат, 1708,00 грн. 3% річних, 16792,07 грн. пені, як похідних вимог від стягнення основного боргу.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватні сади" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 07.12.2017р. у справі №917/1647/17 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не було враховано первинні документи (товарно-транспортні та видаткові накладні), надані позивачем в обґрунтування заявлених вимог, відповідно до яких загальна сума за поставлений товар складає 267993 грн. В свою чергу, позивач вказує, що вартість поставленого товару за видатковими накладними №22 від 21.04.2016р., № 57 від 29.06.2016р., № 101 від 20.10.2016р. з боку відповідача не сплачена, за видатковими накладними №№ 23, 42, 45, 50, 59, 68, 74, 98 - сплачено частково з простроченням виконання зобов'язання, що мало наслідком виникнення загальної суми боргу в розмірі 81386 грн., натомість, позовні вимоги складають лише 30971,40 грн. основного боргу.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Камишевої Л.М. для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

В судове засіданні представник скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватні сади", не з'явився.

Натомість, 20.03.2018р. засобами електронного зв'язку до апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі (вх. № 402) та пояснення по справі (вх. № 401). Скаржник зазначив, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі; просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 07.12.2017р. у справі № 917/1647/17 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказані документи не засвідчено електронним підписом, про що відділом документального забезпечення Харківського апеляційного господарського суду складений акт від 20.03.2018р. №13-42/203.

Ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 23 січня 2018 року у справі №917/1647/17 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду та від 13 лютого 2018 року про відкладення розгляду справи було надіслано відповідачу – ТОВ "Пивний банк" за адресою, яка повідомлена суду позивачем та зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 36023, м. Полтава, вулиця Красіна, будинок 79. Проте, конверти з судовою кореспонденцією повернулись до суду з відміткою поштового відділення "адресат вибув".

Таким чином, учасники справи у відповідності до вимог статті 268 Господарського процесуального кодексу України повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, проте не направили своїх представників для участі у судовому засіданні.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Переглянувши матеріали справи, а також дослідивши викладені у апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає про наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, 11 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватні сади" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пивний банк" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 4, відповідно до якого продавець зобов'язується протягом дії цього договору передати покупцеві продукцію окремими партіями (товар) за цінами та номенклатурою згідно асортименту, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених договором ( п.1.1 договору) (т.1, а.с. 100-101).

Загальний обсяг товару, продається за цим договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту товару за всіма переданими відповідно до умов договору, окремими партіями товару (п. 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору асортиментна кількість і якість замовленого товару визначається документально: кількість видатковими товарними накладними, якість - сертифікатами відповідності і посвідченнями якості або іншими документами, передбаченими діючим законодавством України.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 договору вартість кожного замовлення формується виходячи з цін, що діють у пропозиціях продавця на момент оформлення товарної накладної; загальна вартість цього договору визначається сумою всіх накладних на переданий товар.

Товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості - згідно окремої накладної (п. 2.4 договору).

Умови постачання визначені у розділі 3 договору.

Так, у пунктах 3.1, 3.3, 3.4 договору передбачено, що постачання товару по цьому договору здійснюється продавцем на підставі замовлення на постачання товару, форма якого визначена у Додатку № 2 до цього договору; кожна партія товару передається покупцю після 100% передоплати вартості партії товару або згідно з умовами вказаними у додаткових угодах до договору; передавання товару продавцем і його приймання покупцем по найменуванню, кількості, якості і ціні проводиться представниками сторін на підставі накладних на товар і тільки у відповідності з замовленням на постачання товару.

Перехід права власності на товар відбувається відповідно до норм законодавства України (п. 3.7 договору).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору порядок та строк оплати поставленого за цим договору товару визначається, згідно п. 3.3; оплата партії поставленого товару здійснюється покупцем в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Розділом 6 передбачена відповідальність сторін. У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність визначену чинним законодавством України. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п. 6.1 договору).

Відповідно до пункту 6.2 договору у разі затримки оплати товару покупець за вимогою продавця сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також нараховується пеня на несплачену суму за кожен день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2016 року. У випадку, якщо жодна з сторін письмово не повідомить іншу сторону про розірвання даного договору, він вважається пролонгований терміном на 1 рік, на тих же самих умовах. (п.п. 81., 8.2 договору).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору купівлі-продажу позивачем передано у власність відповідачу товар на загальну суму 255 843,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- згідно видаткової накладної №22 від 21.04.2016р. ТОВ "Приватні сади" (постачальник) передало ТОВ "Пивний банк" (одержувач) на підставі договору купівлі-продажу товар на суму 3751,20 грн. (з ПДВ) (т.1, а.с. 103);

- згідно видаткової накладної №23 від 21.04.2016р. ТОВ "Приватні сади" (постачальник) передало ТОВ "Пивний банк" (одержувач) на підставі договору купівлі-продажу товар на суму 5626,80 грн. (з ПДВ) (т.1, а.с. 105).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивний банк" здійснило оплату товару, переданого на підставі видаткових накладних № 20 від 13.04.2016р. та №22 від 21.04.2016р., що підтверджується платіжним дорученням № 233 від 16.05.2016рр. на суму 15 132,00 грн. (т.1, а.с. 133).

Докази здійснення відповідачем оплати товару згідно видаткової накладної №22 від 21.04.2016р. в матеріалах справи відсутні.

- згідно видаткової накладної №42 від 24.05.2016р. ТОВ "Приватні сади" (постачальник) передало ТОВ "Пивний банк" (одержувач) на підставі договору купівлі-продажу товар на суму 15 595,20 грн. (з ПДВ) (т.1, а.с. 109);

- згідно видаткової накладної №45 від 03.06.2016р. ТОВ "Приватні сади" (постачальник) передало ТОВ "Пивний банк" (одержувач) на підставі договору купівлі-продажу товар на суму 13 879,44 грн. (з ПДВ) (т.1, а.с. 107);

- згідно видаткової накладної №50 від 15.06.2016р. ТОВ "Приватні сади" (постачальник) передало ТОВ "Пивний банк" (одержувач) на підставі договору купівлі-продажу товар на суму 15 609,60 грн. (з ПДВ) (т.1, а.с. 115).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивний банк" частково розрахувалось за поставлений товар на підставі видаткових накладних №42 від 24.05.2016р., №45 від 03.06.2016р. та №50 від 15.06.2016р. на загальну суму 44 488,44 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 349 від 22.06.2016р. на суму 20 000,00 грн. та № 349 від 29.06.2016р. на суму 24 488,44 грн. (т.1, а.с. 134, 135).

Отже, заборгованість відповідача за видатковою накладною №50 від 15.06.2016р. складає 595,80 грн.

- згідно видаткової накладної №57 від 29.06.2016р. ТОВ "Приватні сади" (постачальник) передало ТОВ "Пивний банк" (одержувач) на підставі договору купівлі-продажу товар на суму 23 632,56 грн. (з ПДВ) (т.1, а.с. 115).

Докази здійснення відповідачем оплати товару згідно видаткової накладної №57 від 29.06.2016р. в матеріалах справи відсутні.

- згідно видаткової накладної №59 від 01.07.2016р. ТОВ "Приватні сади" (постачальник) передало ТОВ "Пивний банк" (одержувач) на підставі договору купівлі-продажу товар на суму 41 263,20 грн. (з ПДВ) (т.1, а.с. 120).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивний банк" частково розрахувалось за поставлений товар на підставі видаткової накладної №59 від 01.07.2016р. на загальну суму 31 263,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 418 від 14.07.2016р. на суму 6 500,00 грн., № 425 від 15.07.2016р. на суму 4000,00 грн., № 428 від 18.07.2016р. на суму 10 763,20 грн., № 429 від 19.07.2016р. на суму 10 000,00 грн. (т.1, а.с. 136, зворотна частина -137, 138, 140).

Отже, заборгованість відповідача за видатковою накладною №59 від 01.07.2016р. складає 10 000,00 грн.

- згідно видаткової накладної №68 від 21.07.2016р. ТОВ "Приватні сади" (постачальник) передало ТОВ "Пивний банк" (одержувач) на підставі договору купівлі-продажу товар на суму 59 535,00 грн. (з ПДВ) (т.1, а.с. 118).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивний банк" частково розрахувалось за поставлений товар на підставі видаткової накладної №68 від 21.07.2016р. на загальну суму 20 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 521 від 09.08.2016р. на суму 5 000,00 грн., № 526 від 11.08.2016р. на суму 5 000,00 грн., № 534 від 15.08.2016р. на суму 10 000,00 грн. (т.1, а.с. 139, 141, 141 зворотна частина).

Отже, заборгованість відповідача за видатковою накладною №68 від 21.07.2016р. складає 39 535,00 грн.

- згідно видаткової накладної №74 від 12.08.2016р. ТОВ "Приватні сади" (постачальник) передало ТОВ "Пивний банк" (одержувач) на підставі договору купівлі-продажу товар на суму 56 700,00 грн. (з ПДВ) (т.1, а.с. 122).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивний банк" здійснило оплату товару, переданого на підставі видаткової накладної №74 від 12.08.2016р. на загальну суму 58 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 559 від 19.08.2016р. на суму 3 000,00 грн., № 579 від 25.08.2016р. на суму 5 000,00 грн., № 653 від 21.09.2016р. на суму 8 000,00 грн., № 667 від 23.09.2016р. на суму 10 000,00 грн., № 673 від 26.09.2016р. на суму 5 000,00 грн., № 700 від 04.10.2016р. на суму 9 000,00 грн., № 730 від 17.10.2016р. на суму 4 000,00 грн., № 739 від 17.10.2016р. на суму 1 000,00 грн., № 743 від 19.10.2016р. на суму 3 000,00 грн., № 758 від 24.10.2016р. на суму 5 000,00 грн., № 815 від 14.11.2016р. на суму 5 000,00 грн. (т.1, а.с. 142 - 147).

- згідно видаткової накладної №98 від 09.09.2016р. ТОВ "Приватні сади" (постачальник) передало ТОВ "Пивний банк" (одержувач) на підставі договору купівлі-продажу товар на суму 20 250,00 грн. (з ПДВ) (т.1, а.с. 125).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивний банк" частково розрахувалось за поставлений товар на підставі видаткової накладної №98 від 09.09.2016р. на загальну суму 8 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 887 від 06.01.2017р. на суму 6 000,00 грн. та № 921 від 19.01.2017р. на суму 2 000,00 грн. (т.1, а.с. 147 зворотна частина, 148).

Отже, заборгованість відповідача за видатковою накладною №98 від 09.09.2016р. складає 12 250,00 грн. грн.

Вказані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печаткою ТОВ "Пивний банк".

Крім того, матеріали справи містять складені та підписані лише позивачем видаткові накладні на загальну суму 65 311,00 грн.: видаткова накладна № 5 від 11.02.2016р. на суму 6 000,00 грн., видаткова накладна № 10 від 10.03.3016р. на суму 6 000,00 грн., видаткова накладна № 20 від 13.04.2016р. на суму 5754,00 грн., видаткова накладна № 53 від 22.06.2016р. на суму 23 257,00 грн., видаткова накладна № 101 від 20.10.2016р. на суму 12 150,00 грн., видаткова накладна № 118 від 30.11.2016р. на суму 8 100,00 грн., видаткова накладна № 5 від 12.01.2017р. на суму 4 050,00 грн. (т.1, а.с. 127, 129, 131-132).

Згідно доданого до позовної заяви акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2016-22.08.2017 станом на 28.08.2017р. позивач зафіксував поставку товару відповідачу на загальну суму 342160,44 грн. та сплату відповідачем за прийнятий товар 311189,04 грн., у зв'язку з чим зазначив про наявність заборгованості ТОВ "Пивний банк" у розмірі 30971,40 грн. (т.1, а.с.24, 151-153).

За твердженням позивача, 22 серпня 2017 року ТОВ "Приватні сади", керуючись приписами статей 525, 526, 626, 629 та умовами договору купівлі-продажу № 4 від 11.02.2016р., звернулось до відповідача з вимогою (вх. № 36 від 22.08.2017р.) про сплату заборгованості за договором, в якій просив протягом 10 днів з дня отримання даної претензії та акту звірки підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення. Вказані обставини підтверджується описом вкладення з відміткою УДППЗ «Укрпошта» та поштовим конвертом, які було повернуто відділенням поштового зв'язку “адресат вибув” (т.1, а.с.20-26).

Залишення без задоволення ТОВ "Пивний банк" претензії № 36 від 22.08.2017р. стало підставою для звернення ТОВ "Приватні сади" до господарського суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватні сади" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний банк" про стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу № 4 від 11.02.2016р.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 4 від 11.02.2016р., який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із частиною 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Як вже було зазначено у цій постанові, відповідно до пунктів 1.2, 2.3, 2.4 договору купівлі-продажу № 4 від 11.02.2016р. загальний обсяг товару, продається за цим договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту товару за всіма переданими відповідно до умов договору, окремими партіями товару; загальна вартість цього договору визначається сумою всіх накладних на переданий товар; товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості - згідно окремої накладної.

Матеріали справи свідчать, з квітня 2016 року по вересень 2016 року ТОВ "Приватні сади" передало у власність, а ТОВ "Пивний банк" прийняло товар на загальну суму 255843,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних №22 від 21.04.2016р. на суму 3751,20 грн., №23 від 21.04.2016р. на суму 5626,80 грн., №42 від 24.05.2016р. на суму 15 595,20 грн., №45 від 03.06.2016р. на суму 13 879,44 грн., №50 від 15.06.2016р. на суму 15 609,60 грн., №57 від 29.06.2016р. на суму 23 632,56 грн., №59 від 01.07.2016р. на суму 41 263,20 грн., №68 від 21.07.2016р. на суму 59 535,00 грн., №74 від 12.08.2016р. на суму 56 700,00 грн. та №98 від 09.09.2016р. на суму 20 250,00 грн.

Зазначені накладні підписані зі сторони продавця (постачальника) та покупця (одержувача), скріплені печатками товариств.

Крім того, відповідно до видаткової накладної № 20 від 13.04.2016р. ТОВ "Приватні сади" (постачальник) передало ТОВ "Пивний банк" (одержувач) на підставі договору купівлі-продажу товар на суму 5754,00 грн. (з ПДВ). Зазначена накладна не містить підпису уповноваженої особи представника відповідача, проте відповідач розрахувався за прийнятий товар в повному обсязі (платіжне доручення № 233 від 16.05.2016р.).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995р. N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за N 168/704 (надалі - Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку), зазначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимоги якої кореспондуються з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Водночас, наявні в матеріалах справи акти звіряння взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватні сади" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пивний банк" не є належними та достатніми доказами у справі, оскільки акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не може підтверджувати факт здійснення господарського операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки – це лише документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, і сам по собі не є достовірним доказом у справі.

Передання позивачем товару та прийняття його відповідачем на загальну суму 342 160,44 грн., а також оплата відповідачем цього товару на загальну суму 311 189,04 грн. не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Натомість, підписання відповідачем видаткових накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару на загальну суму 255843,00 грн., здійснення оплати товару за видатковою накладною № 20 від 13.04.2014р. на суму 5754,00 грн., свідчить про прийняття відповідачем товару за договором купівлі-продажу № 4 від 13.04.2016р. на загальну суму 261 597,00 грн. та, відповідно породжує в останнього обов'язок з його оплати.

Водночас, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем строку виконання зобов'язання з оплати товару, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судова колегія зазначає, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Положення частини 2 статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений спеціальною нормою права, а саме статтею 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Вказана правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 р. у справі № 925/1332/13 (№ 3-78гс14) та від 30.09.2014 р. у справі № 927/1232/13 (№ 3- 121гс14).

Як свідчать матеріали справи, між сторонами протягом періоду з квітня 2016 року по вересень 2016 року виникали господарські зобов'язання, відповідно до яких ТОВ "Приватні сади" поставляло ТОВ "Пивний банк" товар. У відповідача виник обов'язок оплатити поставлену продукцію за нормами статті 692 Цивільного кодексу України після отримання товару без заперечень та зауважень.

Будь-яке господарське зобов'язання спрямоване на досягнення його сторонами певного результату шляхом реалізації суб'єктами зобов'язань своїх прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання.

Як вже було зазначено, на підтвердження існування господарських зобов'язань між сторонами, позивачем надано належним чином засвідчені копії видаткових накладних на поставлений товар.

Також, відповідач підтвердив існування господарського зобов'язання своїми конклюдентними діями, шляхом здійснення оплат за поставлену продукцію за більшістю видаткових накладних у відповідності до положень статей 638, 642 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України.

За таких обставин, факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач в порушення вказаних положень чинного законодавства та умов договору свій обов'язок щодо повної та своєчасної оплати прийнятого товару не виконав, оплативши вказаний товар лише частково на загальну суму 173132,44 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 88464,56 грн.

Враховуючи приписи частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набрала законної сили з 15.12.2017), відповідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 30 971, 40 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Матеріали справи свідчать, що 07.12.2017р. до суду першої інстанції засобами електронного зв'язку від ТОВ "Приватні сади" надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. № 14919 від 07.12.2017р.), в якій позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № 4 від 11.02.2017р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, перерахувавши суму заборгованості згідно видаткових накладних, просив суд стягнути з ТОВ "Пивний банк" суму основного боргу у розмірі 81 386,00 грн., пеню у сумі 41 345,00 грн., 3% річних у розмірі 4 468,00 грн., інфляційні втрати у сумі 22 954,00 грн., а всього 150 153,00 грн. Крім того, зазначив про порушення відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо повернення тари та просив стягнути 384 583,00 грн. суму боргу за неповернену тару (т.1, а.с. 186-194)є.

При прийнятті оскаржуваного рішення з посиланням на відсутність в матеріалах справи оригіналу заяви про збільшення позовних вимог та доданих до неї документів, зокрема, доказів сплати судового збору, зважаючи на те, що зазначена заява не посвідчена електронним цифровим підписом, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про неможливість її прийняття судом як офіційного документа у розумінні Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. N 28.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що доказів надіслання або ж завчасного вручення відповідачу вказаної заяви матеріали справи також не містять, що суперечить принципу рівності сторін, а також в частині вимог про стягнення суми неповернутої тари є за своєю суттю заявою про зміну підстави позову, оскільки містить посилання на інші обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення заборгованості.

В цій частині рішення місцевого господарського суду не оскаржується.

Разом з тим, враховуючи положення норм чинного законодавства щодо передання товару продавцем та прийняття його у власність покупцем на підставі цивільно-правових угод, порядку та строків розрахунків за переданий товар, умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 4 від 11.02.2016р. щодо визначення загальної вартості договору сумою всіх накладних, суд першої інстанції, посилаючись на дані бухгалтерського обліку позивача (акти звірки взаєморозрахунків), безпідставно не дослідив та не надав правової оцінки наявним в матеріалах справи первинним документам (видатковим накладним, товарно-транспортним накладним, платіжним дорученням), що в свою чергу призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

При цьому, позивачем було надано до суду розрахунок основного боргу за договором купівлі-продажу № 4 від 11.02.2016р. між ТОВ «Приватні сади» та ТОВ «Пивний банк» (вх. №14326 від 23.11.2017р.) для долучення до матеріалів справи, який здійснений на підстави видаткових накладних за період з 11.02.2016р. по 12 січня 2017р., що також не було враховано та перевірено місцевим господарським судом (т.1, а.с. 174).

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно положень частин 1, 3 статті 74, статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення заборгованості за договором купівлі-продажу №4 від 11.02.2016р. відповідач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної суду не надав; доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростував.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовані норми матеріального права, а тому прийняте ним рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 30971,40 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів виходить з наступного.

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При розрахунку інфляційних втрат слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р.

В рекомендаціях Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р зазначено, що у випадку коли поверненню підлягає сума, яка складається зі внесків, здійснених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.

Крім того зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховуються не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а з 16 по 31 число то розрахунок починається з наступного місяця.

Слід зазначити, що в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Тобто, визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця, а у разі якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6.2 договору у разі затримки оплати товару покупець за вимогою продавця сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також нараховується пеня на несплачену суму за кожен день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла в період прострочення.

З огляду на викладене та здійснивши перерахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені за період з моменту виникнення заборгованості з оплати за переданий за цим договором товар, з урахуванням суми боргу та дат виникнення прострочення по кожному з платежів, враховуючи суми платежів та строк оплати, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

- за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 20 від 13.04.2016р., станом на 14.04.2016р. прострочений борг становив 5754,00 грн. та фактично цей борг погашено 15.05.2016р., а отже 3% річних за період з 14.04.2016р. по 15.05.2016р. (включно) складають 15,09 грн., інфляційні втрати у сумі 201,39 грн. та пеня у сумі 198,72 грн.;

- за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 22 від 21.04.2016р., станом на 22.04.2016р. прострочений борг становив 3751,20 грн. та відсутні докази погашення зазначеної заборгованості, а отже 3% річних за період з 22.04.2016р. по 30.09.2016р. (включно) складають 162,27 грн., інфляційні втрати – 670,85 грн. та пеня у сумі 1566,66 грн.;

- за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 23 від 21.04.2016р., станом на 22.04.2016р. прострочений борг становив 5626,80 грн. та фактично цей борг погашено 15.05.2016р., а отже 3% річних за період з 22.04.2016р. по 15.05.2016р. (включно) складають 11,07 грн., пеня у сумі 140, 21 грн., інфляційні втрати не нараховуються;

- за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 42 від 22.05.2016р., станом на 25.05.2016р. прострочений борг становив 15 595,20 грн. та фактично цей борг погашено 21.06.2016р., а отже 3% річних за період з 25.05.2016р. по 21.06.2016р. (включно) складають 36,63 грн., пеня у сумі 441, 27 грн., інфляційні втрати не нараховуються;

- за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 45 від 03.06.2016р., станом на 04.06.2016р. прострочений борг становив 13 879,44 грн. та фактично цей борг погашено 28.06.2016р., враховуючи здійсненні відповідачем суми платежів та строк оплати, 3% річних складають 25,92 грн., пеня у сумі 307,08 грн., інфляційні втрати не нараховуються;

- за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 50 від 15.06.2016р., станом на 16.06.2016р. прострочений борг становив 15 609,60 грн., та з урахуванням часткового погашення цієї заборгованості 28.06.2016р. у сумі 15 013,80 грн., наявності заборгованості у розмірі 595,80 грн., 3% річних складають 39,08 грн., інфляційні втрати у сумі 107,25, пеня у сумі 401, 29 грн.;

- за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 57 від 29.06.2016р., станом на 30.06.2016р. прострочений борг становив 23 632,56 грн. та відсутні докази погашення зазначеної заборгованості, а отже 3% річних за період з 30.06.2016р. по 30.09.2016р. (включно) складають 1001,45 грн. та інфляційні втрати у сумі 4254,28 грн., пеня у сумі 9 277, 49 грн.;

- за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 59 від 01.07.2016р., станом на 02.07.2016р. прострочений борг становив 41 263,20 грн., з урахуванням часткового погашення цієї заборгованості у сумі 31 263,20 грн., наявності заборгованості у розмірі 10 000,00 грн., 3% річних складають 413,09 грн. та інфляційні втрати у сумі 1800,18 грн., пеня у сумі 3 891, 23 грн.;

- за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 68 від 21.07.2016р., станом на 22.07.2016р. прострочений борг становив 59535,00 грн., з урахуванням часткового погашення цієї заборгованості у сумі 20000,00 грн., наявності заборгованості у розмірі 39 535,00 грн., 3% річних складають 1450,56 грн. та інфляційні втрати у сумі 7163,70 грн., пеня у сумі 13 359, 71 грн.;

- за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 74 від 12.08.2016р., станом на 13.08.2016р. прострочений борг становив 56700,00 грн. та фактично цей борг погашено 14.11.2016р., враховуючи здійсненні відповідачем суми платежів з урахуванням їх виникнення та строку оплати, 3 % річних складають 261,13 грн., інфляційні втрати у сумі 258,10 грн., пеня у сумі 2 271,88 грн.;

- за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 98 від 09.09.2016р., станом на 10.09.2016р. прострочений борг становив 20250,00 грн., з урахуванням часткового погашення цієї заборгованості у сумі 8 000,00 грн., наявності заборгованості у розмірі 12 250,00 грн., 3% річних складають 457,99 грн. та інфляційні втрати у сумі 2702,97 грн., пеня у сумі 4 181,91 грн.

З огляду на викладене, за наявності встановленого факту несплати відповідачем за переданий товар за договором купівлі-продажу №4 від 11.02.2016р., здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором, враховуючи суми платежів та строк оплати, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1 708,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 17 158,72 грн. та пені у розмірі 16792,07 грн.

Разом з тим, у зв'язку з неправильним визначенням позивачем суми боргу по кожному з місяців прострочення та періоду прострочення платежу, з якої розпочинається нарахування інфляційних втрат, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 830,22 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду винесено з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватні сади" підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Полтавської області від 07.12.2017р. у справі №917/1647/17 скасуванню з прийняттям нового рішення у справі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із частковим задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги у справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 253, 254, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватні сади" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 07.12.2017р. у справі №917/1647/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватні сади" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний банк" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний банк" (36023, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Красіна, будинок 79, код ЄДРПОУ 40229432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватні сади" (63053, Харківська обл., Валківський район, село Серпневе, вулиця Садова, будинок 1, код ЄДРПОУ 39921574) суму основного боргу у сумі 30971,40 грн., 3% річних у сумі 1708,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 17158,72 грн., пені у сумі 16792,07 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1534,40 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний банк" (36023, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Красіна, будинок 79, код ЄДРПОУ 40229432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватні сади" (63053, Харківська обл., Валківський район, село Серпневе, вулиця Садова, будинок 1, код ЄДРПОУ 39921574) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2301,60 грн.

Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22.03.2018р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Здоровко Л.М.