Постанова

від 21.03.2018 по справі 910/6720/15-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/6720/15-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.,

розглянувши без повідомлення та виклику учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України

у складі колегії суддів: Карабань В.Я., Малетич М.М., Нєсвєтова Н.М.

від 28.11.2016,

постанови Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Скрипка І.М., Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.

від 14.09.2016 та

рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Підченко Ю.О.

від 15.05.2015,

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація, Комунальне підприємство "Кінотеатр "Київська Русь",

про визнання недійсними договорів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 19 березня 2015 року позивач подав позовну заяву про визнання недійсними договорів оренди обладнання № 13/10/23 від 23.10.2013 та № 13/11/29 від 29.11.2013, укладених між позивачем та відповідачем.

2. Позовна заява мотивована тим, що директором позивача оспорювані договори укладено з перевищенням повноважень та без погодження з власником (контролюючим органом); такі договори укладено директором позивача на вкрай невигідних умовах, всупереч інтересам і господарській діяльності позивача; майно, зазначене в оспорюваних договорах не передавалося від відповідача і не приймалося позивачем в оренду, оскільки таке майно вже було наявне позивача і належало останньому до моменту укладення оспорюваних договорів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 позов був задоволений.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 апеляційна скарга відповідача була залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

5. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що укладаючи оспорювані оренди обладнання № 13/10/23 від 23.10.2013 та № 13/11/29 від 29.11.2013, директор позивача діяв із перевищенням наданих йому повноважень, а доказів наступного схвалення таких правочинів та погодження таких дій директора позивача з компетентним органом - Департаментом комунальної власності міста Києва КМДА, матеріали справи не містять.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

6. Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2016 касаційна скарга відповідача була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції залишені без змін.

7. За висновком суду касаційної інстанції, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням приписів, зокрема, статті 241 Цивільного кодексу України, на підставі встановлених обставин даної справи.

Короткий зміст вимог заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України

8. 27 листопада 2017 року відповідач подав заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28.11.2016, постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 у даній справі (далі - Заява).

9. Відповідач просить скасувати зазначені постанову суду касаційної інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, а також прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. 23 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп" (орендодавець) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (орендар) був укладений договір оренди обладнання № 13/10/23 (далі - Договір №13/10/23).

11. 29 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп" (орендодавець) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (орендар) був укладений договір оренди обладнання №13/11/29 (далі - Договір №13/11/29).

12. Відповідно до пунктів 1.1 Договору №13/10/23 та Договору №13/11/29 орендодавець в порядку та на умовах, визначених цими договорами, зобов'язався передати орендареві у платне строкове користування обладнання, що є власністю орендодавця.

13. У пунктах 1.2 Договору №13/10/23 та Договору №13/11/29 визначено перелік обладнання, яке передається у користування.

14. Згідно з пунктом 3.1 Договору №13/10/23 та Договору №13/11/29 строк оренди становить один рік з моменту підписання актів приймання-передачі.

15. Пунктами 4.1 Договору №13/10/23 та Договору №13/11/29 визначено, що плата за користування обладнанням складає 320 000,00 грн. на місяць, по кожному договору.

16. Пунктом 5.1, 5.3.2 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм", затвердженого рішенням Київської міської ради №450/1111 від 26.04.2007, визначено, що управління підприємством здійснює директор.

17. Згідно з пунктом 5.3.2 зазначеного статуту директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства відповідно до законодавства України, укладеного контракту та цього статуту, за винятком тих, що віднесені до компетенції власника та інших органів управління підприємством.

18. Відповідно до пункту 5.3.4 зазначеного статуту директор підприємства розпоряджається майном підприємства, укладає від імені підприємства будь-які угоди (договори, контракти), у тому числі зовнішньоекономічні, визначає вартість товарів, робіт та послуг, які реалізуються, надаються підприємством, приймає рішення про надання претензій і позовів до юридичних осіб усіх форм власності та фізичних осіб, у тому числі нерезидентів.

19. Згідно з пунктом 7.1 зазначеного статуту планування фінансово-господарської діяльності здійснюється шляхом складення річних фінансових планів.

20. Положенням статуту та фінансового плану Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" на 2014 рік, не було передбачено витрат коштів у сумі 3 021 150,00грн. на купівлю кінообладнання та не було затверджено таких видатків та витрат Департаментом комунальної власності м. Києва.

21. Доказів наступного схвалення позивачем оспорюваних правочинів матеріали справи не містять.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

22. Заява подана з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 241 Цивільного кодексу України.

23. На думку відповідача, положення зазначеної норми неоднаково застосовні судом касаційної інстанції при прийнятті постанови у даній справі та постанов Вищого господарського суду України від 04.09.2017 у справі № 5015/5205/12, від 20.09.2017 у справі № 912/379/15-г, копії яких додано до заяви.

Короткий зміст судових рішень, на які посилається заявник

24. Постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2017 у справі №5015/5205/12 залишені без змін постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору поруки №SU-3/166/08 від 25.06.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк".

25. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій у справі №5015/5205/12 було встановлено: факт укладення договору поруки №SU-3/166/08 від 25.06.2008, дійсність підпису генерального директора та відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" на цьому договорі, що підтверджено висновком експертизи; відсутність доказів, які свідчать про те, що оспорюваний договір був підписаний невідомою особою та доказів звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" до правоохоронних органів щодо викрадення печатки підприємства, якою належно завірено оспорюваний договір; не доведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет", що відповідач під час укладення договору поруки №SU-3/166/08 від 25.06.2008 знав або повинен був знати про відсутність згоди ОСОБА_7, як учасника товариства-поручителя, на підписання ним же, як генеральним директором, цього договору, а також про відсутність згоди ОСОБА_8, як учасника товариства-поручителя та товариства-позичальника, на надання поруки за виконання зобов'язань за кредитним договором.

26. Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину, з огляду на фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції, зокрема, недоведеністю позивачем відсутності підписання договору поруки №SU-3/166/08 від 25.06.2008 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" його генеральним директором ОСОБА_7 та перевищення ним своїх повноважень (за наявності згоди усіх учасників на Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" укладення такого правочину).

27. Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі №912/379/15-г залишені без змін постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, яким, зокрема, відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору № 22 від 28.08.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сідвелс".

28. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій у справі №912/379/15-г щодо вимог про визнання недійсним оспорюваного правочину було встановлено, що позивач не довів тієї фактичної обставини, що Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" знало, чи за всіма обставинами не могло не знати про відсутність повноважень у представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" при укладені договору іпотеки № 22 від 28.08.2013, у розумінні частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України та вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" дій, що розцінені як наступне схвалення ним договору іпотеки № 22 від 28.08.2013, зокрема, дій щодо страхування предмета іпотеки, перевірки заставленого майна.

29. Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину, з огляду на фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції щодо, зокрема, наявності факту наступного схвалення оспорюваного правочину.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

30. Цивільний кодекс України

Стаття 241

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

31. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній до 15.12.2017)

Стаття 33 частина 1

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 частина 1

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 111 7 частини 1, 2

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Стаття 111 16 частина 1 пункт 1

Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з таких підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах

Стаття 111 24 частина 1 пункт 2

За наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов про відмову у задоволенні заяви.

Стаття 111 26 частина 1

Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

32. Господарський процесуальний кодекс України

Перехідні положення

Пункт 1 підпункт 1

Заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права

33. Суд зазначає, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

34. Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 28.11.2016 у справі №910/6720/15-г, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсними договорів, з огляду на те, що оспорювані правочини зі сторони позивача було укладено особою з перевищенням наданих їй повноважень та за відсутності наступного його схвалення.

35. Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі №912/379/15-г, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсним договору, з огляду, зокрема, на вчинення стороною такого договору дій, що розцінені, як наступне схвалення ним оспорюваного договору.

36. При цьому, Суд зазначає, що із постанов Вищого господарського суду України від 28.11.2016 у справі № 910/6720/15-г та від 20.09.2017 у справі №912/379/15-г вбачається, що правовідносини в них хоча і є подібними (про визнання недійсними договорів), однак у наведених справах господарські суди виходили з різних фактичних обставин, залежно від яких робили відповідні правові висновки.

37. Крім того, як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 04.09.2017 у справі №5015/5205/12, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсним договору поруки №SU-3/166/08 від 25.06.2008, не з підстав подальшого схвалення такого правочину, а з інших підстав.

38. Отже, висновки Вищого господарського суду України, покладені в основу постанов від 20.09.2017 у справі №912/379/15-г та від 04.09.2017 у справі №5015/5205/12, не можна розцінювати як висновки щодо застосування норми матеріального права, що зроблені у подібних правовідносинах, оскільки під час прийняття Вищим господарським судом України таких постанов та оскаржуваної постанови від 28.11.2016 у даній справі № 910/6720/15-г, суди виходили з різних фактичних обставин у справах.

39. Виходячи з вищевикладеного, Суд дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування заяви, не отримали підтвердження.

Висновки за результатами розгляду заяви

40. З огляду на викладене, подана Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп" заява про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 910/6720/15-г задоволенню не підлягає.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), статтями 111 14 , 111 23 , 111 24 , 111 26 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28.11.2016, постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 у справі № 910/6720/15-г.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець