Рішення

від 19.03.2018 по справі 910/23099/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2018Справа № 910/23099/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом Акціонерного товариства Резерненської спеціальної економічної зони REBIR (LV-4604, Латвія, м. Резекне, вул. Вілякас 4; адреса для листування 01001, м. Київ, вул.. Велика Житомирська, 12, оф. 34)

до Товариства з обмеженою відповідальністю СТРУКТУРА Л (01021, м. Київ Печерський узвіз, 13 оф. 23)

про стягнення 35 654,53 дол. США, що становить 994 201,75 грн.

за участю представників

від позивача: Пранничук Б.І.

від відповідача: Безнощенко К.В.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Резекненська спеціальна економічна зона REBIR звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СТРУКТУРА Л про стягнення 994 201,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов контракту на поставку продукції № 12-54/3398 від 30.01.2017, а саме не здійснення повної оплати за поставлений позивачем товар, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 35 654,53 дол. США, що становить 994 201,75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2017 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Акціонерного товариства Резекненська спеціальна економічна зона "REBIR" було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/23099/17. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 р. постановлено закрити підготовче провадження у справі № 910/23099/17 та призначити справу до судового розгляду по суті на 28.02.2018.

У судовому засіданні 28.02.2018 за клопотанням представника відповідача оголошувалась перерва до 07.03.2018.

07.03.2018 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву в якому просив суд відновити строк для подання відзиву з тих підстав, що відповідач не був обізнаний про слухання справи, а також не отримував копії позовної заяви

У судовому засіданні 07.03.2018 за клопотанням сторін судом оголошувалась перерва до 19.03.2018.

16.03.2018 позивачем через загальний відділ діловодства суду подано клопотання, в якому зазначив про недоведеність відповідачем об'єктних та належним причини пропуску строку для подання відзиву та проси суд відмовити відповідачу у клопотанні щодо відновлення пропущених строків для подачі відзиву.

16.03.2018 відповідачем через загальний відділ діловодства суду подано клопотання про витребування доказів..

У судовому засіданні 19.03.2018 судом заслухано пояснення представника відповідача щодо поновлення пропущених строків для подачі відзиву, заперечення представника позивача та встановлено, що доводи відповідача є непереконливими та спростовуються доказами наявними у матеріалах справи. Зокрема, ухвалою від 07.02.2018 судом було встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103044529118, з якого вбачається що відповідач отримав ухвалу суду 21.01.2018, тобто завчасно. Також матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду від 02.07.2018 отримана відповідачем 15.02.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 010304430949, однак відповідачем не вчинялися жодні дії щодо подання будь-яких доказів та/або ознайомлення з матеріалами справи. Укладення відповідачем договору на правову допомогу лише 28.02.2018 не свідчить про необізнаність справи та неможливість подати завчасно клопотання, відзив, тощо, а дає підставу вважати про можливість зловживання процесуальними правами з боку позивача.

Отже, враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази про те, що всі ухвали суду отримані саме за юридичною адресою відповідача, яка зазначена в усіх офіційних джерелах, відповідно твердження відповідача щодо неотримання поштової кореспонденції не можна вважати поважною причиною на поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву, а тому суд відмовляє відповідачу у такому клопотанні.

Також не підлягає і задоволенню клопотання відповідача про витребування доказів, яке подано із пропущенням строків, встановлених ст. 81 ГПК України.

У судовому засіданні 19.03.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

30 січня 2017 року між Акціонерним товариством Резекненська спеціальна економічна зона REBIR (надалі - продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТРУКТУРА Л (надалі - покупець/відповідач) було укладено контракт № 12-54/3398 (надалі - контракт).

Відповідно до п. 1.1. контракту відповідно до умов даного контракту продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари: електроінструменти торгової марки REBIR та запчастини до них (надалі - товар), найменування, асортимент, і ціна яких вказані в додатку № 1 до даного контракту, який є невід'ємно його частиною.

Згідно з п. 3.1. контракту кількість товару, асортимент, ціна, місце і дата поставки товару погоджується сторонами перед кожною конкретною поставкою товару. Товари поставляються на умовах FCA - Резекне (по Інкотермс-2000).

Датою поставки товару вважається дата відвантаження товару (п. 3.2. контракту).

Поставка товару за даним контрактом здійснюється продавцем на основі письмової заявки покупця. Дана заявка повинна містити відомості про: покупця, кількість, асортимент товару, місце поставки, а також інші відомості вказані в даному контракту. Заявка направляється на адрес продавця в письмовій формі і може бути відправлена рекомендованим поштовим відправленням, по факсу або на електрону адресу: sale@rebir.lv (п.п. 3.5.,3.6 контракту).

Порядок розрахунків, визначений сторонами у п.5.1. контракту, зокрема: розрахунок за партію товару згідно з специфікації, здійснюється двома платежами:

- передоплата або авансовий платіж, сума якого встановлюється продавцем з розрахунком максимально допустимої суми відстрочки платежу, в обумовленому п. 4.1.7. даного контракту, і оплачується покупцем після погодження специфікації протягом 3 банківських днів з моменту направлення продавцем рахунку на оплату;

- залишкова сума відвантаженого, але не оплаченого товару при кожному відвантаженні товару з урахуванням авансового платежу, підлягає оплаті протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Оплата товару здійснюється продавцем шляхом безготівкового платежу на розрахунковий рахунок продавця з моменту поставки товару (п. 5.1.2. контракту).

Даний контракт згідно з п. 11. 1 вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 р.

Відповідно до умов п. 12.2. спори між сторонами підлягають розгляді в суді за місцем знаходження відповідача.

За доводами позивача, на виконання умов контракту Акціонерне товариство Резерненської спеціальної економічної зони REBIR протягом січня-липня 2017 поставило відповідачу товар на загальну суму 66 449,23 дол. США. Відповідачем в свою чергу товар прийнято та частково оплачено у розмірі 49 026,35 дол. США, зв'язку з чим в останнього утворився борг у сумі 17 422,88 дол. США.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направляв на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість, яка залишена без реагування з боку відповідача. А тому позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача заборгованість за поставку товару у розмірі 17 422,88 дол. США та штраф у розмірі 18 231,65 дол. США.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням на думку позивача відповідачем договірних зобов'язань щодо повноти та вчасності оплати за отриманий товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порядок розрахунків, визначений сторонами у п.5.1. контракту, зокрема: розрахунок за партію товару згідно з специфікації, здійснюється двома платежами:

- передоплата або авансовий платіж, сума якого встановлюється продавцем з розрахунком максимально допустимої суми відстрочки платежу, в обумовленому п. 4.1.7. даного контракту, і оплачується покупцем після погодження специфікації протягом 3 банківських днів з моменту направлення продавцем рахунку на оплату;

- залишкова сума відвантаженого, але не оплаченого товару при кожному відвантаженні товару з урахуванням авансового платежу, підлягає оплаті протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 66 449,23 дол. США, що підтверджується:

накладною № ААТ 005334 від 31.01.2017 на суму 11 406,25 дол. США, експортною декларацією № 4000302839417031100238 від 31.01.2017, автотранспортною накладною (СMR) LV-00474089 від 31.01.2017;

накладною № ААТ 005393 від 15.03.2017 на суму 20 004,30 дол. США, експортною декларацією № 4000302839417073100561 від 15.03.2017, автотранспортною накладною (СMR) LV-172439 від 15.03.2017;

накладною № ААТ 005456 від 03.05.2017 на суму 20 015,68 дол. США, експортною декларацією № 4000302839417121100038 від 03.05.2017, автотранспортною накладною (СMR) LV-760459 від 03.05.2017;

накладною №ААТ 005547 від 12.07.2017 на суму 15 023,00 дол. США; експортною декларацією № 4000302839417193100085 від 12.07.2017, автотранспортною накладною (СMR) LV-760476 від 12.07.2017.

Відповідачем в свою чергу продукцію було прийнято та частково оплачено у сумі 49 026,38 дол. США, що підтверджується матеріалами справи, а відтак, у відповідача утворився борг перед позивачем у сумі 17 422,88 дол. США.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України , враховуючи приписи п. 5.1. контракту виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриману продукцію за контрактом на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було поставлено товар, проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 17 422,88 дол. США.

Відповідач проти вимог заперечував з тих підстав, що позивачем не доведено факту поставки такого товару, а також відсутність договірних відносин між сторонами за контактом у редакції поданим позивачем, оскільки у позивача редакція контакту інша.

Вказані доводи відповідача спростовуються доказами наявними в матеріалах справи та вже описані вище, зокрема факт поставки товару ТОВ СТРУКТУРА Л та оплата такого товару відповідачем. Стосовно іншої редакції контакту, то позивачем не надано належних доказів на оскарження чи визнання недійсним контракту № 12-54/3398 від 30.01.2017.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманий товар за контрактом та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 17 422,88 дол. США підлягають задоволенню.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 18 231,65 дол. США.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України ), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України ), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України ).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п. 7.3 контракту сторони визначили, що у випадку порушення покупцем строку оплати, вказаному у п. 5.1.2. даного контракту, більше ніж на 10 календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 1% від своєчасно не оплаченої суми за кожний день прострочки оплати.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 18 231,65 дол. США. За обґрунтованим розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Статтею 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність, виходячи з вказаних засад, суд приходить до висновку, що позивачем не було доведено обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання щодо сплати грошових коштів за контрактом виконав своєчасно та в повному обсязі. Проте, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТРУКТУРА Л (01021, м. Київ Печерський узвіз, 13 оф. 23; ідентифікаційний код 41098346) на користь Акціонерного товариства Резерненської спеціальної економічної зони REBIR (LV-4604, Латвія, м. Резекне, вул. Вілякас, 4; реєстр. ПДВ LV 40003028394) заборгованість у розмірі 17 422 (сімнадцять тисяч чотириста двадцять два) дол.. США 88 центів США, штраф у розмірі 18 231 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять один) дол.. США 65 центів США та ви трати по сплаті судового збору у розмірі 14 913 грн (чотирнадцять тисяч дев'ятсот тринадцять) 03 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.03.2018

Суддя Пукшин Л.Г.